Морально-психологічне забезпечення служби військ

 

Служба військ є одним із основних факторів підтримання військових частин, об’єднань і з’єднань ЗС України у постійній бойовій та мобілізаційній готовності. Тому МПЗ служби військ є одним із найважливіших напрямків діяльності командирів (начальників), штабів, структур по роботі з особовим складом та інших посадових осіб.

Служба військ – це комплекс заходів, які забезпечують необхідні навчально-бойові і соціально-побутові умови для ефективної життєдіяльності військ (сил). Основними складовими служби військ є: внутрішня служба, вартова служба та гарнізонна служба. Кожна з них має свої конкретні функції.

Діяльність щодо підвищення якості несення особовим складом внутрішньої служби є функцією командирів (начальників), штабів, органів особового складу та інших посадових осіб. За організацію внутрішньої служби у військовій частині (підрозділі) несе відповідальність командир (начальник). Її безпосередньою організацією займається штаб. Вони планують заходи повсякденної діяльності, у тому числі, несення особовим складом внутрішньої, вартової та гарнізонної служби, здійснюють контроль за їх виконанням, доводять до виконавців накази і розпорядження командира, контролюють їх своєчасне виконання.

Основними вимогами керівних документів щодо організації МПЗ служби військ є наступні:

організація служби військ та забезпечення її відповідності вимогам статутів ЗС України є обов’язковою ланкою роботи командирів, штабів, органів особового складу;

службою військ та її морально-психологічним забезпеченням повинні займатися усі ланки військового управління;

необхідно підвищити рівень знань особовим складом статутів ЗС України, керівних документів по службі військ.

Одним з головних завдань має бути підвищення рівня методичної підготовки усіх суб’єктів організації вартової, внутрішньої та гарнізонної служби.

Метою МПЗ служби військ є мобілізація особового складу на успішне виконання завдань служби військ, створення для цього сприятливих соціальних та морально-психологічних умов.

Основними завданнями морально-психологічного забезпечення служби військ можна вважати:

­ виховання у військовослужбовців почуття особистої відповідальності за якісну підготовку і несення внутрішньої та вартової служби, опанування та підтримання в постійній бойовій готовності озброєння та військової техніки, збереження військового майна;

­ підвищення відповідальності командирів (начальників) та інших посадових осіб за суворе дотримання статутного порядку у військовій частині (підрозділі);

­ організація дієвої індивідуально-виховної роботи з черговими по військовій частині, парку, підрозділу та інших військових об’єктах;

­ забезпечення участі відповідних посадових осіб у підборі, призначенні та підготовці військовослужбовців, які залучаються до несення служби;

­ створення відповідних соціально-психологічних умов для підтримання міцного статутного порядку у військових частинах (підрозділах);

­ організація навчання командирів (начальників) та інших посадових осіб практиці МПЗ служби військ;

­ навчання активу військової частини роботі з особовим складом, який залучається до служби;

­ турбота про харчування, покращення матеріально-побутових умов життєдіяльності особового складу, регулярне проведення санітарно-профілактичних заходів.

МПЗ служби військ представляє собою комплекс організаційних, виховних, соціально-психологічних та інших заходів.

У комплексі організаційних заходів МПЗ служби військ одне з перших місць займає його планування. Заходи з МПЗ служби військ включаються в об’єднаннях у план гуманітарного та соціального забезпечення, зміцнення військової дисципліни (на рік) та у план роботи на місяць; у бригадах, полках, окремих батальйонах – у план гуманітарного та соціального забезпечення (на період навчання) та у план роботи на місяць; у батальйоні – у план роботи на місяць, в роті – у план психологічної роботи на місяць. У підрозділі при заступленні особового складу на варту заходи МПЗ включаються також у план-завдання несення вартової служби.

