Порівняльна комплексна рейтингова оцінка ЕВ атмосферозахисної діяльності

Показник	Підприємства меблевої галузі	База порівняння
						кращі,	серед,
1. Питома вага атмосферозахисної складової в собівартості продукції, %
2. Питома вага атмосферозахисних фондів у загальній вартості ПВФ*, %
3. Співвідношення збитку і балансового прибутку
4. Шкідливість 1т приведеної маси викиду, тис грн/ум.т
5. Фондоозброєність атмосферо захисними фондами, тис.грн./чол.
6. Питома вага екологічних показників у загальному розмірі збитку
7. Комплексна оцінка (ранг)
8. ЕЕРВ (ранг)

*ПВФ - промислово-виробничі фонди

 

Дані таблиці свідчать про те, що зведення ряду еколого-економічних показників у єдиний інтегральний дозволяє визначити відмінність досягнутого стану від бази порівняння в цілому за групою обраних показників, зробити висновок про поліпшення (погіршення) екологічної діяльності підприємства. Особа, що приймає рішення, через регуляторний організаційно-економічний механізм природокористування (екологізації виробництва, раціоналізації господарювання та захисту довкілля) може здійснювати як прямий, так і зворотний вплив між окремими етапами (блоками) аналізу і комплексного оцінювання ЕВ та еколого-економічного рівня господарювання (ЕЕРГ) для розроблення оптимальних управлінських рішень і реалізації екологічних заходів.

Вимірювання рівня екологічності виробництва, та екобезпечності підприємств здійснюється за системою показників, що є основою для вивчення, регулювання та вдосконалення ЕВ та ЕЕРГ.

Доцільність використання комплексного показника ЕВ, на відміну від інтегрального показника впливу виробництва на довкілля у формі економічного збитку, для цілей екологічного регулювання виробництва пояснюється тим фактом, що величина збитку тісно пов’язана з організаційно-технічним рівнем виробництва, з місцем розміщення підприємства тощо. Для забезпечення об'єктивного оцінювання ЕВ потрібно вибрати відповідні показники, що є завданням еколого-економічного аналізу. При дослідженні форм і напрямків взаємозв'язку показників і чинників потрібно не тільки встановлювати причини та наслідки їх взаємозв’язку, але й здійснювати ранжирування чинників.

Обмеженість матеріальних і грошових ресурсів порушує питання регіонального та галузевого регулювання екологічності природокористування та захисту довкілля на основі застосування економічних важелів.