Особливості перебігу гнійної інфекції 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Особливості перебігу гнійної інфекції



1.Асоціації мікробів у 87%, моноінфекція - 13%.

2.У процесі перебігу гнійного процесу змінюється інфекція.

3.У зв'язку з застосуванням антибіотиків та інших антисептиків з'являється чутлива флора (стрептококи, стафілококи) і залишаються резистентними штами мікроорганізмів (протей, синєгнійна паличка, а також сапрофіти).

4.Розвиток аутоінфекції.

Реактивність організму залежить від:

1. Індивідуальності.

2. Спадкоємності.

3. Умов харчування.

4. Вітамінів (С, Д, Е).

5. Алергічного стану.

Імунологічна реактивність організму:

«Під несприйнятливістю організму до заразних хвороб треба розуміти загальну систему явищ, завдяки котрим організм може витримати напад хвороботворних мікробів».

І. І. МЕЧНИКОВ.

Неспецифічні реакції організму

I. Види запалення:

1. альтерація;

2. порушення мікроциркуляції;

3. підвищена проникність судин;

4. проліферація.

II. Типи реактивності організму:

1. нормергічний;

2. гіперергічний;

3. гіпоергічний.

III. Лихоманка. Температура 42°С, може призвести до летального кінця.

IV. Обмін речовин.

V. Функція нирок.

VI. Реакція кровотворного апарату.

Загальні принципи лікування

Враховується:

1. Локалізація.

2. Інтенсивність місцевих і загальних проявів.

3. Чутливість до антибіотиків.

4. Фаза перебігу запального процесу.

5. Збудник.

6. Реактивність організму.

7. Ускладнення.

Місцеве лікування (Curatio localis)

1. Теплові процедури.

2. Рентгенотерапія.

3. Антибіотики й антисептики, ПАР.

4. Кріовплив.

5. Лазер.

6. Гіпербарична оксигенація.

7. Електрофорез.

8. Ультразвук.

Загальне лікування (Curatio generalis)

1. Хірургічне лікування: розкриття, дренування, пластика.

2. Антибіотики й інші антисептики.

3. Бактеріофаги.

4. Вітаміни.

5. Пірамідінові і пуринові основи.

6. Гормони.

7. Стимуляція організму і дезінтоксикація:

а) переливання консервованої крові;

б) переливання імунної крові реконвалесцентів;

в) переливання крові імунізованих донора;

г) переливання плазми, сироватки, окремих білкових фракцій (альбумін, протеїн), білкових гідролізатів, антистафілококовий гамаглобулін, сироватковий поліглобулін.

Термінологія

Стафілокок гноєрідний - staphylococcus pyogenus

Стрептокок гноєрідний – strерtососсus pyogenus.

Пневмокок - dурlососсus рneumoniае (pneumococcus).

Гонокок – dyplococcus gonorrhoeае.

Менінгококи – dурlососсus meningitides (meningococcus).

Синєгнійна паличка - рseudomonas аёruginosa (Bacterium

pyocyaneum).

Контрольні питання

1.Класифікація загальної гнійної інфекції.

2.Етіологія.

3.Особливості перебігу.

4.Класифікація антибіотиків.

5.Неспецифічна реакція організму при загальній гнійній інфекції.

6.Методи місцевого лікування загальної гнійної інфекції.

7.Фази раньового процесу.

8.Методи загального лікування.

9.Профілактика.

ЛІТЕРАТУРА

1. Гостищев В. К. Руководство по практическим занятиям по общей хирургии. М., Медицина, 1987. – 318 с.

2. Курбангалиев С. М. Гнойная инфекция в хирургии. М., Медицина, 1985.- 272 с.

3. Применение гипербарической оксигенации в комплексе лечения и профилактики гнойно-септической инфекции у хирургических больных. Метод рек. – М.: -1986.- 42 с.

4. Стручков В. И., Гостищев В.К., Стручков Ю.В. Руководство по гнойной хирургии. М.: Медицина, 1984,- 507 С.

5. Кузин М.И., Костючонок Б.М. Рані и раневая инфекция. М.: Медицина. – 1990. – 592 с.

6. Даценко Б.М. Теория и практика местного лечения гнойных ран. К.: “Здоров’я”. – 1995. – 384 с.

 

 

ГОСТРІ ГНІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ.

