ТОП 10:

Міністерство освіти та науки,молоді та спорту України



Міністерство освіти та науки,молоді та спорту України

Індустріальний технікум Дон ДТУ

 

 

 

Методичні вказівки

до самостійної роботи

З предмета

«Українська мова (за професійним спрямуванням)»

Спеціальності

Обслуговування та ремонт обладнання металургійних

Підприємств»

 

 

Алчевськ


 

Укладач Н.В.Ткаченко

 

Рецензент Н.П.Кондратенко – викладач вищої категорії

 

 

Затверджено − голова

на засіданні методичної методичної ради

ради

 

 

Розглянуто та затверджено

на засіданні комісії філологічних

дисциплін (протокол №

від

_____________ Н.П. Кондратенко


Зміст

 

1. Вступ. 4

2. Інструкція про модульно – рейтингову систему поточного і підсумкового

контролю рівня знань студентів 5

3. Оцінка елементів модулів з предмета «Українська мова (за професійним

спрямуванням)»для спеціальностей 5.090242 «Обслуговування та ремонт

обладнання металургійних

підприємств» 6

4.1. Завдання до модулыв

4.2. Практичні вправи та завдання

4.3. Тексти для перекладу

 


Вступ

Предмет „Українська мова (за професійним спрямуванням)” є основною фундаментальною дисципліною у підготовці молодших спеціалістів і вміщує вивчення, узагальнення, поглиблення знань з правил та норм української мови у професійному спілкуванні. Всі знання і навички, які були отримані при вивченні предмета, можуть бути використані у процесі вивчення спеціальних предметів, при виконанні курсового та дипломного проектів.

На вивчення предмета відводиться 81 година, із них 51 – аудиторних занять і 30 – на самостійну роботу студента. Вивчати матеріал слід систематично та у тій послідовності, яка передбачена програмою предмета.

Для повного та успішного вивчення предмета заплановані наступні види занять:

1. Вивчення матеріалу за основними питаннями курсу на лекційних заняттях.

2. Виконання завдань, вправ, тестів, компаративний аналіз, переклад тексту тощо.

3. Самостійне вивчення окремих питань з використанням цих методичних вказівок і літератури, яку необхідно опрацювати для вивчення предмета з обов’язковим коротким конспектуванням у вигляді опорних конспектів деякого матеріалу. Самостійна робота передбачає підготовку студентів до семінару, практичних занять та практичних робіт, заліків до модуля, обов’язкової контрольної роботи тощо.

Організація самостійної роботи студентів полягає у наступній роботі:

q Смисловій переробці текстів, закріплення навчального матеріалу, виділення в ньому головного, прийоми короткого, найбільш раціонального запису (виписки, плани, тези, конспекти, загальні прийоми робот із книгою); загальні прийоми запам’ятовування; зосередження уваги, що опираються на використання студентами різних видів самоконтролю, поетапну перевірку своєї роботи, загальні прийоми пошуку додаткової інформації ( роботи з бібліографічними довідками, каталогами, словниками).

q При опрацюванні лекції необхідно прочитати її, вивчити основні визначення, терміни, відповісти на контрольні запитання, які є після кожної лекції. Якщо виникли питання, більш ретельно розібрати питання за літературою, яка вказана у даній методиці, або звернутися за консультацією до викладача.

Тексти українською та російськими мовами, що знаходяться у методичних вказівках, підібрано з урахування фахової специфіки даної професії, що дає можливість збагатити словник професійної лексики майбутнього спеціаліста. У методичних вказівках акцентовано увагу на стилістичних особливостях української мови та культурі мовлення. Численні вправи дають можливість побачити морфологічні, синтаксичні норми сучасної української мови у професійному спілкуванні, зробити компаративний аналіз російської та української мов.

Розраховані на студентів денного та заочного відділення, викладачів. Будуть корисними для широкого кола читачів.


Інструкція

Оцінка елементів модулів

З предмета

«Українська мова (за професійним спрямуванням)»

Для спеціальності

Модуль № 1

 

Завдання до першого модуля

Практичне заняття № 1

Специфіка мовлення фахівця (відповідно до напряму підготовки)

Теоретичні питання:

.

