Збори за використання природних ресурсів.

Як правило, система зборів за використання природних ресурсів формується на основі кількох ключових елементів:

• ліцензій на споживання природних ресурсів, тобто дозволів на використання певної кількості конкретних видів ресурсів; розробляються і затверджуються екологічними підрозділами національних і місцевих рівнів;

• нормативів використання природних ресурсів;

• порядку стягнення зборів;

• ставок зборів (платежів) за використання природних ресурсів;

• системи розподілу зібраних коштів між різними рівнями господарювання. 1. Плата (збори) за землю. Встановлено три види плати:

а) за використання земель сільськогосподарського призначення;

б) за використання земель населених пунктів;

в) за вилучення угідь, що не належать до населених пунктів, під непрофільне використання (Екологія, 1998, т. 1, с. 297-361). Плата за використання сільськогосподарських земель для сільськогосподарського виробництва. Ставка земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках від їх грошової оцінки в таких розмірах:

• для ріллі, косовиць і пасовищ - 0,10;

• для багаторічних насаджень - 0,03.

При цьому даються такі визначення використаних термінів:

земельний податок - обов'язковий платіж, що стягується з юридичних і фізичних осіб за використання земельної ділянки;

ставка податку - законодавче визначений річний розмір плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки;

грошова оцінка - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки; розраховується індивідуально за видами земель залежно від їх якості, природних умов і розташування ділянок;

У загальному вигляді капіталізований рентний дохід розраховується шляхом множення щорічного прибутку (дохід за винятком виробничих витрат) на термін капіталізації ренти (33 роки).

Плата за використання земель населених пунктів. Ставка земельного податку із земель, грошова оцінка яких визначена, встановлюється в розмірі 1% від грошової оцінки.

Для земельних ділянок, грошова оцінка яких не визначена, Законом установлені середні ставки податку залежно від розміру населеного пункту (чисельність населення). Зокрема, для невеликих населених пунктів вона змінюється від 1,5 коп. за 1 м2 (для пункту в 0,2 тис. чол.) до 4,8 коп. за 1 м2 (для пункту в 10-20 тис. чол.); про величину середньої плати для найбільш великих населених пунктів можна судити з табл. 1 додатку 3.6.

У тому випадку, якщо розмір зайнятих ділянок землі перевищує норми відведення, ставки податків за наднормативні площі зайнятих земель збільшуються в 5 разів.

У населених пунктах, що належать до категорії курортних, величина ставок корегується застосуванням поправочного коефіцієнта: Південний берег Криму - 3,0; Південно-Східне узбережжя Криму - 2,5; Західне узбережжя Криму - 2,2; Чорноморське узбережжя Миколаївської, Одеської і Херсонської областей - 2,0; гірські райони і передгір'я Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської і Чернівецької області - 2,3; узбережжя Азовського моря - 1,5.

Плата (збори) за вилучення угідь під непрофільне використання. У Законі «Про плату за землю» цей розділ формулюється таким чином: «Плата за землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони й іншого призначення, а також за землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико- культурного призначення і за землі лісового і водяного фондів (за межами населених пунктів)».

• Земельний податок за зазначений вид вилучення земель стягується в розрахунку 5% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

• Для залізничного транспорту і військових з'єднань величина податку встановлена в розмірі 0,02% грошової оцінки ріллі по області.

• За тимчасове вилучення земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення розмір плати становить 50% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

• Податок за вилучення лісових угідь прирівнюється до плати за використання лісових ресурсів. У тому випадку, якщо землі лісового фонду вилучаються під виробничі, культурно-побутові, житлові і господарські будинки і спорудження, розмір земельного податку становить 0,3% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

• Земельний податок за ділянки водного фонду становить 0,3% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. –

2. Платежі (збори) за використання надр. Цей вид платежів умовно можна розділити на два види: а) збір за видачу ліцензій на користування надрами; б) плата за користування надрами; в) відрахування за геологорозвідувальні роботи, що виконуються за рахунок державного бюджету; г) плата за використання підземного простору; д) акцизний збір.

Збір за видачу ліцензій справляється виходячи з розмірів неоподатковуваного мінімуму доходів громадян згідно з Постановою Кабінету Міністрів України затверджено № 709 від 31.08.1995 (табл. 2 дод.3.6).

Зазначені в таблиці ставки збору стосуються юридичних осіб України. З фізичних осіб України збори справляються за ставками, розмір яких становить 50% розміру ставок, наведених у таблиці. З іноземних юридичних та фізичних осіб ставки справляються у двократному розмірі від зазначених у таблиці.

Плата за користування надрами. Встановлення зборів за використання мінеральних ресурсів пов'язане з реалізацією права державної власності на мінеральні ресурси і необхідністю компенсації витрат на геологорозвідувальні роботи.

За допомогою зазначених платежів мають вирішуватися завдання:

• створення джерел фінансування геологорозвідувальних робіт;

• вирівнювання умов господарювання для підприємств, що освоюють різні за якістю родовища;

• узгодження загальнодержавних і регіональних інтересів через відповідний розподіл коштів;
• фінансування заходів щодо охорони надр і навколишнього природного середовища, а також соціально-економічної та екологічної реабілітації гірничодобувних регіонів;

• формування фонду коштів для дотації за розробку родовищ корисних копалин, обумовлених суспільними потребами. Базові нормативи за використання надр для видобутку корисних копалин були затверджені Постановою КМ України № 1014 від 12.09.1997. У 2001 році вони були скориговані постановою КМ України № 957 від 8.08.2001 (табл. З дод. 3.6). Зазначена постанова набрала чинності з 01.01.2002.

Згідно з Постановою КМ України від 6 листопада 2003 № 1735 встановлюється порядок проведення індексації нормативної плати (збору) за використання природних ресурсів. Постановою, зокрема, передбачаються такі положення:
1. Установити, що з 1 січня 2004 р. щороку наростаючим підсумком проводиться індексація нормативів збору за спеціальне використання водних ресурсів, збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, нормативів плати за користування надрами, крім затверджених у відсотках до вартості корисних копалин та нормативів плати за видобування вугілля, за формулою: