Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба

ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНА РЕФЛЮКСНА ХВОРОБА

 

171. Яка найбільш часта причина шлунково-стравохідного рефлюксу (гастроезофагеальна хвороба)?

A. Пептичний фактор

В. Блювання

*C. Незімкнення кардії

D. Порушення моторної функції

E. Переїдання

 

177. Печія має особливо стійкий характер при:

*A. Езофагіті і пептичній виразці стравоходу (ГЕРХ)

B. Виразковій хворобі

C. Хронічному бронхіті

D. Хронічному панкреатиті

E. Хронічному холецистіті.

 

178. Назвіть основну рису болю при рефлюкс-езофагіті (ГЕРХ):

A. Нічний біль

*B. У положенні лежачи

C. Довгочасний і пекучий характер

D. Сезонний біль

E. Позитивний ефект від спазмолітиків

 

179. Чинником печії може бути:

A. Підвищена кислотність

B. Понижена кислотність

C. Анацидний стан

*D. Гастроезофагальний рефлюкс

E. Гастродуоденальний рефлюкс

 

181. До основних факторів патогенезу гастроезофагеальної рефлюксної хвороби відносять:

A. Первинне зниження тиску в нижньому стравохідному сфінктері

B. Пошкоджуюча дія шлункового та дуоденального вмісту на слизову оболонку

C. Зниження стравохідного кліренсу

D. Зниження резистентності слизової оболонки стравоходу

E. *Все перераховане

 

182. Для початкової стадії рефлюкс-езофагіту найбільш типовим є:

A. Дифузна гіперплазія і набряк слизової оболонки стравоходу

*B. Гіперемія і набряк слизової оболонки дистального відділу стравоходу

C. Геморагічні зміни в слизовій оболонці стравоходу

D. Зіяння кардії

E. Ерозивно-виразкові дефекти слизової оболонки стравоходу

 

184. Хворому 25 років, скаржиться на часту печію, відрижку кислим, пекучі болі за грудиною, що виникають через 30 – 40 хвилин після їжі, при нахилах тулуба вперед. Не обстежився, самостійно приймає ранітідін, після якого відзначає поліпшення самопочуття. Поставте попередній діагноз:

A. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба.

B. Функціональна диспепсія.

C. Кардіоспазм

D. Виразкова хвороба шлунку.

E. Виразкова хвороба кишки 12-палої кишки.

 

186.Основними етіологічними факторами гастроезофагеальної рефлюксної хвороби є:

A. Фактори харчування

B. Ожиріння, вагітність

C. Стрес

D. Прийом медикаментів (антагоністи кальцію, бета блокатори, антихолінергічні препарати)

E. Все перераховане

 

196. Хворий 42 років, скаржиться на поступово наростаюче утруднення при ковтанні їжі, біль в нижній частині грудини, іноді вночі відрижка їжею, яку приймав увечері. Схуд за 4 місяці на 2 кг. При огляді патології не виявлено. На ЕКГ – невелика депресія ST в Ш отв. Рентгеноскопія: перистальтика стравоходу відсутня, значне розширення стравоходу до кардіального відділу, де стравохід звужений у вигляді дзьоба. Ан.крові без особливостей. Ваш попередній діагноз?

A. Рак стравоходу.

B. Діафрагмальна грижа.

C. Ахалазія стравоходу.

D. Склеродермія з езофагітом.

E. Дивертикул стравоходу.

 

197. Хворий 31 рік, підвищеного відживлення. Після їди турбує печія, відчуття жару за грудиною. Стан погіршується, коли пацієнт приймає горизонтальне положення. При інструментальному обстеженні (ФГДС) виявлено гіперемію слизової нижньої третини стравоходу. Взята біопсія. Виберіть характерні морфологічні зміни для стравоходу Баретта.

A. Запальний детрит, слиз, набухання слизової, скупчення лейкоцитів.

B. Переважають сполучнотканинні елементи, волокна над запальним детритом.

C. В біоптаті серед запальних елементів зустрічаються атипові клітини.

D. Метаплазія епітелію слизової стравоходу циліндричним, шлунковим та кишечним.

E. Гостре катаральне запалення.

201. Консервативне лікування ГЕРБ включає

A. Раціональний режим праці та харчування

B. Призначення антацидів

C. Призначення анти секреторних препаратів

D. Призначення прокінетиків

E. Все перераховане вірно

202. Хірургічне лікування при ГЕРБ показано

A. За неефективності консервативної терапії

B. За наявності ускладнень

C. Частих аспіраційних пневмоніях

D. Стравоході Баррета

E. Все перераховане вірно

ХРОНІЧНИЙ ГАСТРИТ

 

018. Цитопротективною дією по відношенню до слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки володіють

А. де-нол

В. сукральфат

С. атропін

D. вітаміни групи В

E. вірно А та В

 

028. При якому захворюванні спостерігається зниження секреторно-кислотоутворюючої функції шлунка?

