Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Уявлення про автора в літературознавстві.
Автор (лат. auctor – засновник, творець, письменник) – це митець, який організовує художній твір як емоційно-смислову єдність, постійно балансує на межі реального й ірреального світів, утілює свій творчий задум у конкретну форму, спираючись на художню ідею й естетичний ідеал. Поняття автора об’єднує собою конкретну особу (джерело твору) та уявний образ творця, який постає із твору (генерується ним). Від давнини й до сьогодні вчені розмислюють над природою авторства (теорія автора – одне з гостро дискусійних питань у науці), наділяючи творчого суб’єкта різними функціями: 1) автор-медіум, ініціатор художніх моделей життя, але провідник креативної сили Абсолюту); 2) автор-громадянин, виконавець суспільно-громадянських настанов в статичному (організованому як держава) суспільстві; 3) автор-геній, творець форм, законодавець прекрасного; 4) автор-майстер, віртуоз форми, ремісник виняткової вправності; 5) автор-скриптор, особа, котра пише – в розумінні нотує певного типу висловлювання тощо. Автор як медіум – посередник або виконавець – сформувався в античному суспільстві й середньовіччі. Автор-громадянин виник у класицистичному мистецтві, продовжував існувати в літературі народницькій, соцреалістичній. Він розцінювався системою як її ідеологічний елемент, залежний від суворих нормативних вимог (інколи добровільно брав на себе такі обов’язки). Концепція автора-генія з’явилася в період перед романтизму й романтизму (перша пол. ХІХ ст.) і проголошувала митця уособленням всесвітніх творчих сил, обґрунтовувала його активну індивідуалізовану присутність у творі. Розвинулася в час модернізму. Концепція автора-скриптора сформувалася в час постмодерного мислення школою структуралістів, розвинулася постструктуралістами й деконструктивістами, які визнають більш продуктивним, ніж обмежуюче авторське начало, інтерпретації твору, багатоманітну гру мови (тексту) й читацьку рецепцію (Р. Барт, М. Фуко та ін.). В. Виноградов розробив концепцію автора як мовної особистості, яка лягла в основу його теорії стилів (й індивідуального стилю письменника). Сучасне літературознавство, спираючись на естетику, вирізняє кілька іпостасей авторства: 1) автор всевідний – особа, яка цілком і повністю генерує твір, єдина володіє всією інформацією про героїв, події, час тощо і доносить її реципієнтам (античність, романтизм, реалізм);
2) автор інтенційний – особа, яка реалізувалася у творі; знаком її присутності є реальний чи фіктивний образ автора, а також увесь зображений світ героїв, ідей, художня організація твору; 3) автор концепційний – автор тлумачиться як певна концепція світу, людини, культури, зафіксована й донесена твором до суспільства; він є останньою інстанцією, котра існує поза текстом і в тексті й комбінує певного типу комунікативну єдність (хор, історик, телеолог); 4) автор іманентний – творча, неординарна особистість, наділена талантом, рівновелика сама собі за характером художнього світомислення, самодостатня й самототожна, не зв’язана утилітарним обов’язком (парнасці, модерністи; початки в античному світі); 5) автор канонічний – автор розцінюється як єдине джерело тлумачення тексту, навіть поза його активними зусиллями щодо цього; текст прочитується як «авторський канон», звертається увага на якісні, стильові, доктринальні, темпоральні показники твору і творчості (початки – християнська екзегетика; підхід до тлумачення авторства культурно-історичної, марксистської шкіл у теорії літератури); 6) автор умовно деперсоналізований – автор перестає вважатися «ідеологом тексту», є тільки «одним із багатьох, але не єдиним продуцентом значення», він позбавляється індивідуально-психологічних характеристик, вважається анонімною частиною інтертексту, не спроможною на новації, «скриптором»; 7) автор персоналізований – особа (поет, прозаїк, драматург, перекладач, літературознавець, упорядник, сценарист, режисер-постановник, ін.), чиє ім’я та прізвище зазначене на рукописі, машинописі чи примірникові оприлюдненого твору, яка має право вимагати визнання авторства, засвідчення чи приховування імені, протидіяти деформаціям тексту, дозволяти й забороняти оприлюднення тексту в будь-якому вигляді (виконання, переклад, адаптація, аранжування, тиражування, продаж тощо), претендувати на гонорар (у формі одноразового платежу; відрахування від продажу (вистави), змішаних платежів тощо). Його права оговорені законодавчо: Закон України «Про авторське право і суміжні права» (1993), Постанова Кабінету міністрів України «Про мінімальні ставки авторської винагороди творів літератури і мистецтва» (18. ХІ. 1994).
|
|||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-05; просмотров: 178; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.14.80.45 (0.004 с.) |