Мікрофос, його характеристику.

В Україні свого часу був розроблений (сумським ДНДІ МінДіГ) і вироблявся гранульований продукт з фосфоритного борошна Полпінського родовища (Росія) під товарним знаком "Мікрофос", який вносився в грунт як просте сирове гранульоване добриво. Проте пластифікатор, який використовується при грануляційній операції в технології "Мікрофосу", виявився неефективним при організації на українських підприємствах виробництва гранульованого фосфоритного борошна на основі дуже дрібнодисперсних фосфоритів середземноморського регіону.

Проведені дослідження з підбору нових різновидів пластифікаторів для процесу гранулювання (головним чином, на основі карбаміду, галунів, Mg(NO₃)₂ тощо) дозволили розробити і впровадити у виробництво ряд добрив під назвою "ГРАНФОС" з кондиційними гранулами. Слід відзначити, що після внесення гранфосу в грунт гранули під дією ґрунтової вологи руйнуються і фосфорит в дрібнодисперсному стані розподіляється між частинками ґрунту, а його розчинні (від 40 до, навіть, 85% Р₂О₅) і повільнодіючі форми Р₂О₅ поступово засвоюються (особливо успішно у кислих ґрунтах) кореневою системою рослин.

3.Поклади зернистих фосфоритів в Північно-Західному регіоні. Основні поклади зернистих фосфоритів знаходяться в Північно-Західному регіоні: Маневицько-Клеванська і Здолбунівсько-Тернопільська площі, загальні ресурси яких оцінюються в 1025 млн. т Р₂О₅. До того ж, у Здолбунівській і Хмельницькій ділянках неглибоко залягають (10-30 м) 6 покладів, що є сприятливим для відкритого видобутку. Зокрема, Здолбунівське родовище глауконіт-фосфоритових порід (розташоване за 25 км на південний схід від м. Рівне) з прогрозними ресурсами «руди» у 122,7 млн. т (7,1 млн. т Р₂О₅) придатне для промислового освоєння з виробництвом первинного концентрату з 16,2% Р₂О₅.

Розвідане на площі 18,5 км² родовище Матейки (Маневицький район Волинської області, за 50 км на північний схід від м. Луцьк) представлене зернистими фосфоритами у вигляді дрібнозернистих глауконіт-фосфат-кремнієвих піщаників, що містять від 1,13 до 9,55% Р₂О₅. Порода досить ефективно збагачується до 17,2% Р₂О₅ з вилученням фосфору з агроруди на 71,2%. Шлами і хвостові фракції збагачення – низькофосфатні, себто придатні до використання в індустрії будівельних матеріалів.

Білогірське родовище розташоване за 70 км на північний захід від м. Хмельницький (Білогірський та Теофопільський райони) з сумарними запасами фосфоритоносної породи (глауконіт-фосфоритовий тип) у 152 млн. т характеризується неважкою збагачуваністю фосфоритової сировини до 17,5% Р₂О₅ з 73,6%-вим витяганням фосфору з агроруди (первинний вміст Р₂О₅ в ній коливається від 1,1 до 10,6%).

Прогнозні ресурси Зозулинецького родовища глауконіт-фосфоритного типу складають 48,8 млн. т агроруди (3,1 млн. т Р₂О₅). Глибина залягання фосфоровмісної породи коливається від 26 до 86 м; мінливим є також вміст фосфору – 0,75-9,71% Р₂О₅. Збагачуваність можлива поки що до 15,6% Р₂О₅ при виході (добутку) з первинної породи – 35%. Таким чином, розвідані родовища фосфоровмісної сировини України можуть в перспективі щорічно забезпечити (при повному технічно і економічно обумовленому завантаженні) близько 700 тис. т Р₂О₅, що складає від 47 до 63% від кількості, яка потрібна для завантаження наявної в Україні річної потужності підприємств, що спроможні виробляти фосфорвмісні добрива (ця потужність від 1,111 до 1,5 млн. т Р₂О₅ – є ситуаційно змінною від року до року).

До нетрадиційних видів фосфоровмісної сировини відносяться фосфатшлаки, шлами станції нейтралізації стічних вод підприємств та осади очищення стічних вод каналізаційних мереж населених пунктів.

Фосфатшлаки утворюються при металургійній переробці фосфоровміщуючої залізної руди Керченського регіону. Вміст Р₂О₅ в керченських рудах складає 1,7-2,6%, а у фосфатшлаках досягає 12-13% Р₂О₅ (до кондиційних з точки зору добривних властивостей відносяться фосфатшлаки з вмістом не менш 10% Р₂О₅).

Шламів станції нейтралізації з вмістом фосфору у промислових підприємств України накопичено більше 600 тис. т. Найбільшим вмістом Р₂О₅ (20-25%) характеризуються шлами бувшого Вінницького хімічного підприємства (їх накопичено 230 тис. т).

Звісно, ці шлами, як і шлами ВАТ «ЧеркасиАзот», тверді відходи гальванічних виробництв (містять 23-24% Р₂О₅) багаточисельних машино- і приборобудівних заводів треба належним чином готувати до використання (кондиціонувати, беручі до уваги їхню консистенцію, гранулювати тощо). Останні види шламів не можна вважати незначним ресурсом фосфору – щорічне їхнє накопичення складало і складатиме від 1-10 до 40-80 т на кожному підприємстві. Зрештою, утилізація шламів сприятиме й вирішенню екологічних і економічних проблем, пов’язаних з їхнім накопиченням, облаштуванням шламосховищ і зберіганням.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 4______