Природне освітлення має важливе фізіолого-гігієнічне значення для

Працюючих. Воно сприятливо впливає на органи зору, стимулює фізіологічні

Процеси, підвищує обмін речовин та покращує розвиток організму в цілому.

Сонячне випромінювання зігріває та знезаражує повітря, очищуючи його

від збудників багатьох хвороб (наприклад, вірусу грипу). Окрім того, природне

Світло має і психологічну дію, створюючи в приміщенні для працівників

Відчуття безпосереднього зв’язку з довкіллям. Природному освітленню

властиві й недоліки: воно непостійне в різні періоди доби та року, в різну

погоду; нерівномірно розподіляється по площі виробничого приміщення; при

незадовільній його організації може викликати засліплення органів зору.

 

На рівень освітленості приміщення при природному освітленні впли-

вають наступні чинники: світловий клімат; площа та орієнтація світлових

отворів; ступінь чистоти скла в світлових отворах; пофарбування стін та стелі

приміщення; глибина приміщення; наявність предметів, що заступають вікно

як із середини, так і ззовні приміщення.

 

Оскільки природне освітлення непостійне впродовж дня, кількісна оцінка

цього виду освітлення проводиться за відносним показником — коефіцієнтом

природного освітлення (КПО): КПО=(Евн/Езовн)∙100 %, де Евн — освітленість

у даній точці всередині приміщення, що створюється безпосереднім чи відби-

тим світлом неба (рис. 9.2, а); Езовн — освітленість горизонтальної поверхні,

що створюється в той самий час ззовні світлом повністю відкритого небосхилу

(рис. 9.2, б). Нормовані значення КПО визначаються "Будівельними норма-

ми і правилами" (СНиП ІІ-4-79). В основі визначення КПО покладено розмір

об’єкта розпізнавання. Розрахунок природного освітлення полягає у визна-

ченні площі світлових отворів (вікон, ліхтарів) відповідного до нормованого

значення КПО.

Штучне освітлення

Штучне освітлення передбачається у всіх виробничих та побутових

Приміщеннях, де недостатньо природного світла, а також для освітлення

приміщень у темний період доби. При організації штучного освітлення необ-

хідно забезпечити сприятливі гігієнічні умови для зорової роботи і одночасно

враховувати економічні показники.

Найменша освітленість робочих поверхонь у виробничих приміщеннях

регламентується СНиП ІІ-4-79 і визначається, в основному, характеристикою

зорової роботи. Норми носять міжгалузевий характер

 

Джерела штучного освітлення

Як джерела штучного освітлення широко використовуються лампи

розжарювання та газорозрядні лампи.

Лампи розжарювання належать до теплових джерел світла. Під дією

електричного струму нитка розжарювання (вольфрамовий дріт) нагрівається

до високої температури і випромінює потік променевої енергії. Ці лампи хара-

ктеризуються простотою конструкції та виготовлення, відносно низькою вар-

тістю, зручністю експлуатації, широким діапазоном напруг та потужностей.

Поряд з перевагами їм притаманні й суттєві недоліки: велика яскравість (зас-

ліплювальна дія); низька світлова віддача (7...20 лм/Вт); відносно малий тер-

мін експлуатації (до 2,5 тис. годин); переважання жовто-червоних променів у

порівнянні з природним світлом; не придатні для роботи в умовах вібрації та

ударів; висока температура нагрівання (до 140°С і вище), що робить їх поже-

жонебезпечними.

Лампи розжарювання використовують, як правило, для

місцевого освітлення, а також освітлення приміщень з тимчасовим

перебуванням людей.

Газорозрядні лампи внаслідок електричного розряду в середовищі інер-

тних газів і парів металу та явища люмінесценції випромінюють світло оптич-

ного діапазону спектра. Основною перевагою газорозрядних ламп є їх еконо-

мічність. Світлова віддача цих ламп становить 40...100 лм/Вт, що в 3...5

разів перевищує світлову віддачу ламп розжарювання. Термін експлуатації —

до 10 тис. годин, а температура нагрівання (люмінесцентні) — 30...60°С. Окрім

того, газорозрядні лампи забезпечують світловий потік практично будь-якого

спектра, шляхом підбирання відповідним чином інертних газів, парів металу,

люмінофора.

Так, за спектральним складом видимого світла розрізняють

люмінесцентні лампи: денного світла (ЛД), денного світла з покращеною

передачею кольорів (ЛДЦ), холодного білого (ЛХБ), теплого білого (ЛТБ),

білого (ЛБ) та жовтого (ЛЖ) кольорів.

Основним недоліком газорозрядних ламп є пульсація світлового потоку,

що може зумовити виникнення стробоскопічного ефекту — явища спотво-

рення зорового сприйняття об’єктів, які рухаються, обертаються чи змінюю-

ться в пульсуючому світлі, що виникає при збігові кратності частотних

характеристик руху об’єктів і зміни світлового потоку в часі освітлювальних

установок газорозрядних ламп, які живляться змінним струмом. Таке спот-

ворене зорове сприйняття може призвести до нещасного випадку, оскільки

об’єкт, що рухається, чи обертається може здаватись нерухомим. До недоліків

цих ламп можна віднести також складність схеми вмикання, шум дроселів,

значний час між вмиканням та запалюванням ламп, відносно висока вартість.

Газорозрядні лампи бувають низького та високого тиску. Газорозрядні

лампи низького тиску, що називаються люмінесцентними, широко застосову-

ються для освітлення приміщень як на виробництві, так і в побуті. Однак, во -

ни не можуть використовуватись при низьких температурах, оскільки погано

запалюються та характеризуються малою одиничною потужністю при вели-

ких розмірах самих ламп. Газорозрядні лампи високого тиску застосовують-

ся в умовах, коли необхідна висока світлова віддача при компактності джерел

світла та стійкості до умов зовнішнього середовища. Серед цих типів ламп

найчастіше використовуються металогенні (МГЛ), дугові ртутні (ДРЛ) та

натрієві (ДНаТ).

Окрім газорозрядних ламп для освітлення промисловість випускає лампи

спеціального призначення: бактерицидні, еритемні тощо.

До основних характеристик джерел штучного освітлення належать: 1)

номінальна напруга живлення, В; 2) електрична потужність лампи, Вт; 3)

світловий потік, лм; 4) світлова віддача, лм/Вт; 5) термін експлуатації; 6)

спектральний склад світла; 7) вартість.

 

Світильники

Світильник — це світловий прилад, що складається із джерела світла

(лампи) та освітлювальної арматури (рис. 9.3). Освітлювальна арматура

перерозподіляє світловий потік лампи в просторі, або змінює його властивості

(наприклад, спектральний склад випромінювання), захищає очі працівника від

засліплювальної дії ламп. Окрім того, вона захищає джерело світла від

впливу навколишнього пожежо- та вибухонебезпечного чи хімічно активного

середовища, механічних ушкоджень, пилу, бруду, атмосферних опадів.

Світильники відрізняються цілою низкою світлотехнічних та конструк-

тивних характеристик. Основними світлотехнічними характеристиками

світильників є: світлорозподілення, крива сили світла, коефіцієнт кл1082 корис -

ної дії та захисний кут.

 

Освітлювальна арматура поглинає частину світлового потоку, що випромі-

нюється джерелом світла, однак завдяки раціональному перерозподілу сві -

тла в необхідному напрямку збільшується освітленість на робочих поверхнях.