A. хронічний антрум-гастрит

С. антибіотики

D. замісна терапія

E. репаранти

 

042. Для поліпшення трофічних процесів при хронічному атрофічному гастриті не призначають

А. метілурацил

В. солкосерил

С. обліпихову олію

D. транквілізатори

E. вітаміни групи В

 

043. При виявленні Helicobacter Pуlory при хронічних гастритах рекомендується призначити все, крім

А. де-нол

В. метронідазол

С. ампіцилін

D. панкреатин

E. омепразол

 

044. Фізіотерапія в лікуванні гастритів показана

А. при ригідному антральному гастриті

В. при поліпозі шлунка

С. при геморагічному гастриті

D. при ерозивному гастриті

E. при атрофічному гастриті

 

049. Ендокринні клітини, що входять до складу епітелію фундальных залоз шлунку, продукують

A. серотонін

B. гістамін

C. глюкагон

D. соматостатин

E. все перераховане

 

106. Хворий 46 років скаржиться на періодичний біль, неприємні відчуття в надчеревній ділянці, відрижку повітрям, їжею, зниження апетиту. Подібні відчуття турбують хворого на протязі 9 років. Об'єктивні дані без особливих змін. При дослідженні шлункового вмісту - помірне зниження кислотності. Рентгенологічно: множинні дефекти наповнення в субкардіальному відділі і в ділянці тіла шлунка розміром до 1 см перистальтика в'яла. Ендоскопічно: блідість слизової оболонки, множинні подушкоподібні виступи слизової оболонки, які легко розправляються повітрям, при доторканні біопсійним зондом м'які, легко кровоточать. Ваш діагноз:

A. Рак шлунка

B. Виразкова хвороба

C. Поліпозний гастрит

D. Гіпертрофічний гастрит

E. Гастрит типу В

 

107. Який з видів гастриту називається хворобою Менетріє?

A. Поліпозний

B. Ригідний

C. Атрофічний

C. ранітідін

D. преднізолон

E. натуральний шлунковий сік

 

165. Який з перерахованих препаратів блокує Н2-гістамінові рецептори?

A. дімедрол

B. метацин

C. альмагель

D. атропін

E. ранітідін

 

166. При ушкодженні головних клітин залоз шлунка кислотність шлункового соку:

A. не змінюється

B. збільшується на висоті секреції

C. повільно збільшується

D. знижується

E. стрімко зростає

 

170. Який фактор необхідний для усмоктування вітаміну В12?

A. соляна кислота

B. гастрин

C. гастромукопротеін Кастля

D. пепсин

E. фолієва кислота

 

187. Яку дієту за Певзнером призначають хворому на хронічний гастрит з підвищеною кислотоутворюючою функцією в період загострення?

A. Дієта №1

B. Дієта №2

C. Дієта №4

D. Дієта №5

E. Дієта №7

 

192. Хворий 48 років скаржиться на слабкість, запаморочення, відчуття важкості і тупі болі в епігастральній області, що з'являються після їжі. Відзначає бурчання, переливання в животі, нестійкий стілець. Ан.крові: ер. 2,6 Т/л, Нв 96 г/л, КП. 1,2; Л – 3,6 Г/л, п – 1, с – 65, л – 32, м – 2, ШЗЕ – 22 мм/година. Яка провідна ланка в патогенезі даного захворювання?

A. Антитіла до Helicobacter pуlori.

B. Збільшення Т-лімфоцитів супресорів.

C. Зниження гамма-глобулінів.

D. Збільшення В-лімфоцитів.

B. Вище від пупка на 2-3 см

C. На рівні пупка

D. Вище від пупка на 3-4 см

E. Нижче від пупка на 3-4 см

 

215. При хронічному гастриті, асоційованому з H. pylori спостерігаються наступні зміни pH базальної секреції:

A. рН менше, ніж 1,5

B. рН більше, ніж 2,0

C. рН більше, ніж 2,5

D. рН більше, ніж 3,0

E. рН більше, ніж 4,5

 

226. Для оценки кислотоутворюючої функції шлунка найбільш інформативним є показник:

A. Вільна хлористоводнева кислота

B. Зв'язана хлористоводнева кислота

ФУНКЦІОНАЛЬНА ДИСПЕПСІЯ

 

038. Загальні принципи лікування функціональних розладів шлунка включають

А. дрібне харчування

В. психотерапію

С. фізіотерапію

D. рефлексотерапію

E. все перераховане

 

172. Де відчувається біль при виразково-подібному варіанті (синдром епігастрального болю) при функціональній диспепсії?

