Основні складові морально-психологічного забезпечення застосування військ (сил)

Як уже було визначено, система морально-психологічного забезпечення застосування військ (сил) включає: інформаційно-пропагандистське забезпечення та зв’язки з громадськістю, психологічне забезпечення, соціально-правове забезпечення, культурно-освітню роботу, захист особового складу від негативного інформаційно-психологічного впливу. Крім того, для вирішення її завдань можуть здійснюватися соціологічні та психологічні дослідження і організовується забезпечення військ (сил) технічними засобами пропаганди та кадрове забезпечення.

Інформаційно-пропагандистське забезпечення та зв’язки з громадськістю – це система цілеспрямованих заходів щодо формування стійкого і керованого морально-психологічного стану особового складу оперативним впливом на його свідомість із метою адекватного розуміння ним воєнно-політичної та бойової обстановки, завдань, що покладені на війська (сили), та умов їх виконання. Воно включає:

організацію суспільно-політичного, військово-технічного та бойового інформування особового складу, занять з гуманітарної підготовки, використання в агітаційно-пропагандистській роботі матеріалів військової

 

преси, радіо і телебачення з метою роз’яснення йому причин, характеру і мети воєнного конфлікту, внутрішньої і зовнішньої політики держави, завдань, що покладені на Збройні Сили України;

розвиток у військовослужбовців впевненості в надійності та ефективності вітчизняної штатної зброї і бойової техніки, вивчення подібних зразків зброї у противника і засобів боротьби з ним;

виховання військовослужбовців на національно-історичних і бойових традиціях українського народу, пропаганду подвигів захисників Батьківщини, поширення серед особового складу військ (сил) прикладів мужності, героїзму, надання взаємодопомоги, товариських взаємовідносин.

Інформаційно-пропагандистське забезпечення та зв’язки з громадськістю передбачає співпрацю з органами державної влади та місцевого самоврядування, громадськими і релігійними організаціями, цивільними засобами масової інформації в проведенні спільних заходів; організацію роботи агітаційно-пропагандистських груп у районах із нестабільною соціально-політичною обстановкою; організацію видання та розповсюдження агітаційно-пропагандистських матеріалів на базі військових та цивільних засобів масової інформації; використання засобів інформаційної комунікації для введення противника в оману відносно форм застосування військ (сил), видів і способів воєнних дій; організацію роботи кореспондентських центрів із метою надання акредитованим журналістам офіційної інформації.

Основними завданнями інформаційно-пропагандистського забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) є:

управління інформаційними потоками, захист інформаційного простору навколо Збройних Сил;

формування у військовослужбовців свідомого ставлення до виконання службового і громадського обов’язку;

використання військових засобів масового інформування для введення противника в оману;

створення позитивного іміджу України та Збройних Сил у міжнародної спільноти;

консолідаційна діяльність, забезпечення сприятливих соціально-політичних та психологічних умов застосування Збройних Сил, всебічної підтримки населення країни дії військ (сил).В цілому, система інформаційно-пропагандистського забезпечення включає в себе два основні види завдань - це завдання організаційного і змістовного характеру.

В системі інформаційно-пропагандистського забезпечення виділяються такі напрями впливів: ідейний; військовий; моральний; патріотичний; правовий; політичний; естетичний; екологічний та інші.

Військове виховання, як напрямок інформаційно-пропагандистського забезпечення, має на меті формування та підтримання у особового складу високих морально-бойових якостей, здатності та готовності до збройного захисту України. Для досягнення цієї мети суб’єкти інформаційно-пропагандистського впливу роз’яснюють військовослужбовцям воєнну політику держави, оборонну Доктрину, вчення про війну та армію, вимоги воєнної присяги, статутів Збройних Сил України, витоки, сутність, значення бойових традицій, приклади вірності військовому обов’язку.

Моральне виховання включає затвердження в свідомості особового складу загальнолюдських цінностей, моралі, формування звичок виконувати норми моралі в службовій та побутовій сферах, почуттів честі, совісті, колективізму, гідності, товариства та взаємодопомоги, чесності, гуманного відношення до людей, особистої відповідальності за обороноздатність Української держави.