Окремими організаційними заходами є інструктаж і постановка завдань посадовим особам з питань МПЗ служби військ. Командири військових частин, начальники штабів, фахівці по роботі з особовим складом проводять таку роботу з командирами та начальниками штабів підрозділів, іншими посадовими особами. Щорічно в масштабі військової частини проводяться показові заняття з питань організації та підтримання внутрішнього порядку. Двічі на рік у підготовчий період проводяться практичні заняття з військовослужбовцями, які призначаються начальниками варти зі здачею ними відповідних заліків. Періодично проводяться заняття з питань МПЗ служби військ з посадовими особами, що залучаються до підготовки, несення та перевірки вартової служби а також молодими офіцерами, прапорщиками і сержантами.

Іншим важливим заходом МПЗ є підбір та розстановка особового складу для виконання завдань служби військ, особливо до вартової служби. Ця робота здійснюється спеціальними комісіями, які створюються у військовій частині на чолі з одним із заступників командира. Двічі на рік така комісія вирішує питання щодо допуску молодого поповнення до несення вартової служби. Два рази на рік проводиться переатестація особового складу, а щомісячно у військовій частині проходить засідання комісії щодо допуску особового складу до несення вартової служби.

До організаційних заходів також відноситься проведення занять з питань теорії та практики застосування сучасних форм, методів, технологій та методик МПЗ, інструктажі добового наряду та особового складу варти. Створюється та вдосконалюється матеріальна база щодо проведення психологічної підготовки особового складу до служби військ. У військових частинах оформлюються майданчики (класи) з наочними матеріалами з питань служби військ та його МПЗ, створюються спеціальні смуги психологічної підготовки особового складу.

Дуже важливим елементом організації є контроль і надання допомоги посадовим особам в здійсненні МПЗ служби військ. Ця допомога особливо потрібна для командирів підрозділів, молодих офіцерів та активу.

Організація МПЗ служби військ також передбачає підведення підсумків, узагальнення і розповсюдження передового досвіду. Щомісячно у військових частинах, щоквартально у з'єднаннях необхідно проводити аналіз стану МПЗ вартової служби; щомісячно – узагальнювати та пропагувати досвід кращих командирів (начальників) та інших посадових осіб з питань організації та несення вартової служби.

Другою групою заходів МПЗ є виховні та навчальні заходи, які передбачають проведення занять з гуманітарної підготовки, заходи інформаційно-пропагандистського забезпечення в інтересах МПЗ служби військ. Офіцери по роботі з особовим складом повинні проводити відповідні інструктажі керівників груп гуманітарної підготовки, інструктивно-методичні заняття з офіцерами, які залучаються до проведення інформувань особового складу, розробляти тематику бесід з питань служби військ.

Важливими заходами є проведення суспільно-політичного та бойового інформування особового складу, який залучений до служби військ. Відповідними посадовими особами розробляється тематика інформування, проводиться інструктажі інформаторів варти, організується перегляд, прослуховування теле- і радіопередач, роз'яснення пам’яток, інструкцій

 

з питань служби військ, популяризація досвіду військовослужбовців, які зразково виконували завдання служби військ.

В ході правового інформування до особового складу доводяться положення законів України, статутів ЗС України, Кримінального кодексу України, вимог наказів Міністра оборони України щодо відповідальності особового складу за порушення правил несення служби військ.

Виключно важливе значення для МПЗ служби військ має індивідуально-виховна робота. Вона сприяє досягненню високих результатів при навчанні методиці МПЗ служби військ із конкретними категоріями посадових осіб.

До соціальних заходів МПЗ можна віднести здійснення контролю за забезпеченням особового складу усім необхіднимдля несення служби військ, надання особовому складу можливості повноцінного відпочинку.

Важливе значення мають психологічні заходи, які спрямовані на формування в особового складу психологічної готовності до несення вартової та внутрішньої служби, вивчення індивідуальних психологічних якостей кожного військовослужбовця. Для цього, зокрема, використовуються спеціально обладнані смуги психологічної підготовки особового складу. З командирами та іншими посадовими особами підрозділів проводяться інструктивно-методичні заняття з метою навчання їх методикам проведення психологічної підготовки та інших видів психологічного забезпечення. Для офіцерів, прапорщиків та сержантів можуть розроблятися необхідні методичні матеріали (інструкції, пам'ятки, тощо) щодо проведення психологічних і психофізіологічних заходів під час підготовки та виконання завдань служби військ.

