Загальна характеристика розміру і структури втрат населення під час катастроф

Уражаючі фактори - чинники, що спричиняють виникнення і розвиток патологічного процесу у людини і викликають необ­хідність надання медичної допомоги.

Медичні наслідки – це результат дії сил НС на людину. Медичні наслідки можуть бути у вигляді санітарних втрат.

Загальні втрати поділяють на такі два види: безповоротні - ті, які загинули до надання медичної допомоги, та ті, які пропали безвісті; санітарні - уражені і хворі, які втратили працездатність і потребують медичної допомоги, та доставлені на лікування до медичних пунктів і закладів.

Уражений – це людина, у якої внаслідок дії сил НС виникли порушення здоров’я.

Потерпілий – це людина, яка внаслідок дії НС зазнала матеріального, морального збитку або отримала психічні розлади.

Характер втрат (розмір і структура) серед населення під час катастроф, ступінь виходу з ладу місцевих (територіальних) сил і засобів охорони здоров'я, наявність або відсутність зараження місцевості в районі лиха, розмір осередку тощо складають по­няття медико-тактична характеристика катастроф.

Ці умови визначають склад сил і засобів служби екстреної медичної допомоги в надзвичайних ситуаціях, що виникають через катастрофу, а також форми і методи роботи з ліквідації її медичних наслідків. Самі катастрофи, кількість жертв від них складно передба­чити як за місцем, так і за часом. Тому немає можливості структурування охорони здоров'я для забезпечення планової і повної готовності своїх сил і засобів на кожний конкретний вид і розмір лиха. Проте, знаючи технологічні процеси виробниц­тва і дію природних стихій (весняні катастрофічні повені, сей­смонебезпечні зони тощо), цілком реально прогнозувати харак­тер можливої катастрофи не тільки на об'єктах народного гос­подарства, у регіоні, але й у країні, і бути готовим до її усу­нення.

Найменування й специфіка катастроф визначаються вели­ким різноманіттям чинників ураження (багатофакторність), з яких основними є такі:

— динамічні (механічні) впливи на організм вибухової хвилі, обвалів, метальна дія, вторинні снаряди, падіння з висоти, при­тискання зруйнованими конструкціями будинків, шахт, важки­ми предметами;

— термічні впливи (високі або низькі температури, проме­ниста енергія);

— радіаційні випромінювання;

— шкідливі хімічні речовини (сильнодіючі отруйні речовини, зокрема хлор, аміак тощо);

— біологічні (бактеріологічні) засоби.

За деякими параметрами ці чинники є аналогічними або май­же ідентичними впливу на людину сучасної зброї. Інколи вони діють одночасно або послідовно, спричинюючи множинні, ком­біновані, поєднані травми різного ступеня тяжкості.

Кожний вид стихійного лиха або промислової катастрофи має свої особливості, які залежать від специфічних чинників, що спричинюють ушкодження. Особливе місце посідають про­мислові катастрофи, які відрізняються специфічністю чинників ураження.

Розмір втрат і кількість загиблих при кожному виді катаст­роф коливається у великому діапазоні залежно від низки умов: інтенсивність дії чинників ураження, щільність населення в зоні катастроф, характер забудови, ступінь захисту, готовність населення тощо. Наприклад, під час землетрусу від 22 до 45 % травм виникає внаслідок падіння будинків і 55 % — через не­правильне поводження людей (паніка, невміння укритися, падіння з висоти тощо).

Привертає увагу висока тяжкість ураження з переважанням черепно-мозкової травми при механічному чиннику ураження. При дорожньо-транспортних аваріях травма голови становить близько 50 %, травма кінцівок — майже 20 %. Травмам кінцівок і в інших катастрофах належить друге місце.

Травми кінцівок менш небезпечні для життя, ніж травми го­лови, грудної клітки, живота і таза. У таких поранених більше шансів на життя і повернення в майбутньому до праці.

Структура втрат серед дитячого населення за локалізацією мало чим відрізняється від показників у дорослих, де також пе­реважають множинні і поєднані травми.

Значна частина потерпілих гине від невчасності надання медичної допомоги, хоча травма і не була смертельною.

Відомо, що через 1 год. шок може бути незворотнім. Про­тишокові заходи, проведені протягом перших 6 год., знижують смертність на 25-30 %.

Серед загиблих 1/3 помирає повільно (за перші 6 год. їх мож­на врятувати). За даними ВООЗ, 20 % серед загиблих внаслі­док нещасних випадків у мирний час можна було б врятува­ти, якби медична допомога була їм надана на місці події.

У структурі втрат від катастроф значну частку становлять жінки і діти. На особливу увагу заслуговує питання щодо вагіт­них жінок, які потрапили в катастрофу (в середньому в світі кількість жінок на різній стадії вагітності перебуває в межах 2,5-5 %). Катастрофа часто порушує перебіг їхньої вагітності. Отже, лікарі мають пам'ятати про відкриття родопомічних відділень в лікарнях, які приймають потерпілих із районів ка­тастроф будь-якого виду.

Ще одна патологія під час катастроф, яка потребує втру­чання лікаря, — це психоневрологічний стрес, шок, оглушен­ня тощо.

Спостерігається значна кількість гострих серцево-судинних захворювань, гіпертонічних кризів, ендокринних порушень (ус­кладнень і погіршень).

Під час катастроф на атомних електростанціях, ядерних ре­акторах патологія ураження населення має свої особливості. На об'єктах з використанням сильнодіючих отруйних речовин можуть спостерігатися ураження хімічними отрутами.