Патріотичне виховання військовослужбовців зосереджується на формуванні у кожного військовослужбовця почуття любові до України та її народу, культури, традицій, духовних цінностей, національної свідомості, постійної готовності виступити зі зброєю в руках на захист Батьківщини.

Правове виховання в системі інформаційно-пропагандистського забезпечення - це цілеспрямований, систематичний вплив на свідомість, психологію особового складу з метою формування в нього глибоких та стійких правових уявлень, переконань, почуттів, прищеплення йому правової культури, навичок і звичок правомірної поведінки.

Політичне виховання має за мету сформувати у військовослужбовців політичні знання та погляди, вміння орієнтування у політичній обстановці як суспільно-державній, так і в регіонально-світовій.

Естетичне виховання передбачає формування у воїнів розуміння краси, розвиток естетичних поглядів, культури поведінки.

Екологічне виховання спрямовується на формування екологічних знань, відповідального відношення до природного середовища, організацію поведінки особового складу при виконанні навчально-бойових завдань згідно з природно-охоронними нормами держави.

Інформаційно-пропагандистське забезпечення застосування військ передбачає:

організацію щоденного суспільно-політичного, воєнно-технічного та бойового інформування особового складу (в підрозділах - 15-20 хв., на пунктах управління - 10-15 хв.) та занять з гуманітарної підготовки протягом однієї години щоденно;

активне використання в агітаційно-пропагандистській роботі можливостей військової преси, радіо і телебачення з метою своєчасного роз’яснення особовому складу причин, характеру і мети війни (збройного конфлікту), внутрішньої і зовнішньої політики держави, покладених на Збройні Сили України завдань, рішень Президента України - Верховного Головнокомандувача, виховання військовослужбовців на національно-історичних і військових традиціях українського народу, пропаганда подвигів захисників Батьківщини, прищеплення особовому складу ненависті до ворога;

проведення агітаційно-пропагандистської роботи з особовим складом військ (сил) у взаємодії з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадськими і релігійними організаціями, засобами масової інформації з питань військово-патріотичного виховання населення, надання правдивої інформації стосовно ходу бойових дій;

завчасну підготовку необхідного інформаційно-довідкового матеріалу про район бойових дій, тактику дій противника, особливості місцевого населення, а також підготовку необхідної друкованої продукції, кіно-, відеофільмів;

активне використання друкованих пам’яток, кіно-, відеофільмів з метою розвитку у військовослужбовців впевненості в надійності та бойовій ефективності штатної зброї і бойової техніки, розповсюдження серед військовослужбовців досвіду ефективної боротьби з бойовою технікою та зброєю противника;

організацію інформаційно-пропагандистської роботи серед особового складу військ (сил) щодо поширення прикладів мужності, героїзму, надання взаємодопомоги, формування товариських взаємовідносин між військовослужбовцями;

організацію роботи агітаційно-пропагандистських груп в районах з нестабільною соціально-політичною обстановкою;

організацію розгортання обладнання супутникового телебачення в районах нестійкого прийому телевізійного сигналу, а також у разі знищення противником телетрансляційної мережі;

організацію випуску друкованої продукції на поліграфічній базі центру, видів Збройних Сил та оперативних командувань, а також на поліграфічній базі місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в районах застосування військ (сил) (районах бойових дій);

використання військових електронних та друкованих засобів масової інформації, мережі Інтернет для введення противника в оману стосовно виду, способу і форм застосування військ (сил);

організацію роботи кореспондентських центрів Збройних Сил, оперативних командувань (армійських корпусів) з метою надання акредитованим журналістам офіційної інформації про хід бойових дій, їх забезпечення аудіо-, відео- та друкованою продукцією;

організацію роботи в районі бойових дій журналістів (знімальних груп).

Психологічне забезпечення – це комплекс заходів щодо формування, підтримання і поновлення у особового складу психологічної стійкості та

 

готовності виконати бойові завдання в будь-яких умовах обстановки, збереження та відновлення їх фізичного і психічного здоров’я.