Крім вказаного, існує такий напрямок роботи як попередження виникнення надмірної втоми, стресів та інших негативних станів осіб, що залучаються до несення служби військ.

Здійснення комплексу зазначених заходів можна вважати головним змістом МПЗ служби військ.

До проведення заходів МПЗ служби військ необхідно широко залучати актив частини та підрозділів: членів ради народознавчої світлиці, редколегії стінних газет та інших. Він допомагає посадовим особам щодо роз'яснення особовому складу завдань служби військ, своїм прикладом мобілізує співслужбовців на якісне виконання покладених завдань. Одночасно вони є важливим джерелом інформації про морально-психологічний стан особового складу перед і в ході несення служби, що дозволяє командирам запобігати більшості проблем та порушень.

Однією із умов ефективності функціонування системи МПЗ служби військ є вміле використання сучасних технологій і методик МПВ на особовий склад. Технології МПЗ служби військ, зокрема, можуть

 

реалізовуватись у вигляді певних алгоритмів діяльності посадових осіб щодо організації та проведення заходів МПЗ.

Технологія алгоритмізації – це послідовне виконання організаційних, виховних, соціально-психологічних та інших заходів МПЗ служби військ, що дозволяє досягти необхідних результатів.

Для структур по роботі з особовим складом з’єднання (військової частини) цей алгоритм дій містить у собі:

усвідомлення відповідними посадовими особами вимог керівних документів і завдань МПЗ служби військ, наказів, розпоряджень і вказівок старших командирів (начальників) з питань МПЗ;

розробку пропозицій та визначення заходів до відповідних планів з питань МПЗ служби військ;

постанову задач підлеглим фахівцям по роботі з особовим складом;

надання допомоги командирам підрозділів, посадовим особам наряду і варти у здійсненні заходів МПЗ служби військ;

аналіз стану МПЗ служби військ, оцінка його результатів, підведення підсумків та заохочення особового складу, який зразково виконує свої обов'язки;

узагальнення передового досвіду МПЗ та його розповсюдження.

Існує технологія поетапного проведення заходів МПЗ служби військ. Вона може застосовуватись у різних умовах, наприклад: а) при прибутті молодого поповнення і загальної підготовки його до служби військ (особливо вартової служби); б) в ході безпосередньої підготовки особового складу наряду (варти) з подальшою роботою з ним під час несення служби.

При прибутті молодого поповнення прийнято виділяти такі етапи:

І – перші 1,5 місяці служби молодого солдата (матроса) проводиться морально-психологічна та спеціальна підготовка особового складу до виконання завдань вартової служби.

II – від 1,5 до 3 місяців служби здійснюється відбір військовослужбовців, які можуть бути допущені до виконання завдань вартової служби.

Ш - від 3 місяців до звільнення у запас - підбір військовослужбовців для несення вартової служби.

IV - морально-психологічне супроводження несення вартової служби.

Головними завданнями морально-психологічного забезпечення вартової служби є:

виховання у військовослужбовців особистої відповідальності за виконання вимог Статутів ЗС, наказів та директив МО України, інших керівних документів а також вимог командирів (начальників) щодо несення служби військ;

формування у особового складу високих морально-вольових, військово-професійних, психологічних та інших якостей, коригування їх психологічного стану;

запобігання злочинам та пригодам при несенні вартової служби;

аналіз та врахування умов несення вартової служби, їх постійне покращення.

Роботу з МПЗ вартової служби доцільно планувати та проводити в 2 етапи:

1) морально-психологічне забезпечення підготовки особового складу до виконання завдань вартової служби та здійснення його відбору;

2) морально-психологічне супроводження несення вартової служби.

Морально-психологічне забезпечення підготовки особового складу до виконання завдань вартової служби включає: психологічну підготовку особового складу; вивчення індивідуально-психологічних якостей військовослужбовців та стану їх здоров'я; аналіз ходу психологічної адаптації до умов військової служби.

