Облік і оцінювання основних фондів

Існують два методи обліку основних фондів – натуральний і вартісний.

Натуральний метод використовують для визначення виробничої потужності підприємства, розроблення балансу устаткування, удосконалення складу основних фондів.

Натуральний облік провадять таким чином: на кожний інвентарний об’єкт запроваджують картку, в якій визначені основні показники кожного об’єкта (площа, потужність, кількість устаткування. На транспорті це експлуатаційні показники транспортних засобів: вантажність, потужність двигунів, швидкість).

Вартісний метод застосовують для визначення розмірів амортизації, калькулювання собівартості продукції, а також загальної суми основних фондів. Складання всіх вартостей об’єктів даного підприємства становить початкову вартість основних фондів.

Обидва ці обліки ведуться паралельно в картках обліку і доповнюють один одного.

Вартісний облік можна вестися по початкової (балансової) вартості, відбудовної і залишкової вартості.

Початкова вартість – це вартість первісних витрат на виготовлення і придбання засобів праці, транспортування, монтаж і інші витрати, зв'язані з їхнім впровадженням у дію. По цій вартості основні фонди беруться на баланс підприємства.

Основні фонди мають свій життєвий цикл і знаходяться в постійному русі. При довгостроковому використанні основних фондів, особливо в умовах високого рівня інфляції, початкова вартість перестає відповідати її дійсному значенню. Тому, для усунення викривлення впливу цінового фактору використовують оцінку основних фондів по їх відновній вартості.

Відновна вартість – це вартість у даний момент часу (реальна, з урахуванням інфляції). Може бути отримана в результаті переоцінки основних фондів. Відновна вартість важлива для процесу приватизації.

В_від = В_п(б) × К_інд, грн.,

В_п(б) – початкова (балансова) вартість; К_інд – коефіцієнт індексації, враховує інфляцію і деінфляцію.

Залишкова вартість – це первісна чи відновна вартість з урахуванням зносу, тобто вартість ще не перенесена на виготовлену продукцію.

В_зал = (В_перв – С_зн) × К_інд, грн.,

де С_зн – сума зносу.

Ліквідаційна вартість – це вартість об'єкта в момент списання чи ліквідації.

Ринкова вартість – це вартість, що враховує ринкові фактори (місця розташування, якість об'єкта) стосовно відновної вартості. Ринкова вартість не завжди дорівнює відновної.

Знос і амортизація

В процесі функціонування основні фонди зношуються. Розрізняють таки види зносу: фізичний, моральний, функціональний. зовнішній та інші.

Фізичний знос – втрата основними фондами своїх первісних техніко-експлуатаційних характеристик (пряме зношування основних фондів). Існують два види фізичного зносу в залежності від причин, які викликають знос:

- фізичний знос першого роду – зношування основних фондів у наслідок їхнього вживання (утома металу, ламання);

- фізичний знос другого роду – зношування основних фондів у наслідок їхнього не вживання (корозія металу).

Існує два способи визначення рівня фізичного зносу: по термінах служби; за даними обстеження технічного стану.

За першим методом:

,

З_ф – фізичний знос; Т_ф – фактичний термін служби; Т_н – нормативний термін служби.

Цей метод є досить приблизним, тому що передбачає, що в першу половину строку служби зношується 50% вартості і 50% в другу. В дійсності найбільша частота відмов техніки спостерігається в початковий і кінцевий період життя.

Другий метод припускає розбивку об'єктів основних фондів на окремі конструктивні елементи і визначення ступеня зносу кожного окремо. Цим методом користуються при приватизації і переоцінці. Тоді в цілому фізичний знос визначається по формулі:

,

В_і – вартість окремих конструктивних елементів; b_i – коефіцієнт зносу; В_п – первісна вартість.

Моральний знос – засоби праці знецінюються, утрачають свою вартість до закінчення фізичного зносу (нормативного терміну служби). Буває дві форми:

- моральний знос першого роду – це знецінювання машин і устаткування в наслідок здешевлення виробництва машин тієї ж конструкції.

,

З_м – моральний знос; В₁ – відновна вартість; В_n – первісна вартість.

Моральний знос другого роду – це знецінювання старих машин, які ще фізично годні в наслідок появи більш досконалих по технічним характеристикам машин, що витісняють застарілі.

З_м – моральний знос; П_с - продуктивність старої машини; П_н - продуктивність нової.

Розрізняють знос, який можна усунути і який не можна усунути. Фізичний знос, що можна усунути усувається за допомогою поточного ремонту. Моральний знос, що можна усунути усувається за допомогою модернізації. Знос, що не можна усунути усувають повною заміною основних фондів.

Функціональний знос – знос основних фондів через невідповідальність сучасним вимогам, пропонованим до даного об’єкту основних фондів. Даний знос викликається недостатністю або надмірністю розмірів будинку, компонуванням або старінням механічного устаткування. Знос виникає через погане планування, функціональної невідповідності будинку сучасним вимогам ринку з погляду дизайну конструкції, якості матеріалів, експлуатаційних витрат. Таким чином, можна укласти, що функціональний знос настає при:

Причини виникнення функціонального зносу: невідповідність об’єкта вимогам ринку; використанні, що не відповідає безпосередньому призначенню; обмеженому використанні; появі більш продуктивних засобів праці.

Функціональний знос у нашій країні не розглядався в силу відсутності необхідності визначити ринкову вартість майна, тому що не було ринку, а для переоцінки вартості досить було врахувати фізичний і моральний зноси. Але рамки визначення морального зносу в даний час вузькі і не охоплюють усіх факторів і причин, що впливають на зміну ринкової вартості.

Зовнішнє зношування – втрата вартості, зумовлена впливом зовнішніх факторів відносно об’єкта основних фондів, а також може спричинятися загальноекономічними та внутрішньогалузевими факторами. Наприклад: скорочення попиту на продукцію; скорочення пропозицій; погіршення якості сировини, робочої сили; правові зміни відповідно до законодавства; муніципальні та адміністративні розпорядження, що погіршують права власності.

Амортизація – це відшкодування у грошовій формі зношування основних фондів і поступове перенесення їхньої вартості на знову створений продукт чи виконану роботу. Амортизація здійснюється в Україні відповідно до «Положення про визначення амортизації і віднесення амортизаційних відрахувань на витрати підприємства».

За допомогою амортизаційних відрахувань кошти накопичуються за термін експлуатації основних фондів і за них можна придбати нові основні фонди для заміни зношених.

Таким чином, амортизація — грошове вираження зношування основних фондів, основне джерело удосконалювання основних засобів підприємства.