A. В припупковій ділянці

B. В епігастрії

C. В ділянці надчерев'я зліва

D. В ділянці надчерев'я справа

E. На 5-7 см вище від пупка справа

 

173. Чим обумовлено формування післяпрандіального варіанту функціональної диспепсії?

A. Неперетравленням жирів

B. Неперетравленням білків

C. Неперетравленням вуглеводів

D. Хронічним панкреатитом

E. Порушенням моторно-евакуаторної функції шлунку.

 

174. Які ознаки притаманні виразко-подібному варіанту функціональної диспепсії?

A. Погіршення стану після прийому вуглеводів, які легко засвоюються

B. Епігастральний біль

C. Переймоподібний біль в животі

D. Метеоризм

E. Блювання

 

175. Якому захворюванню притаманний післяпрандіальній синдром?

A. Хронічний ентерит

B. Хвороба Крона

C. Виразковий коліт

D. Функціональна диспепсія.

E. Хронічний панкреатит

 

176. Яка ознака є характерною для післяпрандіального варіанту функціональної диспепсії?

A. Виражена болючість в ділянці лівого реберно-хребтового кута

B. Болючість при постукуванні по правій реберній дузі

C. Зникнення пульсації черевної аорти

D. Відчуття переповнення та раннього насичення в епігастрії.

E. Шкіряна гіпералгезія в ділянці грудних хребців

 

180. Біль в ділянці надчерев'я, без іррадіації свідчить про:

A. Виразкову хворобу шлунка

B. Виразкову хворобу 12-палої кишки

C. Панкреатит

Холецистит

Функціональну диспепсію.

 

183. Які скарги хворого не відносяться до проявів шлункової диспепсії?

A. Втрата апетиту

B. Нудота

C. Блювання

D. Печія

E. Відчуття важкості в ділянці надчерев'я

 

185. Хворий 28 років, скаржиться на біль в епігастральній ділянці, печію, які посилюються після нервових перевантажень. При обстеженні виявили підвищення базальної кислотності (ВАО 9 мгэкв/л; № 2-4) та підвищення кількості шлункового соку в цій порції - 130 мл (№ 50-100). Який з приведених діагнозів Ви поставите пацієнту?

ВИРАЗКОВА ХВОРОБА

 

001. Рентгенологічне дослідження кишечника через 12 годин після вжитку барієвої суміші дозволяє оцінити все перераховане, окрім:

A. стану товстої кишки

B. стану ілеоцекальної ділянки

C. термінів пасажу барієвої суміші кишечником

D. стану 12 –палої кишки

E. стану прямої кишки

 

002. При рентгенографії шлунка гостроверха ніша малої кривизни тіла шлунка до 1 см діаметром, у вигляді виступу на контурі, навкруг неї симетричний інфільтративний овал, що має еластичну стінку, найбільш характерна

A. для виразкового дефекту при неускладненій виразковій хворобі

B. для виразки, що пенетрує

C. для виразки, що стала злоякісною

D. для інфільтративно-виразкового раку

E. для ерозивного гастриту

 

003. При виявленні в процесі рентгенологічного обстеження трьохшарової ниші, яка виступає за контур шлунка, рубцевої деформації шлунка і запальної перебудови рельєфу слизової оболонки найбільш вірогідний діагноз

A. гострої виразки шлунка

D. гіпофосфатемію

E. гіпермагніемію

 

017. Серед противиразкових засобів у лікуванні пілородуоденальних виразок найбільш ефективний

А. гастроцепін

В. ранітідін

С. омепразол

D. даларгин

E. атропін

 

019. Виразка шлунка на тлі 4-тижневого лікування не зарубцювалася, зберігаються болі постійного характеру в епігастрії, знижений апетит, продовжується втрата маси тіла. Подальша тактика ведення хворого включає

А. продовження попереднього лікування

В. внесення корекції в лікування

С. проведення ендоскопії з прицільною біопсією і гістологічним дослідженням

D. постановка питання про хірургічне лікування

E. ультразвукове дослідження ШКТ

 

020. До симптоматичних гастродуоденальних виразок відносяться всі, крім

А. стресових

В. ендокриних

С. постбульбарних

D. виразки при патологічних станах інших внутрішніх органів

E. медикаментозних

 

021. Медикаментозні виразки викликаються наступними лікарськими препаратами, крім

А. кортикостероідів

В. панкреатину

С. індометацину

D. резерпіну

E. аспірину

 

022. Виразкова хвороба шлунка частіше виникає у віці

A. 10-20 років

B. 20-30 років

C. до 10 років

D. після 40 років

E. 30-40 років

 

023. Який характер болю при виразковій хворобі 12-палої кишки?