Тривалість першого етапу складає приблизно перші 1,5 місяці служби військовослужбовця, в ході якого у військовій частині здійснюються заходи професійно-психологічного відбору. В цей час особливо важливо вирішити питання подолання пасивності, неправильного розуміння завдань вартової служби, побоювання військовослужбовців опинитись у екстремальній ситуації. Вирішення цих завдань здійснюється в ході занять з бойової та гуманітарної підготовки, суспільно-політичного та правового інформування, індивідуальних і групових бесід, зустрічей із співслужбовцями, які зразково виконують свої обов'язки у варті, тощо.

На першому етапі також проводиться вивчення індивідуально-психологічних та інших якостей молодих солдатів, стану здоров'я з метою подальшого їх відбору до несення вартової служби та виявлення військовослужбовців, які мають адаптаційно-астенічні розлади, перенесли тяжкі травми головного мозку, інфекційні і інтоксикаційні захворювання, розлади нервової системи, мають дефекти мови, мають сімейні негаразди, знаходяться весь час в пригніченому стані, схильні до вживання алкоголю та наркотичних речовин, допускали порушення кримінального характеру, тощо.

Для вивчення індивідуально-психологічних особливостей особистості військовослужбовця на першому етапі морально-психологічного забезпечення вартової служби вивчаються: його соціально-демографічні показники, відношення до служби, особливості сімейного стану, соціально-політичні погляди, життєвий досвід; акцентуації характеру і тип темпераменту, особливості нервової системи, рівень комфортності особистості; особливості протікання нервових процесів; загальний стан здоров'я тощо.

Для цього можуть використовуватися такі методи вивчення особистості як: контент-аналіз документів, співбесіди, встановлення зв'язків з батьками та військовими комісаріатами, спостереження, анкетування, тестування за методиками "Прогноз", "Акцентуація характеру", "Суїцид", "Тип поведінки особи в групі", "Тип поведінки особи в конфліктній ситуації", за психодіагностичним опитувальником Леонгарда та ін.

Особливу важливість у роботі щодо МПЗ несення вартової служби має аналіз ходу психологічної адаптації молодих солдатів до умов військової служби. Під впливом деяких стрес-факторів військової служби у окремих військовослужбовців можуть виникати певні розлади психіки. Частіше вони можуть виникати у тих, хто до призову в Збройні Сили мав певні труднощі особистого, сімейного та побутового характеру, вади у фізичному розвитку, перенесені черепно-мозкові травми, хто схильний до зловживання алкоголю, наркотичних речовин, тощо. Можливими формами прояву таких відхилень є немотивована активність або повна апатія, уповільненість психічних реакцій. Особам з ознаками ускладненої психологічної адаптації потрібно надавати психологічну допомогу, приділяти підвищену увагу (не підкреслюючи таке ставлення, аби не образити і не виділити військовослужбовця із колективу), роз'ясняти тимчасовий характер негативних психічних явищ. Якщо протягом перших трьох місяців служби у таких осіб не спостерігається позитивних змін в нормалізації їх стану, до несення вартової служби вони не допускаються.

Для прискорення адаптаційного періоду молодих солдатів, роз'яснення їм особливостей військово-професійної діяльності, до проведення з ними відповідних занять та заходів виховної роботи, як правило залучаються командири військових частин, підрозділів, їх заступники та інші посадові особи.

Відбір військовослужбовців для несення вартової служби.

Відбір військовослужбовців до несення вартової служби представляє собою комплекс взаємопов'язаних психологічних, педагогічних, медичних, правових та інших заходів, у проведенні яких беруть участь усі посадові особи військової частини.

У цьому процесі велике значення має знання індивідуальних особливостей кожного воїна, повсякденне спілкування з підлеглими, уважне ставлення до всіх сторін їх життєдіяльності. Це дозволяє вивчити специфіку характеру кожного військовослужбовця, його моральні, психологічні, військово-професійні та інші якості.

У підборі особового складу варти повинні брати участь командири взводів, рот, старшини, молодші командири, офіцери штабу та структур по роботі з особовим складом, фахівці медичної служби військової частини.

