Тема 5. Типологічна модель підручника. Особливості побудови та редагування окремих структурних частин навчального видання

1. Основні наукові підходи до аналізу типологічної моделі підручника

2. Особливості редагування основного тексту в навчальному виданні

3. Дидактичний апарат навчального видання. Типологія навчальних завдань

4. Особливості редагування апарату орієнтування підручника

Типологічна модель (структура) навчального видання – це склад його елементів і характер їх взаємозв’язку при проектуванні процесу навчання. Як зазначав В.С.Цетлін, саме „структура виявляє для вчителя і для учнів систему навчального предмета і тим самим сприяє раціональному й ефективному здійсненню їх спільної діяльності” [71]. Якщо модель підручника не зрозуміла для учнів, якщо вона не сприяє засвоєнню і перевірці знань, або ж ускладнює процес пошуку інформації, навчальне видання не виконає жодного зі своїх функціональних призначень.

 

1. Основні наукові підходи до аналізу типологічної моделі підручника

В науці сформувалось кілька підходів до визначення структури підручника. В 70-х роках XX століття Є.Перовський, Г.Донський, К.Сосніцький запропонували виокремлювати низку „первісних елементів” підручника – вступ, розділи, статті (параграфи), малюнки, висновки; запитання і завдання; додатковий апарат (покажчики, довідники). В даному випадку під структурою навчального видання розуміли лише побудову його предметного змісту. Незважаючи на суттєвий недолік – відсутність провідних критеріїв, на основі яких здійснено поділ, – такий підхід домінує і в сучасних стандартах. Як пише М.Тимошик, „згідно із затвердженими у липні 2005 року Міністерством освіти і науки України „Методичними рекомендаціями щодо структури, змісту та обсягів підручників і навчальних посібників для вищих навчальних закладів”, обов’язковими складовими структури цих видів видань мають бути: зміст (перелік розділів), вступ (передмова), основний текст, питання, тести для самоконтролю, обов’язкові та додаткові задачі, приклади, довідково-інформаційні дані для розв’язування задач (таблиці, схеми тощо), матеріали для орієнтації в книзі (предметний, іменний покажчики)” [61].

Кінець 70-х – початок 80-х років минулого століття позначились появою нової теорії. В.Г.Бейлінсон, Д.Д.Зуєв запропонували під структурою навчального видання розуміти вираження книжковими засобами способів подачі навчального матеріалу.

Вчені виокремлюють текстові (змістові) та позатекстові (методичні) компоненти навчальної книги. Одні репрезентують членування змісту упродовж курсу і означають поділ на параграфи (фактично це основний, додатковий і пояснювальний тексти); другі – виражають „кроки” процесу навчання, необхідні для засвоєння змісту (завдання, зображувальний матеріал, апарат орієнтування), тобто організацію роботи учнів, спрямованої на засвоєння матеріалу. Саме методичний, або позатекстовий апарат визначає форму викладу навчального предмету – що, в якій послідовності, в яких обсягах вивчається.

Сучасні українські та російські вчені саме такий підхід до аналізу структури підручника вважають найбільш ефективним. Так, зокрема, Я.Кодлюк серед основних компонентів навчального видання виокремлює текст і його доповнення – апарат організації засвоєння, апарат орієнтування, ілюстративний матеріал.

Сучасні російські вчені (А.Гречихін, С.Антонова) називають два структурних рівня навчальної книги: модель твору підручника (вступ, основний текст, висновки) і модель апарату підручника (титульний аркуш, зміст, дидактичний апарат, покажчики).

Модель апарату навчального видання забезпечує гіпертекстовість підручника: „редакторам добре відомо, що й традиційна книга гіпертекстна. В ній використовуються не лише вербальна (словесна), але й таблична, зображальна, нотна, формульна та інші знакові системи. Складна архітектоніка досягається спіралевидністю викладу, детальністю рубрикації, оригінальністю верстки. Гіпертекстовість традиційної книги збільшується за наявності апарату. Він дозволяє ніби в іншому аспекті подати зміст, використати потрібні фрагменти, факти з книги, не перечитуючи її всю заново, забезпечити необхідну кількість входів у зміст” [20].

На сьогоднішній день актуальним питанням аналізу типологічної моделі навчальної книги залишається модульно-блокова структура підручника. Як уже зазначалось у попередніх темах, за умов переходу на модульно-рейтингову систему та зростання темпів підготовки навчальних видань саме такий підхід до структурування навчальної книги є найбільш ефективним.