Способи застосування антисептичних засобів

АНТИСЕПТИКА

Визначення

Антисептикою називається сукупність методів, спрямованих на знищення або ослаблення життєдіяльності мікроорганізмів, у рані, тканинах і порожнинах людського тіла з метою попередження або лікування хірургічної інфекції.

Історія

І. Земмельвейс (Ignas Semmelweis) у 1847 р. запропонував обов'язкове миття рук хлорним вапном перед дослідженням породілей і виклав це у роботі «Этиология, сущность и профилактика родильной гарячки» (1861).

М. І. Пирогов на початку 40-х років довів, що гній може містити в собі примітивну інфекцію. Тому при перев'язці ран він застосовував антисептичні речовини - слабкий розчин хлорного вапна, розчин азотнокислого срібла, винний спирт, йодну настойку з водяним розчином йодистого калію.

Лемер (Lemaier) - паризький аптекар, у 1880 р. довів, що карболова кислота затримує шумування і запропонував використовувати для лікування ран у якості антисептичного засобу 5% розчин карболової кислоти.

Лiстер (Lister) у 1867 р. виступив із своєю наукою про антисептику. Для цього він застосував пов’язку із 10 шарів, просочену 2 або 3% розчином карболової кислоти. Руки хірурга й інструментарій обробляли карболовою кислотою. У Росії антисептику впроваджували К. Рейер, Пелехін, Бергман, Скліфосовський.

Види антисептики

Поверхнева.

Глибока.

Механічна: первинна хірургічна обробка ран, промивання гнійних ран і порожнин, туалет ран, дренування ран.

Фізична: висушування, фізіотерапія, застосування гігроскопічного матеріалу, гіпертонічних розчинів, ультразвук, лазер, діодинамічні струми, електрофорез, кріотерапія.

Хімічна антисептика

I. Неорганічні речовини: галоїди і їх похідні (спиртовий розчин йоду, водяний і спиртовий розчин Люголю, йодоформ, йодохінол); окислювачі (перекис водню, хлороцид, пантоцид, перманганат калію); солі важких металів (ртуті, срібла, свинцю, цинку, алюмінію); сульфаніламіди.

II. Органічні речовини: спирти, альдегіди, феноли (карболова кислота, трикрезол, лізол, резорцин, пікрінова кислота); нітрофурани (фурацилін, фурадонін, фурагін); барвники (метиленовий синій, діамантова зелень); органічні кислоти (саліцилова, борна, бензойна), мила, сульфати, семіди. Сучасні антисептичні засоби: поверхнево-активні речовини (ПАР), ацильні гідроперекиси, йодофори, гексахлорфенолові похідні.

ПАР: дегміцид, мило зелене, рокал, спирт мильний, хлоргексидин, церигель, йодофори (йодинол, йодонат, йодпірон).

III. Біологічна антисептика: антибіотики, бактеріофаги, антитоксини.

Класифікація антибіотиків

І. Пеніциліни - природні калієва і натрієва сіль.

ІІ. Напівсинтетичні пініциліни:

I група - стійкі до пеніцилінази (оксацилін, диклокса

цилін, метилцилін);

II група - широкого спектра дії (ампіцилін, карбеніци

лін).

ІII. Цефалоспорини - широкого спектра дії (цепорин, цефало

ксин, кефлекс, політрекс, цефалоксин; кефзол, влозеф,

цефран);

IV. Макроліди - антибіотики резерву (еритроміцин,

олеандоміцин, лінкоміцин, ристоміцин, ріфампіцин).

V. Аміноглікозиди (мономіцин, канаміцин, гентаміцин).

неоміцин, амікацин, тобраміцин).

VI.Тетрацикліни (тетрациклін, окситетрациклін, морфоцик-

лін, метациклін, доксіциклін).