НОВОУТВОРЕННЯ ШКІРИ І

ПІДШКІРНОЇ КЛІТКОВИНИ.

ФУРУНКУЛИ, ФУРУНКУЛЬОЗ, КАРБУНКУЛИ

Фурункул (furunculus) - гостре гнійно-некротичне запалення волосяного фолікула і сальної залози.

Наявність двох і більше фурункулів називається фурункульозом ( furunculosis ).

Етіологія

- золотавий стафілокок;

- стрептокок.

Моменти, що сприяють виникненню: погана особиста, побутова і виробнича гігієна, мікротравми, ослаблення захисних сил організму, діабет.

Патологічна анатомія

Гнійно-некротичний процес біля волосяної цибулини, залучення в процес сальних залоз і навколишньої клітковини, гнійна пустула, гнійник, дефект тканини, грануляційна тканина, рубець.

Клініка

Місцево - конусоподібна набряклість у визначеній ділянці, темно-червоного колір, болючість.

Загальні ознаки - озноб, підвищення температури.

Ускладнення: лімфангіт, регіонарний лімфаденіт, абсцес, флегмона, тромбофлебіт і сепсис. Найбільше важке ускладнення фурункулів в області носо-губних складок - гнійний тромбоз кавернозного синуса, що розвивається в результаті тромбофлебіту лицьової вени.

Лікування

Консервативне: обробка шкіри 70% етиловим спиртом, 2% саліциловим спиртом, УВЧ-терапія, лазер.

Оперативне - фурункул, що абсцедує, розкривають, гіпертонічний розчин, протеолітичні ферменти, мазі.

Загальне лікування: при фурункулі обличчя й ускладненнях призначають антибіотикотерапію. При фурункульозі призначають антистафілококову плазму й анатоксин, антибіотикотерапію, сульфаніламідні препарати.

 

Карбункул ( carbunculus) - гостре розлите гнійно-некротичне запалення декількох волосяних мішечків і сальних залоз з утворенням загального інфільтрату і некрозом шкіри і підшкірної клітковини.

Етіологія

- золотавий стафілокок;

- стрептококи;

- кишкова паличка;

- протей і ентерокок.

Чинники, що сприяють розвитку, ті ж, що і при фурункулі, частіше при діабеті.

Патологічна анатомія:

Щільний запальний інфільтрат, що охоплює декілька волосяних фолікулів, уражених гнійно-некротичним процесом, тромбоз судин, некроз підшкірної клітковини, м'язів і фасцій, набряк і запалення навколишніх тканин, некроз, виразка, грануляції, рубець.

Клініка

Часто спостерігаються загальні явища: біль, озноб, висока температура, прискорений пульс, головний біль, блювота, відсутність апетиту і загальної інтоксикації.

Місцево: інфільтрати багряного-синього кольору, декілька гнійних пустул, некроз на 3-5 день, проривши гнояків і відторгнення некротичних мас, утворення виразки.

Ускладнення: лімфангіт, регіонарний лімфаденіт, що прогресує тромбофлебіт і сепсис.

Карбункул варто д иференціювати від сибіркового карбункула, для якого характерна наявність геморагічної бульбашки, відсутність гнійних виділень, безболісність інфільтрату, різко виражений набряк тканин, некротична тканина чорного кольору, оточена дрібними бульбашками з геморагічним умістом. У вмісті пухирців знаходять сибіркові палички.

Лікування

Консервативне в стаціонарі. Місцево: обробка 70% спиртом, асептична пов'язка, УВЧ. Парентерально вводять антибіотики, перорально - сульфаніламідні препарати тривалої дії.

Оперативне. При безуспішному консервативному лікуванні протягом 2-3 днів наростанні некрозу, гнійної інтоксикації. Під наркозом хрестоподібним розрізом розсікають інфільтрат і висікають некротичні тканини. У післяопераційному періоді лікують як гнійну рану.

Термінологія

Фурункул - furunculus.

Стафілокок - staphylococcus pyogenus.

Стрептокок - streptoсоссus pyogenes.

Фурункульоз - furunculosis.

Карбункул - carbunculus.

Некроз - necrosis.

Задачі

1. У чоловіка 20 років після загального охолодження на задній поверхні шиї з'явилося болюче ущільнення 4 х 5 см - інфільтрат із декількома ділянками некрозу шкіри в центрі, шкіра навколо гіперемована, напружена. Температура тіла 37,1°С. Лікувальна тактика?

2. У хворого є фурункул верхньої губи (запальний інфільтрат, некротичний стержень, виражений набряк верхньої губи). Температура тіла 38,3°С. Чи показана госпіталізація і чому?

3. У чоловіка 30 років протягом тривалого часу (декілька місяців) на різних ділянках шкіри періодично утворюються поодинокі фурункули. Гоїться один, через якийсь час утвориться іншій. Діагноз. Які основні причини захворювання, що сприяє захворюванню?

4. У хворого 60 років, що страждає діабетом, у міжлопатковій ділянці з'явилося різко болюче утворення, на поверхні якого є декілька некротичних крапок. Інфільтрат швидко збільшується, шкіра над ним багряного-синього кольору, напружена, температура тіла 38°С, головний біль, поганий апетит. Діагноз. Лікувальна тактика?

Контрольні питання

1. Класифікація хірургічної інфекції.

2. Які види мікробів викликають гострі гнійні захворювання м'яких тканин?

3. Клінічна характеристика фурункула і карбункула.

4. Ускладнення місцевих гнійних захворювань.

5. Принципи лікування фурункула.

6. Лікування карбункула.

7. Лікування фурункульозу.

8. Антибіотикотерапія гострих гнійних захворювань м'яких тканин.

9. Сучасні методи лікування гнійних ран.

 

Гідраденіт ( hydradenitis) - це гнійне запалення потових залоз і навколишньої клітковини, локалізується в пахвинній западині, здухвинній та періанальних ділянках.

Етіологія: стафілокок, стрептокок.

Фактори, що сприяють виникненню: підвищена пітливість, недотримання правил гігієни, застосування епіляторів, збривання волосся у пахвинній ділянці.

Патологічна анатомія: інфільтрат, гнійні виділення, розм’якшення, загоєння, рубець.

Ускладнення: флегмона, лімфаденіт.

Клініка: біль, висока температура.

Лікування.

Консервативне: збривають волосся, шкіру протирають спиртом, оброблюють декілька разів йодонатом, пов'язка із синтоміциновою емульсією, УВЧ, лазер.

Оперативне: знечулювання місцеве з антибіотиками, розріз над інфільтратом, рану промивають перекисом водню і накладають пов'язку з гіпертонічним розчином хлориду натрію. Іммобілізація верхньої кінцівки.

Абсцес (abscessis) - відмежоване гнійне запалення в різних тканинах і органах внаслідок гнійного розплавлення тканин з утворенням порожнини.

Етіологія: стафілокок або в сполученні з іншими мікроорганізмами - кишковою паличкою, протеєм, стрептококом.

Патологічна анатомія: гнійне розплавлення некротизованих тканин; утворення порожнини і фіброзної капсули, загоєння, рубець.

Класифікація

- підшкірний;

- міжм’язевий;

- внутрішньопорожнинний:

- внутрішньоорганний;

- гострий;

- хронічний.

Чинники, що сприяють утворенню: поранення, маніпуляції, метастазування, хімічні речовини, цукровий діабет, авітаміноз, імунодепресія.

Вихід: спонтанне розкриття з проривом у закриті порожнини (черевна, плевральна, порожнина суглоба і т.д.), із розвитком гнійних процесів (перитоніт, плеврит, перикардит, артрит і т.д.), у порожнину органа (кишка).

Клініка: почервоніння, набряк, озноб, загальна слабкість, втрата апетиту, біль, місцеве підвищення температури, порушення функції, флюктуація, підвищення температури тіла. У крові лейкоцитоз із нейтрофільозом і зрушенням лейкоцитарної формули вліво, ШОЕ збільшена. Загальна інтоксикація.

Диференціальна діагностика: гематома, кісти, пухлини.

Діагностика: місцеві ознаки, пункція, комп'ютерна томографія, тепловізорна і ультразвукова діагностика, рентгенографія.

Лікування:

Пункція, розкриття і дренування, лікування як гнійної рани - загальне і місцеве.

Загальне лікування включає зміцнювальну терапію, переливання крові і плазми, застосування антибіотиків, підвищення імунобіологічних властивостей організму.

 

Флегмона (phlegmone) - гостре розлите гнійне запалення клітковини.

Етіологія

- стафілокок;

- різноманітне поєднання збудників.

Класифікація:

1. Підшкірна.

2. Пахова.

