Аварії на хімічно небезпечних об'єктах

Хімічно-небезпечними (ХНО) називаються об’єкти, на яких виробляють, використовують, зберігають або транспортують СДОР, де при аварії або зруйнуванні можуть відбутися масові хімічні ураження людей, тварин і рослин.

За своєю небезпечністю хімічні речовини поділяються на чотири групи:

1. Надзвичайно небезпечні.

2. Високо небезпечні

3. Помірно небезпечні.

4. Мало небезпечні.

До хімічно небезпечних об'єктів народного господарства належать підприємства, що виробляють різноманітну хімічну продукцію, нафтопродукти, фармацевтичні препарати, а також підприємства, що мають холодоагенти, великі водонапірні й очисні споруди, залізничні станції зі шляхами відстою составів з отрутохімікатами, склади, сховища, транспортні трубопро­води тощо.

СДОР (сильнодіючі отруйні речовини) - хімічні речовини і з'єднання, що застосовуються в народному господарстві і при виливі (викиданні) яких на поверхню землі і викиду в атмосферу, в результаті аварії (катастрофи) на хімічно небезпечному об'єкті, здатні викликати масові ураження людей, тварин та рослин.

СДОР представляють собою рідини або зріджені гази, що зберігаються в ємностях під тиском власних парів. Перелік основних СДЯР, що використовуються в Україні, нараховує біля 39 найменувань, серед яких є речовини, котрі кваліфікувалися в різний час як БОР (хлор, фосген, хлорпікрин, синильна кислота, бромбензил та ін.).

В залежності від токсичної дії на організм СДОР підрозділяють на такі групи (Ю.В.Аксенов и др., 1996):

- речовини з переважно задушливими властивостями (хлор, фосген,
хлорид сірки та ін.);

- речовини переважно загальноотруйної дії (окис вуглецю,
ціаніди та ін.);

- речовини, що володіють задушливими і загально отруйними
властивостями (окисли азоту, сірководень та ін.);

- нейротропні яди (сірковуглець, ФОС та ін.);

- речовини, що володіють задушливими та нейротропними
властивостями (аміак та ін.);

- метаболічні яди (етиленоксид, диоксин та ін.).
Можливі різні поєднання та комбінації СДОР.

На складах СДОР можуть зберігатися:

· у резервуарах під високим тиском;

· в ізотермічних сховищах під тиском, близьким до атмосферного;

· у закритих ємкостях при атмосферному тиску і температурі навколишнього середовища.

На території України нараховується 1728 хімічно небезпечних об'єктів народного господарства. 877 із них вироб­ляють або використовують в якості сировини в технологічних процесах СДОР, щорічний випуск яких дорівнює близько 287 тис. т. На Україні функціонувало 794 нафтобази із загальним запасом нафти понад 6 млн м³. Територією України проходить 2350 км нафтопроводу, в кожному кілометрі якого міститься понад 250 м³ нафти під тиском до 90 атм.

Критерієм для визначення хімічної небезпеки об’єкта є кількість населення, яка потрапить в зону можливого (прогнозованого) хімічного зараження (ЗМХЗ), що являє собою площу круга, радіус якого дорівнює найбільшій глибині розповсюдження хмари з пороговою концентрацією.

За кількістю населення, що може потрапити в зону хімічної катастрофи, виділяють чотири ступеня хімічної небезпеки об’єкта:

I ступінь – в ЗМХЗ потрапляє понад 75тис. чоловік;

II ступінь – від 40-75 тис. чоловік;

III ступінь – менше 40тис. чоловік;

IY ступінь – ЗМХЗ не виходить за межі території ХНО та його санітарно-захисної зони.

Для міст і районів міста ступінь небезпеки від аварії на ХНО оцінюється по частці території або населення, що потрапляють в прогнозовану ЗМХЗ, припускаючи, що населення розподілено по території рівномірно. При цьому хімічна небезпека вважається небезпекою:

I ступеня, коли в ЗМХЗ потрапляє 50% території (населення) і більше;

II ступеня – 30-50%;

III – менше 30%.

Хімічно-небезпечні об’єкти прийнято характеризувати також за наступними показниками:

1. Ступінь хімічної небезпеки визначають залежно від типу СДОР:

- за хлором:

I ступінь – понад 250 т;

II ступінь – 250–50 т;

III ступінь – 50 т – 0,8 т;

IY ступінь – менше 0,8 т.

- за аміаком:

I ступінь – понад 2500 т;

II ступінь - 2500-500 т;

III ступінь – 500-10 т.

IY ступінь – менше 10 т.

2. Коефіцієнт еквівалентності наявної токсичної речовини до однієї тонни хлору складає: аміаку – 10, сірководню – 10, оксидів азоту – 6, синильної кислоти – 2, фосгену – 0,75, сірковуглецю – 125.

Найнебезпечнішими є хімічні сполуки, які зустрічаються в народногосподарській діяльності, що мають високу токсичність і здатні протягом тривалого часу заражати навколишнє середовище – сильнодіючі отруйні речовини (СДОР). До СДОР належать різні неорганічні, органічні й елементо-органічні сполуки, які застосовуються в сільському господарстві (пестициди тощо).

Під аварією на ХНО розуміють порушення технологічного процесу виробництва, що призводить до виливання (викидання) СДОР в кількостях, які становлять небезпеку для людей, фауни і флори.

Зруйнування ХНО - це повна розгерметизація ємкостей, що містять СДОР.

Аварії на ХНО поділяються на наступні:

1. Хімічно заражена тільки територія об’єкту.

2. Хімічно заражена тільки територія об’єкту, а також навколишнє середовище.

3. Регіональні аварії.

4. Аварії державного масштабу.

5. Аварії з міжнаціональними наслідками.

У разі аварій на ХНО токсичні речовини потрапляють у довкілля. Під час аварії не виключена можливість поширення кількох токсичних агентів, що можуть утворюватись як результат вторинних хімічних реакцій

При комбінованій дії кількох отрут токсичний ефект може посилюватись (синергізм), послаблятись (антагонізм) або підсумовуватись (адаптивна дія).

Хмара CДОР, що утворюється в результаті миттєвого (1-3 хв.) переходу в атмосферу частини вмісту ємкості зі СДОР, - називається первинною хмарою.

Найбільш небезпечними є перші 10 хв. розвитку аварії, коли відбувається інтенсивне випаровування СДОР. Встановлено, що в цей період у вигляді первинної хмари в атмосферу потрапляє до 30% від загальної кількості речовин. На цьому етапі розміри первинної хмари і напрямок її руху має невизначений характер. Тому при прогнозування поширення хмари СДОР виділяють зону невизначеності, радіус якої може перевищувати 1 км.

Після попадання СДОР на поверхню за межі ємності її зберігання починається період її поступового випаровування і формування вторинної хмари. Осередок зараження СДОР охоплює площу зони аварії (ХНО) та площу зараження первинною і вторинною хмарами.

Катастрофи, пов'язані з викидом у довкілля СДОР, є частим явищем і в теперішній час. Щодоби у світі у середньому трапляється 17-18 хімічних аварій, внаслідок яких виникають осередки хіміч­ного зараження, які поширюються на великі площі. Частина цих територій, на яких можливе ураження людей має назву осередку хімічного ураження.

За можливістю ураження людей у цих осередках умовно виді­ляють 3 зони:

- зона смертельних токсодоз - це територія, на зовнішньому кордоні якої концентрація хімічної речовини становить смертельну токсодозу;

- зона уражаючих токсодоз - це територія, на зовнішньому кор­доні якої 50 % людей можуть отримати уражаючу токсодозу;

- дискомфортна зона - це територія, на якій виявляються ознаки інтоксикації або загострення хронічних хвороб, пов'язаних з дією хі­мічного чинника.