Побудова, створення, експлуатація, редагування

1. Електронний підручник: проблеми визначення і типології цього типу навчальних видань

2. Основні недоліки та переваги електронних підручників у порівнянні з традиційними друкованими навчальними виданнями

3. Особливості структури електронного підручника

4. Специфіка редакторської підготовки електронних навчальних видань

5. Особливості оформлення текстових та ілюстративних матеріалів у електронному підручнику

В Україні, як і в усьому світі, на сьогоднішній день набувають популярності комп'ютерні технології навчання. Безумовно, використання електронних підручників (ЕП) сприяє розвитку особистісно-орієнтованих компонентів моделі навчання, гуманізації навчального процесу. Окреме питаня стосується місця електронного підручника в видавничому процесі. А.Гречихін і Ю.Древз наголошують: „робота з навчальним матеріалом, поданим у електронному вигляді, майже не відрізняється від традиційної роботи редактора” [20], хоча ця робота й вимагає залучення спеціалістів різних галузей знань, зокрема, спеціалістів із комп’ютерних технологій.

 

1. Електронний підручник: проблеми визначення і типології цього типу навчальних видань

Електронний підручник – це підручник, який існує у вигляді електронного документа, тобто це текст, який зберігається в пам’яті електронної обчислювальної машини (ЕОМ), може бути прочитаний лише з екрану спеціального пристрою відображення інформації (монітора) і не може бути опрацьований без допомоги ЕОМ.

Це визначення, подане в ГОСТах, А.Гречихін і Ю.Древз конкретизують. Вони пропонують розрізняти два види електронного підручника: 1) електронна копія звичайного друкованого підручника; 2) повнотекстові бази даних.

Електронна копія звичайного друкованого підручника зберігається в пам’яті ЕОМ, її можна змінювати за допомогою спеціальних комп’ютерних програм, її можна розповсюджувати в комп’ютерних мережах або за допомогою електронних носіїв інформації.

Повнотекстова (гіпертекстова) база даних – це електронний текст із розгалудженою системою посилань, яка дозволяє читачеві компонувати текст на свій розсуд, звертатись за коментарями, довідками та ін.

Таким чином, найсуттєвішою рисою електронного підручника А.Гречихін і Ю.Древз пропонують вважати електронну форму представлення тексту, яка дозволяє легко вносити виправлення, організовувати пошук потрібного фрагменту тексту, проводити статистичну та семантичну обробку – тобто автоматизувати основні процедури роботи з текстом.

Однак електронна копія та повнотекстова база даних мають суттєві відмінності в процесі створення самого видання, в структурі тексту (лінійний текст, гіпертекст), в можливостях копіювання і подальшого використання підручника.

Український дослідник В.В.Лапінський пропонує більш деталізовану типологію педагогічних програмних засобів (ППЗ).

ППЗ в цілому. Основною і необхідною складовою частиною ЕП має бути структурована база знань, яка повинна містити навчальний матеріал у відповідності до вимог навчальної програми, організований або у вигляді гіпертекстової структури, або у вигляді системи гіпермедіа. Слід зазначити, що структурування предметної галузі при цьому суттєво відрізняється від структурування при створенні баз знань експертних систем.

"Електронні підручники" (ЕП) – ППЗ, які охоплюють значні за обсягом матеріалу розділи навчальних курсів або повністю навчальні курси. Для такого типу ППЗ характерною є гіпертекстова структура навчального матеріалу, наявність систем керування із елементами штучного інтелекту, модулів самоконтролю, розвинених мультимедійних складових.

Автоматизовані навчальні курси (АНК). Основні теоретичні засади їх створення і використання розроблялись починаючи із семидесятих років.

Програмні засоби модульно-демонстраційного типу найбільш ефективно використовуються для демонстрацій та виконання фронтальних навчальних завдань.

Контролюючі ППЗ – забезпечують ефективний моніторинг навчального процессу. Використання зворотного зв'язку виявляється найефективнішим за безпосередньої участі у навчальному процесі учителя.

