Поняття, їх співвіднесеність

Художня література – це різновид мистецтва, що відображає дійсність і творить нову естетичну реальність за допомогою слова та художнього образу. Художня література – це сукупність усіх писемних творів народу (світу), які мають естетичну вартість.

Історія світової літератури нараховує понад 2.5 тисячі років, української – понад тисячу. За такий тривалий час мистецтво слова стільки змінювалося і настільки розвинулося, що виробилася ціла система його форм, кожна з яких має свій художній зміст, своєрідну структуру, є особливою моделлю реалізації творчого задуму, а то й має власне призначення.

Найдавніша література, наприклад, античної чи києворуської доби, була синкретичною, тобто містила в собі потенціально (в стадії зародження) різні художні форми, ще, проте, не виокремлені осібно. Називалася вона поезією або епосом – оспівувала й розповідала, за змістом і формою наближалася до народної творчості, часто передбачала музично-виконавський компонент (супровід, декламацію).Вона вже не грала таку магічну роль, як фольклор (драматичні дійства, трудові пісні, замовляння тощо), але успадкувала його пафос – героїчний, трагічний, комічний тощо.

Поступово поетичні форми відокремлюються одна від одної на підставі оригінального способу вираження художнього змісту й утворюють свої естетичні ряди, сім’ї, розбудовують певну ієрархію.

Сукупність усіх формально-змістових різновидів художньої літератури називають генерикою (від. грецьк.henos – рід, походження, код, носій).Разом із тим, генерика, або генологія - це і літературознавча дисципліна, яка вивчає літературні форми (родо-видо-жанрову систему літератури).

Основні поняття генерики: рід, вид, жанр (жанровий різновид) у літературі.

Літературний рід – це характеристика літератури через загальні зображально-виражальні ознаки (епос, лірика, драма).

Літературний вид – це характеристика літератури через особливі формально-змістові ознаки (роман, повість, оповідання, нарис, новела та ін.).

Літературний жанр (жанровий різновид) – це характеристика літератури через окремі зображально-виражальні ознаки (повість соціально-побутова, соціально-психологічна, біографічна тощо, роман античний, класицистичний, реалістичний, модерний, постмодерний та ін.).

Поняття жанр з’явилося в українському і російському літературознавстві на початку ХХ ст., як вважають, завдяки працям представників ОПОЯЗу – Б.Томашевського, В.Жирмунського, В.Шкловського та ін. і зумовило термінологічне різночитання в науці, оскільки французькою мовою воно означає і рід, і вид, і жанровий різновид твору. А тому, послуговуючись цим поняттям або сприймаючи його з наукової літератури, слід чітко з’ясувати зміст терміна: про що саме йдеться. Дамо загальне визначення жанр у: літературний жанр – це тип літературного твору, один із головних елементів систематизації літературного матеріалу, що класифікує його за специфікою художньої структури.

Проблема літературної генерики, тобто з’ясування на підставі формально-змістових своєрідностей генетичних різновидів творів, існує від давнини і має значну історіографію. Першими розмежували літературні форми й прокоментували свої думки Платон і Аристотель.

Платон класифікував літературу за принципом вираження авторської свідомості у творі: 1)лірика – поет говорить від себе; 2)драма – поет говорить через маску або герої говорять за себе; 3)епос допускає різні форми вираження авторської свідомості.

Аристотель розрізняв літературні твори за способом наслідування (відображення) дійсності: «Наслідувати в одному й тому самому й одне і те саме можна, розповідаючи про події, як про щось відокремлене від себе, як це робить Гомер (мова та епос), або ж так, що той, хто наслідує, залишається сам собою, не змінюючи своє обличчя (лірика), або репрезентуючи всіх зображуваних осіб як діючих і діяльних (драма)» («Поетика»). (Самостійно з’ясуйте інші концепції. Див., зокрема, книгу Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури. – К.,2001. – С.252 – 258.)

І сьогодні Аристотелеві відкриття не втратили наукової ваги: класифікуючи твори, вчені враховують запропоновані ним параметри:

а) «зображувальні засоби» - мелодія, ритм, розмір, слово;

б) «зображувані предмети» - «кращі або нікчемні люди»;

в) «спосіб зображування»:

- в основі епосу лежить розповідь про події, навколишня дійсність відтворюється об’єктивно;

- у драмі подія розігрується, герої зображені безпосередньо в дії;

- лірика передає (змальовує) внутрішній світ героя.

Роди літературні – це основні класи літературно-художніх творів. Кожен твір співвідносний із якимсь конкретним родом або може поєднувати в собі ознаки кількох родів – ліро-епос, ліро-драма, епічна драма та ін.

Вид літературний – стійкий чинник характеристики літературного роду, який зумовлюється змістовими і композиційними особливостями твору.

Жанровий різновид – мобільний (динамічний, змінний) чинник характеристики літературного виду, який визначається через тему та стиль твору.

Ієрархія понять:

ЛІТЕРАТУРА

РІД (епос) РІД (лірика) РІД (драма)

ВИД ВИД ВИД ВИД ВИД ВИД ВИД ВИД ВИД

ЖР ЖР ЖР ЖР ЖР ЖР ЖР ЖР ЖР