Аристотель Стоїки Схоластика Лейбніц Діалектична логіка

(Кант, Гегель)

Математична логіка

(Фреге, Пріс)

 

 

Сучасна логіка, крім формальної і математичної (символічної) включає також інші галузі, якими опікуються лінгвісти, фахівці з проблем штучного інтелекту, штучних мов тощо.

Підсумовуючи викладене, зазначимо, що практичне значення компетентності у логіці є очевидним для кожної людини, яка прагне до індивідуального інтелектуального прогресу. Воно полягає у формуванні культури мислення і мовлення, які є не спадковими, а набутими здібностями.

Пізнання, його різновиди і форми

Перш ніж ми будемо рухатися далі, потрібно з’ясувати, у чому полягає загальна природа власне феномену мислення.

З курсу філософії та психології нам відомо, що мислення є різновидом пізнання – процесу або діяльності, спрямованої на отримання, збереження і переробку інформації (знань), що є необхідним для доцільної поведінки і, зрештою, - для адаптації.

Нам також відомо, що процес пізнання у живій природі (зокрема фауні) може протікати у формі практичного (чуттєвого) пізнання, яке триває при безпосередній дії предметів та об’єктів на відповідні сенсори організму. Воно протікає за такими етапами (формами):

ü відчуття дає змогу відбивати окремі властивості предметів і явищ, які оточують суб’єкта – колір, форму, запах, смак тощо;

ü сприйняття – більш складне відбиття дійсності у психіці. Предмет сприймається цілісно, у комплексі його властивостей і якостей;

ü представлення базується на пам’яті і дає змогу заздалегідь створити у психіці чуттєвий образ предмета без розумових маніпуляцій над ним.

Принципово іншим різновидом пізнання є теоретичне (власне мислення). Воно є опосередкованим, тобто непрямим – здійснюється без необхідності безпосереднього чуттєвого контакту з предметами і явищами. Спроможність до мислення дає людині безліч переваг над іншими видами тварин. Пристосованість до цього виду пізнання найдосконалішою формою адаптації. Людина не має надзвичайно розвиненого слуху, зору, фізичної сили, природної досконалої термоізоляції, здатності літати тощо, але вона має мислення, завдяки чому вид Homo Sapiens домінує над живою і неживою природою.

Подібно до практичного (чуттєвого) пізнання, мислення також має три форми, виділені європейськими класиками:

ü поняття – найпростіша форма, яка загалом потрібна для виділення об’єкту або його окремої властивості за допомогою знаку (як правило, слова);

ü судження – більш складне раціональне утворення, закономірне поєднання кількох понять для вираження думки про властивість об’єкта або його наявності;

ü умовивід – найскладніша з базових форма мислення, необхідна для формулювання нового для людини знання.

Теоретичні дані про ці форми мислення і складають головну частку пропонованого курсу логіки, який викладено нижче. Проте важливо пам’ятати, що чуттєве і теоретичне пізнання в людини нерозривно пов’язані – науковці лише умовно їх розмежовують для більш детального дослідження.

Оперуючи цими видами пізнання людина домінує, бо в спромозі заздалегідь отримати інформацію про найоптимальніший спосіб діяльності, вибудувати її алгоритм на тривалий час, чого не може будь-яка інша істота.

 

Логіка та мова

Як було з’ясовано, що опосередкований характер мислення виявляється у тому, що людина, як правило, маніпулює не самими предметами, а їх знаками –посередниками і спроможність до цього дає непересічні переваги над тваринами. Людині досить отримати інформацію за допомогою знаків – дистанційно від об’єкта або навіть без його наявності в реальності (заздалегідь), обрати найдоцільніший спосіб поводження з об’єктом, його складовими або властивостями і вже тоді реалізувати алгоритм поведінки безпосередньо.

Мова – найтиповіша інформаційна, знакова система. Мислення виражається саме через мовлення і діяльність людини. Однак діяльність є надто різнорідною і жодна з наук не в змозі відслідкувати її в комплексі і розмаїтті проявів. Натомість мовлення є більш зручним індикатором мислення і може бути проаналізоване набагато легше. Іншими словами, логіка, досліджуючи мислення, відстежує досконалість саме мовних конструкцій.

Мовою називають будь-яку знакову систему, що виконує функції формування, збереження та передачі знань і є засобом спілкування між людьми.

Розглянемо поняття про знак стосовно мовлення докладніше.

Знак – матеріальний предмет (явище, подія), що виступає представником іншого предмета. Існує специфічна наука, яка набагато більш детально вивчає різноманітні знаки – семіотика. Розрізняють три різновиди знаків за характером їх відношення до об’єктів:

- значення знаків-копій повністю визначається тим предметом, якому вони відповідають. Наприклад, фотографії, відбитки пальців, репродукції тощо.