Наказом по військовій частині оголошується особовий склад, що підібраний для несення вартової служби.

Підбір та розстановка військовослужбовців по постах здійснюється персонально. При цьому враховується тривалість їх служби та досвід, особистісні якості, а також специфіка об’єкту охорони. Солдатів, які вперше заступають на варту, потрібно призначати на менш важливі пости.

Підбір військовослужбовців для несення вартової служби включає: аналіз морально-психологічної готовності військовослужбовців до несення вартової служби; визначення та коригування складу варти та змін в залежності від готовності конкретного військовослужбовця, психологічної сумісності воїнів різних періодів служби; психологічну підготовку особового складу до несення вартової служби.

Психологічна підготовка особового складу до несення вартової служби включає:

навчання начальників варт основам психодіагностики і психофізіології та особливостям їх використання під час несення вартової служби;

оптимальний розподіл військовослужбовців по постах та змінах з урахуванням їх психологічної сумісності та індивідуальних особливостей;

забезпечення високої готовності особового складу до виконання завдань у варті;

формування у військовослужбовців позитивної мотивації до несення вартової служби і звичок адекватної поведінки в екстремальних умовах.

Морально-психологічне супроводження вартової служби.

Третій етап МПЗ вартової служби повинен включати: заходи з МПЗ підготовки особового складу до заступання у варту; аналіз та урахування психофізіологічних чинників, які ускладнюють несення вартової служби; підведення підсумків виконання завдань у варті.

В ході теоретичної підготовки до несення вартової служби командири визначених підрозділів, організовують вивчення особовим складом статутів гарнізонної та вартової служб, законів України про відповідальність за скоєння військових злочинів, наказів про засудження військовими судами військовослужбовців за злочини скоєні під час несення служби.

Фахівці структур по роботі з особовим складом повинні безпосередньо розробляти та подавати на затвердження відповідні плани МПЗ і організовувати їх виконання. При здійсненні заходів МПЗ вартової служби на контроль беруться особи з підвищеною і заниженою реактивною тривожністю.

Під час підготовки до вартової служби необхідно надати можливість відпочинку особового складу варти. У проведенні практичних заходів інструктажів повинні брати участь фахівці структур по роботі з особовим складом (психологи).

У день заступлення, на ранковому огляді підрозділів, від яких споряджено варту, повинні бути присутніми медичні працівники військової частини а лікар повинен провести персональний огляд кожного військовослужбовця.

За організацію і проведення заходів МПЗ під час вартової служби у першу чергу, відповідає начальник варти. Він повинен створювати сприятливий морально-психологічний клімат, не допускати виникнення конфліктів і штучного загострення ситуації, забезпечити відпочинок військовослужбовців, враховувати інші психологічні особливості несення вартової служби. Одночасно він організовує проведення заходів згідно з планом виховної роботи з особовим складом варти.

З цією метою у варті необхідно мати комплект відповідних документів та матеріалів. Вони заздалегідь готуються під керівництвом офіцерів структур по роботі з особовим складом. Це папки, зокрема, начальника варти, в якій мають бути: план виховної роботи з особовим складом варти; перелік можливих проблемних ситуацій під час несення вартової служби і рекомендації щодо їх подолання; витяги із відповідних наказів (директив); матеріали про сумлінне виконання обов’язків військовослужбовців під час несення вартової служби. В іншій папці мають знаходитися матеріали для проведення інформувань особового складу, випуску "листівок-блискавок" та інше.

У вартовому приміщенні також повинні бути оформлені стенди з правилами несення вартової служби, описом подвигів, які були здійснені військовослужбовцями під час перебування у варті, витяги з Кримінального кодексу України про відповідальність за порушення правил несення вартової служби. Місця несення варти повинні бути обладнані у відповідності до статутних вимог.