VII. Левоміцетин.

VIII. Поліміксин.

IX. Протигрибкові препарати.

Способи застосування антисептичних засобів

- Місцево: поверхнева антисептика, глибока антисептика;

-регіонарне застосування антибактеріальних засобів методом регіонарної перфузії або внутрішньовенного введення з накладенням джгута;

-ентеральне;

-парентеральне (підшкірно, внутрішньом’язево, внутришньовенно, внутрішньоартеріально, внутрішньокістково, внутрішньоорганно, у порожнини, ендолімфатично).

Показання до застосування антибіотиків

1. З профілактичною метою.

2. З лікувальною метою.

Термінологія

Антисептика - antiseptica.

Антибіотики – аntibiotica (remedia).

Карболова кислота - асіdum саrbolicum.

Задачі

1. У травмпункт доставлений потерпілий із різаною раною передпліччя. Після поранення пройшло три години. Який метод антисептики варто застосовувати для боротьби з інфекцією, що потрапила в рану?

2. У хворого діагностовано розвиток анаеробної інфекції в рані. Стан його швидко погіршується. Які види антисептики варто застосовувати для лікування цього хворого?

3. При огляді хворого виявлено, що пов'язка на рані промокла гноєм синьо-зеленого кольору з неприємним запахом. Які антисептики варто застосовувати для боротьби з цією інфекцією?

4. Після обробки операційного поля настойкою йоду, через декілька годин після операції, у хворого виникла гіперемія і набряк тих ділянок шкіри, що були оброблені настойкою йоду, з'явилися висипи на інших ділянках тіла, нежить, нездужання. Про що свідчать ці симптоми? Яку помилку допустив хірург?

 

Контрольні питання

1. Визначення поняття «антисептика».

2. Види антисептики і їх характеристика.

3. Основні сучасні антисептичні засоби.

4. Основні принципи сучасного застосування антибіотиків.

5. Види ПАР.

6. Речовини, що підвищують неспецифічний імунітет.

7. Протеолітичні ферменти.

8. Класифікація антибіотиків.

9. Помилки антибіотикотерапії.

10. Основні ускладнення антибіотикотерапії.

11. Профілактика ускладнень антибіотикотерапії.

12. Виписування рецептів антисептиків.

Перелік практичних навичок

1.Вологе прибирання палат, перв’язочної, операційної.

2.Приготувати 10% розчин хлораміну.

3.Обробка хворого для планової і екстреної операції.

4.Проведення індивідуальної проби на чутливість до антибіотиків.

5.Виписування рецептів антисептичних речовин.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Афиногенов Г. Е., Слинов Н.П. Антисептики в хирургии. - Л.: Медицина, Ленинградское отделение, - 1987.- 143 с.

2. Красильников А.П. Справочник по антисептике. – Минск: Вышэйшая школа, 1995, - 366 с.

2. Гостищев В. К. Руководство к практическим занятиям по общей хирургии. - М.: Медицина, 1987.- 318 с.

3. Стручков В. И., Стручков Ю. В. Общая хирургия. Учебник. - М.: Медицина. - 1988.- 480 с.

 

ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ

ХІРУРГІЧНОЇ ІНФЕКЦІЇ

Класифікація

По джерелу гнійного процесу:

а) гнійні захворювання: фурункули, карбункули, флегмони, плеврити, остеомієліти й ін.;

б) гострі хірургічні захворювання внутрішніх органів: гнійний апендицит і ін.;

в) нагноєння ран після операції;

г) нагноєння після відкритих і закритих травм.

По клінічному перебігу і патологанатомічним змінам:

А. Гостра хірургічна інфекція.

а) гостра гнійна анаеробна;

б) гостра анаеробна;

в) гостра специфічна (правець, сибірська виразка й ін.);

г) гостра гнильна.

Б. Хронічна хірургічна інфекція:

а) хронічна неспецифічна;

б) хронічна специфічна.

По клінічному перебігу:

а) гостра гнійна інфекція: загальна, місцева;

б) хронічна гнійна інфекція, загальна, місцева.

По локалізації ураження:

а) шкіри і підшкірної клітковини;

б) покривів черепа;

в) шиї;

г) грудної клітини;

д) середостіння;

е) черевної порожнини;

ж) таза і його органів;

з) кісток і суглобів.

По етіології:

а) стафілококи;

б) стрептококи;

в) пневмококи;

г) колі бацили;

д) гонококи.

І. І. МЕЧНИКОВ.

Загальні принципи лікування

Враховується:

1. Локалізація.

2. Інтенсивність місцевих і загальних проявів.

3. Чутливість до антибіотиків.

4. Фаза перебігу запального процесу.

5. Збудник.

6. Реактивність організму.

7. Ускладнення.

Термінологія

Стафілокок гноєрідний - staphylococcus pyogenus

Стрептокок гноєрідний – strерtососсus pyogenus.

Пневмокок - dурlососсus рneumoniае (pneumococcus).

Гонокок – dyplococcus gonorrhoeае.

Менінгококи – dурlососсus meningitides (meningococcus).

Синєгнійна паличка - рseudomonas аёruginosa (Bacterium

pyocyaneum).

Контрольні питання

1.Класифікація загальної гнійної інфекції.

2.Етіологія.

3.Особливості перебігу.

4.Класифікація антибіотиків.

5.Неспецифічна реакція організму при загальній гнійній інфекції.

6.Методи місцевого лікування загальної гнійної інфекції.

7.Фази раньового процесу.

8.Методи загального лікування.

9.Профілактика.

ЛІТЕРАТУРА

1. Гостищев В. К. Руководство по практическим занятиям по общей хирургии. М., Медицина, 1987. – 318 с.

2. Курбангалиев С. М. Гнойная инфекция в хирургии. М., Медицина, 1985.- 272 с.

3. Применение гипербарической оксигенации в комплексе лечения и профилактики гнойно-септической инфекции у хирургических больных. Метод рек. – М.: -1986.- 42 с.

4. Стручков В. И., Гостищев В.К., Стручков Ю.В. Руководство по гнойной хирургии. М.: Медицина, 1984,- 507 С.

5. Кузин М.И., Костючонок Б.М. Рані и раневая инфекция. М.: Медицина. – 1990. – 592 с.

6. Даценко Б.М. Теория и практика местного лечения гнойных ран. К.: “Здоров’я”. – 1995. – 384 с.

 

 

ГОСТРІ ГНІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ.

НОВОУТВОРЕННЯ ШКІРИ І

ПІДШКІРНОЇ КЛІТКОВИНИ.

ФУРУНКУЛИ, ФУРУНКУЛЬОЗ, КАРБУНКУЛИ

Фурункул (furunculus) - гостре гнійно-некротичне запалення волосяного фолікула і сальної залози.

Наявність двох і більше фурункулів називається фурункульозом ( furunculosis ).

Етіологія

- золотавий стафілокок;

- стрептокок.

Моменти, що сприяють виникненню: погана особиста, побутова і виробнича гігієна, мікротравми, ослаблення захисних сил організму, діабет.

Патологічна анатомія

Гнійно-некротичний процес біля волосяної цибулини, залучення в процес сальних залоз і навколишньої клітковини, гнійна пустула, гнійник, дефект тканини, грануляційна тканина, рубець.

Клініка

Місцево - конусоподібна набряклість у визначеній ділянці, темно-червоного колір, болючість.

Загальні ознаки - озноб, підвищення температури.

Ускладнення: лімфангіт, регіонарний лімфаденіт, абсцес, флегмона, тромбофлебіт і сепсис. Найбільше важке ускладнення фурункулів в області носо-губних складок - гнійний тромбоз кавернозного синуса, що розвивається в результаті тромбофлебіту лицьової вени.

Лікування

Консервативне: обробка шкіри 70% етиловим спиртом, 2% саліциловим спиртом, УВЧ-терапія, лазер.

Оперативне - фурункул, що абсцедує, розкривають, гіпертонічний розчин, протеолітичні ферменти, мазі.

Загальне лікування: при фурункулі обличчя й ускладненнях призначають антибіотикотерапію. При фурункульозі призначають антистафілококову плазму й анатоксин, антибіотикотерапію, сульфаніламідні препарати.

 

Карбункул ( carbunculus) - гостре розлите гнійно-некротичне запалення декількох волосяних мішечків і сальних залоз з утворенням загального інфільтрату і некрозом шкіри і підшкірної клітковини.

Етіологія

- золотавий стафілокок;

- стрептококи;

- кишкова паличка;

- протей і ентерокок.

Чинники, що сприяють розвитку, ті ж, що і при фурункулі, частіше при діабеті.

Патологічна анатомія:

Щільний запальний інфільтрат, що охоплює декілька волосяних фолікулів, уражених гнійно-некротичним процесом, тромбоз судин, некроз підшкірної клітковини, м'язів і фасцій, набряк і запалення навколишніх тканин, некроз, виразка, грануляції, рубець.

Клініка

Часто спостерігаються загальні явища: біль, озноб, висока температура, прискорений пульс, головний біль, блювота, відсутність апетиту і загальної інтоксикації.

Місцево: інфільтрати багряного-синього кольору, декілька гнійних пустул, некроз на 3-5 день, проривши гнояків і відторгнення некротичних мас, утворення виразки.

Ускладнення: лімфангіт, регіонарний лімфаденіт, що прогресує тромбофлебіт і сепсис.

Карбункул варто д иференціювати від сибіркового карбункула, для якого характерна наявність геморагічної бульбашки, відсутність гнійних виділень, безболісність інфільтрату, різко виражений набряк тканин, некротична тканина чорного кольору, оточена дрібними бульбашками з геморагічним умістом. У вмісті пухирців знаходять сибіркові палички.

Лікування

Консервативне в стаціонарі. Місцево: обробка 70% спиртом, асептична пов'язка, УВЧ. Парентерально вводять антибіотики, перорально - сульфаніламідні препарати тривалої дії.

Оперативне. При безуспішному консервативному лікуванні протягом 2-3 днів наростанні некрозу, гнійної інтоксикації. Під наркозом хрестоподібним розрізом розсікають інфільтрат і висікають некротичні тканини. У післяопераційному періоді лікують як гнійну рану.

Термінологія

Фурункул - furunculus.

Стафілокок - staphylococcus pyogenus.

Стрептокок - streptoсоссus pyogenes.

Фурункульоз - furunculosis.

Карбункул - carbunculus.

Некроз - necrosis.

Задачі

1. У чоловіка 20 років після загального охолодження на задній поверхні шиї з'явилося болюче ущільнення 4 х 5 см - інфільтрат із декількома ділянками некрозу шкіри в центрі, шкіра навколо гіперемована, напружена. Температура тіла 37,1°С. Лікувальна тактика?

2. У хворого є фурункул верхньої губи (запальний інфільтрат, некротичний стержень, виражений набряк верхньої губи). Температура тіла 38,3°С. Чи показана госпіталізація і чому?

3. У чоловіка 30 років протягом тривалого часу (декілька місяців) на різних ділянках шкіри періодично утворюються поодинокі фурункули. Гоїться один, через якийсь час утвориться іншій. Діагноз. Які основні причини захворювання, що сприяє захворюванню?

4. У хворого 60 років, що страждає діабетом, у міжлопатковій ділянці з'явилося різко болюче утворення, на поверхні якого є декілька некротичних крапок. Інфільтрат швидко збільшується, шкіра над ним багряного-синього кольору, напружена, температура тіла 38°С, головний біль, поганий апетит. Діагноз. Лікувальна тактика?

Контрольні питання

1. Класифікація хірургічної інфекції.

2. Які види мікробів викликають гострі гнійні захворювання м'яких тканин?

3. Клінічна характеристика фурункула і карбункула.

4. Ускладнення місцевих гнійних захворювань.

5. Принципи лікування фурункула.

6. Лікування карбункула.

7. Лікування фурункульозу.

8. Антибіотикотерапія гострих гнійних захворювань м'яких тканин.

9. Сучасні методи лікування гнійних ран.

 

Гідраденіт ( hydradenitis) - це гнійне запалення потових залоз і навколишньої клітковини, локалізується в пахвинній западині, здухвинній та періанальних ділянках.

Етіологія: стафілокок, стрептокок.

Фактори, що сприяють виникненню: підвищена пітливість, недотримання правил гігієни, застосування епіляторів, збривання волосся у пахвинній ділянці.

Патологічна анатомія: інфільтрат, гнійні виділення, розм’якшення, загоєння, рубець.

Ускладнення: флегмона, лімфаденіт.

Клініка: біль, висока температура.

Лікування.

Консервативне: збривають волосся, шкіру протирають спиртом, оброблюють декілька разів йодонатом, пов'язка із синтоміциновою емульсією, УВЧ, лазер.

Оперативне: знечулювання місцеве з антибіотиками, розріз над інфільтратом, рану промивають перекисом водню і накладають пов'язку з гіпертонічним розчином хлориду натрію. Іммобілізація верхньої кінцівки.

Абсцес (abscessis) - відмежоване гнійне запалення в різних тканинах і органах внаслідок гнійного розплавлення тканин з утворенням порожнини.

Етіологія: стафілокок або в сполученні з іншими мікроорганізмами - кишковою паличкою, протеєм, стрептококом.

Патологічна анатомія: гнійне розплавлення некротизованих тканин; утворення порожнини і фіброзної капсули, загоєння, рубець.

Класифікація

- підшкірний;

- міжм’язевий;

- внутрішньопорожнинний:

- внутрішньоорганний;

- гострий;

- хронічний.

Чинники, що сприяють утворенню: поранення, маніпуляції, метастазування, хімічні речовини, цукровий діабет, авітаміноз, імунодепресія.

Вихід: спонтанне розкриття з проривом у закриті порожнини (черевна, плевральна, порожнина суглоба і т.д.), із розвитком гнійних процесів (перитоніт, плеврит, перикардит, артрит і т.д.), у порожнину органа (кишка).

Клініка: почервоніння, набряк, озноб, загальна слабкість, втрата апетиту, біль, місцеве підвищення температури, порушення функції, флюктуація, підвищення температури тіла. У крові лейкоцитоз із нейтрофільозом і зрушенням лейкоцитарної формули вліво, ШОЕ збільшена. Загальна інтоксикація.

Диференціальна діагностика: гематома, кісти, пухлини.

Діагностика: місцеві ознаки, пункція, комп'ютерна томографія, тепловізорна і ультразвукова діагностика, рентгенографія.

Лікування:

Пункція, розкриття і дренування, лікування як гнійної рани - загальне і місцеве.

Загальне лікування включає зміцнювальну терапію, переливання крові і плазми, застосування антибіотиків, підвищення імунобіологічних властивостей організму.

 

Флегмона (phlegmone) - гостре розлите гнійне запалення клітковини.

Етіологія

- стафілокок;

- різноманітне поєднання збудників.

Класифікація:

1. Підшкірна.

2. Пахова.

3. Заочеревенна.

4. Гнійний медіастиніт.

5. Парапроктит.

6. Паранефрит.

Патологічна анатомія: місцеві і загальні ознаки подібні з абсцесом.

Лікування:

Консервативне може бути тільки в серозній фазі: ліжковий режим, спокій, антибіотикотерапія, УФО, електрофорез, ультразвук, лазер, кріотерапія. При відсутності ефекту протягом 12- 24 годин або при прогресуванні процесу показана операція.

Оперативне: операція - під наркозом широкий розтин, дренування з проточною санацією. Надалі лікування за принципом гнійної рани.

Термінологія

Гідраденіт - hydradenitis Медiастиніт - mediastinitis

Абсцес - аbscessius Перикардит - реrісаrdіtіs

Флегмона – рhlegmone Пункція - рunctio

Перитоніт - регіtоnіtіs Розкриття - sесtіо

 

Задачі

1. У хворого через 5 днів після удару по лівому стегну з'явилася обмежена припухлість, різка болючість, шкіра над припухлістю гіперемована, пальпаторно визначається флуктуація, місцеве підвищення температури. Діагноз, лікувальна тактика?

2. У хворого в ділянці спини, на місці незагоєного фурункула, з'явилася розлита припухлість, шкіра гіперемована, процес поширюється по підшкірній клітковині. Пальпаторно на значній ділянці в зоні припухлості визначається флуктуація. Температура тіла 38°С, озноб, поганий апетит, порушення сну. Діагноз. Лікувальна тактика?

3. Хворий скаржиться на наявність болючої припухлості в ділянці правої сідниці. Захворювання виникло через 5 діб після ін'єкції розчину сірчанокислої магнезії. Загальний стан хворого задовільний. Температура тіла 37,8°С. В ділянці правої сідниці є припухлість 6х7 см із чіткими контурами. Визначається гіперемія шкіри, місцеве підвищення температури і флуктуація в цій ділянці. Діагноз. Лікування?

4. У хворого у правій паховій ділянці є болюча припухлість округлої форми у вигляді купола, що піднімається над рівнем шкіри. Визначається симптом флуктуації. Поруч прощупується декілька щільних хворобливих утворень у вигляді вузликів, що ще не піднімаються над шкірою. Загальний стан хворого задовільне. Температура тіла 37,3°С. Діагноз. Яке лікування необхідно призначити?

Контрольні питання

1. Що таке гідраденіт? У яких ділянках виникає цей запальний процес?

2. Які характерні риси перебігу гідраденіту?

3. Особливості лікування гідраденіту?

4. Дайте визначення абсцесу. Які клінічні ознаки абсцесу?

5. Де може розташовуватися абсцес?

6. Які особливості лікування абсцесу?

7. Що таке флегмона? Де вона може виникнути?

8. Які характерні клінічні ознаки флегмони?

9. Які основні принципи хірургічного лікування флегмони?

ЛІТЕРАТУРА

1. Гостищев В. К. Руководство по практическим занятиям по общей хирургии. М., Медицина, 1987.- 318 с.

2. Курбангалиев С. М. Гнойная инфекция в хирургии. М., Медицина, 1985.- 272 с.

3. Применение гипербарической оксигенации в комплексе лечения и профилактики гнойно-септической инфекции у хирургических больных. Метод рек. – М.: -1986.- 42 с.

4. Стручков В. И., Гостищев В.К., Стручков Ю.В. Руководство по гнойной хирургии. М.: Медицина, 1984,- 507 С.

5. Стручков В. И. Гнойная хирургия. - М.: Медицина, 1987. – 400 с.

6. Кузин М.И., Костючонок Б.М. Рані и раневая инфекция. М.: Медицина. – 1990. – 592 с.

7. Даценко Б.М. Теория и практика местного лечения гнойных ран. К.: “Здоров’я”. – 1995. – 384 с.

 

 

БЕШИХА, ЭРИЗИПЕЛОИД, ЛИМФАНГОЇТ, ЛІМФАДЕНІТ. ГОСТРИЙ ТРОМБОФЛЕБІТ ПОВЕРХНЕВИХ ВЕН

БЕШИХА (егуsipelas)- гостре прогресуюче серозно-фібринозне запалення шкіри і слизових оболонок.

Етіологія: стрептокок.

Серозне запалення, що охоплює всі шари шкіри, характеризується сильним набряком, лімфостазом, периваскулярною інфільтрацією. Часто процес поширюється на сусідню навколосуглобну тканину і суглобну сумку.