- знаки-символи фізично не пов’язані з відповідними об’єктами. Їх значення встановлюється переважно за умовною згодою. Наприклад, дорожні знаки, переважна білдьшість слів будь-якої мови.

- значення знаків-індексів повністю визначається тим контекстом у якому вони виявляються. Наприклад, стрілка годинника, показання термометра, положення флюгера, займенники («тут», «зараз»).

За іншим підходом, знаки поділяють на мовні і немовні. Як бачимо, мовні знаки, які, власне, і розглядає логіка, можуть бути або знаками-символами або знаками-індексами.

Одна з найважливіших функцій мовних знаків складається в позначенні ними предметів. Для цього слугують імена.

Ім'я – це слово або словосполучення, що позначає певний предмет. Предмет розуміється в широкому змісті. Ним може буди об’єкт, властивість, відношення, процес природний, суспільний, психічний тощо.

Кожне ім’я має значення (денотат) і зміст.

Значенням ім’я є предмет, який ім’ям позначається.

Зміст імені – це спосіб, яким ім’я позначає предмет. Спосіб реалізує всі суттєві ознаки предмета у даному контексті імені.

Наприклад, одне і те ж значення (предмет - конкретна людина) може виражатися різними іменами «Іванов І.М.», «мій викладач з логіки». Відповідно, значення матиме різний зміст – перше ім’я буде актуальне для, скажімо, бухгалтерії, бо воно є суто формальним, а друге – для студентів цього викладача.

Така схема може бути застосована до будь-якого мовного знаку.

Отже, характеризуючи загалом логіку, слід зауважити, що ця наука прагне дослідити структурні компоненти мислення, які відбиваються у мовленні, взаємозв’язок між ними, віднайти закони цього взаємозв’язку, ознаки саме вірного мислення і простежити спектр застосування цих теоретичних знань на практиці.

 

Стислі висновки за лекцією

1. Поняття «логіка» широко застосовується у повсякденному житті, але у науковому сенсі воно означає окрему наукову дисципліну, яка спрямована на власний унікальний предмет - форми і закони вірного мислення (теоретичного пізнання).

2. Логіка, принаймні формальна, є частиною філософії. На тлі Європи вона формується за часів античного полісу. Засновником логіки як окремої науки вважається Аристотель.

3. Логіка традиційно опікується аналізом мовлення, яке є чітким індикатором дисциплінованості, багатства, гнучкості, розвиненості мислення.

4. У свою чергу, мовлення є типовою знаковою системою, за допомогою якої людина володіє теоретичним пізнанням, на відміну від інших істот.

 

Питання для самоконтролю за темою 1:

1. Розкрийте зміст поняття «логіка», подайте його різні інтерпретації.

2. В чому полягає сутність пізнання?

3. Характеризуйте чуттєве (практичне) і теоретичне пізнання, назвіть їх форми.

4. Що таке знак? Назвіть його різновиди і наведіть самостійні приклади.

5. Стисло змалюйте основні етапи розвитку логіки як науки.

 

Основна література для самостійної роботи за темою 1:

§ Берков В.Ф. Логика. – Минск: Тетра Системс, 2001. – С. 196 – 217.

§ Войшвилло Е.К., Дегтярев М.Г. Логика – учебник для вузов. – Москва: Владос, 2001. – С. 9-19, 33-38.

§ Гетманова А.Д. Учебник по логике. – Москва: Омега-Л, 2008. – С. 7 - 27.

§ Жеребкін В.Є. Логіка: Підручник. – К.: Знання, 2008. – С. 7 – 24.

§ Ивин А.А. Логика: учебник для гуманитарных факультетов. – Москва: Фаир-Пресс, 1999. – С. 25 – 33.

§ Конверський А.Є. Логіка. – К.: Четверта хвиля, 1998. – С. 3-32, 99-120.

§ Курбатов В.И. Логика. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2001. - С. 84 – 88.

§ Курбатов В.И. Логика. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2001. С. 4 – 81.

§ Маслов Н.А. Логика: учебник. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2007. С. 3- 45

§ Тофтул М.Г. Логіка: Підручник. – К.: Академія, 2006. - С. 9 - 19.

§ Хоменко І.В. Логіка – юристам. – К.: Четверта хвиля, 1998. - С. 3 – 21.

§ Хоменко І.В. Логіка. Підручник. – К.: ЦУЛ, 2007. – С. 9- 44 с.

§ Хоменко І.В., Алексюк І.А. Основи логіки. Підручник – К.: Золоті ворота, 1998. - С. 5 – 24.

Тема 2

Поняття

1. Визначення поняття, його загальна характеристика.

2. Об’єм та зміст поняття, види понять, взаємовідношення між ними.

3. Операції з поняттями

(обмеження, узагальнення, поділ обсягу та визначення змісту).