Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Природні надзвичайні ситуації.
Стихійні лиха — це небезпечні, не керовані людиною явища природи або процеси геофізичного, геологічного, гідрологічного, атмосферного і іншого походження таких масштабів, які викликають катастрофічні ситуації, що характеризуються раптовим порушенням життєдіяльності населення, руйнуванням і знищенням матеріальних цінностей, ураженням і загибеллю людей. Стихійні лиха як явища часто призводять до аварій і катастроф в промисловості, на транспорті, в комунально-енергетичному господарстві і інших сферах діяльності людини. Самі по собі надзвичайні ситуації природного характеру дуже різноманітні. Тому, виходячи з причин (умов) виникнення, їх ділять на групи: · Геологічні (тектонічні); · Гідрологічні (топологічні); · Метеорологічні; Стихійні лиха геологічного характеру Стихійні лиха геологічного характеру підрозділяються на катастрофи, викликані землетрусами, виверженнями вулканів, обвалами, зсувами, посадками земної поверхні в результаті карстових явищ. Землетруси За даними світової статистики, на долю землетрусів припадає 15% всіх природних катастроф, але за характером людських і матеріальних втрат вони посідають перше місце. Землетруси — це потужні і грізні прояви внутрішніх сил земної кори, що обумовлюють підземні удари і коливання земної кори, які виникають внаслідок вибухів у глибині землі, розламів шарів земної кори, активної вулканічної діяльності. Зона підземного удару спричинює пружні коливання (сейсмічні хвилі), які поширюються по землі в усіх напрямках. При цьому вивільнюється величезна кількість енергії. Руйнації під час землетрусів можна порівняти з наслідками ядерних вибухів. Зону землі, з якої виходять хвилі землетрусу, називають центром, а відповідне місце на поверхні — епіцентром землетрусу. В залежності від причин, які можуть призводити до землетрусу розрізняють: · тектонічні, - наймогутніший вид землетрусів. Виникають внаслідок переміщення тектонічних плит в місцях розломів земної кори. Може охоплювати територію від декількох десятків кілометрів до цілих регіонів. · вулканічні, - виникають внаслідок виверження вулканів наземних, підводних, і носять, як правило, місцевий характер. · обвальні - виникають при руйнуванні підземних карстових пустот шахт, рудників, носять також, як правило, місцевий характер.
· і, як різновид, моретрус. Основні параметри, що характеризують землетруси — їх інтенсивність і глибина вогнища. Інтенсивність землетрусів по їх прояву на земній поверхні згідно міжнародній сейсмічній шкалі Меркаллі (MSK-64) класифікується по 12-бальній системі: I бал - непомітний, II - дуже слабкий, III - слабкий, IY - помірний, Y - досить сильний, YI - сильний, YII - дуже сильний, YIII - руйнівний, IX - спустошливий, X - нищівний, XI - катастрофічний, XII – надзвичайно катастрофічний (табл.1). Інтенсивність позначається римськими цифрами, щоб уникнути плутанини з магнітудою, яка позначається арабськими цифрами. Для визначення сили землетрусу застосовують також шкалу Ріхтера (запропонована американським сейсмологом у 1935). На основі багаторічних спостережень він запропонував шкалу визначення величини землетрусів, що отримала назву «Шкала магнітуд землетрусів». Ріхтер виходив з того, що мгнітуда землетрусу – це отримана із сейсмограми міра зміщення ґрунту. Зміщення ґрунту й амплітуда сейсмічних хвиль – це одне і теж, і чим значніший розмах хвиль, тим більша магнітуда землетрусу. Таким чином, магнітуда – це величина, що пропорційна енергії землетрусу. Вона змінюється від 0 до 8,5 Переважно осередки землетрусів концентруються в трьох зонах. I зона - Тихоокеанський пояс. Він охоплює узбережжя Камчатки, Аляски, західне узбережжя Північної і Південної Америки, далі простягається до Австралії, проходить через Індокитай, узбережжя Китаю і захоплює Японію. У Тихоокеанському сейсмічному поясі відбувається близько 75 % усіх світових землетрусів. II зона - Середземноморсько-Азіатський пояс. Він йде широкою смугою від Португалії та Іспанії через Італію, Балканський півострів, Туреччину, Кавказ, Іран, країни Південно-Західної Азії через Середньоазіатські республіки, виходить до Прибайкалля і далі з'єднується на узбережжі Тихого океану з першим поясом. III зона - простягається серединно-океанічними хребтами, посеред Атлантичного і Тихого океанів. У цих місцях знаходяться гігантські сейсмічно активні підводні гірські пасма. З трьох сейсмічних зон найактивнішою є узбережжя Тихого океану і його острови, де відбувається 2/3 найбільших землетрусів світу.
Вражаючими факторами землетрусу є: · Безпосередня - динамічна /механічна/ дія; · Ускладнення санітарно-гігєнічного та епідемічного стану; · Психоемоційна дія.
Вулканічна діяльність. Вулканічна діяльність виникає в результаті постійних активних процесів, що відбуваються в глибинах Землі, внутрішня частина якої постійно знаходиться в розігрітому стані. На глибині від 10 до 30 км накопичуються розплавлені гірські породи або магма. При тектонічних процесах в земній корі утворюються тріщини. Магма спрямовується по них до поверхні. Процес супроводжується виділенням пари води і газів, які створюють величезний тиск, усуваючи перешкоди на своєму шляху, при виході на поверхню частина магми перетворюється на шлак, а інша виливається у вигляді лави. З викинутої в атмосферу пари і газів випадають на землю опади вулканічної породи, іменовані тефрою. По ступеню активності вулкани класифікуються на діючі, ті що дрімають і вимерлі. Найбільш небезпечні явища, супроводжуючі виверження вулканів, - це лавові потоки, випадання тефри, вулканічні грязьові потоки, вулканічні повені, пекуча вулканічна хмара і вулканічні гази. Вражаючі фактори: - токсичні гази, які будуть призводити до отруєнь різного ступеню важкості; - висока температура - термічні опіки органів дихання, слизових оболонок, шкіри; - механічна дія, як наслідок землетрусу та ушкодження "вулканічних бомб", що буде призводити до травм (закритих, відкритих), різного ступеню важкості; - підвищення радіаційного фону - до опромінень різного ступеню важкості (гострі або хронічні променеві хвороби) або радіаційні опіки; - ускладнення кліматичних умов внаслідок диму, пару, хмар, попелу, які погіршуються, знижується тиск, температура, випадають кислотні дощі, попіл, який може покривати землю товщиною за метр; - психо-емоційна дія, як і при землетрусі, буде призводити до формування нервово-психічного стресу. Зсуви Зсуви — це переміщення поковзом мас гірськиих порід донизу по схилу під впливом сили тяжіння. До 90% зсувів припадає на райони, що розташовані на абсолютній височині від 100 до 1 700 м над рівнем моря. Основна причина їх виникнення - надмірне насичення підземними водами глинистих порід. Сходять вони у будь-яку пору року, але переважно у весняно-літній період на схилах, що мають крутість понад 19о, здебільшого по берегах річок в Карпатах та Криму. За швидкістю руху зсуви класифікуються як виключно швидкі – 3 м/год, дуже швидкі – 0,3 м/хв., швидкі – 1,5 м/добу, помірні – 1,5 м/місяць, дуже повільні – 1,5 м/рік, виключно повільні – 0,06 м/рік. За потужністю процесу і кількістю гірських порід, що зсуваються, вони поділяються на малі – до 10 тис. м3, середні – 11-100 тис. м3, великі – 101-1000 тис. м3, дуже великі – понад 1000 тис. м3. Просадка земної поверхні. Це явище зумовлено створенням підземних порожнин, що може бути пов’язано як з природними явищами (зсуви земної поверхні, підземні водяні потоки тощо), так і результатами діяльності людей (видуботок корисних копалин, підземні будівельні роботи). Наслідком цього може бути просадка або провал земної поверхні, що в свою чергу призводить до людських і матеріальних втрат.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-07; просмотров: 102; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.192.107.255 (0.025 с.) |