1Мова і професія.

2 Майстерність публічного виступу

3Види підготовки до виступу.

4 Управління мовленням та його структурування з допомогою тематичної організації, зв’язності та злитості.

5Набір відповідних тактичних та мовних засобів у межах конкретного виду усного вербального спілкування

 

 

Література.

1. Методичні вказівки до вивчення предмета «Українська мова (за професійним спрямуванням)» для денного та заочного відділення. Частина І

2. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення. – Х., 2002.

3. Шевчук С. Українська ділова мова. – К., 1999.

.

.

 

Теми для доповідей:

1. Міміка і жести [1, 31-32] ;

2. Поради Іржі Томана [1, 27-28];

3. Д. Карнегі «Як завоювати друзів і впливати на людей» ( Основні прийоми зближення з людьми) [1, 28-30];

4. Поетами народжуються, ораторами стають [1, 44]

5. Шість способів привернути до себе людей [1, 30-31]

6. Підготуйте публічний виступ на запропоновану тему

q Екологічні проблеми в Україні.

q Снігова людина – міф чи дійсність? (як ви ставитесь до паронормальних явищ).

q Мета, до якої я йду.

q Моя улюблена група.

q Чи можлива дружба між хлопцем та дівчиною?

q Ким я хочу стати?

q Чи краса врятує світ?

q Традиції нашого народу.

q Найважливіший винахід нашого часу.

q Найбільша проблема нашого часу.

q Політ твоєї Фантазії.

q 10 найвизначніших людей.

q Талант і геній – чи суміжні ці поняття?

q Ваша власна тема.

 

.

 

Практичне заняття № 2

Літературна мова. Мовна норма. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії

Теоретичні питання

1 Поняття літературної мови.

2 Мовна норма, варіанти норм

3. Ознаки та аспекти культури мовлення. .

4 Культура мовлення під час дискусії

.

 

Література.

1. Методичні вказівки до вивчення предмета «Українська мова (за професійним спрямуванням)» для денного та заочного відділення. Частина І

2. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення. – Х., 2002.

3. Шевчук С. Українська ділова мова. – К., 1999.

 

.

 

 

Практичне заняття № 3 Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми, прийоми розумової діяльності. Основні закони риторики

Теоретичні питання:

Мова і думка.

Види, форми, прийоми розумової діяльності.

Закони риторики.

Проблемні питання:

1. Як зацікавити аудиторію, коли ви виступаєте перед аудиторією?

2. Як знайти спільну мову з опонентом у суперечці?

3. Як можна використовувати досвід провідних ораторів минулого та сучасності?

4. Як довести свою думку, не ображаючи опонента?

5. Як керувати своїм голосом під час промови чи дискусії?

6. Чи означає, що якщо людина переходить на крик, то вона виражає свою слабкість

Література.

1. Методичні вказівки до вивчення предмета «Українська мова (за професійним спрямуванням)» для денного та заочного відділення. Частина

2. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення. – Х., 2002.

3. Шевчук С. Українська ділова мова. – К., 1999.

 

Практичне заняття № 4

Поняття етики ділового спілкування, її предмет та завдання

Теоретичні питання

Поняття спілкування.

Сутність і зміст етики ділового спілкування

. Етичні норми і нормативи. Професійна етика

. Вчинок як першоелемент моральної діяльності.

 

Література.

1. Методичні вказівки до вивчення предмета «Українська мова (за професійним спрямуванням)» для денного та заочного відділення. Частина ІІ

2. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення. – Х., 2002.

3. Шевчук С. Українська ділова мова. – К., 1999.

Практичне заняття № 5

Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей, переговорів, прийомів та по телефону

Теоретичні питання:

Загальні принципи і правила ділового спілкування фахівця: моральність, повага до інших людей, раціональність, правила критики та самокритики.

Культура телефонного діалогу.

 

Література.

1. Методичні вказівки до вивчення предмета «Українська мова (за професійним спрямуванням)» для денного та заочного відділення. Частина ІІ

2. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення. – Х., 2002.

3. Шевчук С. Українська ділова мова. – К., 1999.

Питання до заліку за модулем № 1 (модульний контроль):

1. Мова. Основні поняття (дати визначення наступним поняттям: мова; літературна мова; загальнонаціональна мова; функції мови).

2. Норми літературної мови, основні риси ОДС, номенклатурні назви.

3. Мовленнєвий етикет.

4. Особливості усного мовлення.

5. Основні вимоги до мовлення при діловому спілкуванні.

6. Публічний виступ, композиція публічного виступу.

7 Дискусія, правила ведення дискусії.

8 Як готуватися до публічного виступу.

9. Основні форми публічного виступу.

10. Види нарад.

11. Різновиди промов.

12. Телефонна розмова.

13. Ділова бесіда.

14. Види доповідей.

Модуль № 2

 

Завдання до другого модуля

Практичне заняття № 6

Спеціальна термінологія і професіоналізми (відповідно до напряму підготовки)

Типи термінологічних словників (відповідно до фаху).

Теоретичні питання:

Правила вживання термінів.

Терміни і професіоналізми. Творення професіоналізмів.

Фразеологічні одиниці, кліше та використання їх у мовленні. Джерела походження фразеологізмів. Сфери вживання

Практична частина:

Виконайте завдання: № 1, 2 за Методичними вказівками до самостійної роботи з предмета «Українська мова (за професійним спрямуванням) для спеціальностей «ОРО».

 

Література.

1. Методичні вказівки до вивчення предмета «Українська мова (за професійним спрямуванням)» для денного та заочного відділення. Частина ІІ

2. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення. – Х., 2002.

3. Шевчук С. Українська ділова мова. – К., 1999.

 

Практичне заняття № 7

. Точність і доречність мовлення. Складні випадки слововживання. Пароніми та омоніми. Вибір синонімів

Теоретичні питання:

Багатозначні слова.

Синонімічний вибір слова. Словники синонімів та паронімів: правила користування

Пароніми та омоніми у мові фаху.

Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення. Абревіатури загальновживані та вузькоспеціальні у тексті (граматичні форми.

Практична частина:

Виконайте завдання: № 4,6 за Методичними вказівками до самостійної роботи з предмета «Українська мова (за професійним спрямуванням) для спеціальностей «ОРО»

 

Література.

1. Методичні вказівки до вивчення предмета «Українська мова (за професійним спрямуванням)» для денного та заочного відділення. Частина ІІ

2. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення. – Х., 2002.

3. Шевчук С. Українська ділова мова. – К., 1999.

Питання до заліку за модулем № 2 (модульний контроль)

 

1.Фразеологічні одиниці, кліше та використання їх у мовленні.

2.Джерела походження фразеологізмів. Сфери вживання

3. Терміни та професіоналізми у професійному спілкуванні.

4. Синоніми, синонімічний ряд.

5. Пароніми у професійному мовленні.

6. Омоніми у професійному мовленні.

7. Лексичні та графічні скорочення.

Модуль № 3

 

Завдання до третього модуля

Практичне заняття № 8 Орфографічні та орфоепічні норми сучасної української літературної мови. Орфографічні та орфоепічні словники

Теоретичні питання:

Особливості українського правопису. Орфоепічні норми. Систематизація правил орфографії.

Правопис прізвищ, імен та по батькові в українській мові.

Правопис складних іменників та прикметників.

Правопис прислівників.

Практична частина:

Виконайте завдання: № 5 ,9 за Методичними вказівками до самостійної роботи з предмета «Українська мова (за професійним спрямуванням) для спеціальностей «ОРО»/ Укладач Серебрянська М.І. – Алчевськ, 2007.

 

Література.

1. Методичні вказівки до вивчення предмета «Українська мова (за професійним спрямуванням)» для денного та заочного відділення. Частина ІІ

2. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення. – Х., 2002.

3. Шевчук С. Українська ділова мова. – К., 1999.

Практичне заняття № 9 Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіанти норм

Особливості використання граматичних форм іменників, займенників, прикметників

.

Теоретичні питання:

Особливості використання різних частин мови у професійному спілкуванні.

Іменники на позначення професій, посад, звань

. Відмінювання прізвищ, імен, по батькові, географічних назв.

Правопис відмінкових закінчень іменників II відміни у родовому відмінку.

Рід, число невідмінюваних іменників.

Особливості використання займенників у діловому мовленні.

Узгодження прикметників з іменником на означення певних професій.

.

 

Практична частина:

Виконайте завдання: № 10, 12 за Методичними вказівками до самостійної роботи з предмета «Українська мова (за професійним спрямуванням) для спеціальностей «ОРО»

 

Література.

1. Методичні вказівки до вивчення предмета «Українська мова (за професійним спрямуванням)» для денного та заочного відділення. Частина ІІ

2. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення. – Х., 2002.

3. Шевчук С. Українська ділова мова. – К., 1999.

Практичне заняття № 10

. Особливості використання дієслів та дієслівних форм, числівників, службових частин мови у професійному спілкуванні.

Теоретичні питання.

Безособові конструкції з дієслівними формами на -но, -то.

Прийменники у професійному мовленні. Прийменник пов діловому мовленні.

Числівники в діловому мовленні: написання цифрових даних у професійних текстах.

 

 

 

Практична частина:

Виконайте завдання: № 22, 19 за Методичними вказівками до самостійної роботи з предмета «Українська мова (за професійним спрямуванням) для спеціальностей «ОРО»

Література.

1. Методичні вказівки до вивчення предмета «Українська мова (за професійним спрямуванням)» для денного та заочного відділення. Частина ІІ

2. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення. – Х., 2002.

3. Шевчук С. Українська ділова мова. – К., 1999.

Питання до заліку за модулем № 3 (модульний контроль

1) Іменники, загальна характеристика. Відмінювання іменників (О.в, Кл.в.), невідмінювані іменники.

2) Відмінювання іменників II відміни Р.в.

3) Основні правила перекладу прізвищ, утворення імен по батькові.

4) Особливості використання іменників у професійному спілкуванні.

5) Правопис складних іменників.

6) Особові займенники Відмінювання, суплетивні форми займенника. Особливості використання займенників у професійному спілкуванні. Зміни суфіксів при утворенні прикметників.

7) Поділ прикметників на якісні, відносні та присвійні. Ступені порівняння прикметників.

8) Від яких прикметників не утворюються ступені порівняння.

9) Особливості використання прикметників у професійному спілкуванні.

10) Правопис складних прикметників.

11) Відмінювання числівників.

12) Сполучення числівників з іменникам у називному відмінку.

13) Особливості використання дієслів та дієслівних форм у професійному спілкуванні.

14) Активні дієприкметники (характеристика, способи перекладу з російської мови на українську).

15)Способи дієслів, практичне використання знань про способи дієслів у професійному спілкуванні

16)Особливості використання прийменників у професійному спілкуванні

Модуль № 4

 

Практичне заняття № 12

Література.

1. Методичні вказівки до вивчення предмета «Українська мова (за професійним спрямуванням)» для денного та заочного відділення. Частина ІІ

2. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення. – Х., 2002.

3. Шевчук С. Українська ділова мова. – К., 1999.

Практичне заняття №13

Складні випадки керування й узгодження

Теоретичні питання:

Складні випадки керування та узгодження у професійному мовленні

Просте і складне речення.

 

 

Практична частина:

Перекладіть текст за номерами журналу за Методичними вказівками до самостійної роботи з предмета «Українська мова (за професійним спрямуванням) для спеціальностей «ОРО»

 

Література.

1. Методичні вказівки до вивчення предмета «Українська мова (за професійним спрямуванням)» для денного та заочного відділення. Частина ІІ

2. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення. – Х., 2002.

3. Шевчук С. Українська ділова мова. – К., 1999

 

Питання до заліку за модулем № 4 (модульний контроль

 

 

1.Синтаксичні особливості професійних текстів.

2.Складні випадки керування.

3.Складні випадки узгодження.

 

Тексти для перекладу

 

Текст №1

 

Непрерывный процесс слиткообразования, называемый также непрерывным литьем или непрерывной разливкой — одно из самых крупных достижений металлургии второй половины XX в.

Сначала этот процесс применяли для алюминия и его сплавов, затем для меди и позднее для стали. Сейчас можно считать, что разливка металла в изложницы при массовом производстве слитков одного размера устарела и во всех случаях должна быть заменена непрерывным литьем. Это справедливо как для цветных металлов, так и для стали от низкоуглеродистой (кипящей) до высоколегированной.

Преимущества непрерывного литья не только в сокращении цикла металлургического производства. Главным является повышение качества отливок в связи с высокой степенью их однородности, что, с одной стороны, позволяет уменьшить технологические отходы при последующей обработке давлением, а с другой, — уменьшить разброс технологических параметров.

 

Текст №2

 

СССР — один из создателей непрерывного литья стали. При непрерывной разливке сталь из разливочного ковша поступает через промежуточное устройство в вертикальный кристаллизатор, охлаждаемый водой. Перед заливкой металла в кристаллизатор вводят затравку, образующую дно кристаллизатора. Затравка — это металлическая плита, верхняя часть которой имеет форму «ласточкина хвоста» для лучшего сцепления со слитком. Жидкий металл на затравке начинает кристаллизоваться. Когда металл в кристаллизаторе достигнет определенного уровня, включают механизм вытягивания, затравка вместе с формующимся слитком опускается вниз и вытягивается из кристаллизатора. В это время сверху с определенной скоростью в кристаллизатор снова подают жидкий металл. Из кристаллизатора слиток выходит с жидкой сердцевиной и поступает в зону вторичного охлаждения, которое производится мелкими брызгами воды. Слиток продвигается вниз благодаря системе вытягивающих роликов, с помощью газового резака автоматически режется на слитки определенной длины и поступает на конвейер без остановки процесса разливки.

 

Текст №3

 

Благодаря высокой точности регулирования толщины обеспечивается прокатка полосы только с отрицательными допусками по толщине, что при одинаковом расходе металла позволяет сэкономить до 25—40 тыс. т металла на каждом стане.

Успешная работа этой системы основана на точном взаимодействии двух методов регулирования толщины. Для грубого предварительного регулирования толщины используют вращение нажимных винтов, а для тонкого регулирования (т. е. для изменения в небольших пределах) — натяжение полосы. При этом регулирование при помощи нажимных винтов используют главным образом в первой клети для устранения разнотолщинности исходной полосы. Применение систем, действующих по аналогичному принципу (т. е. работающих на основе показателей измерения толщины листа или полосы на входе в стан и на выходе из него и данных натяжения полосы, а также усилий на валки), позволяет значительно повысить точность размеров листов на станах как холодной прокатки, так и горячей. Проблема повышения жесткости клетей при наличии автоматических систем такого рода становится хотя и менее актуальной, но по-прежнему необходимой.

Текст №4

 

Разработанные за последние годы приборы для измерения ширины полосы позволяют решать задачу повышения точности ширины полосы или листа. Примером удачной системы автоматического регулирования ширины полосы, созданной ВНИИметмашем, может служить полосовой стан 300 комбината «Криворож-сталь», на котором используется компьютер, регулирующий ширину прокатываемого штрипса перемещением валков эджера на основе показаний измерителя ширины и анализа данных измерений при прокатке предыдущих полос. Эта система не только способствует экономии металла, но и обеспечивает стабильность работы трубосварочных агрегатов при сварке труб из этих штрипсов. Общий экономический эффект в результате этой автоматизации превышает 700 тыс. руб. в год.

Повышение точности прокатки сортовых профилей может быть тоже достигнуто благодаря применению автоматического регулирования межвалкового расстояния. Для этой цели создаются приборы, которые измеряют основные размеры профиля при вы­ходе его из валков прокатного стана.

 

Текст №5

 

Наличие водорода в стали способствует образованию внутренних трещин-флокенов. Прямого влияния на пластичность и сопротивление деформации Н2 не оказывает.

