Показання та методика заміни пов'язки

Основними показаннями для зміни пов'язки є:

1. Перша доба після операції або поранення.

2. Необхідність виконання діагностичних маніпуляцій для контролю перебігу ранового процесу.

3. Для виконання лікувальних маніпуляцій: зняття швів, видалення дренажів, висікання некротичних тканин та ін.

4. Невиконання пов'язки свого призначення (стискальна пов'язка не забезпечує гемостаз, оклюзійна пов'язка - герметичність, іммобілізаційна - неру­хомість та ін.).

5. Промокання пов'язки рановим вмістом.

6. Зміщення пов'язки.

При заміні старої пов'язки необхідно дотримуватись двох основних принципів: мінімум неприємних відчуттів для хворого і дотримання норм асептики.

Для безболісної заміни пов'язки слід обережно, без різких рухів відклеюва­ти пов'язку від ранової поверхні. При присиханні пов'язки до рани, її відмочу­ють розчинами антисептиків (3 % розчин пероксиду водню, 0,1 % розчин хлор-гекседину, 0,5 % розчин перманганату калію та ін.). Для профілактики вто­ринної інфекції краї шкіри навколо рани обробляють антисептиком (1 % розчин йодонату, моголівський розчин, 0,1 % розчин хлоргексидину і ін.). При цьому обробку здійснюють на 3-5 см від країв рани з обов'язковою обробкою всіх швів, а також дренажів на відстані 5 см від шкіри. В окремих випадках для ізоляції рани від зовнішнього середовища використовують спеціальний клей (церигель, дегмин, коллодій і ін.).

 

 

ГІПСОВІ ПОВ'ЯЗКИ

 

Властивості та якість бинту

Гіпсові пов'язки накладають за допомогою гіпсу - це прожарений при температурі 140 °С порошок сульфату кальцію. Після прожарювання він легко розтирається на мілкі крупинки, які в суміші з водою являють собою кашкопо­дібну масу, що має властивість швидко тверднути. Гіпс на повітрі поглинає вологу, в зв'язку з чим його якість різко погіршується. Щоб уникнути цього, його зберігають у герметично закритих оцинкованих ящиках у сухому місці.

Для перевірки якості гіпсу існує декілька проб:

1) рівні порції гіпсу і води змішують на тарілці; отримана маса повинна застигнути через 5-6 хв; на її поверхні не виступає волога, а при натискуванні пальцями вона не роздушиться і не кришиться;

2) гіпсовий порошок затискають у кулаці; при добрій якості після розтискання кулака він розсипається, при поганій - залишається у ви­гляді грудки;

3) з гіпсової маси роблять кульку; після затвердіння її з висоти 1 м кидають на підлогу, якщо якість гіпсу добра, кулька залишається цілою або розбивається на великі куски.

Якість гіпсу можна покращити. Якщо гіпсовий порошок містить грудоч­ки, його необхідно просіяти через сито або рідку марлю. Гіпс, що відсирів, прожарюють при температурі 140 °С. Для сповільнення застигання гіпсу його розводять холодною водою або додають до нього крохмальний клейстер. Для прискорення застигання його замішують на теплій воді (30-35°С).

Гіпсова пов'язка створює добру іммобілізацію. Розрізняють такі види гіпсо­вих пов'язок:

1) циркулярну (глуху);

2) стульчасту (знімну);

3) вікончасту;

4) мостоподібну;

5) шинну;

6) лонгетну;

7) лонгетно-циркулярну;

8) торако-бра-хіальну (на верхню кінцівку і грудну клітку);

9) кокситну (на нижню кінцівку, таз і живіт із захватом грудної клітки);

10) гонітну (те саме, що і кокситна, тільки верхня межа її досягає пупка);

11) корсети;

12) ліжечка.

 

 

Гіпсові пов'язки готують із гіпсових бинтів. Для гіпсових бинтів використовують тільки гігроскопічну марлю. На стіл, оббитий оцинкованим залізом або вкритий клейонкою, кладуть бинт, посипають гіпсом і останній енергійно втирають у бинт. Загіпсований бинт легко складають або згортають. Перед накладанням такий гіпсовий бинт змочують у теплій воді (рис. 1.6.23. а, б, в). Можна наперед готувати гіпсові лонгети заданої довжини і товщини (5 - 8 шарів). Є гіпсові бинти і фабричного виробництва.

 

 

Рис. 1.6.23. Методика підготовки гіпсової пов'язки: а-втирання гіпсу в бинт, б -складання гіпсової пов'язки; в-змочування.