Воно включає: психологічну підготовку військовослужбовців; психологічне супроводження бойової діяльності військ (сил); психологічну допомогу та реабілітацію військовослужбовців; психологічну оцінку обстановки.

Основними завданнями психологічного забезпечення є: формування у військовослужбовців психологічної стійкості та готовності до дій в бойових умовах; навчання особового складу методам забезпечення особистої психологічної безпеки; здійснення заходів щодо зниження психогенних втрат; створення передумов для формування та підтримання високої бойової активності особового складу; адаптація військовослужбовців до бойових умов.

Складові психологічного забезпечення:

оцінка та прогнозування морально-психологічного стану особового складу;

психологічна підготовка;

психологічне супроводження бойової діяльності;

психологічна допомога, реабілітація психотравмованих.

Оцінка та прогнозування морально-психологічного стану особового складу здійснюється командирами та заступниками по роботі з особовим складом всіх рівнів постійно. Заступник командира по роботі з особовим складом на підставі довідки-доповіді офіцера-психолога повинен зробити висновки щодо морально-психологічного стану особового складу та доповісти їх командиру під час оцінки обстановки, занести ці висновки в пояснювальну записку до плану морально-психологічного забезпечення.

Психологічна підготовка – це відносно самостійний процес формування у особового складу емоційно-вольової і психологічної стійкості, психологічної готовності до активних бойових дій. Вона проводиться для удосконалення якісних характеристик військовослужбовців (професіоналізму, фізичного стану, здоров'я, розумових здібностей, моралі, психології) та своїми основними завданнями має: формування у особового складу психологічної стійкості до факторів майбутнього бою; створення внутрішніх психологічних джерел високої бойової активності; підвищення професійної дієздатності психологічних функцій військовослужбовців. Вона поділяється на загальну, спеціальну та цільову психологічну підготовку.

Загальна психологічна підготовка має завдання формувати та удосконалювати загальні психологічні якості військовослужбовців згідно з вимогами сучасної війни. Вона організується та проводиться командирами всіх рівнів постійно, в будь-яких умовах бойової діяльності, особливо з молодим поповненням.

 

Спеціальна психологічна підготовка має завдання розвивати специфічні військово-професійні якості. Це, наприклад, психологічна підготовка десантників, пілотів, розвідників тощо. Вона організовується та проводиться постійно, в будь-яких умовах бойової діяльності безпосередніми начальниками (командирами) та індивідуально.

Цільова психологічна підготовка має завдання адаптувати психіку воїнів до умов виконання конкретного бойового завдання. Вона організується та проводиться старшими командирами з частинами та підрозділами під час підготовки до бою, якщо для цього є час.

Психологічне супроводження бойової діяльності – це комплекс оперативних заходів по відслідковуванню та підтриманню здатності військовослужбовців, підрозділів та частин протистояти загрозливим факторам бою та рішуче діяти в бойовій обстановці. Воно організується та проводиться для підтримки високої бойової активності у військовослужбовців; подолання психічної перенапруги; раціонального використання короткочасних відпочинків; усунення негативних наслідків психотравмуючих факторів бою.

На цьому етапі вирішуються такі завдання:

аналізу поведінки підлеглих, оцінка ступеня виснаженості, підпадання під вплив слухів та паніки;

формування настрою на ефективне продовження бойових дій;

оперативного керування психічними станами, корегування настроїв; підтримки військовослужбовців, які втратили друзів, техніку, озброєння;

визначення домінуючих емоційних станів, ступеня виснаженості та запасу психічних сил, необхідних для участі у наступних боях, попередження психологічного перенапруження;

протидія психологічному впливу противника.

Психологічна реабілітація психотравмованих військовослужбовців має завданняпоновлення психологічної стійкості та боєздатності особового складу частин та підрозділів.

Вона повинна включати:

створення умов, які сприятимуть швидкому поверненню до своїх підрозділів (частин) військовослужбовців, у яких характер бойових психічних травм не потребує лікування у шпиталі;

забезпечення взаємодії військових психологів і військових лікарів щодо надання спеціалізованої допомоги;

психологічне зняття надмірної агресивності після бойових дій;

психологічне зняття у особового складу частин (підрозділів) стану депресивності і дезорганізованості, який виникає після перенесення моральних, фізичних і нервово-психічних перевантажень;

поновлення у військовослужбовців бойової активності, мобілізацію їх на виконання покладених завдань;

створення необхідних побутових умов для особового складу, турбота про задоволення особистих потреб.

