Специфіка редакторської підготовки електронних навчальних видань 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Специфіка редакторської підготовки електронних навчальних видань



Вчені наголошують на відмінностях у побудові електронного і традиційного підручника.

· Електронний підручник доцільно розглядати як сукупність інформаційних масивів, кожен з яких є окремим функціонально завершеним фрагментом інформаційного забезпечення (розділом підручника, задачею, описом лабораторної роботи). Причому фрагменти ці повинні бути пов’язані один з одним. Реалізувати це на практиці не так легко через низку наступних проблем:

1) кожен із цих фрагментів повинен створюватись таким чином, щоб можливим було технічне, інформаційне та логічне підпорядкування його іншим фрагментам;

2) пов’язувати фрагменти „кожен з кожним” не доцільно. Необхідна послідовність вивчення матеріалу все-таки диктує свої обмеження. Потрібно продумати, яка кількість можливих зв’язків повинна відповідати кожному з фрагментів;

3) у системах зі складною структурою посилань користувач може забути, де він „знаходиться”, тому доцільно в спеціальній частині екрану показувати маршрут „переходів” по тексту;

· Повинні бути розставлені відповідні покажчики в тексті. Зробити це можна за допомогою мови HTML (Hyper Text Markup Language), що містить символи для визначення стилів (кегль, накреслення шрифту), представлення даних списками, вставки графічних елементів, гіпертекстові зв’язки (з іншими сторінками документу, з іншими фрагментами на одній сторінці, зі сторінками інших документів).

· Виокремлюють внутрішнє та зовнішнє поля фрагментів тексту. Фрагменти внутрішнього поля створюються автором підручника; зовнішнє поле містить твори інших авторів, реалізовані у формі електронного тексту. Необхідність рахуватися з зовнішнім полем формує концепцію електронної бібліотеки.

· Окрема увага повинна бути приділенна створенню навігатора, що відповідає за маршрутизацію в полі фрагментів тексту. Будова тексту буде залежати від особливостей запланованої навігації. Тут можливими є три варіанти:

1) якщо навігація підпорядкована авторській концепції та обраній ним методиці, ми отримаємо лінійний текст з доволі чіткою та прогнозованою стратегією послідовності вивчення матеріалу;

2) якщо навігація підпорядкована читачеві, який, користуючись „підказками” автора, вивчає розділи дисципліни у довільному порядку, а також на власний розсуд здійснює перекомпонування тексту, ми маємо справу з нелінійним текстом так званого „особистого підручника”;

3) якщо навігація здійснюється програмою-аналізатором (чи вчителем) за результатами тестового контролю знань користувача, „лінійність” чи нелінійність тексту буде визначатись програмою (чи знову ж таки, вчителем), але не на основі особистісних вимог читача, а на основі певного рівня знань і розуміння читачем матеріалу. А.Гречихін і Ю.Древз зазначають: „перший спосіб побудови тексту підручника наближений до традиційного; другий варіант – аналог довідника; третій, по суті, є самоучителем” [20].

· Продуманим повинен бути інтерфейс, тобто засоби і методи організації діалогу користувача з системою. Потрібно пам’ятати, що „ефективний” інтерфейс – це, перш за все, „зручний” інтерфейс, такий, що забезпечує учню емоційний, фізичний, психологічний, розумовий комфорт. Є кілька способів організації діалогу між читачем та системою:

1. Діалог типу питання-відповідь. У кожній точці діалогу система виводить одне запитання, на яке користувач дає одну відповідь.

2. Діалог типу меню. У користувача є список можливих варіантів для введення, з яких потрібно вибрати те, яке потрібно. Екранне меню не повинно перевищувати 10-ти пунктів. Якщо кількість пунктів більша, потрібно будувати ієрархізовані меню.

3. Діалог на основі екранних форм. Інформація вводиться відразу шляхом заповнення стандартної форми.

4. Діалог на основі командної мови. Система нічого не виводить, а вводить лише повідомлення, за допомогою яких здійснюється керування.

5. Повідомлення про помилки. У повідомленні потрібно розшифрувати помилку, вказавши на її причини.

6. Запити підтвердження дій користувача.

7. Довідкові відомості: загальний огляд системи (призначення, основні поняття, принципи побудови); відомості про те, як почати роботу; інструкції на випадок пошкоджень системи. Частина довідкових відомостей може міститись у друкованій документації.