Клініка

Санація первинного вогнища.

Новонароджених.

Серозний.

Серозно-інфильтративний.

Абсцедуючий.

Флегмонозний.

Гангренозний.

Термографія (теплобачення).

Біопсія.

Мамографія.

Клініка

Скарги на біль в молочній залозі, їх інтенсивність, тривалість, локалізація, зв'язок із менструацією, наявність виділень із соска, час виділення, кількість, колір, запах, температура тіла; ущільнення, коли з'явилися, як виявлені (самообстеження), болючість при пальпації, зміна забарвлення шкіри. Гінекологічні захворювання, вагітності, роди, менструальний цикл.

При об'єктивному дослідженні визначається конфігурація, розмір молочних залоз, симетричність, деформація, стан шкірних покривів, сосків, виділення з них (кров'янисті, серозні, мутні); наявність запального процесу з врахуванням поділу молочної залози на 4 квадранти: верхньовнутрішній, верхньозовнішній, нижнєвнутрішній, нижнєзовнішній. При пальпації, що проводиться у вертикальному і горизонтальному положенні хворого (на боках, спині), досліджується сосок, ареола, ділянки залози по квадрантах (поверхнево і глибоко). Визначається: форма, розмір, характер поверхні. Різниця між ураженою молочною залозою і здоровою, стан регіонарних, пахвинних, підключичних, надключичних лімфовузлів як на ураженій стороні, так і на протилежній.

Планова активна імунізація вагітних стафілококовим анатоксином у жіночих консультаціях.

Мастит – mastitis

Абсцес –abscessus

Флегмона – phlegmone

Гангрена -gangraena

Жар - саlоr

Припухлість - tumоr

Біль - dolor

Хвора 30 років. Скаржиться на болі в ділянці правої молочної залози. Біль з'явився через 2 тижні після виписки з пологового будинку і продовжується 3-й день. До лікарів не зверталася, зціджувала молоко, але поліпшення не наступило.

Шкірні покриви обличчя бліді. Права молочна залоза збільшена в розмірах. У ділянці верхньо- і нижньозовнішніх квадрантів шкірні покриви бліді, гіпіремовані. У цій ділянці визначається різко хворобливий інфільтрат, флуктуації немає. Пахвинні лімфатичні вузли справа дещо збільшені. Температура тіла 38. Пульс 98 у хвилину, задовільних властивостей. Діагноз? Додаткові дослідження? Лікування?

2. На 20-ту добу після пологів у жінки з'явилася припухлість правої молочної залози. Зціджування молока стало болючим і вона змушена була припинити цей процес. Застосовувала зігрівальні компреси, але стан не поліпшувався. При огляді лікарем: загальний стан задовільний, температура тіла 37,8°C. У ділянці верхнього і нижнього зовнішніх квадрантів правої молочної залози є болюча припухлість із чіткими межами. Шкіра в цьому місці гіперемована. У центрі припухлості визначається флуктуація. Пахові лімфатичні вузли не збільшені. Яке захворювання у хворої? Яке лікування треба застосувати в даному випадку?

Контрольні питання

1. Анатомо-фізіологічні відомості про молочну залозу.

2. Методи обстеження хворих із захворюваннями молочної залози.

3. Класифікація маститів.

4. Методи діагностики.

5. Фазовий перебіг маститу.

6. Способи лікування маститів у залежності від фазового плину.

7. Профілактика.

8. Ускладнення маститу.

9. Лікування маститу.

ЛІТЕРАТУРА

АНТИСЕПТИКА

Визначення

Антисептикою називається сукупність методів, спрямованих на знищення або ослаблення життєдіяльності мікроорганізмів, у рані, тканинах і порожнинах людського тіла з метою попередження або лікування хірургічної інфекції.