 

2. Основні недоліки та переваги електронних підручників у порівнянні з традиційними друкованими навчальними виданнями

Переваги ППЗ

· ППЗ дозволяє „налаштувати” текст на конкретного користувача. Читач, опрацьовуючи текст, може сам видалити непотрібні йому фрагменти, а потрібні частини тексту й посилання перегрупувати. Навігатором виступає вже не автор, який зазначає: „Порядок читання розділів може бути наступним...”, а сам читач. Вчені вважають, що ми наближаємось до „особистого” підручника для кожного учня чи студента. За такого підходу до підручника можливими будуть і певні ризики. По-перше, не кожен учень чи навіть студент здатен адекватно виділити головне (суттєве) і другорядне в навчальному матеріалі. Таким чином, він створить для себе неповний, неякісний „особистий” підручник. Окрім того, електронний текст дає можливість створити безліч посилань, отже читачеві легше „загубитись”, втратити магістральну лінію тексту. Як пишуть А.Гречихін та Ю.Древз, „плавання в морі фрагментів не керується ніким, нема лоцмана, навігатора в цьому морі” [20]. Читач також може неправильно встановити для себе мету вивчення дисципліни.

· Полегшення навігації по тексту: можна легко віднайти потрібний фрагмент, спрощеним є також пошук джерел, на які є посилання в тексті.

· Коментарі до тексту не порушують цілісність самого тексту, як це відбувається у друкованому виданні, у якому завжди існує архітектонічна проблема розташування приміток, посилань, коментарів, зносок.

· Текст може доповнюватись новими фрагментами, посиланнями, розділами. Таким чином без проблем може здійснюватись постійне оновлення навчального матеріалу.

· Налаштування навігатора може виконуватись не лише читачем, але й учителем або автоматичною системою контролю знань.

· Зовнішні посилання можуть даватись на аудіо- та відеофрагменти, а також на всі види електронних навчальних видань (методичні вказівки, лабораторний практикум) – таким чином легше зреалізувати ідею навчального комплексу. По суті, ми маємо вже справу з електронною автоматизованою навчальною системою.

· Є можливість організувати ефективну пошукову систему: електронна форма представлення тексту дозволяє автоматизувати процес формування масиву ключових слів шляхом автоматизованого комп’ютерного аналізу тексту.

· Полегшення зворотного зв’язку з читачем (учнем). Набагато легше можна оцінити якість підручника і зробити відповідні виправлення, корективи: кожне звернення учня до підручника і шлях, по якому він іде, може фіксуватись реєструючою системою. Зареєстровані ж дані можуть використовуватись для подальшої оптимізації навчального видання.

Недоліки ППЗ

· З’являється додаткове фізичне й розумове навантаження на читача, який змушений здійснювати вибір оптимального шляху вивчення матеріалу.

· Ефективність роботи залежить від технічних засобів, які повинні бути надзвичайно потужними.

· Не врегульованими до кінця залишаються питання захисту авторських прав, тому що 1) електронний підручник – це результат колективної праці великої кількості спеціалістів (у тому числі програмістів); 2) гіпертекст передбачає постійне звернення до текстів інших авторів; 3) відсутні чіткі механізми контролю за можливостями копіювання; 4) можливі зміни тексту, а отже порушення немайнових прав автора і цілісності твору.

· Більш складнапроцедура підготовки видання. Оскільки електронний підручник – це, перш за все, програма, вона повинна пройти перевірку (тестування) та процедуру сертифікації. Спочатку програма перевіряється розробниками, замовниками та користувачами. Після усунення виявлених ними помилок програма (разом із актом про завершення роботи) передається для тестування колективу спеціалістів, які мають право на офіційний державний або ж відомчий контроль ПЗ і видають сертифікат відповідності. Цей, останній етап перевірки, відбувається в спеціальних центрах (міжнародних, державних, відомчих) сертифікації програм.

 

3. 4. Особливості структури електронного підручника та