Кадастрове знімання міських територій

Технологія створення кадастрових карт і планів

Основними етапами створення карт є:
1. Розробка та погодження з замовником завдання на карту.
2. Проектування карти
3. Збір вихідних та опрацювання даних для карти
4. Власне складання карти
5. Підготовка карти до видання
Розробка та погодження з замовником завдання на карту - перший і дуже важливий етап робіт зі створення карт. Під час цього етапу визначається тематика та призначення нової карти. З тематики та призначення карти витікають загальні вимоги до змісту, масштабу, проекції, системи координат, складу об'єктів, оформлення та формату вихідного документу. Безпосередньо в завданні часто вказується, якими нормативними документами слід керуватися при складанні карти. Все вище перелічене оформлюється у вигляді документу - технічного завдання. Технічне завдання підписується уповноваженим представником організації - замовника робіт та підприємства- виконавця робіт зі складання карти.
На підставі узгодженого технічного завдання виконується проектування карти. Результатом проектування є програма карти - документ, що містить детальну інформацію з наступних питань:

• призначення карти;
• характеристика району картографування;
• математична основа карти;
• зміст карти;
• джерела даних та порядок їх використання;
• способи картографічного зображення, що мають застосовуватися при складанні карти;
• вимоги щодо застосування методів картографічної генералізації;
• вимоги до оформлення карти;
• опис технології виготовлення карти.
  Наступний етап робіт зі створення карти включає роботи по збору (підбору) даних, на підставі яких має складатися карта, та їх опрацювання. Для різних типів карт джералами виступають різні матеріали.

Вихідними даними для топографічних карт є:

• дані геодезичної основи на територію картографування (астрономічні пункти, пункти державних геодезичних мереж, мереж сгущення та спеціальних планових та висотних мереж, гравіметричні пункти);
• дані аерофотознімання, космічного оптичного, спектрального та радарного знімань, повітряного лазерного сканування;
• дані техеометричного, мензульного та інших наземних типів знімань;
• крупномасштабні топографічні карти та плани;
• матеріали кадастрових знімань (дані земельного кадастру, лісового та водного кадастру) та матеріали інвентаризацій доріг, інженерних комунікацій і т.п.;
• матеріали польового дешифрування;
• дані різноманітних спостережень (наприклад, дані гідропостів).

Для тематичних карт вихідними є:

• топографічні карти на відповідну територію;
• матеріали тематичної обробки даних дистанційного зондування землі;
• матеріали метеорологічних, гідрометеорологічних спостережень;
• дані натурних спостережень та вимірювань (наприклад, геологічні вищукування, гравіметричні вимірювання і т.д.);
• матеріали довготривалих спостережень на стаціонарних пунктах спостережень (наприклад, для складання фенологічних карт час настання певних фенофаз фіксується здебільшого на певних стаціонарних точках спостережень, оскільки неможливо охопити спостереженнями всю територію);
• комбінації даних лабораторних досліджень (наприклад, лабораторні аналізи зразків грунту, порід, якості води і т.п. Важливо щоб місця відбору проб були певним чином локалізовані);
  статистичні дані (фактично основне джерело для карт населення, економічних карт та ряду інших);
• різноманітні текстові документи, фото та відеоматеріали, що фіксують інформацію про розвиток певних подій, явищ.

Взагалі всі джерела інформації що використовуються для складання карт прийнято поділяти на первинні та вторинні. Первинні джерела - це документи, отримані безпосередньо в ході вимірювань та спостережень. Вторинні - це джерела, що містять дані отримані шляхом аналізу та узагальнення первинних документів.
Після отримання та відповідної обробки приступають безпосередньо до складання карти. В першу чергу наносяться елементи математичної основи, необхідні для правильного розташування на карті всіх інших даних.

При складанні тематичних карт після нанесення елементів математичної основи на карту наносять базові топографічні дані: контури берегової лінії, об'єкти гідрографії, якщо потрібно межі адміністративних одиниць, населені пункти та інші необхідні для карти відповідного типу загальні дані про місцевість. Далі розробляється легенда карти: набір умовних позначень, палітра кольорів для подання відповідних кількісних або якісних показників і т.п. Всі тематичні дані класифікуються відповідно до прийнятої системи і наносяться на карту відповідно до розробленої легенди.

Під час складання стежать щоб різні елементи змісту узгоджувалися між собою. Об'єкти мають узгоджуватись:

• з іншими об'єктами цього ж тематичного шару, особливо якщо мова йде про різноманітні мережі (річкову, дорожню);
• з об'єктами інших тематичних шарів, якщо вони зв'язані певними топологічними відносинами (наприклад, рельєф-гідрографія, населені пункти-дорожня мережа);
• з інформацією інших тематичних карт на цю ж територію (якщо складається серія карт різної тематики на одну і й ту саму територію).

Інформаційне забезпечення управління земельними ресурсами міста

Одним з найважливіших завдань державного управління земельними ресурсами нашої країни є забезпечення створення широкого інформаційного простору у галузі земельних відносин, ринку землі, земельного кадастру, землеустрою, охорони земель тощо. На всіх адміністративно-територіальних рівнях кожний галузевий орган управління для забезпечення рішення своїх функціональних завдань самостійно створює власну інформаційну систему, що призводить до нераціональної побудови інформаційної системи землекористування [1, с. 3]. Запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації сприятиме формуванню повної та достовірної державної інформаційної бази даних, що забезпечить реалізацію державного управління земельними ресурсами, у тому числі державного контролю за використанням землі як просторового базису, природного ресурсу і засобу виробництва; економічну безпеку держави через забезпечення охорони землі як національного багатства; удосконалення організації території і впорядкування землекористування [5, с. 2]. Система інформаційного забезпечення управління земельними ресурсами повинна сформувати єдиний інформаційний простір та забезпечити інформаційну підтримку екобезпечного сільськогосподарського землекористування. Єдиний інформаційний простір забезпечується за допомогою таких заходів: − застосування єдиного методичного підходу до робіт з кадастрового зонування, присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам; − просторової прив’язки будь-якої інформації на основі цифрової топографічної основи; − формування єдиної системи структур, форматів, класифікаторів, довідників для всіх структур у галузі управління земельними ресурсами; − узгодженості технологій, їх взаємодії, інформаційного обміну базами даних.