3. Заочеревенна.

4. Гнійний медіастиніт.

5. Парапроктит.

6. Паранефрит.

Патологічна анатомія: місцеві і загальні ознаки подібні з абсцесом.

Лікування:

Консервативне може бути тільки в серозній фазі: ліжковий режим, спокій, антибіотикотерапія, УФО, електрофорез, ультразвук, лазер, кріотерапія. При відсутності ефекту протягом 12- 24 годин або при прогресуванні процесу показана операція.

Оперативне: операція - під наркозом широкий розтин, дренування з проточною санацією. Надалі лікування за принципом гнійної рани.

Термінологія

Гідраденіт - hydradenitis Медiастиніт - mediastinitis

Абсцес - аbscessius Перикардит - реrісаrdіtіs

Флегмона – рhlegmone Пункція - рunctio

Перитоніт - регіtоnіtіs Розкриття - sесtіо

 

Задачі

1. У хворого через 5 днів після удару по лівому стегну з'явилася обмежена припухлість, різка болючість, шкіра над припухлістю гіперемована, пальпаторно визначається флуктуація, місцеве підвищення температури. Діагноз, лікувальна тактика?

2. У хворого в ділянці спини, на місці незагоєного фурункула, з'явилася розлита припухлість, шкіра гіперемована, процес поширюється по підшкірній клітковині. Пальпаторно на значній ділянці в зоні припухлості визначається флуктуація. Температура тіла 38°С, озноб, поганий апетит, порушення сну. Діагноз. Лікувальна тактика?

3. Хворий скаржиться на наявність болючої припухлості в ділянці правої сідниці. Захворювання виникло через 5 діб після ін'єкції розчину сірчанокислої магнезії. Загальний стан хворого задовільний. Температура тіла 37,8°С. В ділянці правої сідниці є припухлість 6х7 см із чіткими контурами. Визначається гіперемія шкіри, місцеве підвищення температури і флуктуація в цій ділянці. Діагноз. Лікування?

4. У хворого у правій паховій ділянці є болюча припухлість округлої форми у вигляді купола, що піднімається над рівнем шкіри. Визначається симптом флуктуації. Поруч прощупується декілька щільних хворобливих утворень у вигляді вузликів, що ще не піднімаються над шкірою. Загальний стан хворого задовільне. Температура тіла 37,3°С. Діагноз. Яке лікування необхідно призначити?

Контрольні питання

1. Що таке гідраденіт? У яких ділянках виникає цей запальний процес?

2. Які характерні риси перебігу гідраденіту?

3. Особливості лікування гідраденіту?

4. Дайте визначення абсцесу. Які клінічні ознаки абсцесу?

5. Де може розташовуватися абсцес?

6. Які особливості лікування абсцесу?

7. Що таке флегмона? Де вона може виникнути?

8. Які характерні клінічні ознаки флегмони?

9. Які основні принципи хірургічного лікування флегмони?

ЛІТЕРАТУРА

1. Гостищев В. К. Руководство по практическим занятиям по общей хирургии. М., Медицина, 1987.- 318 с.

2. Курбангалиев С. М. Гнойная инфекция в хирургии. М., Медицина, 1985.- 272 с.

3. Применение гипербарической оксигенации в комплексе лечения и профилактики гнойно-септической инфекции у хирургических больных. Метод рек. – М.: -1986.- 42 с.

4. Стручков В. И., Гостищев В.К., Стручков Ю.В. Руководство по гнойной хирургии. М.: Медицина, 1984,- 507 С.

5. Стручков В. И. Гнойная хирургия. - М.: Медицина, 1987. – 400 с.

6. Кузин М.И., Костючонок Б.М. Рані и раневая инфекция. М.: Медицина. – 1990. – 592 с.

7. Даценко Б.М. Теория и практика местного лечения гнойных ран. К.: “Здоров’я”. – 1995. – 384 с.

 

 

БЕШИХА, ЭРИЗИПЕЛОИД, ЛИМФАНГОЇТ, ЛІМФАДЕНІТ. ГОСТРИЙ ТРОМБОФЛЕБІТ ПОВЕРХНЕВИХ ВЕН

БЕШИХА (егуsipelas)- гостре прогресуюче серозно-фібринозне запалення шкіри і слизових оболонок.

Етіологія: стрептокок.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-05; просмотров: 122; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.83.81.42 (0.074 с.)