Споживчі елементи, які необхідні рослинам та тваринам.

Склад рослин налічує більше 70 хімічних елементів. Встановлено, що 30 з них - основні елементи, що входять до складу простих речовин, необхідних для життєдіяльності рослин. 16 елементів - є абсолютно необхідними: вуглець, оксиген, гідроген, азот - органогени; фосфор, калій, кальцій, магній і сірка - зольні елементи; бор, молібден, мідь (купрум), цинк, кобальт, ферум, манган - мікроелементи. Заміна одного на інший неможлива, оскільки кожний виконує свою функцію в рослині. Всі ці елементи (окрім вуглецю, оксигену і гідрогену) рослини одержують з ґрунту. В агрохімічній практиці відомо й застосування бактеріальних "добрив" (фосфобактерина та ін.), з якими у ґрунт не вноситься ніяких поживних речовин, але вони підсилюють мобілізацію поживних речовин, наприклад, фосфору з гумусу ґрунтів за рахунок конверсії нерозчинних фосфатних сполук у форми, що засвоюються рослинами.

Для забезпечення сільського господарства азотно-фосфорними добривами перспективними є технології, що побудовані на основі фосфатної сировини, яка знаходиться в Україні. Переробка збіднених апатитів та фосфоритів (Стремигородське, Новополтавське, Ново-Амвросіївське родовища) зі вмістом Р₂О₅ (3 — 10 мас. %) та кремнієвих сполук SiO₂ (30 — 40 мас. %) ускладнено при використанні методів кислотного розкладення. Актуальність збереження балансу живильних елементів у ґрунті робить необхідним залучення у виробництво мінеральних добрив фосфорних руд для отримання не тільки основного поживного компоненту фосфору, але й низки додаткових, таких як кальцій, калій, магній, залізо та інші. Застосування нітратної кислоти для розкладення збідненої сировини дозволяє використовувати не тільки її хімічну активність, але і аніон, з яким у добриво вводиться живильний компонент, крім того домішки типу R₂О₃ менш розчиняються і виводяться зі шламом.

До складу рослинних і тваринних організмів входять десятки хімічних елементів. Ті з них, які втримуються в організмах і в ґрунті в кількостях, не перевищуючих тисячних часток відсотка (розраховуючи на суху речовину), називають мікроелементами (ультрамікроелементи - це мікроелементи, що втримуються в зовсім малих кількостях - менше стотисячних часток відсотка). Мінеральні добрива, що дієвою речовиною яких є мікроелементи, називають мікродобривами. Вони необхідні для нормального розвитку рослин.

Для чотирнадцяти мікроелементів установлене їх життєво важливе значення. До них ставляться: В, Mn, Cu, Zn, Co, Mo, Fe і деякі інші. Вони входять до складу ферментів, вітамінів, гормонів, пігментів і інших сполук, що впливають на життєві функції. Впливаючи на біохімічні перетворення, вони роблять дію на багато фізіологічних функцій у рослинних організмах, здійснювані через ферментні системи. Мікроелементи активізують різні ферменти, що є каталізаторами біохімічних процесів. Наприклад, вони впливають на вуглеводний обмін, підсилюють використання світла в процесі фотосинтезу, прискорюють синтез білків. Під впливом окремих мікроелементів можуть підсилюватися ті або інші корисні властивості рослини: посухостійкість, морозовитривалість, прискорення розвитку й дозрівання насіння, опірність хворобам і ін. Нестача мікроелементів обумовлює порушення в обміні речовин і приводить до захворювань рослин і тварин. Так, нестача бору зменшує стійкість озимої пшениці, льону й цукрового буряка до захворювань, нестача марганцю знижує інтенсивність фотосинтезу, молібденове голодування викликає нагромадження нітратів у листах і зниження змісту білка, дефіцит заліза - хлороз листів і т.д.

Однак до шкідливих наслідків може привести й надлишок мікроелементів. Тому при використанні мікродобрив необхідно враховувати зміст даних мікроелементів у ґрунті й потребі в них рослин.

Деякі мікроелементи необхідні для здійснення життєвих функцій всіх рослин, інші ж потрібні для окремих видів, причому роль багатьох мікроелементів, що входять до складу рослин, поки ще не з'ясована.

В Україні й в інших країнах застосування мікродобрив для підвищення врожаїв у сільському господарстві безупинно розширюється. Як мікродобрива використовують утримуючі мікроелементи природні копалини (мінерали), деякі промислові відходи, технічні солі й сполуки, що виготовляються спеціально, і суміші, наприклад, внутрікомплексні сполуки (хелати), фріти (склоподібні або металоподібні гранули, одержувані з розплавлених твердих сумішей) і ін. Їх застосовують як шляхом передпосівного внесення в ґрунт (звичайно у вигляді компонентів основних добрив), так і для некореневої підгодівлі (обприскуванням і обпилюванням), а також для обробки насіння.

 

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 6_____

1.Виробництво добрив з мікроелементами для захищеного ґрунту. Овочівництво захищеного ґрунту є великою індустріальною галуззю сільського господарства. З кожним роком процес виробництва продуктів у теплицях удосконалюється й частка овочів, вироблених у захищеному ґрунті, збільшується, що дозволяє практично в продовж всього року постачати населенню цю продукцію. Виробництво овочів у теплицях має свої особливості в порівнянні з вирощуванням їх у відкритому ґрунті.

У теплицях протягом року вирощують кілька врожаїв різних культур на ґрунті, що використовують без заміни протягом 5-10 років. Система застосування добрив у теплицях включає основне внесення добрив у ґрунт перед посадкою культури й регулярні підгодівлі рослин протягом вегетації. Ця система передбачає підтримку оптимального рівня й співвідношення між елементами харчування відповідно до біологічних особливостей вирощуваної культури в різні періоди її розвитку. При цьому дози внесених добрив не повинні бути високими, тому що це може привести до підвищення концентрації солей у ґрунтовому розчині, що негативно впливає на розвиток рослин. Недотримання правил застосування мінеральних добрив приводить до засолення ґрунтів і необхідності їхньої частої заміни або промивання. На цей показник впливає величина баластових домішок у добривах: хлору, натрію, фтору й ін. Ці сполуки підвищують концентрації солей у ґрунтовому розчині й затримують надходження живильних елементів у рослини.

Мінеральні добрива, застосовувані в овочівництві захищеного ґрунту, повинні бути висококонцентрованими, безбаластними й не повинні містити сполук, які не використовуються рослинами.

За рубежем овочівництво захищеного ґрунту одержало широке поширення. У Японії в теплицях роблять 47 % овочів від валового виробництва їх у країні, в Італії - біля 49%, у ФРН —28— 30%. Для харчування рослин, вирощуваних на захищеному ґрунті, у різних країнах виробляється велика кількість марок добрив з мікроелементами. Однак співвідношення живильних елементівуцих добривах незначно відрізняються друг від друга. Для розширення асортиментів до типових добрив додають карбамід, або кальцієву або калієву селітру, або гідрофосфат амонію.

Показники якості гранфосу.

Фізико-хімічні показники гранфосу з ТУ У 6 14005076.041-2000 представлено в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1. Фізико-хімічні показники якості гранфосу