Закон Суперечності (Несуперечності)

З двох суджень, з яких в одному щось стверджується про предмет думки в даний час, а в іншому в цей же час те ж саме заперечується обидва не можуть бути одночасно істинними   або:   Два протилежних судження не можуть бути істинними в один і той же час і в одному і тому ж відношенні

 

Закон Несуперечності виражається формулою .

Наприклад, два судження «Ворскла є притокою Дніпра» і «Ворскла не є притокою Дніпра» не можуть бути одночасно істинними ні хибними, якщо мається на увазі одна річка під назвою «Ворскла» (а не, скажімо, однойменна спортивна команда) – при цьому даний закон не встановлює, яке саме судження істинне, а яке хибне.

В той же час слід пам’ятати, що суперечності не буде, якщо ми щось стверджуємо або заперечуємо стосовно одного предмету у різний проміжок часу. Наприклад, «Косовський – футболіст київського Динамо» і «Косовський – не футболіст київського Динамо», «Петренко є студентом» і «Петренко не є студентом» можуть бути вірними у різний проміжок часу.

Предмет нашої думки ми також можемо розглядати в різному відношенні. Так, про пана Іванова ми можемо сказати, що він добре знає українську і російську мову, бо його знання задовольняють вимогам пересічного спілкування. Разом з тим, цих знань іноді може бути недостатньо (тобто він не досить добре знає) щоб бути перекладачем документів з української на російську і навпаки.

Зауважимо, що у цьому випадку ми певною мірою входимо у «поле дії» закону тотожності.

Більш детально зазначимо, що закон заперечує одночасну істинність і хибність таких трьох пар простих суджень, які знаходять у відношення протилежності і протиріччя: (А – Е, Е – І, А – О).

Закон Виключеного третього

	Два суперечливих судження не можуть бути одночасно хибними і одночасно істинними. Одне з них істинне, а інше – хибне. Третє судження виключене (істинним є лише А або не-А, третього не існує)   або:   З двох заперечувальних суджень, які знаходяться у протиріччі одне істинне, інше – хибне, а третього не існує

 

Наприклад, «Держави можуть бути монархічними і не монархічними». Третій елемент у цій дихотомії, ясна річ, відсутній (або А або не-А), тому даний закон виражається формулою .

Заперечувальні судження, які знаходяться у взаєминах протиріччя несумісні ні за істинністю, ні за неістинністю, тобто не можуть бути ні одночасно істинними, ні одночасно хибними (дивися попередню тему).

За традицією, яка започаткована Аристотелем, частина сучасних логіків вважає, що даний закон слід застосовувати лише у відношенні минулого або теперішнього часу, а не майбутнього, для якого закон Виключеного третього не застосовується.

Як можна бачити, цей закон має сенс і діє за умов дихотомії (у двозначній логіці). У випадках, коли оперують лише квантором загальності, а наявність квантора часткового обсягу не приймають до уваги.

Наприклад, пляшка до половини наповнена водою. Одночасно є і наполовину повною і на половину порожньою (не повною) – у цьому випадку обидва судження, будучи протилежними, вірні. Також з суджень «Всі гриби їстівні» і «Всі гриби не їстівні» обидва не вірні – бо лише деякі гриби є їстівними.

Таким чином, поле дії закону Виключеного третього не поширюється на судження типів А-Е (контрарні), а також І-О (субконтрарні). У цих випадках діє лише закон непротиріччя – сфера його вживання ширше.

 

Закон Достатньої підстави

Кожна вірна думка мусить бути доведеною або: Для того, щоб вважатися вірним, всяке положення має бути достатньо доведеним

 

Цей закон теоретично обґрунтовує право будь-якої людини на сумнів, на критичне мислення. Будь-хто може вимагати від співрозмовника доказів вірності його позицій, але й повинен бути готовим до адекватної вимоги.

Іншими словами, для певного положення мають існувати достатні базові параметри, підстави, в силу яких воно вважається істинним.

Достатніми підставами можуть вважатися знання:

§ перевірені (верифіковані) науково факти дійсності;

§ наукові визначення, аксіоми;

§ особистий досвід

При цьому апеляція до віри (бездоказової переконаності) є однозначно неприйнятною – віра не може слугувати достатньою підставою, про що буде сказано докладніше у підрозділі „Логічні пастки” Теми 6.

Характеризуючи основні закони логіки, необхідно зазначити, що існують і небазові закони. До них, на думку теоретиків зокрема належать: правила визначення змісту, поділу обсягу поняття, закони ідемпотентності, комутативності тощо. Самостійне ознайомлення з ними, як правило, не викликає значних труднощів.