D. інтерстиціального гепатиту

E. хронічного аутоімуного гепатиту

 

093. Клінічними проявами біліарного синдрому при хронічних хворобах печінки є всі перераховані, крім

А. жовтяниці

В. шкірної сверблячки

С. ксантелазм

D. збільшеної печінки з горбистою поверхнею

E. високого рівня активності лужної фосфатази сироватки крові

 

094. Синдром мезенхімального запалення характеризується збільшенням у крові

А. γ-глобулінів

В. холестерину

С. активності лужної фосфатази

D. білірубіну

E. альбуміну

 

095. Для гемолітичної жовтяниці не є характерним

А. збільшення в крові неконъюгованого (незв′яза-ного) білірубіна

В. нормальна активність сироваткової лужної фосфатази

С. нормальна активність сироваткових трансаміназ і γ-глютамілтранспептидази

D. білірубінурія

E. ретикулоцитоз

 

096. При гемолітичній жовтяниці має місце

А. ретікулоцитоз

В. підвищення некон′югованого (незв'язаного) білірубіна

С. спленомегалія

D. гіперплазія кісткового мозку

E. все перераховане

 

097. Високий рівень активності трансаміназ у сироватці крові вказує

А. на мікронодулярний цироз

В. на холестаз

С. на вірусний гепатит

D. на первинний біліарний цироз

E. на аміназинову жовтяницю

 

098. До суб'єктивних проявів хронічного персистуючого гепатиту відносяться

А. астенія

В. закрепи

С. геморагії

D. лихоманка

E. проноси

 

100. Вірусному гепатиту відповідає симптомокомплекс

А. жовтяниця, сверблячка, ксантоми, гепатоспленомегалія, високі активність лужної фосфатази і рівень холестерину

В. жовтяниця, анорексія, нудота, м'яка печінка, висока активність трансаміназ і нормальна активність лужної фосфатази

С. жовтяниця, гепатоспленомегалія, помірно збільшена активність трансаміназ, гіпер-γ-глобулінемія, позитивна реакція на антитіла до гладкої мускулатури

D. жовтяниця, лихоманка, гепатомегалія, ниркова недостатність, кома, зміна ЕЕГ і помірно підвищена активність трансаміназ

E. жовтяниця (не завжди), біль у правому верхньому квадранті живота, живіт м'який, лейкоцитоз

 

101. Діагностичними критеріями гострого алкогольного гепатиту є:

A. Гіпербілірубінемія

B. Гіперхолестеринемія

C. Підвищена активність амінотрансфераз

D. Значно підвищена активність гамма-глутамілтрансферази

E. Всі вищезазначені.

 

102. В діагностиці синдрому Жильбера основне значення має:

A. Гепатомегалія

B. Порушення функціональних проб печінки

C. Гіпербілірубінемія

D. Спленомегалія

E. Астенічний синдром

 

104. Патогенетичним фактором жовтяниці при синдромі Жильбера є:

A. Некроз гепатоцитів

B. Підвищений гемоліз

C. Внутрішньопечінковий холестаз

D. Порушення захвату та кон'югації білірубіну гепатоцитами

E. Порушення екскреції кон'югованого білірубіну в жовчні капіляри

 

108. Для постановки діагнозу синдрому Жильбера провідне значення має:

A. Гепатомегалія

B. Спленомегалія

C. Астенічний синдром

D. Стійке помірне підвищення в крові вмісту кон'югованого білірубіну

E. Стійке помірне підвищення в крові вмісту некон'югованого білірубіну

 

111. Хворий 19 років поступив у клініку для уточнення діагнозу. Скаржиться на періодичну жовтушність шкіри, яка виникає після фізичного навантаження, стресових ситуацій. Жовтушність супроводжується відчуттям важкості у правому підребер'ї, іноді болем ниючого характеру, нудотою, блюванням. Також турбують загальна слабість, головний біль. Об-но: іктеричність склер, незначна жовтушність шкіри. Печінка і селезінка не збільшені. Білірубін - 64 мкмоль/л (некон'югований - 51,3 мкмоль/л). В аналізі крові: ер - 3,6х10^12/л, Hb - 110 г/л. Осмотична резистентність еритроцитів: max - 0,32%; min - 0,46%. Ваш діагноз:

A. Спадкова гемолітична анемія

B. Синдром Жильбера

C. Синдром Ротора

D. Хронічний холестатичний гепатит

E. Хронічний аутоімунний гепатит

 

 

114. Виражене збільшення стеркобіліну в калі характерно

А. для підпечінкової жовтяниці

В. для надпечінкової (гемолітичної) жовтяниці

С. для сечо-кам′яної хвороби

D. для інфаркту нирки

Е. для хронічного нефриту

 

117. Причиною механічної жовтяниці є:

A. холедохолітіаз

B. стриктура Фатерова соска

C. рак голівки підшлункової залози

D. нічого з перерахованого

E. все вищезазначене

 

118. Для синдрому цитолізу, що розвивається при вірусному гепатиті й інших гострих пошкодженнях печінки, характерно: