Поняття і класифікація забезпечень в бухгалтерському обліку

 

Під поняттям "забезпечення" відповідно до П(С)БО 11 "Зобов'язання" слід розуміти зобов'язання з невизначеними сумою або часом погашення на дату балансу.

Забезпечення створюється при виникненні внаслідок минулих подій зобов'язання, погашення якого ймовірно призведе до зменшення ресурсів, що втілюють в собі економічні вигоди, та його оцінка може бути розрахунково визначена.

Ключовими ознаками забезпечення є наступні (рис. 18.2).

 

 

Рис. 18.2. Ключові ознаки забезпечення

 

Забезпечення створюються для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на:

– виплату відпусток працівникам;

– додаткове пенсійне забезпечення;

– виконання гарантійних зобов'язань;

– реструктуризацію;

– виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів тощо.

Відповідно до П(С)БО 26 "Виплати працівникам" інші довгострокові виплати працівникам визнаються зобов'язанням через створення на дату балансу забезпечення в сумі теперішньої вартості цього зобов'язання на дату балансу за вирахуванням справедливої вартості на дату балансу активів програми, якими буде погашене це зобов'язання.

Відповідно до галузевих методологічних рекомендацій з планування, калькулювання й обліку собівартості продукції (робіт, послуг) підприємства окремих галузей економіки можуть також створити й інші додаткові резерви на:

– виплату у будівництві премій за введення об'єктів в експлуатацію;

– покриття майбутніх витрат з ремонту предметів прокату;

– покриття виробничих витрат з підготовчих робіт у зв'язку з сезонним характером виробництва;

– будівництво тимчасових (нетитульних) споруд;

– списання товарів в розмірах норм природного убутку;

– гарантійний ремонт реалізованої продукції (робіт, послуг);

– покриття передбачених витрат, пов'язаних із скороченням виробництва, консервацією виробничих потужностей і виплатою вихідних доплат звільненим працівникам;

– покриття витрат, пов'язаних із консервацією й утриманням машин і механізмів сезонного використання;

– покриття витрат із перебазування підрозділів підприємства, а також машин і механізмів.

Забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства.

Суми створених забезпечень визнаються витратами. Сума забезпечення визначається за обліковою оцінкою ресурсів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), необхідних для погашення відповідного зобов'язання, на дату балансу.

Як правило, забезпечення, зобов'язання за якими передбачено погашати грошовими коштами, відображаються за сумою зобов'язання. Якщо забезпечення передбачено погашати шляхом передачі виробничих запасів, то сума забезпечення визначається в оцінці таких запасів згідно з обліковою політикою підприємства. Суми створених забезпечень можуть використовуватися лише для погашення тих витрат, для яких вони були створені, тобто забезпечення має чітко цільовий характер.

Забезпечення необхідно відрізняти від непередбачених зобов'язань. Крім того, їх можуть ототожнювати з резервами та резервами невизначених зобов'язань.

"Забезпечення" - нове для українського обліку поняття, що за своїм визначенням витіснило поняття "резерв". Раніше термін "забезпечення" у значенні, яке йому надають зараз, не використовувався: до реформування обліку цим словом позначалася наявність цінностей в забезпечення кредиту, а поняття "забезпечення зобов'язань" охоплювало заставу, неустойку, гарантію, завдаток, поруку тощо. За нестабільних економічних умов забезпечення виконання зобов'язань є дуже важливим і необхідним. Разом з тим, очевидним є змішування двох підходів до забезпечень. Не слід плутати забезпечення зобов'язань як об'єкт обліку і забезпечення виконання зобов'язань, характеристику яких закріплено чинним Цивільним кодексом України (глава 49 "Забезпечення виконання зобов'язань").

Отже, як економічна категорія, забезпечення означають створення резервних і страхових фондів для гарантування погашення заборгованості.

Забезпечення наступних витрат і платежів нараховується у звітному періоді, а використовується у майбутніх періодах. Крім гарантії для кредиторів рівномірне нарахування забезпечень дозволяє включати їх рівномірно до собівартості продукції та відносити на фінансові результати.

Формування забезпечень у бухгалтерському обліку може здійснюватися лише на основі:

1) законодавчих і нормативних документів, які регламентують порядок, обсяги та перелік можливих до формування резервів;

2) внутрішніх розпорядчих документів (Положення про облікову політику, інші організаційно-розпорядчі документи).

Рішення про формування певного виду забезпечення повинно прийматися з урахуванням галузевої специфіки, майнового та фінансового стану, маркетингової політики, стратегічних напрямів діяльності, чисельності працівників та інших факторів.

У Положенні про облікову політику в частині відображення в бухгалтерському обліку формування та використання забезпечень майбутніх витрат і платежів необхідно передбачити:

– види забезпечень майбутніх витрат і платежів, а також фондів, які формуються і використовуються на підприємстві, джерела їх формування, обсяг, напрями використання, документування;

– порядок проведення інвентаризації забезпечень майбутніх витрат і платежів, а також фондів.

Правильність утворення і погашення сум забезпечень перевіряється за даними кошторисів, розрахунків і за необхідності в кінці року коригується.

Залишок забезпечення переглядається на кожну дату балансу та, у разі необхідності, коригується (збільшується або зменшується). У випадку відсутності ймовірності вибуття активів для погашення майбутніх зобов'язань сума такого забезпечення підлягає сторнуванню.