В металле азот находится в виде соединений с другими элементами. Содержание нитридов в пределах 0,002—0,005 % заметного влияния на пластичность металла не оказывает. При повышении содержания нитридов выше 0,03 % металл становится хладно-и красноломким. Однако добавление М2, в частности в коррозионностойкую сталь, уменьшает размеры первичного зерна при отливке. Так, содержание М2 в пределах 0,15—0,2 % в указанной стали при содержании Сг до 25 % способствует получению мелкозернистой структуры и улучшению пластичности с одновременным повышением сопротивления деформации. Неметаллические включения в виде оксидов (особенно РеО) отрицательно влияют на пластичность металла при высоких температурах. По данным ряда исследований количество оксидов не должно превышать 0,01 %. При большем содержании в металле оксидов независимо от их формы и природы даже при деформации ковкой получаются трещины.

 

Текст №6

 

Наиболее распространена разливка стали в изложницы, которые бывают чугунными, реже стальными с дном или без дна, расширенными кверху или книзу для более удобного извлечения слитков. Перед разливкой изложницы очищают, подогревают и смазывают изнутри для получения чистой поверхности слитка. Разливку производят двумя способами: сверху или снизу. При разливке сверху сталь заливают в каждую изложницу отдельно непосредственно из ковша или с помощью воронок, желобов и промежуточных ковшей. Этот способ применяют в тех случаях, когда требуется получить небольшое число крупных слитков. Преимущество его в том, что он позволяет разливать не очень горячую сталь: при этом получается больший слиток меньшей усадочной раковиной. Качество поверхности слитка получается невысокое из-за брызг при заливке, но неметалличе­ских включений в слитке образуется меньше.

Разливку снизу (сифонную) применяют в тех случаях, когда нужно разлить сталь в большое число изложниц (2—6 шт.).

 

Текст №7

 

Для прокатки применяют большое число типов слитков, различных по форме поперечного и продольного сечений — квадратного, прямоугольного, круглого, многогранного, овального. Наибольшее распространение получили слитки квадратного и прямо­угольного сечений. Они удобны при нагреве и прокатке, хорошо захватываются валками и удобны в процессе прокатки. Их применяют для прокатки блюмов и слябов. На слябингах используют слитки прямоугольного сечения с большим отношением ширины слитка к его толщине. Слитки круглого сечения применяют при прокатке бандажей, колес, труб. Многогранные слитки (восьми-и двенадцатигранные) отливают для кузнечных поковок и прокатки бандажей и колес.

Масса и размер слитка влияет на качество металла. Чем крупнее слиток, тем он неоднороднее по химическому составу и физическим свойствам. Масса слитков изменяется от 100 кг до 50 т; она определяется составом стали, типом и конструкцией станов, на которых их прокатывают, а также и назначением.

 

Текст №8

 

Пластичность металла — склонность его под действием приложенных внешних сил деформироваться без нарушения сплош­ности. При прокатке, ковке, прессовании и т. д. на пластичность металла влияет степень деформации (обжатие), температура дефор­мации, скорость деформации, химический состав металла и его строение, характер напряженного состояния при деформации и др. Показателем пластичности служит степень деформации, которая выражается величиной относительного обжатия. Для оценки пластичности служит понятие «предел пластичности», характеризуемый величиной относительного обжатия, при котором начинается нарушение сплошности металла. Чем выше предел пластичности металла в широком интервале температур, тем большим запасом пластичности он обладает и тем легче его деформировать. Поэтому, чем выше пластичность металла, тем большую степень суммарного обжатия он выдерживает без разрушения.

В зависимости от величины предела пластичности условно различают металлы и сплавы: наивысшей пластичности; высокой пластичности; средней пластичности; пониженной пластичности; низкой пластичности и разными методами.

 

Текст №9

 

Высоколегированные стали и сплавы обладают средней и в ряде случаев пониженной пластичностью. Существует мнение, что если металл «мягкий», то он может быть деформирован без разрушения, т. е. он пластичный. Это не всегда правильно. Мягкий металл, обладая малым сопротивлением деформации, при определенных условиях может быть не пластичным и, наоборот, «твердый» металл, т. е. металл, обладающий большим сопротивлением деформации, может иметь высокие пластические свойства. Например, технически чистое железо, обладающее очень малым сопротивлением деформации, при 1000—1050 °С не пластично и при деформации разрушается, а быстрорежущая сталь, обладая сопротивлением деформации в 2—3 раза больше, чем технически чистое железо, при этих же температурах деформируется без разрушения.