Історія

І. Земмельвейс (Ignas Semmelweis) у 1847 р. запропонував обов'язкове миття рук хлорним вапном перед дослідженням породілей і виклав це у роботі «Этиология, сущность и профилактика родильной гарячки» (1861).

М. І. Пирогов на початку 40-х років довів, що гній може містити в собі примітивну інфекцію. Тому при перев'язці ран він застосовував антисептичні речовини - слабкий розчин хлорного вапна, розчин азотнокислого срібла, винний спирт, йодну настойку з водяним розчином йодистого калію.

Лемер (Lemaier) - паризький аптекар, у 1880 р. довів, що карболова кислота затримує шумування і запропонував використовувати для лікування ран у якості антисептичного засобу 5% розчин карболової кислоти.

Лiстер (Lister) у 1867 р. виступив із своєю наукою про антисептику. Для цього він застосував пов’язку із 10 шарів, просочену 2 або 3% розчином карболової кислоти. Руки хірурга й інструментарій обробляли карболовою кислотою. У Росії антисептику впроваджували К. Рейер, Пелехін, Бергман, Скліфосовський.

Види антисептики

Поверхнева.

Глибока.

Механічна: первинна хірургічна обробка ран, промивання гнійних ран і порожнин, туалет ран, дренування ран.

Фізична: висушування, фізіотерапія, застосування гігроскопічного матеріалу, гіпертонічних розчинів, ультразвук, лазер, діодинамічні струми, електрофорез, кріотерапія.

Хімічна антисептика

I. Неорганічні речовини: галоїди і їх похідні (спиртовий розчин йоду, водяний і спиртовий розчин Люголю, йодоформ, йодохінол); окислювачі (перекис водню, хлороцид, пантоцид, перманганат калію); солі важких металів (ртуті, срібла, свинцю, цинку, алюмінію); сульфаніламіди.

II. Органічні речовини: спирти, альдегіди, феноли (карболова кислота, трикрезол, лізол, резорцин, пікрінова кислота); нітрофурани (фурацилін, фурадонін, фурагін); барвники (метиленовий синій, діамантова зелень); органічні кислоти (саліцилова, борна, бензойна), мила, сульфати, семіди. Сучасні антисептичні засоби: поверхнево-активні речовини (ПАР), ацильні гідроперекиси, йодофори, гексахлорфенолові похідні.

ПАР: дегміцид, мило зелене, рокал, спирт мильний, хлоргексидин, церигель, йодофори (йодинол, йодонат, йодпірон).

III. Біологічна антисептика: антибіотики, бактеріофаги, антитоксини.

Класифікація антибіотиків

І. Пеніциліни - природні калієва і натрієва сіль.

ІІ. Напівсинтетичні пініциліни:

I група - стійкі до пеніцилінази (оксацилін, диклокса

цилін, метилцилін);

II група - широкого спектра дії (ампіцилін, карбеніци

лін).

ІII. Цефалоспорини - широкого спектра дії (цепорин, цефало

ксин, кефлекс, політрекс, цефалоксин; кефзол, влозеф,

цефран);

IV. Макроліди - антибіотики резерву (еритроміцин,

олеандоміцин, лінкоміцин, ристоміцин, ріфампіцин).

V. Аміноглікозиди (мономіцин, канаміцин, гентаміцин).

неоміцин, амікацин, тобраміцин).

VI.Тетрацикліни (тетрациклін, окситетрациклін, морфоцик-

лін, метациклін, доксіциклін).

VII. Левоміцетин.

VIII. Поліміксин.

IX. Протигрибкові препарати.

Способи застосування антисептичних засобів

- Місцево: поверхнева антисептика, глибока антисептика;

-регіонарне застосування антибактеріальних засобів методом регіонарної перфузії або внутрішньовенного введення з накладенням джгута;

-ентеральне;

-парентеральне (підшкірно, внутрішньом’язево, внутришньовенно, внутрішньоартеріально, внутрішньокістково, внутрішньоорганно, у порожнини, ендолімфатично).