При підведенні підсумків несення вартової служби необхідно відзначати позитивні сторони несення служби, більше уваги приділяти заохоченню особового складу. Особливу увагу необхідно звернути на наявні недоліки, провести глибокий аналіз їх причин та визначити шляхи їх усунення. На основі підсумків несення вартової служби необхідно щомісяця узагальнювати та пропагувати передовий досвід організації та несення вартової служби, забезпечити його наочне висвітлення.

Таким чином, МПЗ служби військ є одним із пріоритетних напрямків забезпечення повсякденної діяльності військ (сил), який включає діяльність командирів штабів, органів особового складу щодо забезпечення відповідного впливу на свідомість, підсвідомість та поведінку особового складу з метою якісного виконання завдань служби військ та попередження нещасних випадків, подій та злочинів.

 

 

2.3. Морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактики правопорушень

 

Особливості функціонування ЗС України, зміст, умови та специфіка їх подальшого розвитку визначають особливу значимість військової практики та заходів щодо здійснення в нашій армії справжніх демократичних і гуманістичних перетворень, зміцнення законності і правопорядку.

Специфічним видом дисципліни у суспільстві є військова дисципліна. Її особливість зумовлена характером військової діяльності, що потребує від людей, які її здійснюють, особливої зібраності, точності, виконавчої майстерності, витривалості, взаєморозуміння, мобільності, швидкої реакції тощо. Все це досягається чіткою організацією, як основою та першоджерелом військового організму.

Система зміцнення військової дисципліни і правопорядку в частині, з’єднанні.

Необхідною умовою зміцнення військової дисципліни є формування системи роботи органів військового управління щодо зміцнення військової дисципліни і правопорядку.

Під системою роботи щодо зміцнення військової дисципліни та правопорядку у військовій частині, з’єднанні розуміється погоджена в часі, змісті і засобах, формах і методах послідовність дій посадових осіб з профілактики правопорушень. Це сукупність організаційних, соціально-правових заходів щодо розвитку у військовослужбовців особистої відповідальності за свідоме виконання вимог Конституції та законів України, військових статутів, Військової присяги, функціональних та службових обов’язків, наказів командирів (начальників), досягнення такого рівня морально-психологічного стану особового складу військ (сил), який забезпечуватиме своєчасне, повне і якісне вирішення поставлених завдань.

Згідно з вимогами керівних документів загальне керівництво морально-психологічним забезпеченням військової дисципліни та профілактики правопорушень здійснюють командири (начальники). Планування та організацію навчального процесу і заходів МПЗ військової дисципліни повинні забезпечити штаби разом з органами особового складу. Безпосередніми організаторами виховного впливу на стан військової дисципліни повинні стати органи особового складу.

Система роботи щодо профілактики правопорушень повинна чітко визначити:

хто і за якими напрямками здійснює відповідну роботу;

які заходи і з якою періодичністю повинні проводитися для виконання поставлених завдань;

 

 

як саме проводити ці заходи, які конкретно при цьому форми і методи використовувати.

Для розробки системи роботи по зміцненню дисципліни в умовах конкретної військової частини (з’єднання) необхідно:

на основі аналізу та прогнозування виділити приоритетні напрямки діяльності і поставити завдання щодо попередження негативних тенденцій;

виходячи з організаційно-штатної структури військової частини (з’єднання), специфіки поставлених завдань, реального стану справ і потреб військової діяльності, визначити комплекс заходів із профілактики правопорушень, розподілених за часом та між посадовими особами;

з урахуванням вимог Статутів ЗС України, наказів, директив та інших керівних документів усім посадовим особам, які мають підлеглих, розробити функціональні обов'язки щодо підтримки правового порядку та дисципліни, визначити найбільш ефективні форми і методи їх реалізації;

скоординувати зусилля усіх посадових осіб, від командира з’єднання (військової частини) до командирів відділень, щодо профілактики правопорушень, надати їх роботі послідовно-планового характеру;

встановити жорсткий контроль за виконанням функціональних обов'язків посадовими особами, а також періодичність і форми звітності про результати проведеної роботи, при цьому особливу увагу звернути на конкретизацію місця й ролі офіцерів управління військової частини, надання їх діяльності упорядкованого та планового характеру.