Сопротивление деформации — очень важное технологическое свойство. При одинаковых условиях деформации чем выше сопротивление деформации того или иного металла или сплава, тем труднее его прокатывать. Стали, обладающие большим сопротивлением деформации, приходится прокатывать с меньшими обжатиями или использовать для этого более мощное оборудование и т. п.

 

Текст №10

 

Показатели пластичности, полученные методом растяжения, дают важные характеристики пластичности сплавов. При сравнении между собой кривых удлинения и сжатия различных сплавов или одного и того же сплава, выплавленного различным образом, можно установить, какой сплав или плавка обладает большей или меньшей пластичностью и каковы вообще пластические свойства данной стали или сплава. Следует отметить, что показатели пластичности, полученные методом растяжения, не дают возможности в достаточной мере точно определить температуру горячей деформации (прокатки, ковки, прессования).

При испытании на ударный изгиб образцы квадратного сечения с надрезом по середине длины нагревают до температуры испытания. Излом образцов производят на копре.

Испытание на скручивание производят на приборе, снабженном электрической трубчатой печью. Один конец образца закрепляют неподвижно, другой имеет вращение от соответствующего привода. Образец при заданной температуре подвергают скручиванию до излома. Чем выше пластичность, тем больше число скручивания на 360° до излома выдерживает металл.

 

Текст № 11

 

СТРУКТУРА ПРЕДПРИЯТИЯ.

ОСОБЕННОСТИ МЕТАЛЛУРГИЧЕСКИХ МАШИН И АГРЕГАТОВ

Современное металлургическое предприятие с полным циклом, включает все основные металлургические производства: доменное, сталеплавильное и прокатное. Готовая продукция выпускается в виде проката (листовых и сортовых профилей, труб и профилей специального назначения), а также полуфабрикатов (твердого чугуна в чушках, стальных слитков, непрерывнолитых или ката­ных заготовок). Полуфабрикаты направляются на заводы, не имеющие полного цикла переделов.

Основными цехами металлургического предприятия яв­ляются: доменные, сталеплавильные, прокатные и трубопрокат­ные. В состав многих предприятий входят также дробильно-сортировочные, коксохимические, агломерационные цехи и цехи по производству окатышей, которые, хотя и относятся к основным цехам, но играют подсобную роль; как правило, их мощность и структура определяются производительностью домен­ного цеха. Существуют также металлургические предприятия, которые имеют большое и сложное хозяйство по обогащению руды и угля, а иногда и по добыче руды.

Вспомогательные цехи предназначены для обслуживания основных цехов и обеспечения их бесперебойной работы. В эту группу входят энергетические, огнеупорные, транспортные, ре­монтные и другие цехи.

Исходным сырьем металлургического предприятия яв­ляются: железная руда, добытая на рудниках и прошедшая пред­варительную обработку и обогащение на обогатительных фабри­ках (или горно-обогатительных комбинатах); каменный уголь, извлеченный в шахтах и прошедший также предварительную обработку; флюсы (известняк и доломит), добытые в карьерах и подвергнутые предварительной обработке (дроблению и сорти­ровке).

 

Текст № 12

 

Производство чугуна состоит из двух основных этапов: под­готовки шихтовых материалов к доменной плавке и собственно выплавки в доменном цехе.

Шихтовыми материалами (шихтой) доменной плавки являются железосодержащие материалы (руда, агломерат, окатыши и металлодобавки), кокс и флюсы.

Показателями качества железосодержащих материалов яв­ляются: содержание железа, состав и свойства пустой породы, содержание вредных примесей, химический состав, восстановимость, кусковатость, прочность, пористость и влажность; объемная масса железных руд находится в пределах 1,2—3,6 т/м3, угол естественного откоса — в пределах 30—50 град в зависимости от размера кусков и содержания железа.

Руду, как правило, обогащают, получая при этом тонкоизмельченный железорудный концентрат, который вместе с мелко­кусковыми и пылеватыми рудами подвергают усреднению, а затем окускованию с получением агломерата или окатышей. В доменной плавке используют агломерат крупностью 5—50мм, а окатыши крупностью 10—15 мм; объемная масса агломерата и окатышей составляет соответственно 1,6—1,7 и 2,1—2,2 т/м3, а угол есте­ственного откоса около 45 град.