Психологічне забезпечення, як одна із складових морально-психологічного забезпечення, організується та здійснюється органами військового управління всіх рівнів під керівництвом відповідних командувачів (командирів). Безпосередніми організаторами та відповідальними за стан психологічного забезпечення повинні бути заступники командувачів (командирів) по роботі з особовим складом. Завдання та заходи психологічного забезпечення визначаються в плані морально-психологічного забезпечення операції (бою), та доводяться до підлеглих розпорядженнями щодо морально-психологічного забезпечення.

Соціально-правове забезпечення – це діяльність щодо створення необхідних соціальних і правових умов виконання особовим складом військ (сил) бойових завдань, дотримання ним норм міжнародного гуманітарного права (права збройних конфліктів); підтримання високої військової дисципліни, організованості та порядку. Вона включає:

прогнозування динаміки соціальних процесів у військах (силах), виявлення існуючих соціально-гуманітарних проблем;

реалізацію встановлених законодавством України гарантій і пільг військовослужбовцям, працівникам Збройних Сил України, членам їх сімей;

створення належних умов для задоволення соціальних потреб та інтересів притаманних військовому середовищу;

організацію співпраці з органами державної влади та місцевого самоврядування з метою ефективного вирішення і надання соціальної допомоги сім’ям військовослужбовців.

Його головна мета – створення таких соціальних умов, за яких військовослужбовці, цивільний персонал зможуть ефективно виконувати покладені на них обов’язки.

Основні завдання соціального-правового забезпечення:

оперативна підготовка і подання до органів державної влади пропозицій щодо удосконалення нормативної бази соціального забезпечення військовослужбовців, які брали участь у бойових діях та членів їхніх сімей.

організація безперервного вивчення та прогнозування соціальної обстановки у військах (силах), виявлення і розв’язання соціальних проблем, оперативний розгляд скарг, заяв та пропозицій військовослужбовців та членів їхніх сімей.

здійснення сумісно із службами логістики, фінансовою службою постійного контролю за повним доведенням до військовослужбовців встановлених законодавством норм грошового та інших видів забезпечення.

організація роботи щодо роз’яснення особовому складу Збройних Сил законів та інших правових актів воєнного часу, законів про права та пільги, соціальний захист військовослужбовців та членів їхніх сімей.

організація постійної взаємодії з органам державної влади, органами місцевого самоврядування з метою ефективного вирішення соціальних проблем військовослужбовців, працівників Збройних Сил, а також членів їхніх сімей, організація роботи щодо надання соціальної допомоги сім’ям військовослужбовців, які загинули;

забезпечення суворого виконання особовим складом військ (сил) норм міжнародного гуманітарного права (права війни), узгодження воєнної необхідності з вимогами гуманності під час бойових дій;

забезпечення відселення сімей військовослужбовців, працівників Збройних Сил з районів можливих бойових дій.

Зміст соціально-правового забезпечення:

прогнозування розвитку соціальних процесів в районах дислокації частин і підрозділів та їх вплив на соціальну захищеність військовослужбовців та членів їх сімей. Вивчення стану воєнно-соціальної роботи і впровадження у практику передового досвіду;

підготовка, прийняття і організація виконання управлінських рішень в частині, що стосується соціального захисту військовослужбовців, цивільного персоналу та членів їх сімей. Внесення пропозицій і доповнень під час розроблення законодавчих актів, інших нормативних актів (у тому числі і органами військового управління), рішень місцевих органів влади, які впливають на соціальний статус військовослужбовців, членів їхніх сімей;

безпосередній соціальний захист військовослужбовців, цивільного персоналу, членів їхніх сімей;

участь у перевірках, у тому числі спільно із органами військової юстиції, внутрішніми перевірочними комісіями, громадськими організаціями, виконання законів та інших правових актів, які визначають статус військовослужбовців;

участь у вирішенні питань, які пов’язані із реалізацією прав військовослужбовців по обов’язковому державному особистому страхуванню;

координація діяльності, взаємодія і партнерство із громадськими організаціями;

представлення інтересів колективів військовослужбовців, цивільного персоналу та членів їхніх сімей у місцевих державних і громадських організаціях, взаємодія із засобами масової інформації.