A. тупий давлючий біль у епігастрії що посилюється при вживанні їжі

B. переймоподібні, ниючі болі в правому підребер’ї з іррадіацією в праве плече при вживанні жирної їжі

C. постійний тупий біль, не пов'язаний з вживанням їжі

D. антацид

E. міоспазмолітик

 

027. У хворого з багаторічним перебігом виразкової хвороби шлунка з'явилися майже постійні болі з іррадіацією в спину. Яке ускладнення можна передбачити?

A. стеноз воротаря

B. пенетрація

C. малігнізація

D. перфорація

E. демпінг-синдром

 

029. Який метод найбільш надійний для виключення малігнізації виразки шлунка?

A. рентгенологічний

B. ендоскопічний

C. кал на приховану кров

D. шлунковий сік з гістаміном

E. ендоскопія з біопсією

 

030. У хворого на виразкову хворобу шлунка, у період чергового загострення з'явилися скарги на відрижку "тухлим яйцем", блювоту прийнятою напередодні їжею. Яке ускладнення виникло у хворого?

A. пенетрація

B. перфорація

C. кровотеча

D. стеноз воротаря

E. малігнізація

 

034. Що з перерахованого може підтвердити пенетрацію виразки?

A. поява нічного болю

B. зменшення відповідної реакції на антациди

C. поява болю у попереку

D. посилення болів і зміна характерного ритму

E. мелена

 

040. Де найчастіше утворюються виразки в шлунку?

A. Мала кривизна

B. Велика кривизна

C. Кардіальний відділ

D. Антральний відділ

a. Дно шлунка

 

045. Малігнізація найчастше розвивається при наступній локалізції виразок:

B. Тіло шлунка

C. Кардіальний відділ шлунка

D. Антральний відділ шлунка

E. Цибулина дванадцятипалої кишки

F. Післябульбарний відділ дванадцятипалої кишки

 

046. Для хворого, що страждає на виразкову хворобу щлунка з локалізацією виразкового дефекту у пілоричному відділі, характерні всі перераховані симптоми, окрім:

A. Нудота

B. Блювання

C. Больовий синдром

D. Сезонність загострень

E. Втрата маси тіла

 

047. Призначення еглонілу показано наступним хворим:

A. З кальозною виразкою шлунка

B. З виразкою фундального відділу шлунка

E. Кровотеча

 

124. При якій патології шлунково-кишкового тракту найчастіше спостерігається спадкова схильність?

А. Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки

В. Хронічний гастрит

С. ГЕРБ

D. Хроничний ентерит

E. Хроничному коліт

 

151. Яке з наведених ускладнень найбільш рідко зустрічається при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки?

A. Кишкова кровотеча

B. Стеноз воротаря

C. Перфорація

D. Пенетрація

E. Малігнізація

 

208. Хворий, що страждає на виразкову хворобу скаржиться на загрудинний біль, який виникає після їжі. Де найімовірніше розташований виразковий дефект, що може бути причиною такого болю?

A. На малій кривизні шлунка

C. 60-100 мл

D. 250 мл

E. 500 мл

 

221. Хворий 63 років скаржиться на відсутність апетиту, відразу до м'ясної їжі, відчуття важкості в надчеревній ділянці, нудоту, загальну слабість. Хворіє протягом 4 місяців, коли став відчувати швидку втомлюваність, зниження працездатності, втрату апетиту і зменшення маси тіла. Об-но: блідість шкіри. Язик обкладений, сухий. Пальпація надчеревної ділянки болюча, черевна стінка резистентна. Ан.крові: Hb-86 г/л, лейк-11,0х10⁹/л, ШЗЕ-39 мм/год. В калі позитивна реакція на приховану кров. Фракційне дослідження шлункового вмісту: при субмаксимальній стимуляції гістаміном - вільна HCl - 0. Ваш попередній діагноз:

A. Хронічний атрофічний гастрит

B. Рак шлунка

C. Антральний гастрит

D. Рак печінки

E. Виразкова хвороба шлунка

 