Окускование сырья способствует повышению газопроница­емости столба шихтовых материалов в доменной печи, улучшению восстановительной способности газового потока, ровному ходу печи, уменьшению расхода топлива, удалению серы, уменьшению выноса газовым потоком мелких фракций шихты из доменной печи. В результате окускования сырья значительно увеличивается производительность доменных печей, сокращается расход кокса и повышается качество чугуна.

 

Текст № 13

 

Неизбежной примесью руд является пустая порода, состоящая из кремнезема, глинозема, извести и магнезии. При выплавке чугуна эта порода образует шлак. Примеси руд делят на полезные (марганец, хром, никель, ванадий, вольфрам, молибден и др.) и вредные (серу, фосфор, мышьяк, цинк, свинец и др.).

Для ведения доменной плавки используют кокс, который является топливом и восстановителем. Качество кокса опреде­ляется химическим составом и физико-механическими свойствами и зависит от свойств исходных углей и технологии коксования. Кокс должен иметь куски не менее 20—40 мм. Объемная масса кокса 0,43—0,48 т/м3, а угол естественного откоса 35—50 град.

Флюсы, применяемые в доменной плавке, служат для придания легкоплавкости пустой породе руды, ошлаковывания золы кокса и получения жидкоподвижного шлака с высокой серопоглоти-тельной способностью. В качестве флюса обычно применяют известняки. Флюсы содержатся в офлюсованном агломерате и окатышах. Флюс может вводиться и непосредственно в доменную печь. В зависимости от способа введения флюсов в плавку к ним предъявляют различные требования по прочности и кусковатости. Так, для агломерации необходим мелкий (<3 мм) непрочный флюс, а для доменной плавки — кусковой и высокопрочный. Флюсы составляют 3—6 % от массы шихты.

Для ускорения восстановительных процессов, протекающих в печи, а также с целью снижения расхода дорогостоящего и де­фицитного кокса наряду с улучшением качества подготовки материалов к плавке используют высокотемпературный нагрев дутья в сочетании с обогащением дутья кислородом и вдуванием в горн печи различных видов топлива (природного газа, мазута или тонкоизмельченного угля), а также повышенное давление газа под колошником печи.

 

Текст № 14

 

Продуктами доменной плавки являются жидкие чугун (передельный или литейный) и шлак, а также доменный (колошнико­вый) газ. Передельный чугун идет на переработку в сталь, литей­ный — для получения литых деталей, шлак — на переработку в различные строительные материалы, а газ после очистки ис­пользуют в качестве топлива в цехах металлургического пред­приятия, в том числе и в доменном цехе.

В зависимости от сортамента выпускаемой прокатной продук­ции различают предприятия с листовой, сортовой и смешанной специализацией. Как правило, производительность металлурги­ческих предприятий оценивается по выпуску стали в миллионах тонн в год; производительность крупных современных предпри­ятий достигает 5—10 млн. т стали в год и более. Производственная площадь предприятий достигает 600—900 га, а обслуживают предприятия нередко несколько десятков тысяч человек.

Выбор места строительства металлургического предприятия определяется многими факторами; часто это связывают с бли­зостью расположения источников сырья (руды и каменного угля), водоемов, производства электроэнергии и др. Открытие новых больших месторождений железной руды в приморских районах и снижение транспортных расходов при использовании морских судов большого водоизмещения побудили многие страны мира (Японию, Францию, Англию и др.) размещать свои металлурги­ческие предприятия вдоль морского побережья.

При выплавке стали используют жидкий чугун, а также стальной лом (скрап), флюсы, раскислители и другие металлодобавки. Жидкую сталь разливают в изложницы или на машинах непрерывного литья заготовок. Полученные слитки (заготовки) являются исходной продукцией при производстве проката.

 

Текст № 15

 

Особенности современного металлургического производства:

массовость — завод в сутки перерабатывает несколько тысяч вагонов материалов и выда







Последнее изменение этой страницы: 2017-02-05; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.29.190 (0.05 с.)