Усі кури на сідалі, півень на колочку,

Усі хлопці на йулиці, а мій у степочку.

Шо він у степочку... Так він не гуляє –

Ой, з тихого Дунаєчка коня напуває.

Що він воду з Дунаєчка відеречком носить,

Ой, рано-вранці до схід сонця пшениченьку косить.

Косить милий пшениченьку, в село поглядає,

Ой, там дівчина чорноброва його виглядає:

-Прийди-прийди мій миленький хоч на годиночку,

Ой, дам сорочку тонку й білу, змию голівочку.

Закувала зозулина в вишнявім садочку

Закувала зозулина в вишневім садочку,

Оплакала мати сина на жовтім пісочку.

Не так вона оплакала, як обголосила –

Беруть-беруть у солдати хорошого сина:

-Іди-іди, мій синочку, іди, не барися,

За год, за два, за чотири да й назад вернися.

-Ой рад би я, моя ненько, ще й раньше вернуться,

Підо мною кінь вороний на копит спіткувся.

Як почуєш, моя ненька, що я тут залежу,

Даси, даси товаришу проносить одежу.

-Ой лучше я, мій синочку, по тину розкину,

Тяжко-важко наряжати чужою дитину.

III.РУСАЛЬСЬКІ, КУП.-ПЕТРІВСЬКІ

Зозуленька кує, соловейко не чує

Зозуленька кує, соловейко не чує,

Десь мой милой у дорозі й ночує.

Коли йу дорозі – поздоров його, Боже,

Коли у корчомці, накарай його, Боже.

Скарай його, Боже, да моїми словами,

Що він п’є-гуляє із чужими жонами.

Що він п’є-гуляє із чужими жонками,

Мене покидає із малими детками.

Рано-рано да зійду на гору

Рано-рано,

Да зійду на гору (2),

Рано.

Рано-рано,

Да вдару в долоні(2),

Рано.

Рано-рано,

Щоб долоні щемєли(2),

Рано.

Рано-рано,

Щоб перстні звінєли(2),

Рано.

Рано-рано,

Щоб русалачки чулі(2),

Рано.

На бережечку під вербою

На бережечку під вербою,

Стоїть діжечка із водою.

Там ластівочка купалася,

На бережечку сушилася.

На бережечку сушилася,

Дівка Ганнуся журилася:

-Ще на рушнички не напрала [2],

А вже Іваню сподобала.

А ще рушнички на ўоснові,

А вже Іваню на розмові,

А ще рушнички на верстаті,

А вже Іваню з людьми в хаті.

Та й петрівочка мала ночка

Та й петрівочка й мала нічка,

Не виспалася наша дівочка.

Ой череду гнала – задрємала,

На пеньки ножки позбивала.

На пеньки ножки позбивала,

На терен очі повиймала.

На терен очі повиймала,

А чередоньки не догнала.

Ой сьогодні Петрівка, Петрів день

-Ой сьогодні Петріўка, Петрів день,

Пусти, мати, погулять на весь день.

-Ой не пущу, донечко, й не пущу,

Бо наєхало сватов повен двор.

Бо наєхало сватов повен двор,

Вібирай же, донечко, котрий твой.

Ой до бору стежечка, й до бору,

Там будує хлопчина комору.

Що на Петра хліб я пекла

Що на Петра хліб я пекла,

А на Йвана хліб вибірала,

(R:) Іване –Йваше(ньку).

Що на Йвана копала,

Чуть я в воду не впала,

(R:) Іване –Йваше(ньку).

Я в бору жито жала

Я ў бору жито жала,

В мене вдома шкода стала.

В мене вдома шкода стала –

Свекруха з печі ўпала.

Десь вона з ума зійшла,

Що в жніва на пєч пошла.

Десь вона скрутілася,

Що впала й не вбиласа.

Не доїли зарана

Не доїли зарана – (2),

Заріжте нам барана.

Барана рогатого (2) –

Ми в газди богатого.

Що наш газда вдома діє – (2),

На тоці срібло сіє.

Газдинька обмітає (2),

Газда газдиньку ’бнімає.

Рісен наш вінок, рісен, (2),

Ми його з собой понесем.

Да й ще вище від плота (2),

Та ще краще від злота.

Живо, женчики, живо, (2),

Будемо пити пиво.

Ладом, женчики, ладом, (2)

Буде горілка з медом.

Наш газда молоденький (2),

Під ним коник вороненький.

Наші газденька пишна, (2)

На подвір’ячко вийшла.

В ключи задзвонила, (2)

Нас до хати запросила.

Принесли-сьмо вам з усіх сторін.З гір’я, з Поділля, на ваше подвір’я. А з подвір’я до стодоли, а з стодоли до комори. А з комори на нивоньку у щасливу годиноньку. Щоб вам Бог помагав сіяти, орати, з добрими людьми збирати.

Наш газда молоденький, (2)

Під ним коник вороненький.

Він поле об’їжджає, (2)

Женчиків доглядає.

IV.ЖНИВНІ

Ой до конця, женчики, до конця

Ой до конця женчики, до конця,

Да підемо додомоньку за сонця. (2)

Ой, не сиди, господару, не сиди,

Да пойди по полю походи. (2)

Да пойди по полю походи,

Да на своє житечко погляди: (2)

Чи й низенько житечко пожали,

Чи й тісненько снопочки повязали (2)?

Чи й тісненько снопочки пов’язали,

Чи й високі кіпочки наклали (2)?

Зажурився господар, зажурився –

Треба йому пару воли продати. (2)