224. Хворий 47 років скаржиться на виражену слабкість, запаморочення, трясовицю, відчуття жару, серцебиття, головний біль, відчуття важкості в надчеревній ділянці, що виникає через 10-15 хвилин після їжі, схуднення. В анамнезі: виразкова хвороба протягом 20 років, півроку тому - субтотальна резекція шлунка за Більротом II. Об-но: пониженого відживлення, шкіра бліда. Пульс-100 за хвилину. АТ-110/70 мм рт.ст. Живіт при пальпації м'який, неболючий. Печінка не збільшена. Ан.крові: ер-2,2х10^12/л,Hb-100г/л,КП-1,3;лейк-3,8х10^9/л, ШЗЕ-25 мм/год. Ваш діагноз:

A. Гіпоглікемічний синдром

B. Синдром привідної петлі

C. Цукровий діабет

D. Демпінг-синдром

E. Хронічний післярезекційний панкреатит

 

228. Призначте антациди хворому на виразкову хворобу:

A. За 20 хвилин до прийому їжі

B. Під час прийому їжі

C. Одразу після прийому їжі

ХРОНІЧНИЙ ПАНКРЕАТИТ

 

031. Креаторея найбільш характерна для

А. функціональної диспепсії

В. гнилісної диспепсії

С. недостатності зовнішньої секреції підшлункової залози

D. поверхневого гастриту

E. виразкової хвороби

 

050. Ефективними препаратами ферментної дії є

А. все перераховане

В. панкреатин

С. мезим форте

D. фестал

E. панзинорм

 

D. вірно А, В С

E. все не вірно

 

058. Характерною клінічною ознакою хронічного панкреатиту є

А. розвиток цукрового діабету

В. зниження функції зовнішньої секреції

С. жовтяниця

D. підвищення активності амінотрансфераз

E. гепатомегалія

 

059. Найбільш інформативним методом діагностики патології підшлункової залози є

А. рентгенологічний

В. комп’ютерна томографія

С. ультразвуковий

D. ангіографія черевного ствола

E. ангіографія воротної вени

 

060. Секрецію панкреатичного соку найбільш активно стимулюють

А. соматостатин

В. гастрин

С. секретин

D. холецистокінін

E. всі хибні

 

061. Серед форм хронічного панкреатиту виділяють

А. кальціфікуючий

В. обструктивний

С. кисти, псевдокисти

D. фіброзно-склеротичний

E. всі перераховані

 

062. Хворому на хронічний панкреатит з латентним перебігом показане

А. загальний повноцінний раціон

В. дієта з переважанням жирів

С. дієта з переважанням вуглеводів

D. помірна вуглеводно-білкова дієта

E. дієта з підвищеним вмістом заліза

 

063. Для лікування хронічного панкреатиту у фазі ремісії застосовуються

А. кортикостероїди

В. контрикал (трасілол)

С. ферментні препарати

D. жоден з перерахованих препаратів

E. всі перераховані препарати

 

064. При загостренні хронічного панкреатиту для купування больового синдрому в комплексну терапію доцільно включити

А. баралгін

В. контрикал (трасілол) або гордокс

С. рідкі антациди

D. блокатори Н2-рецепторів гістаміну

E. все перераховане

 

065. При хронічному панкреатиті у фазі вираженого загострення з синдромом "відхилення ферментів" принципи медикаментозної терапії включають призначення

А. М-холіноблокатору гастроцепіну

В. ферментних препаратів

С. антиферментного препарату трасілола або контрикалу

D. алмагелю у великих дозах

E. вірно А і С

 

066. Ефективними препаратами ферментної дії не є

А. холензим

В. панкреатин

С. мезім форте

D. креон

E. панзінорм

 

067. Хронічний рецидивучий панкреатит спостерігається найчастіше

А. при виразковій хворобі

В. при холелітіазі

С. при постгастрорезекційному синдромі

D. при хронічному коліті

E. при лямбліозі

 

068. Хворий 65 років довго страждає на хронічний рецидивучий панкреатит. Протягом останніх 6-8 місяців змінився характер болю, погіршився апетит, періодично стала турбувати блювота, з'явилася жовтяниця, знебарвлений кал, стала наростати загальна слабість, знизилася працездатність. У стаціонарі відзначалися виражена жовтяність шкіри, блідість видимих слизових оболонок, значне зниження ваги. Печінка і селезінка не збільшені. Температура нормальна. Гемоглобін - 96 г/л, лейкоцити - 9.5*10⁹/л, ШОЕ - 60 мм/год, білірубін - 34.2 мкмоль/л (прямий - 5.2). Активність амілази крові і сечі, а також рівень цукру в межах норми. Для встановлення правильного діагнозу варто використовувати:

А. дуоденальне зондування

В. ультразвукове дослідження

С. рентгенологічне дослідження

D. холецистографію

E. вірно В і С

 

069. Хворий 65 років довго страждає на хронічний рецидивучий панкреатит. Протягом останніх 6-8 місяців змінився характер болю, погіршився апетит, періодично стала турбувати блювота, з'явилася жовтяниця, знебарвлений кал, стала наростати загальна слабість, знизилася працездатність. У стаціонарі відзначалися виражена жовтяність шкіри, блідість видимих слизових оболонок, значне зниження ваги. Печінка і селезінка не збільшені. Температура нормальна. Гемоглобін - 96 г/л, лейкоцити - 9.5*10⁹/л, ШОЕ - 60 мм/год, білірубін - 34.2 мкмоль/л (прямий- 5.2). Активність амілази крові і сечі, а також рівень цукру в межах норми. Насамперед можна запідозрити:

А. рак підшлункової залози

В. рак великого сосочка дванадцятипалої кишки (фатерова соска)

С. псевдопухлинну форму хронічного панкреатиту

D. вірно А і С

E. вірно А. і В

 

070. Хворий 65 років довго страждає на хронічний рецидивучий панкреатит. Протягом останніх 6-8 місяців змінився характер болю, погіршився апетит, періодично стала турбувати блювота, з'явилася жовтяниця, знебарвлений кал, стала наростати загальна слабість, знизилася працездатність. У стаціонарі відзначалися виражена жовтяність шкіри, блідість видимих слизових оболонок, значне зниження ваги. Печінка і селезінка не збільшені. Температура нормальна. Гемоглобін - 96 г/л, лейкоцити - 9.5*10⁹/л, ШОЕ - 60 мм/год, білірубін - 34.2 мкмоль/л (прямий- 5.2). Активність амілази крові і сечі, а також рівень цукру в межах норми. Діагноз дозволить підтвердити:

А. все перераховане

В. ультразвукове дослідження

С. гастродуоденоскопія з прицільною біопсією

D. рентгенологічне дослідження шлунка і дванадцятипалої кишки

E. аналіз анамнестичних даних

 

089. У хворих із загостренням хронічного панкреатиту рівень амілази сечі зростає після виникнення больового синдрому:

A. Одночасно з появою болю

B. Через 20-30 хвилин

C. Через 24 години

D. Через 2-4 години

E. Через 8-12 годин

 

109. У здорової людини протягом доби панкреатична залоза виділяє наступну кількість соку:

500-800 мл

Мл

2-3 л

3,5-4 л

4-5 л

 

128. У нормі рН панкреатичного соку складає:

Менше 5

5,5-6,0

6,1-6,5

6,6-7,2

7,8-8,4

 

153. Креаторея не спостерігається

А. при ахілії

В. при гнильній диспепсії

С. при недостатності зовнішньої секреції підшлункової залози

D. при хронічному холециститі

E. при хронічному ентериті

163. Під впливом яких засобів підшлункова залоза збільшує секрецію соку і бікарбонатів?

A. холецистокініну

B. секретину

C. атропіну

D. молока

E. аскорбінової кислоти

 

207. Яка ознака є характерною для позитивного симптому Мейо-Робсона?

A. Болючість при пальпації у правому підребер’ї

B. Болючість при постукуванні по правій реберній дузі

C. Зникнення пульсації черевної аорти

E. все перераховане

 

073. Внутрішньовенна холецистографія є інформативним методом діагностики

А. розширення загальної жовчної протоки

В. хронічного калькульозного холециститу

С. хронічного активного гепатиту

D. вірно А і В

E. все перераховане

 

074. До засобів, що підсилюють утворення жовчі, відносять усі перераховані, крім

А. дехоліну

В. алохолу

С. ксиліту

D. холензіму

E. хологон

 

082. Жовч реабсорбується

А. у дванадцятипалій кишці

В. у єюнальному відділі тонкої кишки

С. у початковому відділі товстої кишки

D. в усіх перерахованих відділах

E. вірно В і С

 

090. При гіпокінетичній формі дискінезії жовчного міхура об'єм IV порції жовчі при багатомоментному дуоденальному зондуванні дорівнює?

