Тема 7. 1. Оповіщення та оперативне управління під час НС.

1. Організація оповіщення та інформування населення.*

2. Сутність та особливості оперативного управління під час надзвичайних ситуацій.***

2.1.Управління в НС.

2.2.Техніка, що застосовується під час ліквідації наслідків НС.

2.3. Пересувний пункт управління.

2.4. Дії органів управління і сил суб’єктів реагування на НС.

1. Одним із головних заходів захисту населення від надзвичайних ситуацій є його своєчасне попередження про небезпеку, обстановку, яка склалася внаслідок її реалізації, а також інформування про порядок та правила поведінки в умовах НС.

Процес оповіщення населення обов’ язково супроводжується організацією оповіщення органів управління та відповідальних посадових осіб, які приймають рішення на проведення конкретних заходів щодо захисту населення, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт в районах НС.

Процес оповіщення включає доведення в стислий термін до органів управління, посадових осіб та сил Єдиної системи цивільного захисту (ЄСЦЗ), а також населення на відповідній території завчасно встановлених сигналів, розпоряджень та інформації органів виконавчої влади та місцевого самоврядування відносно загроз та порядку поведінки в умовах, які склалися.

Відповідальність за організацію та практичне здійснення оповіщення несуть керівники органів виконавчої влади (начальники цивільного захисту) відповідного рівня.

В ЄСЦЗ України оповіщення населення передбачає спочатку, за будь-якого характеру небезпеки, включення електричних сирен, переривчастий звук яких означає єдиний сигнал небезпеки “Увага всім!” Почувши цей звук (сигнал), люди мають негайно включити наявні у них засоби прийому повної інформації – радіоточки, радіоприймачі та телевізори, щоб послухати інформаційне повідомлення про характер та масштаби загрози, а також рекомендації щодо найбільш доцільної поведінки в умовах, які склалися.

Системою оповіщення будь-якого рівня є організаційно-технічне об’єднання оперативно-чергових служб органів управління цивільного захисту, спеціальної апаратури управління та засобів оповіщення, а також каналів (ліній) зв’язку, які забезпечують передачу команд управління та мовної інформації у надзвичайних ситуаціях.

Системи централізованого оповіщення (СЦО) регіонального рівня є основною ланкою системи оповіщення в цілому. Саме з цього рівня планується організація централізованого оповіщення. Завдання СЦО регіонального рівня є оповіщення посадових осіб та сил місцевого та об’єктового рівня та їх посадових осіб, а також населення, яке проживає на території, на яку поширюється дія СЦО цього рівня. Передача сигналів та мовної інформації здійснюється по каналах зв’язку.

Вищі ланки СЦО регіонального рівня установлюються на робочих місцях оперативно-чергових служб територіальних органів управління Міністерства з питань надзвичайних ситуацій (МНС) за місцем їх постійного розташування та у позаміській зоні.

В територіальні СЦО включено лише райцентри, а для населення інших населених пунктів сільської місцевості оповіщення здійснюється, в основному, по мережі радіо та телебачення, сільській телефонній мережі, мобільними звукопідсилюючими засобами сил цивільного захисту, відділів внутрішніх справ та подвірним обходом.

Система оповіщення об’єктового рівня поділяються на локальні, які створюються на об’єктах підвищеної небезпеки (атомні електростанції, хімічно небезпечні об’єкти, гідроспоруди тощо), і системи оповіщення, які створюються на інших об’єктах економіки, не віднесених до потенційно небезпечних.

Особливістю організації оповіщення у разі аварій на хімічно небезпечних об’єктах є надзвичайно жорстокі вимоги до оперативності проведення захисних заходів, оскільки перебування людей упродовж навіть декількох хвилин в зараженій хмарі може призвести до тяжких наслідків.

Зона дії в локальній системі оповіщення (ЛСО) для хімічного об’єкта становить 2,5 км.

Зона дії ЛСО на атомній електростанції визначена в радіусі 5км навколо неї, з обов’язковим включенням до неї селища працівників станції.

Екстреному оповіщенню підлягають населені пункти, нижче греблі за течією на відстані до 6 км, а також селище працівників даного гідровузла.

2.1. Управління у надзвичайній ситуації полягає у постійному керівництві з боку органу управління та уповноваженого керівника з ліквідації надзвичайної ситуації залученими службами та силами і в організації виконання завдань з ліквідації НС або її наслідків (рис. 5).