· Продуманим повинен бути дидактичний апарат видання. Можна виокремити 3 основних режима роботи ЕП: 1) навчання без перевірки; 2) навчання з перевіркою, при якому в кінці кожного параграфа пропонуються запитання, які дозволяють визначити ступінь засвоєння матеріалу; 3) тестовий контроль, призначений для підсумкового контролю знань із виставленням оцінки. Існують також певні зауваги щодо специфіки запитань в електронному підручнику.

1. Якщо ППЗ проектується як самодостатній засіб для повного забезпечення навчального процесу, система навчальних задач повинна містити задачі усіх типів та рівнів складності, передбачених педагогічною моделлю знань, яка формується.

2. Окремо можна виділити новий тип навчальних задач, які реалізуються у певному діяльнісному предметно орієнтованому середовищі. Використання навчальних задач такого типу, з точки зору діяльнісного підходу до навчання, досить ефективне, оскільки при їх розв'язуванні здійснюється збалансоване формування як декларативного, так і операціонального компонентів знання. Водночас реалізація моніторингу навчальної діяльності під час виконання таких завдань вимагає вирішення дуже складних задач протоколювання та аналізу діяльності користувача. Складність полягає у недетермінованості дій користувача (учня). Для задач, складніших за ті, що потребують репродуктивного відтворення знань, не завжди можливо прогнозувати усі шляхи та способи розв'язування.

3. Важливою складовою АНК і ЕП є підсистеми моніторингу навчального процесу та визначення рівня навчальних досягнень. Як правило, у реальних ЕП підсистема визначення рівня навчальних досягнень є складовою системи моніторингу навчальної діяльності. Більшість програмних засобів у своєму складі мають тільки розвинену систему тестування для визначення рівня навчальних досягнень, не маючи системи моніторингу навчальної діяльності та системи зворотного зв'язку. Використання у ЕП систем моніторингу навчальної діяльності доцільне за наявності системи керування навчальним процессом.

· Найефективнішою є модульна структура електронного підручника. Електронний підручник поділяється на незалежні модулі, кожен із яких містить завершений, цілісний виклад тієї чи іншої теми. Учень може обрати для себе варіант навчання: вивчення всього курсу чи його окремих тем. Кожен модуль містить назву теми, навчальні нормативи, питання, мету курсу, методичні вказівки щодо порядку і послідовності вивчення теми, вправи і тести для самоперевірки, а також посилання на правильні відповіді, вправи і тести для рубіжних і кінцевого контролю знань.

 

Саме структура електронного підручника вимагає особливої уваги редактора. Загалом, при роботі з електронним виданням реалізуються ті самі операції редакторської підготовки рукопису, що і при роботі з друкованим виданням: літературне редагування; звіряння (перевірка правильності написання відомих імен, географічних назв), уніфікація (термінів, імен). Але особливу увагу потрібно звертати на „організацію” рукопису: розділи повинні розташовуватись у певному порядку з урахуванням структури видання і сценарію роботи учня з книгою.

Більш розвинена у порівнянні з друкованим підручником система гіпертекстових посилань надзвичайно ускладнює процес редагування, оскільки вибір кожного з посилань утворює значну кількість можливих структур підручника. Важко інколи навіть скласти простий перелік усіх можливих маршрутів. З огляду на це, доцільно скласти певну послідовність перевірки маршрутів: 1) за бібліографічними посиланнями; 2) за довідковими та інформаціними посиланнями; 3) за ключовими та виділеними словами.

Окреме питання, яке постає перед вченими, – можливості адаптивної архітектоніки (структури, побудови) підручника. На кожному з етапів навчання учневі пропонується певний варіант навчального твору – залежно від мети і поставлених завдань. Це дає можливість авторові застосувати різні методики вивчення кожної дисципліни.

Для таких свого роду автоматизованих навчальних систем (АНС) додатково розробляються ще й сценарії роботи учня із системою. Сценарій – це план твору, який містить 1) опис представлення навчального матеріалу; 2) опис усіх видів навчальних операцій, їх обсягів, системи оцінювання; 3) опис усіх можливих дій учня на кожному з етапів навчання та реакцій системи на ці дії. Фактично подається план тексту та прописується можливий діалог людини з комп’ютером.

На етапі підготовки електронного видання це ускладнює роботу редакторів, оскільки рецензуванню та редагуванню підлягяють не лише власне текст, його методичні та дидактичні можливості, але й запропонований автором сценарій роботи учня.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-06; просмотров: 163; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.242.22.247 (0.007 с.)