Головні концепції проектування видавництв і поліграфічних підприємств

Сьогодні все частіше зустрічаються словосполу­чення з використанням термінів «проект», «програма», «план», «бізнес-план»: спільний проект, конкурсний проект, інвестицій­на програма, проект (програма) управління, перспективна ідея (думка) тощо. Термін «проект» став товаром, який реалізується за певних умов і слугує потребам власника (замовника) в усіх сферах діяльності. Однак, усі ці словосполучення не відносяться до термінології та сутності проектних розробок технічного ха­рактеру, які визначаються термінами «проект підприємства (ви­робу)», «робоча документація проекту» (див. розд. 1).

Кожний проект унікальний і неповторний, не залежний від по­передніх і наступних. З методологічної точки зору необхідно чітко визначати термін «проект» (англ. project) як завдання, що трактується і розробляється з певними вихідними задумами й очікуваним результатом, який змінить життя шляхом здійснення певного наукового дослідження; створення нового виробу (підприємства, видавництва); приведе до модернізації за­старілої технології, техніки, організації управління тощо.

Окремі галузі економіки, такі як видавничо-поліграфічна справа, космічна сфера, машинобудування тощо, настільки складні, що роботу над їх розвитком здійснюють не у межах про-

__________________ Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми

ектів, а у розробках довгострокових програм. Це, безумовно, більш складні та об'ємні завдання, що потребують більших зу­силь і часу. Проекти ж передбачають відносно короткострокові та невеликі за обсягом робіт проектні рішення у складі галузевих програм.

Вихідними даними для проектування технологічних і вироб­ничих процесів слугують технічні показники виробів — якісні та кількісні характеристики — технологічно однорідних груп про­дукції, для виготовлення якої і повинна бути визначена найбільш раціональна технологія виробництва. Ці вихідні дані об'єднують­ся у промисловому завданні (промзавданні), яке зазвичай пред­ставляє собою річну виробничу програму підприємства.

Формування промзавдання ВПК для видавництв і під­приємств зумовлено певною схемою технологічного процесу переробки інформаційних матеріалів у видання методами до­друкарської підготовки, друку та опорядження. Принципова уза­гальнена схема технологічної системи, як підсумок керованої взаємодії матеріальних, енергетичних та інформаційних по­токів, наведено на рис. 4.1. Уся перспективна стратегія уп­равління додрукарськими, друкарськими і опоряджувальними процесами сьогодні базується на автоматизованих системах управління виробництвом із застосуванням потужних ЕОМ, що передбачає зв'язок на локальному і глобальному рівні.

Весь процес підготовки та використання видань можна розділити умовно на чотири етапи: збір первинної інформації; редакційно-видавниче опрацювання; поліграфічні процеси; по­ширення видань.

На кожному етапі інформація може опрацьовуватись в анало­говому або числовому вигляді. Сприйняття, обчислення, оцінка та подання інформації у видавництво (редакцію) проходять та­кож ряд етапів, коли вона зберігається на твердих носіях, у моз­ку людини чи у віртуальному вигляді. Редакційно-видавничий етап сьогодні може бути чітко фіксованим, як на твердих носіях, так і у вигляді файлів, а також може бути обрахований у конкрет­них цифрах (рукописах, машинописах, відбитках, знаках, бітах, байтах).

Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

								І4, Мз
	Формне устаткування	Ті —►■	Друкарський пристрій	Тг	Устаткування обробки півфаб-рикатів
			Ч		Е2 j		Езі
Іо	Редакційно-видавниче опрацювання інформації	h	Формний процес	І2, Мі	Друкарський процес	Із, Мг	Післядру-карські обробні процеси	Видання	І4,Мз
		і	Мі ^А		Ма "		Мз|	4-й етап
1 1	Витратні поліграфічні матеріали
1-й^1 2-й^1і іетап етап				3-й етап

Рис. 4.1. Принципова схема комплексу поетапного опрацювання інформації видавничо-поліграфічною системою у друковане видання. Інформаційний потік: І₀ — сприйняття, осмислення, оцінка та подання

первинної інформації (оригінал); І₁ — макет видання (аналоговий та (або) цифровий; І₂ — друкарська форма (аналогова або цифрова);

І₃ — відбиток на твердому носії; І₄ — видання (на твердому носії);

Е₁₍ Е₂, Е₃ — енергетичні потоки; M_1f M₂, М₃ — матеріальний потік: формні матеріали, папір, фарба, клей тощо

Поліграфічний комплекс опрацювання інформації несе також чітко визначений обсяг інформації (в бітах, байтах, знаках, різних облікових аркушах, примірниках видання тощо). Наклад видання визначає обсяг поширеної інформації, яка також піддається розрахункам.