Рис. 5. Загальна схема органів управління в надзвичайних ситуаціях

Основними завданнями управління є:

- підтримання високого рівня морально психологічного стану особового складу та постійної готовності до дій;

- завчасне планування дій сил; безперервний збір та вивчення даних про обстановку в районі НС;

- своєчасне прийняття рішень та доведення їх до підлеглих; організація безперервної взаємодії;

- організований збір та евакуація населення із зони НС;

- підготовка сил та засобів до проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, пов’язаних з ліквідацією НС;

- контроль за своєчасним виконанням заходів та завдань підлеглими та надання їм необхідної допомоги.

Основою управління є рішення керівника ліквідації НС, який несе повну відповідальність за управління підпорядкованими силами та успішне виконання ними завдань з ліквідації наслідків НС.

Принципами управління є безперервність, твердість, гнучкість та стійкість управління в НС.

До координуючих органів управління в НС відносяться: постійно діюча комісія з питань техногенно-екологічної ситуації та надзвичайних ситуацій та спеціальна комісія з ліквідації НС, яка створюється у разі виникнення НС.

До безпосередньої організації робіт з ліквідації НС або її наслідків та керівництва залученими органами управління, силами та службами призначається уповноважений керівник з ліквідації НС.

Державна, регіональна, місцева та об’єктова комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій є постійно діючими органами, які координують діяльність органів виконавчої влади відповідного рівня та служб об’єкта, пов’язану з безпекою та захистом населення та територій від НС та реагуванням на НС.

Основними завданнями комісій є: координація діяльності відповідних органів виконавчої влади, пов’язаної з функціонуванням ЄСЦЗ; організація та керівництво проведенням робіт з ліквідації наслідків НС.

Спеціальна комісія з ліквідації НС.

Спеціальна Урядова, регіональна, місцева та об’єктова комісії з ліквідації НС (далі – спеціальні комісії з ліквідації НС) є координуючими органами. Вони утворюються рішеннями відповідного органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, керівника підприємства, установи та організації в разі виникнення НС відповідного рівня. Положення про спеціальні комісії затверджено постановою КМ України від 14 червня 2002 р. № 843.

Основними завданнями комісії є: організація виконання комплексу заходів щодо ліквідації НС; визначення заходів щодо захисту населення і територій від наслідків НС; безпосередня організація та координація дій органів виконавчої влади, пов’язаної з виконанням заходів щодо ліквідації наслідків НС; забезпечення життєдіяльності постраждалого населення.

Роботою комісії керує голова, а в разі відсутності перший заступник, або один із заступників. Рішення комісії оформляються протоколом та підписуються головуючим, який проводив засідання. Рішення є обов’язковими для виконання органами виконавчої влади.

Уповноважений керівник з ліквідації НС.

Відповідним органом виконавчої влади призначається уповноважений керівникз ліквідації НС в залежності від рівня НС для організації робіт з ліквідації конкретної НС та безпосереднього керівництва залученими до проведення РНР органами управління і силами.

Під час ліквідації НС у підпорядкування уповноваженого керівниказ ліквідації НС переходять усі аварійно-рятувальні служби та формування, що залучаються до ліквідації НС.

Залежно від обстановки в зоні НС, уповноважений керівникз ліквідації НС самостійно приймає рішення щодо: проведення евакуаційних заходів, крім загальної або часткової евакуації населення; зупинення діяльності об’єктів, незалежно від форм власності і підпорядкування, що знаходяться у зоні НС, обмеження доступу на території цієї зони.

Розпорядження уповноваженого керівниказ ліквідації НС є обов’язковими для виконання суб’єктами ліквідації НС, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які знаходяться у зоні НС.

 

Штаб з ліквідації НС

Уповноваженим керівникомз ліквідації НСутворюється штаб з ліквідації НС. Положення про штаб затверджено постановою КМ України від19 серпня 2002 р. № 1201.

Штаб з ліквідації НС очолює начальник штабу, який, залежно від масштабів, характеру і наслідків НС та виду РНР формує його із робочих груп або окремих фахівців. До роботи в штабі залучаються керівники аварійно-рятувальних служб та формувань, що беруть участь у ліквідації НС, спеціалісти відповідних органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій. Основними завданнями штабу з ліквідації НС є безпосередня організація і координація РНР.