A. 10-20 мл

B. 20-30 мл

C. 40-60 мл

D. 80-100 мл

E. 120-130 мл

 

123. Нормальний золотисто-жовтий і темно-коричневий колір жовчі обумовлений:

A. Уробіліногеном

B. Стеркобіліном

C. Гемосидерином

D. Некон'югованим білірубіном

E. Кон'югованим білірубіном

 

125. Жовчний міхур скорочується під впливом

А. гастрину

В. панкреатичного соку

С. холецистокініну

D. секретину

E. всіх перерахованих факторів

 

129. В нормі в жовчному міхурі жовч концентрується:

A. У 2-3 рази

B. У 4-5 разів

C. У 7-10 разів

D. У 12-15 разів

E. У 20 разів

 

131. Класифікація дискінезій жовчного міхура і жовчовивідних шляхів включає

А. гіпокінетичну форму

В. гіперкінетичну форму

С. змішану форму

D. вірно А і В

E. нічого з перерахованого

 

132. Гіперкінетична форма дискінезії жовчного міхура характеризується

А. колікоподібним чи переймоподібним болем

В. болем, що з'являється через 1-2 години після їжі, що за звичай іррадіює у праву лопатку, ключицю, нерідко - у поперек і епігастрій

С. скороченням жовчного міхура і прискореним його спорожнюванням, які виявляються при рентгенологічному дослідженні

D. вірно А, В, С.

E. нічим із перерахованого

 

133. У лікуванні гіпокінетичної форми дискінезії жовчного міхура використовують

А. холекінетики

В. спазмолітики

С. хірургічне лікування

D. антациди

E. ферменти

 

134. Гіпокинетична форма дискінезії жовчного міхура характеризується

А. ниючими болями в правому підребер'ї

В. подовженням, розширенням, уповільненим спорожнюванням жовчного міхура, що виявляється при рентгенологічному дослідженні

С. частим сполученням з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки і гастродуоденітом

D. вірно А, В, С.

E. вірно В. і С.

 

135. Діагноз дискінезії жовчного міхура ґрунтується

А. на клінічних даних

В. на результатах п¢ятифазного дуоденального зондування

С. на рентгенологічних даних

D. вірно А, В, С.

E. вірно А. і В.

 

136. У лікуванні гіперкінетичної форми дискінезії жовчного міхура використовують

А. Н2-блокатори гістаміна

В. сукральфат і його аналоги

С. спазмолітичні засоби

D. беззондові тюбажі

E. хірургічне лікування

 

137. Етіологічними факторами розвитку холециститу є

А. кількісні і якісні відхилення в режимі харчування

В. моторно-секреторні порушення в системі жовчного міхура і жовчовивідних шляхів

С. інфекція

D. вірно А, В, С.

E. вірно В. і С.

139. Больовий синдром при холециститах викликає

А. спазм мускулатури жовчного міхура

В. розтягання стінки жовчного міхура чи проток

С. підвищення тиску в жовчовивідний системі

D. вірно А і С

E. вірно А, В, С.

 

140. До "міхурних" симптомів відносяться

А. симптом Поргеса

В. симптом Мейо - Робсона

С. симптом Ортнера

D. симптом Образцова

E. усі перераховані симптоми

 

141. Хронічний холецистит може ускладнюватися

А. усім перерахованим

В. холелітіазом

С. водянкою жовчного міхура

D. перитонітом

E. холангітом

 

142. До основних принципів лікування холециститу відносяться

А. дієтотерапія

В. фармакотерапія

С. фізіотерапія

D. санаторно-курортне лікування

E. усі перераховані

 

143. У лікуванні холециститу використовують наступні препарати

А. но-шпа

В. еуфілін

С. ганглерон

D. промедол

E. усі перераховані

 

144. Основними патогенетичними ланками утворення каменів у жовчовивідній системі є

А. порушення метаболізму холестерину і би-рубіна

В. зміна рН жовчі

С. холестаз

D. продукція печінковою клітиною літогенної жовчі

E. усі перераховані

 

145. До холеретиків відносяться всі перераховані препарати, крім

А. алохола

В. холензима

С. оліметина

D. оксафенаміда

E. хологона

 

146. До холекінетиків відносяться всі перераховані препарати, крім

А. холагола

В. ровахола

С. алохола

D. ксиліта

E. сорбіта

 

147. Для лікування лямбліозу з ураженням жовчних шляхів використовують

А. левомицетин

В. фуразолідон

С. канаміцин

D. невіграмон

E. ентеросептол

 

148. Яку протизапальну терапію при холециститах не використовують

А. доксіциклін

В. кларитроміцин

С. еритроміцин

D. норфлоксацин

E. диклофенак

 

150. Основними етіологічними факторами жовчно-кам¢яної хвороби є

А. запалення жовчовивідних шляхів

В. порушення процесів метаболізму в організмі

С. кількісні і якісні відхилення в режимі харчування

D. застій жовчі

E. усі перераховані

 

152. Холато-холестериновий коефіціент міхурової жовчі в нормі складає:

A. 1,5-2

B. 3-4

C. 5-7

D. Більше 10

E. 0,5-1,0

 

162. Холецистографія протипоказана хворим:

