Реалізація методів комплексного оцінювання ЕВ.

Порівняльне комплексне оцінювання ЕВ підприємств доцільно застосовувати:

- у діяльності екологічних банків (які потрібно створити) як інструмент діагностики відносин із підприємствами-забруднювачами. Головною економічною функцією екологічного банку є облік та контроль господарської діяльності суб'єктів природокористування стосовно їх впливу на довкілля; при цьому здійснюється кредитування найбільш екологічно небезпечних та фінансове стійких підприємств за пільговими відсотковими ставками з метою заохочення заходів щодо зниження забруднення довкілля, а також фінансування впровадження нових технологій;

- у сфері приватизації державного майна - реалізація екологічно орієнтованої політики має передбачати створення екологічного реєстру приватизації. Приватизації підприємств, розміщених у зоні або на межах національних парків, заповідників і регіонів, чутливих до деградації довкілля і скорочення біологічної диверсифікованості, в обов'язковому порядку повинен передувати еколого-економічний аналіз їх діяльності в рамках екологічної експертизи з використанням комплексного показника ЕВ, ЕЕРГ. Порівняльна комплексна рейтингова оцінка рівня екологічності виробництва може бути основою екологічного реєстру приватизації;

- в екологічній експертизі – оцінювання господарських рішень у рамках державної екологічної експертизи має враховувати всі наслідки діяльності (соціальні, економічні, екологічні), а також інтерпретувати їх із загальноекономічних позицій на екологічній основі. Для вирішення проблеми узгодження економічних, технічних, соціальних та інших аспектів пропонується використовувати показник комплексного оцінювання еколого-економічного рівня проекту (за аналогією з оціненням ЕВ);

- в екологічному страхуванні – створення обов'язкової та добровільної системи екологічного страхування вимагає використання порівняльних комплексних рейтингових оцінок рівня екологічності виробництва в напрямку більш повного обґрунтування залучення підприємств до цієї системи. Формування систем еколого-економічного моніторингу спрямоване не тільки на дослідження ЕВ та ЕЕРГ, але й передбачає вибір об'єктів спостереження. В умовах обмеженості фінансових ресурсів на створення екологічних інформаційно-аналітичних систем обґрунтування вибору об'єктів спостереження (підприємств, об'єктів природокористування, техногенних факторів впливу на довкілля) не зайвим буде використання порівняльних комплексних рейтингових оцінок;

- для обґрунтування відповідних природоохоронних заходів – участь громадськості у вирішенні природозахисних проблем, інформування населення про виробничо-економічну діяльність підприємств та екобезпечність виробництва передбачає активне використання порівняльних комплексних оцінень ЕВ для обґрунтування відповідних заходів;

- для регулювання виробництва – порівняльне комплексне оцінювання може використовуватись і для зіставлення результатів господарської діяльності підприємств з урахуванням екологічного чинника. При цьому визначається деяка узагальнене інтегральне оцінювання, за допомогою якої здійснюється потрібна кількісна та якісна характеристика динаміки розвитку еколого-економічного рівня об'єкта в часі. Таку інтегральне оцінювання доцільно використовувати при оцінюванні рівня відставання окремих підприємств-забруднювачів від підприємств, які працюють оптимально;

- у стратегічному та маркетинговому плануванні – в умовах становлення ринкових відносин кожне підприємство повинне мати чітку перспективу виробничо-екологічного розвитку та регулювання господарської поведінки на екологічній основі.

4. Екологізація стратегічного і маркетингового планування.

Розроблення стратегічних напрямків виробничо-господарського розвитку і шляхів їх реалізації в умовах ринку є результатом стратегічного планування, а тому питання раціоналізації природокористування та захисту довкілля відображаються в стратегічному та маркетинговому плануванні. Таким чином, можна говорити про екологічну спрямованість стратегічного і маркетингового планування.

Доцільність і необхідність.

Доцільність і необхідність екологічно орієнтованого стратегічного і маркетингового планування на підприємствах визначається такими складовими організаційно-економічного механізму регулювання природокористування й охорони довкілля:

- функціонуванням і розвитком системи платного природокористування;

- впровадженням і перспективами розвитку ринково орієнтованих екологічних і фінансових важелів і стимулів екологізації виробництва, включаючи забезпечення екобезпечності підприємств;

- розвитком ринку екологічних товарів і послуг;

- можливістю запровадження системи екологічного страхування;

- активізацією ролі громадськості у вирішенні регіональних і галузевих екологічних проблем.

Основні положення.

Основними положеннями, які стосуються ролі стратегічного планування у вирішенні регіональних екологічних проблем на рівні підприємств, є такі:

- стратегічне планування часто ототожнюють з довгостроковим плануванням; однак на відміну від останнього стратегічне планування характеризує особливий механізм регулювання планових рішень, оформлених у вигляді стратегій, концепцій та пріоритетів;

- стратегічне планування являє собою активний пошук альтернатив, вибір найбільш ефективних із них, формування на основі цього вибору загальної стратегії розвитку, створення механізму її реалізації;

- основне смислове навантаження в стратегічному плануванні покладають на довгострокове планування; проте його правомірно трактувати як систему різноманітних видів планової діяльності на підприємстві (довгострокового, середньострокового, річного, оперативного, функціонального планування);

- як особлива функція стратегічного управління, стратегічне планування обмежується процесом розроблення стратегії та формуванням стратегічної політики; у більш широкому плані воно являє собою єдність вироблення цілей і підготовки рішень з визначенням конкретних шляхів їх реалізації.