Штаб з ліквідації НС виконує такі функції:

Штаб з ліквідації НС забезпечується комплектом аварійно-рятувальної документації на електронних (паперових) носіях, засобами постійного зв’язку з відповідним центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, установами та організаціями, які беруть участь у ліквідації НС, та інформаційними ресурсами Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань НС.

Після ліквідації НС штаб з з ліквідації НС систематизує документи та формує архівну справу у двох примірниках.

Сили цивільного захисту. Засоби цивільного захисту

Для успішного проведення РНР як в мирний, так і воєнний час визначають сили ЦЗ.

До сил та заходів ліквідації НС належать:

- оперативно-рятувальна служба цивільного захисту;

- спеціальні (воєнізовані) та спеціалізовані формування та їх підрозділи;

- аварійно-відновлювані формування, спеціалізовані служби центральних та інших органів виконавчої влади, на які покладено завдання цивільного захисту;

- авіаційні та піротехнічні підрозділи;

- сили та засоби підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності та підпорядкування, які залучаються до здійснення заходів із цивільного захисту;

- добровільні рятувальні формування.

До засобів ЦО віднесемо:

- засоби, які використовуються для аварійно-невідкладних робіт, повинні бути універсальні, малогабаритні та високопродуктивні. Це потужні трактори та бульдозери, крани вантажопіднімальні (25-30 т) на гусеничному ходу та пневмоколісному ходу;

- екскаватори із змінним обладнанням (зворотною і прямою лопатою, стальною кулькою);

- автонавантажувачі на базі гусеничних тракторів;

- компресори, автобашти, електрокари, пресувальні силові та освітлювальні електростанції.

В окремих випадках використовують прогресивні засоби виробництва, це:

- механізовані інструменти;

- прості засоби механізації.

Для освітлення ділянок у нічний час використовують прожектори, переносні ліхтарики.

Вибір засобів механізації залежатимуть від виду аварійних робіт, характеру виробництва на підприємстві, особливості забудови.

2.2. Техніку залежно від виду робіт можна розділити на групи:

- екскаватори, трактори, бульдозери, крани, самоскиди, домкрати, лебідки;

- для розчищення завалів, піднімання та переміщення вантажів, конструкції будівель та споруд, пневматичні машини – відбійні молотки, бурильні інструменти;

- для подрібнення завалених конструкцій будівель, пробивання отворів, з метою надання повітря або вивезення потерпілих, бензорізи та газозварювальні апарати;

- для розрізання металевих конструкцій, авторемонтні майстерні, станції обслуговування, заправники паливом, агрегати для освітлення;

- для ремонту та обслуговування техніки, залученої для проведення рятувальних робіт, насоси, мотопилки, пожежні машини, поливальні машини;

- для гасіння пожеж та відкачування води, автомобілі вантажні, автобуси, інші транспортні засоби, кінний транспорт;

- для евакуації потерпілих та тварин із небезпечної зони.

2.3. Пересувний пункт управління (ППУ)- це спеціально обладнане та оснащене технічними засобами місце, з якого уповноваженим керівником зліквідації НС або ОГ здійснюється управління силами і засобами на місці виникнення НС.

На ППУ обладнуються приміщення для штабу, де проводиться оцінка обстановки, прийняття рішень, планування дій, постановка завдань підлеглим і управління їх діями; для оперативної групи (ОГ) МНС, звідки здійснюється збір і обмін інформацією, а також обробляється інформація та готуються рішення; для служб ЦЗ, звідки координуються дії служб. Приміщення для штабу з ліквідації НС та ОГ служб ЦЗ обладнуються в окремих наметах, а для ОГ Головного Управління МНС на спеціальних командно-штабних автомобілях, на базі автобусів типу “Богдан”, “Еталон”, автомобілів типу КАМАЗ, УРАЛ або інших транспортних засобах.

ППУ створюються в аварійно-рятувальних загонах спеціального призначення (загонах технічної служби) для забезпечення роботи ОГ та штабів з ліквідації НС регіонального та місцевого рівнів, а в окремих випадках для роботи ОГ МНС і штабу державного рівня.

Для підтримки постійної готовності ППУ доцільно передбачити у штатах суміщені посади начальника ППУ, коменданта ППУ та водіїв основних частин техніки.