Підходи щодо побудови системи роботи щодо профілактики правопорушень серед особового складу можуть бути різними. Але вивчення досвіду передових військових частин свідчить, що найбільш доцільно представити цю систему наступними документами:

1. Рішення командира військової частини та з’єднання щодо зміцнення військової дисципліни. Воно приймається, як правило, на навчальний рік і є основним документом, який служить своєрідним “пусковим механізмом” системи профілактики правопорушень, юридично закріплює відповідальність посадових осіб за реалізацію вимог системи, носить не рекомендаційний, а обов'язковий для виконання характер.

У рішення доцільно включити наступні позиції:

у констатуючій частині: короткий аналіз реального стану правопорядку та дисципліни за минулий рік; причини та умови, які сприяли скоєнню правопорушень; прогноз на наступний рік можливих факторів, що негативно впливають на стан правопорядку та дисципліни, які необхідно попередити або нейтралізувати;

у директивній частині: визначити завдання основним категоріям посадових осіб штабу, тилу, органам особового складу, військовим дізнавачам щодо підтримання правопорядку та дисципліни; вказати всім, хто має підлеглих, на особливості роботи та пріоритети у діяльності з профілактики правопорушень; встановити порядок контролю за виконанням посадовими особами своїх функціональних обов'язків щодо попередження правопорушень.

У рішенні мають знайти відображення такі основні напрямки роботи щодо зміцнення військової дисципліни: забезпечення особистої взірцевості особового складу офіцерів, прапорщиків та сержантів; удосконалення стилю роботи посадових осіб і підвищення їх особистої відповідальності; створення безпечних умов військової служби, збереження життя та здоров'я особового складу; формування та підтримання здорової морально-психологічної атмосфери у військових колективах, попередження можливих випадків суїцидів; підвищення дисциплінуючої ролі бойової підготовки, служби військ, чіткого виконання розпорядку дня; профілактика нестатутних взаємовідносин, ухилень від військової служби, крадіжок та втрат військового майна; поліпшення матеріально-побутових умов та організації дозвілля особового складу.

2. План роботи щодо зміцнення військової дисципліни.

У ньому слід чітко визначити: завдання всім посадовим особам, від командира частини до командира відділення: кому, що, до якого терміну і в якій послідовності зробити для профілактики правопорушень. Для зручності використання план може бути виконаний у вигляді функціональної матриці.

3. Методичні рекомендації щодо підготовки та проведення профілактичних заходів. Ці рекомендації особливо необхідні молодим офіцерам та посадовим особам, які прибули з інших військових частин і ще не засвоїли специфіки завдань, які вирішує конкретна частина. Наявність таких рекомендацій дає моральне право здійснювати повноцінний контроль за діяльністю підлеглих посадових осіб.

Практика свідчить, що завдання посадовим особам щодо профілактики правопорушень, план роботи щодо зміцнення правопорядку та військової дисципліни, а також вищевказані методичні рекомендації доцільно оформити як додаток до рішення, а рішення разом із додатками встановленим порядком зареєструвати в діловодстві як окремий документ.

Організація проблемно-цільової роботи щодо зміцнення військової дисципліни та профілактики правопорушень.

Аналіз показує, що, незважаючи на позитивний досвід, який накопичився у військах (силах), однією з причин низької ефективності роботи щодо зміцнення військової дисципліни є незнання посадовими особами методики організації проблемно-цільової роботи в підпорядкованих військових частинах і підрозділах. Тому, з метою вдосконалення діяльності командирів (начальників), штабів, структур по роботі з особовим складом пропонуються наступні методичні рекомендації з організації проблемно-цільової роботи щодо зміцнення морально-психологічного стану особового складу, військової дисципліни та профілактики правопорушень.

Метою проблемно-цільової роботи є визначення та нейтралізація негативних факторів, що впливають на стан військової дисципліни. Основними напрямками проблемно-цільової роботи є: об’єктивна оцінка морально-психологічного стану та стану військової дисципліни з урахуванням реальної обстановки та умов виконання покладених завдань; тісний зв’язок з іншими видами забезпечення; безперервність керованого впливу на свідомість, підсвідомість і поведінку військовослужбовців, їх морально-психологічний стан; визначеність змісту, форм та засобів реалізації заходів проблемно-цільової роботи з урахуванням етнічних, культурних, мовних, релігійних та інших особливостей військовослужбовців.

