Затори і зажори льоду на ріках

Затор – це скопичення льоду в руслі, що обмежує течію річки. В результаті відбувається підйом води і її розлив.

Затор утворюється зазвичай в кінці зими і в весняний період при руйнуванні льоду. Складається з великих і маленьких льодин.

Зажор – явище, подібне до затору льоду. Але, по-перше, зажор складається рихлого льоду, по-друге спостерігається на початку зими.

Нагони

Нагони – це підйом рівня води, що спричинений дією вітру на водяну поверхню. Такі явища трапляються в морських устях великих річок, а також великих озерах, водоймищах.

Головною умовою утворення слугує сильний і тривалий вітер, який є характерним для глибоких циклонів.

Основною характеристикою, за якою можна судити про величину нагону, є нагонний підйом рівня води, зазвичай виражається в метрах. Іншими величинами є глибина розповсюдження нагонної хвилі, площа і тривалість затоплення.

 

Снігові лавини, заноси і зледеніння

Снігові лавини - скидаються з схилів гір під впливом сили тяжіння сніжні маси.

Снігові лавини, заноси і зледеніння — все це прояви стихій­них сил природи у зимовий період. Вони виникають внаслідок сильних снігопадів, які можуть тривати від кількох годин до кількох діб.

 

Стихійні лиха метеорологічного характеру

Всі вони підрозділяються на лиха, що викликаються:

- вітром, зокрема бурею, ураганом, смерчем (при швидкості 25 м/с і більш, для арктичних і далекосхідних морів — 30 м/с і більш);

- сильним дощем (при кількості опадів 50 мм і більш протягом 12 год. і менш, а в гірських, селевих і зливонебезпечних районах - 30 мм і більш за 12 годин і менше);

- крупним градом (при діаметрі градин 20 мм і більші);

- сильним снігопадом (при кількості опадів 20 мм і більше за 12 год. і менш);

- сильними завірюхами (швидкість вітру 15 м/с і більше);

^- запорошеними бурями;

^- заморожуваннями (при пониженні температури повітря у вегетаційній період на поверхні ґрунту нижчий 0 ^оС);

^- лютими морозами або спекою.

Ці природні явища, окрім смерчів, граду і шквалів, призводять до стихійних лих, як правило, в трьох випадках: коли вони відбуваються на одній третині території області (республіки), охоплюють декілька адміністративних районів і продовжуються не менше 6 годин.

 

Урагани і шторми, смерчі

Із групи метеорологічних явищ природного походження вкрай небезпечними стихійними лихами є урагани, бурі та смерчі.

Для визначення сили вітру користуються шкалою Бофорта, запропонованою англійським гідрографом (1806), яка прийнята Головною фізичною обсерваторією.

Буря (шторм) — дуже сильний, швидкістю понад 20 м/с три­валий вітер, який спричинює великі руйнації на суші та хви­лювання на морі (шторми). Бурі характеризуються меншою, порівняно з ураганами, швидкістю вітру. Тривалість їхньої дії — від кількох годин до доби. Залежно від пори року і наявності в повітрі різного складу часток розрізняють пильні, безпильні, снігові й шквальні бурі.

Ураган (франц. ouragan) — вітер силою 12 балів за шкалою Бофорта, тобто понад 29 м/с.

Смерч (торнадо) – висхідний атмосферний вихор, який виникає в гро­зовій хмарі і розповсюджується аж до поверхні землі, що складається з повітря, що надзвичайно швидко обертається, змішаного з частинками вологи, піску, пилу і інших суспензій. Він має вид стовпа, іноді з вигнутою віссю обертання, діаметром від де­сятків і сотень метрів із лійкоподібними розширеннями наверху і внизу. Повітря в смерчі обертається проти ходу годинникової стрілки зі швидкістю до 100 м/с і водночас підіймається спіраль­но, втягуючи різні предмети. Смерч майже завжди добре по­мітний, під час його підходу чути оглушливий стогін. Середня швидкість його пересування становить 50-150 км/год. Існують смерчі недовго, від кількох хвилин до кількох годин, проходячи за цей час шлях від сотень метрів до десятків кілометрів.

Природні пожежі

Пожежі — стихійне поширення горіння, що виявляється нищівною дією вогню, який виходить з-під контролю людини. Виникають пожежі, як правило, у разі порушення пожежної безпеки, від розрядів блискавки, самозаймання, особливо під чаї посухи, з інших причин.

Лісові пожежі — некероване горіння рослинності, що по­ширюється на площі лісу. Залежно від того, в яких елементах лісу розповсюджується вогонь, пожежі ділять на:

- низові,

- верхові,

- наземні (ґрунтові).

Низові пожежі поширюються тільки приґрунтовим покри­вом (горіння хвойного підліска, опалої хвої, листя, кори, трус­ку, пнів тощо).

Верхові пожежі можуть бути швидкими і стійкими. В ос­танньому випадку вогонь рухається суцільною стіною від при­ґрунтового покриву до крон дерев із швидкістю до 8 км/год. Швидкі пожежі виникають тільки під час сильного вітру, во­гонь розповсюджується «стрибками» із швидкістю до 25 км/год і зазвичай випереджає фронт низової пожежі.

Наземні (ґрунтові) лісові пожежі, як правило, розвивають­ся внаслідок низової пожежі. Вони виникають на ділянках із торф'яними ґрунтами або де є значний шар підстилки. У шар торфу вогонь заглиблюється переважно біля стовбурів дерев, горіння відбувається повільно, без полум'я, підгорає коріння дерев, через що вони падають, утворюючи завали.

Торф'яні пожежі частіше виникають у місцях видобутку торфу внаслідок розрядів блискавок, через неправильне пово­дження з вогнем або самозаймання. Торф горить повільно на всю глибину залягання. Торф'яні пожежі охоплюють великі площі, що утруднює їхню ліквідацію.