Стратегічне планування в рамках вирішення проблеми захисту довкілля на основі природозахисних заходів потрібно розглядати як еколого-стратегічне планування, у рамках якого можуть досліджуватися і перспективи реалізації екологічних послуг і товарів. Розроблення альтернативних варіантів багатоцільових виробничо-екологічних заходів, пов'язаних з випуском нової продукції, може здійснюватися в рамках загальної системи стратегічного планування. Таким чином, виникає завдання екологізації стратегічного планування в межах організаційно-технологічних рішень.

Схема екологізації стратегічного планування.

Загальна схема стратегічного планування при регулюванні екологічної діяльності підприємства (екологічності виробництва) містить:

- узгодження цілей і завдань (підцілей) екологічної діяльності з кінцевими фінансово-економічними результатами виробництва;

- активний пошук можливих альтернатив екологічної поведінки підприємства з метою досягнення поставлених цілей у рамках існуючого організаційно-економічного (господарського) механізму природокористування й захисту довкілля;

- обґрунтування альтернатив на основі системи показників перспективного еколого-економічного рівня промислового виробництва;

- визначення конкретних шляхів реалізації прийнятої альтернативи (стратегії) екологічної поведінки та процесу екологізації виробництва.

Механізм реалізації еколого-стратегічного планування.

Механізм реалізації еколого-стратегічного планування розглянемо на прикладі водозахисної діяльності, коли на підприємстві з нестійким технологічним процесом існує проблема наднормативного (понадлімітного) забруднення довкілля, і як наслідок - стягнення штрафних платежів і компенсація економічних збитків через аварійні, понад регламентні залпові скиди:

На першому етапі мета водозахисної діяльності полягає в зниженні штрафних санкцій, які впливають на розмір прибутку підприємства;

На другому етапі можливі варіанти еколого-економічної поведінки підприємства:

- по-перше, у сплаті штрафних санкцій, відшкодуванні збитку за наднормативні скиди, наприклад, внаслідок розміщення вільних коштів на депозитних рахунках або проведення превентивних водозахисних заходів з метою зниження еколого-економічного ризику.

Формула для оцінювання економічного ефекту згідно з першою альтернативою:

де - величина еколого-економічного ризику виникнення наднормативних скидів шкідливих речовин до і після проведення превентивних водоохоронних заходів, грн;

Z - сумарні (інтегральні) витрати на впровадження й експлуатацію середовище захисних заходів, грн.

Ризик визначається як добуток трьох величин:

- імовірність виникнення понадлімітного викиду (скиду);

- приведеної маси викиду (скиду);

- ставки штрафних платежів за перевищення лімітів викидів (скідів) забруднювальних речовин.

Другою альтернативою є сплата штрафних платежів, відшкодування збитку або включення в систему добровільного екологічного страхування.

Формула економічного ефекту (чистий дохід підприємства-забруднювача) у випадку реалізації другої альтернативи (Е2):

де S – розмір страхового відшкодування економічного збитку підприємству-забруднювачу (страхувальнику) при існуючому екологічному ризику виникнення наднормативних скидів; В – розмір внеску страхувальника (підприємства-забруднювача) у страховий екологічний фонд.

На третьому етапі обирається одна з двох можливих альтернатив на основі оцінки чистого економічного ефекту в результаті їх реалізації.

На четвертому етапі еколого-стратегічного планування визначаються конкретні шляхи реалізації обраної альтернативи відповідно до наведених формул 1 і 2, плануються організаційно-технічні та фінансово-економічні заходи (формування страхового фонду, інформаційне забезпечення, екологічна експертиза проекту тощо).

Завдання екологізації стратегічного планування.

Стратегічне планування пов'язане з маркетинговим плануванням, що являє собою розроблення конкретних планів діяльності підприємства в умовах ринку. До завдань стратегічного планування належать:

- встановлення цілей маркетингу,

- розроблення стратегії маркетингу,

- реалізація стратегії маркетингу.

Розроблення і реалізація природозахисних заходів може бути сферою маркетингового екологічного планування. Планування технологічних процесів виробництва продукції на основі багатоцільових природозахисних заходів, які також забезпечують поліпшення еколого-економічних показників діяльності підприємства (ЕВ), охоплює традиційну сферу маркетингового планування.

Розвиток ринку екологічних послуг також сприятиме розвитку маркетингового екологічного планування. У рамках екологічного маркетингового планування розробляються заходи щодо надання екологічних послуг (екологічна експертиза, інформаційні послуги, екологічне нормування), їх руху, збуту і цін на ці послуги. Виділення еколого-стратегічного і маркетингового екологічного планування потребує створення на підприємствах відповідних організаційних структурних підрозділів.