Основними етапами проблемно-цільової роботи є:

І етап: визначення проблеми та мети проблемно-цільової роботи у підрозділах, де є правопорушення; вивчення обстановки у військових колективах, причин та умов скоєння правопорушень.

ІІ етап: відпрацювання комплексу практичних заходів з усунення виявлених причин та недоліків в організаційній та виховній роботі щодо зміцнення морально-психологічного стану та військової дисципліни.

ІІІ етап: безпосередня робота стосовно усунення виявлених недоліків.

IV етап: навчання усіх посадових осіб навичкам управління військовими колективами, зміцнення морально-психологічного стану особового складу, військової дисципліни.

V етап: аналіз результатів роботи; обговорення підсумків роботи з усіма категоріями особового складу.

VІ етап: узагальнення досвіду роботи посадових осіб; підведення підсумків роботи; доповідь про хід та підсумки роботи.

Форми та методи проблемно-цільової роботи:

На першому етапі: комплексні перевірки стану справ; військово-соціологічні дослідження; анкетування особового складу; соціометричні дослідження у військових колективах; вечори запитань та відповідей; аналіз морально-психологічного стану, причин травмування особового складу; визначення порушників військової дисципліни, військовослужбовців “групи ризику”.

На другому етапі: планування роботи щодо усунення недоліків та негативних явищ; постановка завдань посадовим особам, організація індивідуальної роботи.

На третьому етапі: проведенняорганізаційних та виховних заходів щодо усунення недоліків; правова робота з порушниками військової дисципліни; надання правових та психологічних консультацій.

На четвертому етапі: учбово-показові та інструктивно-методичні заняття з організації служби військ та підтримання статутного порядку; семінари; науково-практичні конференції; рольові тренінги щодо регуляції

 

морально-психологічного стану військових колективів; розробка методичних рекомендацій.

На п’ятому етапі: повторні перевірки, анкетування особового складу щодо визначення результатів роботи; наради з командирами та фахівцями структур по роботі з особовим складом; збори офіцерів, прапорщиків; наради із сержантами.

На шостому етапі: випуск бюлетенів передового досвіду; пропаганда зразкового виконання обов’язків через газети, радіо, телебачення; проведення підсумкових нарад, засідань комісій; видання підсумкових наказів та заохочення найбільш дисциплінованих військовослужбовців, тощо.

Враховуючи, що кожна частина (з’єднання) має свою специфіку, до створення системи проблемно-цільової роботи необхідно підходити творчо і враховувати: реальний стан правопорядку і військової дисципліни; характер і специфіку завдань, які вирішуються; організаційно-штатну структуру, укомплектованість і район дислокації військової частини; відносини з місцевим населенням; найбільш вірогідні передумови виникнення подій та злочинів, короткотерміновий та довготривалий прогноз стану правопорядку і військової дисципліни.

Для організації впровадження системи роботи щодо профілактики правопорушень необхідно:

вивчити відповідне рішення командира і додатки до нього зі всіма категоріями посадових осіб та всебічно враховувати його;

домогтися, щоб кожний керівник знав свої функціональні обов'язки та мав відповідні витяги з плану в робочих зошитах і враховував їх при плануванні особистої роботи на день, тиждень, місяць, рік;

оформити в кожному підрозділі ілюстрований перелік основних заходів, що повинні проводити відповідні посадові особи щоденно, щотижнево, щомісячно та щорічно;

здійснювати підведення підсумків роботи посадових осіб щодо зміцнення правопорядку та військової дисципліни з відповідним аналізом виконання запланованих заходів;

зобов'язати посадових осіб досконально знати свої функціональні обов'язки щодо профілактики правопорушень, хід виконання рішення командира та результати роботи, що проводиться;

щомісячно контрол