Як система технологічних процесів, увесь ВПК характери­зується взаємодією з навколишнім середовищем, а крім того — стохастичністю поведінки, ієрархічною структурою, взаємо­зв'язком та взаємозумовленістю структурних елементів.

Взаємодія ВПК з навколишнім середовищем проявляється передовсім у створенні, переробці та передачі інформації, у впливі на суспільство та у відповідній реакції останнього на роз­виток цієї системи. А також — у споживанні та розсіюванні сис­темою енергії і матеріалів.

Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми

Стохастичність поведінки системи комплексу зумовлена тим, що інформація являє собою випадковий процес, бо в системі багаторазово здійснюється акт появи і поєднання текстових та ілюстративних елементів, художніх образів та змістових понять.

Ієрархічність структури ВПК є в тому, що тут можна виділити окремі групи підсистем, які є керувальними по відношенню до одних, нижчих, систем та керовані по відношенню до інших, вищих, систем (див. розд. 1.2).

Узагальнена структурна схема сучасної технології друку у ВПК, побудована на основі системного аналізу (див. рис. 4.1), показує важливість друкарських процесів, які забезпечують одержання (відтворення, опрацювання) інформації (друкарська форма, відбиток, видання), зберігання її в аналогових мате­ріальних носіях протягом тривалого часу.

Аналіз видавничо-поліграфічного процесу як загальної інформаційної системи може бути здійснений на основі уявлень системотехніки (її предметом є проектування оптимальних про­цесів комплексу), що переплітаються з теорією дослідження операцій і мають математичний апарат програмування для по­шуку оптимума. Розвиток, вдосконалення і стабільна робота та­кої комплексної системи залежать від сукупності усіх факторів упливу на технологічні процеси. А сам процес друку може розг­лядатися як відкрита трибодинамічна система, що обмінюється енергією, матеріалами та інформацією із зовнішнім середови­щем (див. розд. 1).

На основі викладеного можна зробити висновок, що ВПК має три складники: видавництво, поліграфічне підприємство, систе­ма розповсюдження друкованих і інших інформаційних видань (ринок, мережа Інтернет, «друк на замовлення», електронні видання на CD-ROM тощо). Кожен зі складників має концепту­альні напрями і умови реалізації, які формуються під упливом мети функціонування і умов проектування (рис. 4.2).

Предметом (об'єктом) проектування будь-якого видавничо-поліграфічного підприємства є технологічні процеси, які є голо­вним складником виробничих процесів. Виробничий процес за­безпечується як налагодженим технологічним, так і логістикою матеріально-технічного потоку (транспортування, розповсю-

Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми

дження, зберігання), а також необхідними допоміжними вироб­ничими процесами (ремонт і обслуговування техніки, енерго- і водопостачання, екологія); вибором місця розташування підприємства (приміщення, споруди, генплан).

Технологія проектування підприємства — це інвестиційний процес, головним змістом якого є досягнення раціональних економічних рішень. Це втілення у життя виробництва майбут­нього. Тому проектуванню властиві: деякі приблизні оцінки, по­хибки у розрахунках, виправлення і співставлення, великий об­сяг творчої аналітичної роботи, залучення минулого практично­го досвіду, орієнтація у майбутнє.

Підприємство (видавництво, друкарня, книжкова база чи ма­газин), що проектується, необхідно розглядати як систему, яка характеризується на кожному етапі (див. рис. 4.2):

• технологічними процесами і логістикою (структура, схема організації, транспорт);

• фаховими кадрами різних рівнів;

• інженерним забезпеченням (енергія, інформація, повітря, вода, охорона праці працівників тощо);

• вибором місця розташування (генплан, споруди, виробничі приміщення);

• перспективою розвитку виробництва.

Мета, яка повинна бути досягнута за результатами проекту­вання технологій та організації виробництва, утворює концеп­цію майбутнього підприємства: висока економічна ефектив­ність; виробничий цикл видань за мінімальний час; максималь­но ефективне використання устаткування, площі, персоналу; оптимальні матеріально-виробничі і людські потоки; висока гнучкість виробництва (варіантність технологій); виконання еко­номічних умов; промислова архітектура будівлі повинна відповідати естетичним вимогам часу; гуманні умови роботи для працівників (висока оплата, соціальні гарантії, комфортні умови праці тощо).

Умови проектування ВПК:

- інформаційні технології;

- оснащення;

- персонал фахівців;

- інженерне забезпечення;

- приміщення (земельна ділянка)

ВПК

У

В ПІ/

 

Концепція розповсю - реклама в - менеджер - складські - ринки збу

Концепція видавництва: - профіль видань; - структура; - місце знаходження; -кадри

Інформація ^>

Матеріали ^>

Енергія у>

 

>

Концепція поліграфічного підприємства:

>

Файли інформації

Продукція друку

- спеціалізація;

- фахівці галузі;

- структура;

- генплан підприємства

А

Мета функціонування:

- економічна ефективність;

- гнучкість технологій;

- технічні параметри і дизайн видань;

- оперативність

Рис. 4.2. Концепції проектування і умови формування ВП

 

 

Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми

4.2. Основні види продукції видавничо-поліграфічної справи

4.2.1. Книги та брошури

Історія свідчить, що впродовж тисячоліть постійно змінювалися носії інформації і методи виготовлення книжкових видань: від клинописних глиняних табличок, папірусних згортків (сувоїв) до пергаментних і паперових кодексів, від рукописних книг до друкованих та електронних.

Сучасна форма книжки — кодексу — зародилась ще в Старо­давньому Римі та існує вже понад тисячоліття. Але віддавна письменники-фантасти задумувались над її зміною, у своїх тво­рах вони описували книги, які будуть зручніші і доступніші; при цьому використовуватимуться найновіші досягнення науки і техніки. Нині існуючі класичні та електронні видання (ЕВ) одер­жали в процесі інтенсивного розвитку нову матеріальну форму, однак, поки що усі вони залишаються книгами.

Сучасна книга — це кодекс (блок) скріплених у корінці сторінок задрукованого матеріалу з текстом й ілюстраціями у палітурці чи обкладинці. Відповідно до рекомендацій ЮНЕСКО книгу визнано як твір у формі кодексу з визначеною кількістю сторінок (не менше 48). Брошура (франц. brochure, від brocher

— зшити) — книжкове видання у обкладинці обсягом від чотирь­
ох до 48 сторінок. Класичні книга і брошура відтворюються на
обраному матеріалі за допомогою графічних образів, що сприй­
маються візуально або дотиком пальців (книги для незрячих).

Книжкове видання у обкладинці складається з двох елементів

— книжкового блоку і обкладинки (звичайної чи з клапанами),
скріпленої з блоком дротом або клеєм. Книжкове видання у па­
літурці має більше елементів конструкції, з'єднаних між собою:
блок, сторонки палітурки, корінцевий чи окантовувальний ма­
теріал, каптали, паперова стрічка чи гільза, форзаци. Книжко­
вий блок складається з одного або декількох (іноді більше де­
сятків) зошитів чи з окремих аркушів, підібраних у визначеній
послідовності та скріплених між собою нитками, дротом і (або)
клеєм, а у палітурці — ще й за допомогою корінцевого мате­
ріалу, капталів, паперової стрічки чи гільзи.

__________________ Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми

Палітурка, у свою чергу, складається з одного, чотирьох або шести конструкційних елементів: картонних сторонок, отставу і покривного матеріалу, скріплених клеєм. З'єднується палітурка з блоком за допомогою корінцевого чи матеріалу для оканту­вання та форзаців, промазаних клеєм. На палітурку іноді надяга­ють супер-обкладинку, яка зберігає і захищає книгу і слугує еле­ментом художнього оформлення (дизайну).

Виробництво традиційних книг і брошур у провідних країнах світу продовжує зростати, Всесвітньо відомий американський дослідник книги Роберт Дарнтон (Robert Darnton) визначає, що «традиційну книгу так часто оголошували мертвою, що не слід дивуватися спостерігаючи її чудовий вигляд і здоров'я». Тобто, з позицій редакційно-видавничої і поліграфічної діяльності від­кривається нова перспективна сфера, де знадобиться весь по­передній досвід і знання.

Нові інформаційні технології суттєво змінюють облік сучасної книги і технології видавничо-поліграфічної справи. Нині увійшли у життя такі поняття, як «електронна книга» (e-book) та «електронне видання» (ЕВ). Однак, їх поки що слід розглядати як додатки до традиційної книги, а не як самостійні серйозні конкуренти. Розроблення елементів їх конструкції й архітектури загального вигляду вимагає вже сьогодні нових творчих зусиль технологів і дизайнерів.

4.2.2. Електронні видання

У книзі минулого століття з'явилися додаткові еле­менти — електронні засоби поширення інформації, які, поряд з друкованими, стали відігравати важливу роль у розповсюдженні та зберіганні інформації. Однак, не всі інформаційні матеріали на дисках відносяться до ЕВ.

У ГОСТ 7.83-2001 ЕВ визначається як «електронний документ, що пройшов редакційно-видавничу обробку, призначений для розповсюдження у незмінному вигляді, має вихідні відомості».

Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми _______________________

Відповідно стандарту ЕВ поділено на такі різновиди:

• за основною інформацією (текстова, образотворча, звуко­ва, мультимедійне ЕВ, програмний продукт);

• за цільовим призначенням (офіційне, наукове, науково-по­пулярне, виробничо-практичне, нормативне, навчальне, масо­во-політичне, довідкове, рекламне, для дозвілля, художнє);

• за наявністю чи відсутністю друкованого еквівалента;

• за технологією поширення (локальне, призначене для ло­кального використання на переносних машиночитальних носіях; сітьове, що доступне потенційно необмеженій аудиторії корис­тувачів через телекомунікаційні мережі; комбінованого розпов­сюдження);

• за характером взаємодії споживача і ЕВ (детерміновані — параметри, зміст і спосіб взаємодії з яким визначені видавцем і не можуть бути зміненими споживачем; не детерміновані (інтег­ровані) — ЕВ, параметри, зміст і спосіб взаємодії з яким прямо чи опосередковано встановлюється споживачем відповідно до його інтересів, мети, рівня підготовки і т. п. на основі інформації і за допомогою алгоритмів, що визначаються видавцем);

• за періодичністю (періодичне, неперіодичне, серійне, про­довжене, оновлене);

• за структурою (однотомне, багатотомне, електронна серія).

ЕВ нині відносяться до динамічно розвинутих і глобально по­ширюваних видів інформаційної продукції. їх багатогранна якість, технічні параметри і види невпинно зростають. Вони все частіше супроводжують друковані видання у вигляді електрон­них версій на компакт-дисках, що додаються до друкованих ви­дань. Перспективний їх розвиток безсумнівний, однак, вони ніколи не зменшать і не замінять друковані. Ринок засобів інформації, не дивлячись на зростання ЕВ, залишається і у по­дальшому привабливим, з великим обсягом капіталу. Людство не зможе залишитися без книг, періодики, реклами і паковання в аналоговому друкованому вигляді.

ЕВ — уже не далеке майбутнє, про що свідчать технологічні розробки останніх років. Для них характерні топологічні ознаки, відмінні від традиційних: своєрідна технологія проектування,

__________________ Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми

продукування й розповсюдження, наявність друкованих еквіва­лентів, а також характер взаємодії споживача інформації і ви­дання.

Конструкції ЕВ (e-book, інтегровані з класичними) сьогодні знаходяться у стадії інтенсивного розвитку. Спочатку ЕВ існува­ли тільки як аналог (версія) або доповнення друкованих. Для їх використання було потрібне спеціалізоване додаткове устатку­вання, щоб зробити таке видання доступним для сприймання. У загальному вигляді характер взаємодії споживача інформації і електронної версії книги можна було представити так: існує де­який пристрій для демонстрації електронної версії, в який вставляють мікро-касету (дискету, компакт-диск) з базою да­них, або який має зв'язок з Інтернетом. На внутрішній екран цьо­го пристрою виводиться інформація (текст, ілюстраційні зобра­ження). Сьогодні технічні можливості візуалізації стали значно ширшими (від компактних моніторів до носіїв з фізичними влас­тивостями, подібними до пергаменту чи паперу).

Однак, не дивлячись на зростання Інтернет-аудиторії та ве­личезні потоки електронної інформації, нинішня діяльність елек­тронних видавництв і поширення їх продуктів не знищують стан­дартну класичну книгу, а лише дають їй новий поштовх розвитку. Головною інформаційною частиною усякого ЕВ залишається текст у фрагментах чи у повному обсязі усього видання. Якщо таке видання складено на комп'ютері, відредаговано і відкоре-говано, а потім заверстано, то його вже можна назвати електрон­ним (числовим, цифровим) або електронною книгою (e-book), мультимедійним при наявності звукового супроводу.

У ілюстрованих ЕВ матеріал, як правило, більш інформатив­ний ніж у друкованих, що завжди краще для сприйняття і ро­зуміння. Ілюстрації несуть завжди навіть більше інформації ніж текст, якщо вони поруч на сторінці, бо ефективніше діють на чи­тача. Однак, їх також треба редагувати, корегувати, калібрувати і суміщати (верстати) з текстовими матеріалами. Комп'ютерні програми забезпечують здійснення всіх цих операцій, включаю­чи й такі як растрування, тренінг, кольороподіл, ретуш, контроль якості. Невід'ємною частиною ЕВ став звуковий супровід, який може навіть самостійно читати текст чи ремарки, створювати

Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми __________________

звукові ефекти і давати необхідні пояснення. Отже, ЕВ уже не новинка, вони стали засобом комплексного інформаційного процесу, який має новий вищій рівень за всі інші засоби масової комунікації.

Принципова відмінність друкованих видань від електронних у більш широких можливостях останніх. Читач може вільно пе­реміщуватися з одного видання в інше, моделювати техно­логічні і виробничі процеси, слухати звуковий супровід. Склад­никами ЕВ залишаються текст, ілюстраційні матеріали, різно­манітні анотації. З'явився звуковий супровід, анімація та відео. А друкований еквівалент завжди поруч, що, безумовно, покра­щить інформативність видання.

ОДнак, щоб з'явилося принципово нове ЕВ книги, газети і журналу, необхідним залишається час для творчого вдоскона­лення числових технологій. Такі комп'ютеризовані технологічні процеси завойовують усе більше видавничого простору в наш час. Сьогодні комп'ютер редагує, художньо і технічно оформлює видання і навіть розповсюджує їх (на компакт- і DVD-дисках, в Інтернеті) у супроводі звуків музики, текстової звукової інфор­мації та відео, але не може замінити у повному обсязі творчої роботи редактора, технолога, менеджера. За такими комп'ю­терними програмами майбутнє.

На рис. 4.3 наведено класифікаційну схему нині популярно відомих ЕВ.

За методами розповсюдження всі ЕВ можна розділити на дві групи: на фізичних носіях, переважно комапкт-дисках, та у дис­кретних локальних і глобальних мережах.

Друковані та ЕВ можна класифікувати за форматом. Однак, у друкованому виданні «формат» характеризує фізичні розміри видання, у той час, як у ЕВ формат означає яким чином інфор­мація представлена у файлі комп'ютера. У минулому XX ст. ЕВ розповсюджувалися, переважно, у текстовому форматі (.doc тощо). Сьогодні використовуються два особливі гіпертекстові формати PDF та HTML. Якщо у виданні представлено цифрову анімацію, аудіо- чи відео-фрагменти, то таке ЕВ називають мультимедійним.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Класифікаційні ознаки

ЕЛЕКТРОННІВИДАННЯ

^>

Метод розповсюд­ження

^

на CD-ROM

у ме

о

Формат

Ф

PDF

HTML

мультимедійні

О

Періо­дичність

і/

неперіодичні

пері

о

Тип видання

_і\

книги

серійні

реклама

газети

жу

О

Тематика

—]/

художні

наукові

навчальні

дитячі

до

Рис. 4.3. Класифікація електронних видань (ЕВ)

 

Ро зділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми __________________

Мультимедіа означає комп'ютерні можливості відображення інформації у сукупності різних форм: текст, графіка, відео-, аудіо-, анімація тощо. Комбінація книги із CD-ROM, який несе мультимедійну інформацію, відноситься до цієї категорії.

Тематика ЕВ достатньо широка:

• навчальні посібники (підручники, конспекти лекцій, практи-муми, методичні вказівки, тексти рефератів тощо);

• періодичні видання (газети, журнали, календарі);

• дитячі книжки у формі мультимедійних сценаріїв казкового, літературно-художнього, пригодницького жанру, науково-попу­лярного і навчального типу;

• художня і науково-популярна література;

• довідкові та енциклопедичні словники;

• раритетні раніше друковані та рукописні видання;

• альбоми, атласи, різноманітні довідково-картографічні схе­ми, листівки і навіть деякі види паковань тощо.

Досвід показує, що традиційний підручник на папері у його текстовій друкованій версії ще рано здавати в архів. Головні йо­го переваги у викладенні змісту предмету, над яким можна пра­цювати у притаманній кожній людині часовій концепції пізнання. На жаль, людина ще не навчилася представляти довкілля у мультимедійних формах так само легко, як у тексті на папері. Можливо це вдасться зробити у майбутньому. Та все ж елек­тронний навчальний посібник з друкованим аналогом зможуть органічно об'єднати різні форми представлення змісту дис­ципліни — текстову, візуальну, звукову, графічну, анімаційну — відтворити зміст інформації у кольорі, об'ємі та русі. У цьому йо­го безсумнівна перевага. Традиційний (класичний) друкований та електронний підручники доповнять один одного у недалеко­му майбутньому.

Наукові та технічні видання, неперіодичні та періодичні ста­ють все більше популярними, головним чином завдяки швидко­му поширенню інформації на CD-ROM і через глобальну мережу Інтернет. А також завдяки спрощення процесу отримання інфор­мації за незначної її вартості та трудомісткості, порівнюючи з друкованими виданнями.

__________________ Розділ 4, Розробка і аналіз виробничої програми

У мережі Інтернет нині розповсюджуються різноманітні періодичні ЕВ, які вже склали конкуренцію друкованим:

• науково-популярні та технічні журнали, починаючи з
комп'ютерних («Computer World», «Computer Week») і закінчуючи
видавничо-поліграфічними («Printing World», «Seybold Report»,
«Poligrafika», «Print Week», «Print Plus», «Курсив») та музичними;

• громадсько-політичні («Кореспондент», «Фокус», «Обзор», «Українська правда», «Аргументьі и фактьі» тощо), науково-популярні, дитячі та юнацько-молодіжні газети;

• літературно-художні та розважальні видання.

У ЕВ, так само як і у друковані, сьогодні все більше вноситься реклама у різноманітних формах. У періодичних ЕВ реклама мо­же автоматично переноситися із заверстаних у комп'ютері сторінок оригінал-макету в майбутні друковані та ЕВ.

Успішні у бізнесі видавництва нині займаються випуском літе­ратури як за традиційною, так і за новими комп'ютерними і сітьовими технологіями. Всі вони використовують глобальну ме­режу Інтернет для маркетингу і поширення видань. Поряд з дру­кованими готуються і випускаються видання на компакт-дисках, причому як правило, це інтегровані (комплексні) видання — у друковану книгу вкладається супутній компакт-диск з програм­ними та ілюстраційними мультимедійними матеріалами, допов­нюючи інформаційні матеріали друкованого видання.

Виробництво ЕВ і друкованих видань все більше інтегрується у єдиний простір медіа-індустрії. Однозначно, у сфері тої ж медіа-індустрії проходить процес інтеграції художньо-технічно­го оформлення і продукування друкованих і ЕВ у видавництвах і на поліграфічних підприємствах. Друкований і електронний примірники, на наш погляд, слід вважати як елементи одного і того ж інформаційного видання. Розвиток електронної комерції, як і технологій «друк на замовлення» стримуються в нашій країні, поки що, нерозвинутою системою електронних засобів і систем розрахунків, але це не означає відсутності перспективи у цьому напрямі.

У подальшому, широкий розвиток мультимедійних технологій і розповсюдження електронної комерції накладе свій відбиток

Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми _______________________

на конкурентноздатність видавничо-поліграфічних фірм. Пере­ваги у реалізації навіть самої високоякісної продукції будуть ма­ти ті, хто швидше і ефективніше освоїть електронні сфери ко­мерції. Видавничо-поліграфічні підприємства, які не матимуть власної техніки і програм мультимедійних технологій для проду­кування ЕВ, зазнаватимуть труднощів у отриманні замовлень, їх продукція програватиме на ринку. Комплексні (інтегровані) ви­дання вже сьогодні мають безсумнівні переваги у сфері розпов­сюдження перед звичайними традиційними (друкованими і про­сто мультимедійними).

Для того, щоб ЕВ сьогодні стали інтенсивно видаватися, є низка важливих чинників. Традиційні видання досить дорогі за собівартістю й мають обмежені можливості щодо обсягу інфор­мації, особливо ілюстраційної. ЕВ дозволяють скоротити деякі витрати у виробництві і розповсюдженні. Ціни на папір, особли­во високої якості, постійно зростають. Крім цього, у витрати не­обхідно включати інвестиції на використання відповідних дру­карських машин, ціни на які також неупинно зростають. Тому ви­давці завжди вводять колір у видання у обмеженому обсязі для скорочення друкарських витрат. Зберігання друкованої про­дукції також вимагає витрат. Якщо друковане видання мало підвищений попит, то його перевидання не на багато скоротить загальні витрати.

Отже, переваги ЕВ такі:

• можливості включення у видання мультимедійних еле­ментів: звуку, відео і гіперпосилань;

• миттєва доставка споживачу і швидкий доступ до інфор­мації (Інтернет, компакт-диски, електронна пошта);

• економічна доцільність у продукуванні і зберіганні;

• екологічні переваги (збереження лісів);

• можливість легкого поновлення видань.

З усього сказаного випливає необхідність розробки нових проектів видань і паковань, підприємств ВПК у об'єднаних ком­плексних розробках нових технологій, продуктів і виробництв. Об'єднання технологій і виробництва традиційних друкованих і ЕВ у проектах нових і переоснащуваних (що підлягають реконст-

Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми

рукції) організаціях — поклик часу. Також не виключається, зви­чайно, можливість проектування кооперації між спеціалізова­ним видавництвом і поліграфічним підприємством у бізнес-пла­нах, які об'єднають комплексні проекти.

У спеціалізованому електронному видавництві для деяких не складних ЕВ може бути відсутньою кооперація з традиційним підприємством по таких трудомістких операціях як виготовлен­ня друкарських форм, друкування, післядрукарська обробка. Обов'язкові друковані елементи оформлення ЕВ (вихідні дані, зміст, реклама тощо) можуть бути виготовлені у самому видав­ництві на офісній техніці. Першочергове значення тут набувають інші чинники: швидкодія комп'ютерів і мереж, обсяг пам'яті жор­стких дисків, апаратне і програмне забезпечення, тим більше, що художньо-технічне поліграфічне оформлення CD-ROM хоч і вимагає досконалого дизайну, однак не трудомістке.

При будь-яких високих досягненнях комп'ютерних технологій основою успіху видавництва (електронного і класичного) зали­шається тематика та якість видань (змістовна і художньо-технічна) виробничої програми (тематичного плану), з розробки якої починається проектування. Включення у нові проекти новітніх перспективних розробок, безумовно, обов'язкове й не­обхідне, бо відповідає потребам і вимогам ринкової економіки.

4.2.3. Періодичні видання

До періодичних і продовжуваних видань відно­сяться газети, журнали, бюлетені, періодичні реферативні збірники, експрес-інформація, календарі, друкована реклама, що повторюється.

Кількість періодичних видань у світі зростає високими темпа­ми та на сьогоднішній день становить 20 % усього ринку друко­ваної продукції (включаючи навіть паковання). Зокрема, часо­писів (газет, журналів), що друкуються всіма мовами світу та по­ширюються малими, середніми та великими накладами, випус­кається понад ЗО тис. назв.

Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми

Газета (італ. «gazzetta», англ. «newspaper», нім. «zeitung», франц. «journal») несе офіційну й оперативну актуальну інфор-маці. про події у світі.

Відповідно ДСТУ 3017-95 газетне видання — це один чи кілька аркушів друкованого матеріалу встановленого формату, видавничо пристосоване до специфіки даного періодичного ви­дання, що виходить через певні проміжки часу, містить офіційні документи, оперативну інформацію і матеріали з актуальних громадсько-політичних, наукових, виробничих тв інших питань, а також літературні твори, фотографії та рекламу; має зазда­легідь визначену постійну щорічну кількість і назву нумерованих чи датованих однотипно оформлених випусків, які не повторю­ються за змістом.

Газету можна випускати впродовж короткого часу, обмежено­го періодом проведення певного заходу, конференції, фестива­лю тощо. Газета може мати додатки у вигляді окремих газетних випусків у вигляді газетно-журнальних видань, які мають са­мостійну назву, а також платівок, дискет, магнітофонних плівок. інших носіїв аудіовізуальної інформації.

У виробництві газет до технології, техніки і витратних ма­теріалів ставляться особливі вимоги: висока продуктивність, стабільна роботоздатність, забезпечення задовільної якості.

Характерною ознакою XX ст. став бурхливий розвиток газет­ного виробництва у світі та в Україні. З'являються періодичні га­зетні видання обсягом до 500 сторінок («New York Times»), з мільйонними накладами («Правда», «Известия»), щоденною періодичністю та декількома випусками на день (ранковим, вечірнім), географією поширення від Далекого Сходу до Кар­патських гір, що мали різні за змістом окремі сторінки, напри­клад, «Правда» у СРСР.

Наприкінці століття в Україні руйнується система випуску не­великої кількості назв газет масовими тиражами. Натомість зро­стає перелік газет різноманітної тематики, непідвласних цен­зурі, й налагоджується їх виробництво малими та середніми на­кладами.

__________________ Розділ 4. Розробка і аналіз виробничої програми

Цей час позначився значною інтенсифікацією розвитку газет­ного виробництва, зумовленою поширенням комп'ютеризова­них методів опрацювання текстово-ілюетраційної інформації, причому на всіх етапах видавничо-поліграфічного процесу. Сьо­годні газети складаються із окремих надрукованих аркушів ве­ликого, середнього й малого форматів, підібраних у комплект. іноді вони мають декілька різних за змістом частин, що зібрані в один блок.

Ситуацію на світовому ринку газетної періодики початку ХХІ ст. Всесвітня газетна асоціація WAN оцінює таким чином¹:

• в усьому світі газетні наклади зростають (щоденно нині ре­алізується 450 млн. примірників) так само, як і число нових назв (кількість щоденних газет перевищила 10 тис. назв);

• газети сьогодні читають більше 1,4 млрд. осіб;

• сукупний наклад безкоштовних газет виріс удвічі за останні п'ять років.

Зростає попит на електронні газети. У 2000 році в мережі Інтернет нараховували вже більше 5 тис. назв таких видань. На перше місце виходить актуальність інформації. Однак видавці тут втрачають прибутки від реклами і передплати, тому, як пра­вило, в Інтернет потрапляють тільки окремі статті або переліки заголовків із коротким змістом — преамбулою до матеріалу, що зацікавлює читача та заохочує його придбати друкований примірник.

В Україні вже у 2006 році у всіх сферах розповсюдження було зареєстровано та перереєстровано 19 351 періодичне видання, з них 12 533 — газети. Збільшилися темпи розвитку регіональ­них друкованих періодичних видань. Так, наприклад, якщо в се­редині 90-х років у Київській області видавалося 48 газет, то сьо­годні зареєстровано більше тисячі, з них тільки у м. Києві — 800: державних, комунальних, приватних, колективних та ко­мерційних структур, релігійних конфесій, політичних партій, рухів і фізичних осіб.

¹ Електронний ресурс: http://www.gipp. ru/opennews.php?id=16252