Культурно-освітня робота – це діяльність, яка спрямована на формування у військовослужбовців засобами культури і мистецтва високого морально-психологічного стану, їх мобілізацію на виконання бойових завдань, задоволення та відновлення духовних сил і потреб особового складу. Вона передбачає формування у військовослужбовців необхідних моральних та психологічних передумов бойової активності засобами культурно-освітньої роботи. Культурно-освітня робота включає організацію діяльності концертних бригад, польових автоклубів, бібліотек, кіно-, радіо- та відеообслуговування особового складу військ (сил), використання наочної агітації, художньої самодіяльності, воєнно-шефської роботи у військових частинах, співпрацю з питань організації культурно-освітньої роботи у військах (силах) з органами державної влади і місцевого самоврядування.

У бойовій обстановці головним завданням культурно-освітньої роботи є підтримка і відновлення властивими їй специфічними засобами і методами морально-психологічних і фізичних сил особового складу, утвердження у свідомості воїнів оптимізму і впевненості у своїх силах, знятті негативних емоційних станів у військовослужбовців, сприянні їх психологічній адаптації і реабілітації.

Захист особового складу від негативного інформаційно-психологічного впливу – це комплекс заходів щодо забезпечення духовної та психологічної безпеки військовослужбовців, які здійснюються з метою прогнозування, запобігання та зриву негативного інформаційно-психологічного впливу противника, нейтралізації його намагань дезінформувати та деморалізувати особовий склад наших військ (сил), дезорганізувати його бойову активність.

Протидія негативному інформаційно-психологічному впливу включає: визначення чинників воєнно-політичної, бойової, морально-психологічної обстановки, які можуть бути використані противником для негативного інформаційно-психологічного впливу на наші війська (сили), а також його спрямованості, об’єктів, змісту та можливих наслідків; організацію виявлення сил і засобів психологічних операцій противника, їх можливостей, особливостей використання; нейтралізацію діяльності органів психологічного впливу противника через випереджувальне розповсюдження у вітчизняних засобах масової інформації, необхідних відомостей; організацію безперервного об’єктивного інформування військовослужбовців, роз’яснення їм мети, завдань, форм і методів психологічних операцій противника, можливостей їх технічних засобів; своєчасне знищення інформаційних матеріалів противника, обмеження доступу особового складу до засобів інформаційної комунікації та контроль за змістом їх матеріалів; фізичне знищення, подавлення засобів інформаційно-психологічного впливу противника; виконання спеціальних заходів щодо захисту від засобів психотронної та психотропної зброї; евакуація та надання спеціальної допомоги особовому складу, ураженому психологічними засобами.

Досягнення ефективності під час організації захисту від інформаційно-психологічному впливу противника вимагає врахування багатьох факторів, здійснення активних організаційних заходів, проведення випереджувальної контрпропагандистської роботи, вогневе ураження та електронне придушення сил та засобів психологічної боротьби.

 

 

З метою більш логічного викладення змісту та оптимізації системи поглядів із зазначеного питання доцільно користуватись наступними визначеннями.

Психологічна війна — це стан перманентної конфронтації ідеологічних, аксіологічних систем та структур конкуруючих суспільств, держав, коаліцій з метою безумовної перемоги однієї з ідеологій, інтереси якої захищає кожна із сторін.

Психологічна операція являє собою систему спеціальних заходів, які проводяться з метою досягнення морально-психологічної переваги над противником шляхом координації заходів психологічної боротьби у системі завдань психологічної війни з використанням спеціально підготовленої або вдосконаленої аргументації та інформації психологічного впливу.