A. з незасвоєнням жирів

B. після вірусного гепатиту

C. з ідіосинкразією до йоду

D. з жовчнокам'яною хворобою

E. у кожному з перерахованих випадків

 

167. Хворий 39 років спостерігався в поліклініці близько 2 років із приводу болю в правому підребер’ї нападоподібного характеру, що виникають після прийому жирної і смаженої їжі, які купуються ін'єкцією атропіну. Жовтяниці, підвищення температури під час нападу не відмітив. При обстеженні в аналізах крові і сечі відхилень не виявлено. Дуоденальне зондування без особливостей. Холецистографія: жовчний міхур добре заповнений контрастною речовиною, після прийому яєчних жовтків скоротився більш, ніж на 2/3. Тіней конкрементів не виявлено. Рентгеноскопія шлунка в межах норми. Можливий діагноз?

A. хронічний панкреатит

B. дискінезія жовчних шляхів гіпокінетичного типу

C. хронічний холецистит у стадії загострення

C. Холангіт

D. Дискінезія жовчних шляхів

E. Хронічний гепатит

 

217. При розвитку холангіту у хворих на хронічний холецистит з’являються наступні симптоми?

A. Блювання

B. Слинотеча

B. 500-1500 мл

C. 2-4 л

D. 4,5-6 л

E. 6,5-7 л

 

232. Об'єм жовчного міхура в нормі складає:

A. 10-25 мл

B. 40-70 мл

C. 80-100 мл

D. 110-150 мл

E. 160-200 мл

 

233. Сфінктер Одді знаходиться:

C. Нікодин

D. Оксафенамід

E. Холензим

 

236. Аллохол не можна призначати при поєднанні хронічного холециститу з:

A. Хронічним панкреатитом

B. Ішемічною хворобою серця

C. Хронічним гастритом типу А

ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ

 

071. Сполучення уробіліногенурії з білірубінурією характерно

А. для подпечінкової жовтяниці

В. для надпечінкової (гемолітичної) жовтяниці

С. для печінкової жовтяниці

D. для застійної нирки

E. для інфаркту нирки

 

072. Виражена білірубінурія характерна

А. у кишечнику

В. в нирках

С. в печінці

D. вірно В. і С.

E. вірно А. і В.

 

076. Кон’югований (зв'язаний) білірубін утворюється в клітинах печінки за допомогою ферменту

А. глюкуронілтрансферази

В. лейцинамінопептидази

С. кислої фосфатази

D. нуклеотидази

E. все не вірно

 

077. Підвищення вмісту в крові некон′югованого (незв'язаного, вільного) білірубіну відбувається в результаті всіх перерахованих метаболічних порушень, крім

А. збільшення утворення білірубіна

В. зниження захоплення білірубіна печінкою

С. дефіциту глюкуронілтрансферази в гепатоцитах

D. розладу екскреції білірубіну печінкою

E. підвищення гемолізу еритроцитів

 

078. Підвищення активності аланінової трансамінази в сироватці крові може бути викликано всіма перерахованими станами, крім

А. некрозу гепатоцитів будь-якої етіології

В. захворювання нирок

С. травми кісткових м'язів

D. інфаркту міокарда

E. гемолізу еритроцитів

 

079. У діагностиці холестатичного синдрому мають значення всі перераховані показники, крім

А. підвищення активності лужної фосфатази крові

В. підвищення прямого (зв'язаного) білірубіна крові

С. підвищення холестерину

D. підвищення активності гамаглютамілтранспептидази

E. підвищення непрямого (вільного) білірубіна крові

 

080. Активність аланінової трансамінази в крові підвищується при всіх перерахованих захворюваннях, крім

А. хронічного активного гепатиту

В. активного цирозу печінки

С. інфаркту міокарда

D. жирового гепатозу

E. хронічного холестатичного гепатиту

 

081. Підвищення концентрації ліпідів у крові спостерігається при всіх перерахованих захворюваннях, крім

А. цукрового діабету

В. гіпертиреозу

С. біліарного цирозу

D. холестатичного гепатиту

E. алкоголізму

 

083. Для печінкового цитолітичного синдрому характерні всі перераховані біохімічні зміни, крім

А. підвищення активності аланінової амінотрансферази

В. підвищення активності аспарагінової амінотрансферази

С. підвищення активності альдолази

D. підвищення рівня сироваткового заліза

E. зниження всіх показників

 

084. При холестатичному синдромі уробіліноген в сечі

А. підвищується

В. знижується

С. зникає

D. не змінюється

E. вірно В і С

 

085. Найбільш раннім і чутливим показником печінкового цитолітичного синдрому є

А. підвищення активності аланинової амінотрансферази

В. підвищення активності альдолази