2.4. При введенні режиму підвищеної готовності оперативно-черговими та диспетчерськими службами суб’єктів реагування негайно здійснюється оповіщення визначених органів управління та сил; оперативно-чергові (диспетчерські) служби переводяться на посилений режим служби, розгортаються пункти управління, на яких розміщуються органи управління, приводиться у готовність система зв’язку та обміну інформацією.

Аналізується обстановка та здійснюється прогнозування можливості виникнення НС, її масштабів та наслідків (обсягів можливих втрат та збитків), проводиться розрахунок часу виникнення НС. Вживаються заходи щодо захисту населення, територій і навколишнього природного середовища та забезпечення сталого функціонування об’єктів. Приводяться в готовність до дій, а в разі потреби, висуваються сили і засоби до ймовірної зони НС, організовується їх всебічне забезпечення.

Здійснюється уточнення плану реагування на НС з урахуванням реальної обстановки. Особлива увага приділяється організації взаємодії між центральними і місцевими органами виконавчої влади та своєчасному інформуванню про факт виникнення НС населення, всіх зацікавлених органів управління, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання.

Під час введення режиму НС на протязі 2 годин переводяться у режим НС органи управління, сили та засоби ЄДС. У зону НС висуваються оперативна група управління МНС та органів виконавчої влади.

Приводяться у повну готовність до дій за призначенням підрозділи ОРС, спеціалізовані аварійно-рятувальні формування МНС та аварійно-рятувальні, аварійно-технічні підрозділи і формування міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що залучаються до ліквідації НС.

Здійснюється оцінка обстановки, ведеться розвідка осередку аварії (катастрофи), комісією ТЕБ та НС приймається рішення про ліквідацію НС, призначається керівник ліквідації НС, створюється штаб з ліквідації НС, уточнюються завдання і порядок взаємодії та визначаються межі зони НС.

Проводиться оперативне розгортання сил реагування та по-ешелонне їх висування в зону НС, де вони переходять в оперативне підпорядкування керівнику ліквідації НС та організовуються і здійснюються заходи з локалізації і ліквідації НС. Інформується населення постраждалого регіону, якому надаються необхідні рекомендації щодо поведінки в умовах НС.

Під час проведення аварійно-рятувальних робіт основні зусилля суб’єктів реагування на НС та їх ресурси спрямовуються: на пошук уражених людей; вилучення постраждалих із зруйнованих будівель та споруд; надання постраждалим першої медичної допомоги на місці їх знаходження; здійснення заходів щодо захисту населення та особового складу аварійно-рятувальних формувань від дії вторинних факторів ураження (обмеження доступу в зону НС, здійснення карантинних та інших обов’язкових санітарно-протиепідемічних заходів); надання першої медичної допомоги (на догоспітальному етапі) постраждалим, рятувальникам та іншим учасникам ліквідації наслідків НС; забезпечення евакуації постраждалих до розгорнутих поблизу медичних формувань з подальшою евакуацією до стаціонарних (спеціалізованих) медичних закладів для надання кваліфікованої медичної допомоги.

Управління роботами включає такі складові:

- збір даних про обстановку;

- аналіз та оцінка обстановки;

- підготовка висновків та пропозицій до вирішення на проведення робіт;

- організація взаємодії;

- забезпечення дій сил та засобів.

Контрольні запитання:

1. Оповіщення та його види.

2. Наведіть схему управління у НС.

3. Дайте визначення поняттю «пересувний пункт управління», умови створення ППУ.

4. Назвіть складові управління під час проведження аварійно-рятувальних робіт.

Література:

1. Національний стандарт України. Безпека у надзвичайних ситуаціях / ДСТУ 5058: 2008, - Київ: Держспоживстандарт України, 2009. – С.17.

2. Постанова Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2001р. №1557 “Про затвердження Плану реагування на надзвичайні ситуації державного рівня”. (Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 313 від 11.03.2004, № 442 від 07.05.2008).

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 14 червня 2002 р. “Про затвердження Загального положення про спеціальну Урядову комісію з ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і Загального положення про спеціальну комісію з ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру регіонального, місцевого та об’ єктового рівня.

4. Основи цивільного захисту: Навч. посібник / Васійчук В.О., Гончарук В.Є., Качан С.І., Мохняк С.М. - Львів: Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2010.- 412с.

5. Захист населення та територій від надзвичайних ситуацій. Том1. Техногенна та природна небезпека / За загальною редакцією В.В. Могильниченка. – К: КІМ, 2007.