Дія електромагнітних полів на організм людини

Ступінь впливу ЕМП на організм людини залежить від діапазону час-

тот, інтенсивності та тривалості дії, характеру випромінювання (неперервне чи

модульоване), режиму опромінення, розміру опромінюваної поверхні тіла, інди-

відуальних особливостей організму. ЕМП можуть викликати біологічні та

функціональні несприятливі ефекти в організмі людини.

Функціональні ефекти проявляються у передчасній втомлюваності, час-

тих болях голови, погіршенні сну, порушеннях ЦНС та серцево-судинної сис-

теми. При систематичному опроміненні ЕМП спостерігаються зміни кров’яно-

го тиску, сповільнення пульсу, нервово-психічні захворювання, деякі трофічні

явища (випадання волосся, ламкість нігтів та ін.). Радіочастотне випроміню-

вання, впливаючи на ЦНС, є вагомим стрес-чинником.

Рис. 9.5. Розподіл випромінювань оптичного діапазону за довжиною хвилі.

Таблиця 9.1.

Біологічні несприятливі ефекти впливу ЕМП проявляються у тепловій та

нетепловій дії. Теплова дія ЕМП призводить до підвищення температури тіла

та місцевого вибіркового нагрівання органів та тканин організму внаслідок пе-

реходу електромагнітної енергії у теплову. Таке нагрівання особливо небезпечне

для органів із слабкою терморегуляцією (головний мозок, око, нирки, шлунок,

кишківник, сім’яники). Наприклад, випромінювання сантиметрового діапазону

призводять до появи катаракти, тобто до поступової втрати зору.

Механізм та особливості нетеплової дії ЕМП радіочастотного діапазону ще

до кінця не з’ясовані. Частково таку дію пояснюють специфічним впливом

радіочастотного випромінювання на деякі біофізичні явища: біоелектричну

активність, що може призвести до порушення усталеного протікання хімічних

та ферментативних реакцій; вібрацію субмікроскопічних структур; енергетичне

збудження (часто резонансне) на молекулярному рівні, особливо на конкретних

частотах у, так званих, "вікнах прозорості".

Змінне ЕМП являє собою сукупність магнітного та електричного полів і

поширюється в просторі у вигляді електромагнітних хвиль. Основним пара-

метром, що характеризує магнітне та електричне поля є напруженість: Н —

напруженість магнітного поля, А/м; Е — напруженість електричного

поля, В/м.

Простір навколо джерела ЕМП умовно поділяють на ближню зону (зону

індукції) та дальню зону (зону випромінювання). Для оцінки ЕМП у цих зо-

нах використовують різні підходи. Ближня зона охоплює простір навколо

джерела ЕМП, що має радіус, який приблизно дорівнює 1/6 довжини хвилі.

В цій зоні електромагнітна хвиля ще не сформована, тому інтенсивність ЕМП

оцінюється окремо напруженістю магнітної та електричної складових поля (в

більшій мірі несприятлива дія ЕМП в цій зоні обумовлена електричною скла-

довою). В ближній зоні, зазвичай, знаходяться робочі місці з джерелами елек-

тромагнітних випромінювань НЧ, СЧ, ВЧ, ДВЧ. Робочі місця, на яких знахо-

дяться джерела електромагнітних випромінювань з довжиною хвилі меншою

ніж 1 м (УВЧ, НВЧ, НЗВЧ) знаходяться практично завжди у дальній зоні, в

якій електромагнітна хвиля вже сформувалася. В цій зоні ЕМП оцінюється за

кількістю енергії (потужності), що переноситься хвилею у напрямку свого по-

ширення. Для кількісної характеристики цієї енергії застосовують значення

поверхневої густини потоку енергії, що визначається у Вт/м2.

Допустимі рівні напруженості ЕМП радіочастотного діапазону від-

повідно до ГОСТ 12.1.006-84 наведені в табл. 9.2

Таблиця 9.2.

Дотримання допустимих значень ЕМП контролюють шляхом вимірю-

вання напруженостей Н та Е на робочих місцях і в місцях можливого знаход-

ження персоналу, в яких є джерела ЕМП. Контроль необхідно проводити пе-

ріодично, однак не рідше ніж один раз на рік, а також при введенні в експлу-

атацію нових чи модернізованих установок з джерелами ЕМП, після їх ремон-

ту, переналагодження, а також при організації нових робочих місць.