Поправка на зміщення 5-00 і більше

Основна особливість пристрілювання під час ПЗ 5-00 та більше полягає в тому, що

відхилення розривів за дальністю для вогневої позиції спостерігаються з КСП як бокові, а

відхилення за напрямком – як відхилення за дальністю. Крім того, розсіювання снарядів за

дальністю з КСП будуть спостерігатися як бокове відхилення і тому стрільба супроводжува-

тиметься постійними відхиленнями за напрямком для КСП від лінії спостереження, а можли-

вість отримання розриву на лінії спостереження дуже мала.

З цієї самої причини для визначення коректур неможливе використання Кв та Кк, як

це робили, коли ПЗ < 5-00. Тому пристрілювання, коли ПЗ > 5-00, пов’язане з деякими труд-

нощами. Коректури дальності й напрямку визначають за допомогою ЕОМ (МК), ПРК, ПУВ

або розрахунком.

Пристрілювання починають поодинокими пострілами основної гармати на вирахованих

установках.

Якщо після першого розриву виміряне тільки бокове відхилення розриву, виводять

розрив на лінію спостереження, приймаючи відхилення за дальністю рівним нулю.

Отримавши знак, приймають розрив перельотним (недольотним) по лінії

спостереження на величину першої вилки, яка дорівнює 200 м, вводять коректури з

урахуванням виміряного відхилення розриву в напрямку і призначають наступний постріл.

Залежно від відхилення розриву від цілі в дальності величина першої вилки може бути

зменшена або збільшена.

Таким чином діють до отримання розриву протилежного знаку.

Після чого вводять коректури, приймаючи відхилення розриву по лінії спостереження

вдвічі меншим від прийнятого попереднього відхилення, якщо потрібно, продовжують

пристрілювання.

Визначення коректур на ПУВ

Для визначення коректур на ПУВ встановлюють центральний вузол над точкою цілі.

Суміщають робочий зріз лінійки дальностей із КСП. Проти точки КСП на лінійці дальнос-

тей наносять олівцем риску та позначають її літерою„К”. Над рискою ставлять „мінус”, а

під нею „плюс” для нанесення розриву за значенням перельоту або недольоту. На рухомому

кутомірному секторі наносять риску та позначають її літерою„К” для нанесення розриву

(центра групи розривів) за значенням його бокового відхилення від цілі. Після цього сумі-

щають робочий зріз лінійки дальностей з точкою ВП. Під час цього центральний кут зали-

шається над точкою цілі. Проти точки ВП на лінійці дальностей наносять олівцем риску та

позначають її літерою„Б” (риска збігається з топографічною дальністю). Над рискою став-

лять „плюс”, а під нею „мінус” для визначення знака коректури. На рухомому кутомірному

секторі наносять риску та позначають її літерою„Б” для нанесення коректури напрямку.

Визначення коректур здійснюється таким чином:

- за відхиленням розриву від цілі за дальністю і напрямком, визначеним із КСП, на-

носять його положення на ПУВ, після чого лінійку дальностей суміщають з ВП;

- за допомогою кутомірного сектора визначають коректуру напрямку, а коректуру

дальності визначають як різницю дальностей до розриву і цілі (щодо риски Б).

Визначені таким чином коректури вводять у прицільні пристрої.

Види віяла батареї

Кількість гармат, які залучаються для ураження цілей, залежить від їх важливості, ха-

рактеру, розмірів, умов бойової обстановки, а також від наявності часу для виконання вогне-

вих завдань.

Теоретичними дослідженнями доведено та підтверджується досвідом ведення бойових

дій в локальних війнах та конфліктах, що чим більше гармат залучається до стрільби, тим

ефективніша стрільба та менше часу потрібно для ураження цілі.

Пристрілювання цілі здійснюється основною гарматою, в результаті чого визначаються

установки для стрільби на ураження. Для ураження цілі залучають, як правило, взвод або ба-

тарею. Стрільбу на ураження спостережених цілей ведуть серіями швидкого вогню, призна-

чаючи по 2-4 снаряди на гармату.

Перша серія швидкого вогню проводиться на установці прицілу, яка відповідає центру

цілі, та з віялом, яке побудоване на вогневій позиції відповідно до значення фронту цілі.

Ведення вогню батареєю або взводом має деякі особливості, які спричинені необхідніс-

тю побудови потрібного віяла та обліку індивідуальних поправок командирами гармат.

Розрізняють віяло батареї та віяло розривів.

Віяло батареї (взводу) – це взаємне узгодження напрямків стволів гармат (мінометів,

бойових машин) для ведення вогню.Віяло батареї будується на вогневої позиції [3].

Розрізняють такі види віяла батареї:

– паралельне – віяло, під час якого осі каналів стволів наведених гармат паралельні

(рис. 7.2 а). Паралельне віяло є початковим положенням гармат батареї, від якого перехо-

дять до віяла скупченого та віяла за шириною цілі;

– скупчене – продовження осі каналів стволів наведених гармат перехрещується в точ-

ці цілі (рис. 7.2 б);

– зашириноюцілі – віяло, під час якого відстань між продовженням осі каналів ство-

лів сусідніх гармат на дальності цілі дорівнює фронту цілі, поділеному на число гармат бата-

реї (рис. 7.2в).

Віялорозривів – це сукупність розривів снарядів (мін) батарейної (взводної) черги або

залпу, які отримані на одному куті підвищення. Віяло розривів може бути скупченим або за

шириною цілі.

Скупченимвіялом розривів називають віяло, під час якого середні траєкторії усіх га-

рмат батареї направлені в одну точку.

Віялорозривівзашириноюцілі – віяло, ширина якого відповідає фронту цілі.

Шириноювіяларозривів називається відстань по фронту між центрами розсіювання

снарядів крайніх гармат батареї (взводу).

Для побудови віяла за шириною цілі розраховують інтервал віяла.

Інтервалвіяла – це відстань по фронту між точками прицілювання сусідніх гармат.

Розрахований інтервал віяла передають на вогневу позицію командою (наприклад): „Віяло

0-05”.

Інтервал віяла розраховується в поділках кутоміра за формулами:

А. Якщо фронт цілі визначений у метрах: