Етап існування теорій людського капіталу

В останній третині XX ст. увагу учених привернули теорії управління людьми на виробництві з позицій людського капіталу. Найпослідов­ніші її прихильники вважали, що професійні вміння, виховання і освіта є справжнім капіталом, з яким пра­цівник вступає у виробничий процес. На основі загального розуміння людського капіталу було обґрунтовано теорію інвестування в людський капі­тал і теорію основного чинника розвитку людського ка­піталу.

Стрижнем теорії інвестування в людський капітал є зв'язок між інвестиціями у людський капітал і еконо­мічним розвитком. Витрати на розвиток здібностей люди­ни прихильники цієї теорії розглядають аналогічно витра­там на збільшення інших виробничих ресурсів, а ступінь вигідності інвестування коштів в людей вони оцінюють очікуваним прибутком.

Послуговуючись теорією людського капіталу, можна стверджувати, що він накопичується і використовується впродовж усього життя індивіда. Отже, теорії людського капіталу задали новий напрям розвитку управлінської думки – відтепер людина більше не вважається просто чинником виробництва. Вона – спе­цифічний елемент, що постійно розвивається і має бути оцінений як справжній актив.

Інвестиції в освіту вигідні як працівнику, так і роботодавцеві, причому другому більше, ніж першому. Рентабельність інвестиції в людські ресурси є завжди оптимальною. В результаті підвищення професійного рівня працівників вони одержують вищу заробітну плату, але ефективність віддачі від їхньої діяльності набагато більша.

Поняття, що характеризують людей, котрі працюють в організації

Кадри -являють собою основний (штатний, постійний), як правило, кваліфікований склад працівників підприємства.

Персонал - це сукупність усіх працівників (постій­них і тимчасових, кваліфікованих і некваліфікованих), що працюють за наймом та мають трудові відносини з роботодавцем.

Людські ресурси - це сукупність соціальних, пси­хологічних і культурних якостей його працівників. У розвинутих капіталістичних країнах поняття «кадри» спочатку замінилося на термін «персонал», а починаючи з 1970-х рр. поширення набуло поняття «людські ресурси». Це обумовлено усвідомленням економічної доцільності інвестицій у людину, орієнтацією на розвиток її вмінь, здібностей та навичок.

Характеристики персоналу

Основними характеристиками персоналу підприємства є його структура і чисельність. Структура персоналу – це сукупність окремих груп працівників, які об'єднані за певною ознакою.

Види структур персоналу

Штатна відображає кількісно-профе­сійний склад персоналу, розміри оплати праці і фонд заробітної плати працівників

Функціональна характеризує розподіл персоналу залежно від виконуваних функцій (бухгалтери, психологи, фінансисти тощо). Функціональна структура включає також поділ персоналу на:

1. Управлінський персонал – працівники, трудова діяльність яких спрямована на виконання конкретних управлінських функцій (це лі­нійні і функціональні керівники і фахівці).

Лінійні керівники спрямовують, координують і стимулюють діяль­ність підприємства, розпоряджаються його ресурсами, приймають рі­шення, несуть повну відповідальність за досягнення цілей підприємст­ва і мають право приймати рішення. Функції функціональних керівників полягають у сприянні ефективній роботі лінійних керів­ників.

Фахівц і (економісти, маркетологи, юристи, психологи) зайняті створенням і впровадженням у діяльність підприємства нових знань, технологій та розробкою варіантів розв'язання окремих виробничих і управлінських проблем.

Керівники й основні фахівці в сукупності становлять адмініст­рацію підприємства.

2. Виробничий персонал – це виконавці, які реалізують на практи­ці рішення керівників, плани підприємства, зайняті створенням мате­ріальних цінностей або наданням виробничих послуг і переміщенням вантажів. До даної групи відносять також прибиральниць, охоронців, кур'єрів, гардеробників.

У складі виробничого персоналу виділяють:

- основних робітників, які беруть безпосередню участь у вироб­ничому процесі;

- допоміжних робітників, які виконують функції обслуговування основного виробництва.

Соціальна структура персоналу підприємства характеризує його як сукупність груп, що класифікуються: за рівнем освіти і кваліфікації, професійним складом, стажем роботи, статтю, ві­ком, національністю, належністю до громадських організацій і партій, сімейним станом, напрямком мотивації, рівнем життя і статусом за­йнятості тощо. Для одержання даних про соціальну структуру персоналу найдоці­льніше використовувати облік якостей особового складу працівників, оскільки вони містять інформацію, що підтверджується такими доку­ментами: паспорт, копія документів про освіту, трудова книжка, спи­сок наукових праць, свідоцтво про шлюб тощо.

Рольова структура персоналу визначає склад і розподіл творчих, комунікативних та поведінкових ролей між окремими працівниками підприємства.