Ой вже третю неділю, ой як пила та їла.

-Ой це ж тобі, дочко, ой ті люде багаті,

Ой оце ж тобі, дочко, ой де рублені хати.

VIII.КОЗАЦЬКІ, СОЛДАТСЬКІ

Ой там за морями

Ой там за морями високії гори тумані повили,

Ой там за лісами широкеє поле чорні галки вкрили.(2)

Ой ви, галки, галки ви, чубарки, підніміться вгору,

Ой ви, хлопці, хлопці-запорожці, верніться додому.(2)

Ой раді б ми у гору підняться - туман налягає,

Ой раді б ми додому вернуться - султан не пускає.(2)

Не так султан, султан той проклятий, як султана мати –

Хоче нами, нами козаками, турка звоювати.(2)

Вона нами, нами козаками, турка не звоює,

Вона нами, нашими тілами, орлів нагодує.(2)

Ой ви, галки, галки ви, чубарки, підніміться вгору,

Ой ви, хлопці, хлопці-запорожці, верніться додому.(2)

38.Од Кракова за воячка м`я взяли

Од Кракова за воячка м`я взяли,

В барвійовем мої власи стригали,

Мої власи ….. на коліна падали, Двічі

Отець, мати і фреірка плакали.

-Отець, мати і фреірка, не плачте,

Ліпше ви ще пану Богу помольте –

Як надлетит куля, як надлетит кульочка, Двічі

Я ся скочу, як на небі звіздочка.

Юж не грают, юж не грают бубнуют,

Юж мі братя куферучок рехтуют,

Престанте мі грати, престанте мі бубнувать, Двічі

Най ся піду зо свой милой пожегнать.

І ще піду до цвинтаря нового,

Пожегнати свого няня старого,

Вставай, отче старий, з того гробу нового, Двічі

Взяли сина за воячка твойого.

В суботу пізненько, в неділю раненько

В суботу пізненько, в неділю раненько,

Кувала зозуля в саду жалібненько.(2)

Ой то ж не зозуля, то ж рідная мати,

Вона виряжала сина й у солдати:(2)

-Іди-іди, синку, іди не барися,

Через три годочки додому вернися.(2)

-Коли б ти, мати, знала, яке ж міні горе,

То ти б перепливла все Чорнеє море.(2)

Коли б ти, мати, знала, яка міні біда,

То ти б переслала горобчиком хліба.(2)

Горобчиком хліба, синицею солі,

Ой Боже ж, мій Боже, в якій неволі.(2)

Ой там за горами, вісока могила,

Ой там схороньона моя вся родина.(2)

Схороняний батько, схороняна мати,

Схороняні сестри й усі мої браття.(2)

XI.КОЛОМИЙКА, ЗВИЧАЙНІ

Ой у горах сніг упали, а я в капелюсі

Ой у горах сніг упали, а я в капелюсі,

Такой знаний бакір буде, хоч я оженюсі.

Кажут люди, що я бакір, шо я в боні можу,

А я собі до дівчини щовечора хожу.

Що я бакірище,

А я возьму косу в руки, коса в руках й свище.

-Ой у горах сніг упали, я в білій хустині,

Віддаламсі за бакіра, не буду газдині.

Віддаламсі за бакіра, зробилам сі нужду,

Ні з бакіром газдувати, а ні йти на службу.

Що це за ярома, Що це за Хома

Що це за Ярома, що це за Хома – (2)

Свати йдуть додому, на коня нема?

Що це за Ярома, що це за Хома,

Гості йдуть додому, на коня нема.

Ух-ху, о-па!

Чоловік мене бив,бив да учив

Чоловік мене бив, ой, бив да учив,

Прив’язав ниткою, бив соломинкою, мало що не вбив.

А я того жалю не вечерала,

Устала раненько, умилась біленько, да й поснідала.

З`їла цебер борщу – ще й їсти хочу,

Сімдесят поросят, дев’яносто гусят – голодна була.

І з`їла вола, ще й пів барана,

Горщечок кашечки, чотири качечки,голодна була.

На гуляння ішла, коня в ручках вела,

За повод держала, до хлопців іржала:-Іга, іга-га.

Ой мати моя, ой і бив він мене –

Прив’язав ниткою, бив соломинкою, мало що не вбив.

X.ПІЗНІ - БАЛАДА Й РОМАНС

Шуміла ліщина, шумів тихий гай

Шуміла ліщина, шумів тихий гай, Двічі

Вродливу дівчину козак покохав.

-Дівчино-дівчино, ти будеш моя, Двічі

Ти будеш сіяти, як в небі зоря.

-Як хочеш, козаче, моєї краси, Двічі

Ти мамине серце мені принеси.

Три дні і три ночі козак нудьгував, Двічі

Четвертої ночі він серце виймав.

Як вийняв він серце, упав та й лежить, Двічі

Питає матінку, чи дуже болить.

-Вставай, мій синочку, вставай, не лежи, Двічі

Ти мамине серце дівчині неси.

Прийшов до дівчини, низенько вклонивсь: Двічі

-Чого ти хотіла, того я добивсь.

– Козаче-козаче, що ти наробів! Двічі

Я пожартувала, ти матір убив.

Козаче-козаче, в нас мами одни, Двічі

Вони нас кормили своїми грудьми.

Іди ти, козаче, іди на ліси, Двічі

Шукай собі милу для свої краси.

Шуміла ліщина, шумів тихий гай, Двічі

Вродливу дівчину козак забував.

Ой зійди-зійди, ти, місяцю, на ту пору