Психологічна боротьба — це комплекс спеціальних заходів, спрямованих на підрив морально-бойового духу особового складу військ противника, його населення з метою безумовного виконання бойових завдань та успіху на полі бою. Психологічна боротьба здійснюється шляхом безпосереднього морально-психологічного впливу на противника як в ході бою, так і під час підготовки до ведення бойових дій.

У збройних силах США створена система підрозділів психологічних операцій, діяльність яких передбачена практично у всіх основних керівних документах. Так, польовий статут ФМ100-5 (“Ведення операцій”) наголошує: “Психологічні операції повинні координуватися на всіх рівнях — від театру воєнних дій до дивізії. Начальник оперативного відділу штабу несе відповідальність щодо поєднання психологічних і бойових операцій”.

Кінцевою метою інформаційно-психологічної протидії є визначення та усунення факторів бойової, суспільно-політичної, соціально-економічної та морально-психологічної обстановки, які використовуються противником для здійснення впливу на війська та населення в регіоні застосування військ (сил). Інформаційно-психологічна протидія включає в себе організаційні, випереджувальні (контрпропагандистські) і силові заходи.

Інформаційо-психологічна протидія має бути оперативною, надійною, безперервною. Протидія інформаційно-психологічному впливу противника на оперативно-тактичному рівні у загрозливий період та в бойовій обстановці здійснюється спільними зусиллями органів воєнного і державного управління, на основі координації діяльності видів Збройних Сил України, штабів, органів особового складу, родів військ і служб.

Основними функціями протидії інформаційно-психологічному впливу противника є:

викриття задуму, змісту та цілей психологічної операції;

забезпечення несприйняття особовим складом та населенням тез та аргументів пропаганди противника.

Захист від негативного інформаційно-психологічного впливу включає:

визначення факторів бойової, суспільно-політичної та морально-психологічної обстановки, які можуть бути використані противником для інформаційно-психологічного впливу на наші війська;

вивчення, аналіз та узагальнення змісту, форм, методів, способів та прийомів інформаційно-психологічного впливу противника, прогнозування його можливих наслідків, роз’яснення військовослужбовцям мети, завдань та технологій психологічних операцій противника, можливостей їх технічних засобів;

виявлення сил і засобів психологічних операцій противника, встановлення їх бойових можливостей та порядку застосування, вживання заходів щодо припинення їх діяльності (вогневе ураження, електронне придушення) телевізійних і радіозасобів, систем супутникового зв’язку, мереж Інтернет, підрозділів психологічних операцій противника скоординованими діями розвідки, радіоелектронної боротьби, ракетних військ і артилерії, авіації;

нейтралізацію діяльності інформаційних агенцій, органів психологічних операцій противника через випереджувальне розповсюдження у засобах масової інформації країни, комп’ютерних мережах Інтернет, органах військового управління фактів і подій застосування військ (сил);

недопущення (припинення) розповсюдження негативної інформації (чуток) через безперервне, об’єктивне, психологічно доцільне інформування військовослужбовців, своєчасне знищення листівок та інших дезінформаційних матеріалів противника, обмеження індивідуального використання особовим складом радіоприймачів, організація контролю за використанням радіозасобів в підрозділах зв’язку;

організацію взаємодії (співробітництва) з питань проведення заходів протидії інформаційно-психологічному впливу противника (антидержавницьких сил) з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, з відповідними органами Прикордонних військ, внутрішніх військ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, органами Служби безпеки України.

Специфічними складовими морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) є: спеціальні соціологічні дослідження, організація забезпечення військ (сил) технічними засобами виховання та поліграфії, здійснення кадрового забезпечення органів особового складу.

Спеціальні соціологічні дослідження проводяться з метою виявлення об’єктивно існуючих настроїв, думок, потреб і запитів особового складу, тенденції їх розвитку, а також факторів, які негативно впливають на морально-психологічний стан військ (сил), знижують їх боєздатність.

Організація забезпечення військ (сил) технічними засобами виховання та поліграфії здійснюється із відповідних баз (складів), кінобаз (кінопунктів), центрів видів Збройних Сил, оперативних командувань.

Здійснення кадрового забезпечення органів особового складу вирішується шляхом підготовки і заміщення посад фахівцями в галузі психології, політології, соціології, педагогіки, історії, військової журналістики, правознавства, релігієзнавства і теології.

Проведення заходів морально-психологічного забезпечення має на меті формування та підтримання морально-психологічної переваги над противником, створення позитивних соціально-психологічних умов бойового застосування військ (сил).

Окремим напрямком діяльності органів військового управління варто розглядати у взаємодії з представниками духовенства здійснення заходів щодо духовної підтримки військовослужбовців. Духовна підтримка – система цілеспрямованих заходів щодо створення умов задоволення релігійних потреб військовослужбовців, працівників Збройних Сил України відповідно до їх конфесійної належності, а також зменшення психотравмуючої дії бойових втрат військовослужбовців у військових колективах через належне проведення ритуалів прощання (поховання).

Таким чином, найважливішим результатом морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення бойових дій (операцій) є безпосередньо психологічна готовність воїна до виконання бойових завдань. Саме вона має метою досягнення високої бойової активності особового складу, підготовку його до подолання високих нервово-психологічних навантажень, вміння зберегти боєздатність в умовах дії психотравмуючих факторів сучасного бою.

Морально-психологічне забезпечення має здійснюватися з урахуванням сучасних технологій роботи із людиною.У воєнний часголовні зусилля морально-психологічного забезпечення мають зосереджуватися на досягненні та збереженні у військовослужбовців необхідного для перемоги морально-психологічного стану, створенні і підтриманні морально-психологічної переваги над противником. Воєнно-політичне керівництво держави, командири, штаби, органи особового складу військових формувань повинні зосереджувати свої зусилля на недопущенні деморалізації суспільства, військ (сил), збереженні їх від морально-психологічної поразки.

Висновки по розділу

Морально-психологічне забезпечення - це один із основних видів всебічного забезпечення військ (сил), метою якого є формування та підтримка морально-психологічного стану особового складу, бойових та психологічних якостей, необхідних для успішного виконання бойових завдань. Морально-психологічне забезпечення здійснюється у тісній взаємодії з оперативним (бойовим), технічним, тиловим і медичним забезпеченням.

У процесі вирішення завдань підготовки військ (сил) морально-психологічне забезпечення зосереджується на підготовці особового складу до стійкого і адекватного функціонування в умовах складної бойової обстановки з урахуванням можливого цілеспрямованого інформаційного, психологічного та іншого впливу на війська і населення країни.

Головні зусилля системи морально-психологічного забезпечення зосереджуються на досягненні та збереженні у військовослужбовців необхідного для перемоги морально-психологічного стану, створенні і підтриманні морально-психологічної переваги над противником.

Література:

1. Державна програма розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки. – К., 2005. – 56 с.

2. Біла книга України. – К., 2005. – 134 с.

3. Засади підготовки і ведення операцій ЗС України на на 2006-2011 рр. Загальні положення ч. 1. 2006.

4. Указ Президента України № 981/98 від 4 вересня 1998. “Про Концепцію виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України”.

5. Наказ Міністра оборони України від 5.05.99 р. № 142 “Про затвердження Концепції МПЗ підготовки та ведення операцій (бойових дій) Збройних Сил України”.

6. Наказ Міністра оборони України від 13.12.2003 року № 438 “Про створення органів особового складу у Збройних Силах України”.

7. Алещенко В. І. Морально-психологічне забезпечення застосування військ (сил) становлення та сутність. - К.: Вид. НАОУ. – 1999 р.

8 Морально -психологічне забезпечення в Збройних Силах України. Навч.-метод. посіб. – К.: Вид. НАОУ, 2002, ДСК, 232 с.

9. Морально -психологічне забезпечення підготовки і ведення бойових дій в 2 ч. Навч.-метод. посіб. – К.: Вид. ВГІ НАОУ, 2003.

10. Коупленд Н. Психология и солдат. - М.: Воениздат, 1991. - 95 с.

11. Морально -психологічне забезпечення бойової підготовки з‘єднань, військових частин та підрозділів ЗС України. - К.: Вид. НАОУ, 2000. – 76 с.

Розділ 4.