Визначення коректур розрахунковим способом

Правила підготовки ПРК до пристрілювання та схема роботи з визначення коректур на

ньому викладені в інструкції щодо експлуатації приладу.

За допомогою приладу коректури дальності та напрямку розраховуються у два прийо-

ми. За допомогою правого круга визначають величину коректур внаслідок відхилення розри-

ву за дальністю вздовж лінії спостереження. За допомогою лівого круга визначають величи-

ну коректур внаслідок відхилення розриву за напрямком.

Під час отримання відхилення від цілі за дальністю і напрямком задача розв’язується

одночасно. Результати розв’язання задачі на лівому та правому кругах дозволяють отримати

коректури дальності (прицілу) та напрямку.

Таке додавання здійснюється втаблиці для запису коректур, розміщеній у нижній час-

тині приладу, з урахуванням знаків кожного доданка.

Визначення коректур на МК проводиться за допомогою спеціально складених програм.

Пристрілювання за допомогою далекоміра

Пристрілювання– цевизначеннястрільбоюнайвигіднішихустановокприцільних

пристроїв(прицілу, рівня, кутоміра), атакожпідривника(трубки) дляураженняцілі.

Метапристрілювання– суміститицентррозсіюванняснарядівізцентромцілі.

Пристрілювання за допомогою далекоміра – це один із способів пристрілювання за ви-

міряними відхиленнями. На сьогоднішній день – це основний спосіб пристрілювання. Суть

пристрілювання за допомогою далекоміра полягає в тому, що вимірюють значення відхи-

лення розриву від цілі за дальністю і за напрямком і, використовуючи ці відхилення, визна-

чають коректури [1,13].

Пристрілювання ведуть на дальностях спостереження, що не перевищують 3 км для

ДС-1 (ДС-0,9), 5 км для ДС-2, для квантового далекоміра – гранична дальність згідно з його

технічними можливостями.

Далекомірник визначає і доповідає дальність та дирекційний кут по центру (указаній

точці) цілі, а під час пристрілювання – по кожному розриву.

Для засічки цілей і обслуговування стрільби (пристрілювання) далекомірнику дається

цілевказання:

– наведенням приладу у ціль;

– від орієнтира (місцевого предмета);

– полярними координатами;

– дирекційним кутом, інше.

Основні особливості стрільби, коли поправка на зміщення 5-00 та більше: відхилення

розривів за дальністю спостерігаються із спостережного пункту як бокові, а бокові розриви

спостерігаються, як відхилення за дальністю. Розсіювання снарядів за дальністю спостеріга-

ється з КСП як бокове, за умови порівняно малої можливості отримання розриву на лініїспостереження; використання коефіцієнта віддалення та кроку кутоміра для визначення ко-

ректур, як це робиться, коли поправка на зміщення до 5-00, стає не можливим.

Відхилення розривів за дальністю визначають як різницю дальностей до розривів і цілі,

виміряних далекоміром. Далекомірник доповідає дальність до цілі і кожного розриву, вели-

чину відхилення розриву від цілі визначає виконуючий вогневе завдання.

Відхилення розривів за напрямком розраховують як різницю дирекційних кутів між

розривом і ціллю або вимірюють за допомогою іншого оптичного приладу (бусолі, бінокля

та ін.).

Коректури дальності і напрямку визначають за допомогою ПРК, ПУВ та МК.

Коректури дальності та напрямку за допомогою ПУВ та МК визначають як різницю то-

пографічних дальностей та дирекційних кутів по цілі та розриву (центру групи розривів) [1].

Створення фіктивного репера

Суть створення наземного фіктивного репера полягає втому, що на вирахуваних уста-

новках по наміченій точці призначають групу пострілів, координати центра якої визначають

за допомогою технічних засобів розвідки (точка репера) і по ній визначають топографічні

дані.

Фіктивний репер створюють за допомогою далекоміра, спряженого спостереження, ра-

діолокаційної станції або за допомогою підрозділу звукової розвідки [1,13]

Умовиствореннярепера

Під час створення репера за допомогою стереоскопічного далекоміра дальність до роз-

ривів не повинна перевищувати для ДС-1 − 2 км, для ДС-2 − 4 км. Для квантового далекомі-

ра, радіолокаційної станції та підрозділу звукової розвідки − в межах дальності дії.

Під час створення репера за допомогою спряженого спостереження дальність до розри-

вів не повинна перевищувати 4 км за наявністю взаємної видимості пунктів та кута засічки

не менше 1-00. Якщо відсутня взаємна видимість пунктів, а також якщо дальність більше 4

км, кут засічки повинен бути не менше 2-50.

Для створення фіктивного репера вибирають у районі цілей місце, яке забезпечує спри-

ятливі умови визначення координат розривів. Намічають у цьому місці точку на місцевості

або на карті і готують по ній установки для стрільби. Координати повідомляють засобам роз-

відки для орієнтування їх у район створення репера.

Порядок створення фіктивного репера:

1) на вирахуваних установках основній гарматі призначають один постріл;

2) якщо перший розрив не був визначений, то постріл повторюють, виправивши, як-

що необхідно, установки для стрільби або орієнтування приладів (засобів визначення координат);

 

3) після доповіді про засічку розриву призначають групу з чотирьох пострілів з тем-

пом, який забезпечує засічку кожного розриву;

4) створення фіктивного репера закінчують, якщо надійно засічено не менше 4 роз-

ривів.

Для визначення поправок, як відомо, необхідно мати топографічні та пристріляні дані

по реперу. Топографічні дальність і доворот визначають графічно за допомогою приладу

управління вогнем або аналітичним способом. Дійсний репер наносять на прилад управління

вогнем за його координатами, а фіктивний репер − за результатами визначення центра групи

розривів снарядів.

Для визначення пристріляної поправки дальності необхідно мати пристріляну даль-

ність, яку знаходять за пристріляними установками прицілу та рівня. Якщо установка рівня

під час пристрілювання (створення) репера відповідає перевищенню репера над вогневою

позицією, то знайдена за Таблицями стрільби дальність, яка відповідає пристріляній устано-

вці прицілу, буде дорівнювати пристріляній дальності до репера. R

п

R

a п = Пр

 

Стрільба на ураження вночі

Під час бойових дій вночі артилерійські підрозділи, крім вогневих завдань ураження

цілей, виконують завдання:

- освітлення місцевості;

- створення світлових орієнтирів;

- осліплення КСП, вогневих засобів противника.

Під час підготовки стрільби і управління вогнем уночі керуються вимогами ПС і УВ у

повному обсязі, але якомога більше заходів проводять вдень.

Додатково:

- готують прилади нічного бачення;

- нічні приціли;

- засоби освітлення, світломаскування.

Для розвідки противника, пристрілювання цілей (R), коректування вогню застосову-

ють: РЛС типу СНАР, АРК, ПЗР, прилади нічного спостереження.

На вогневій позиції:

- готують нічні точки наведення;

- готують нічні освітлювальні прилади „Луч”, установлюють їх на прилади;

- чітко позначають і проводять підготовку боєприпасів;

- освітлювальні боєприпаси зосереджують біля однієї з гармат;

- командири гармат перелічують установки кутомірів за нічними точками наведення;

- непотрібне майно зосереджують у тягачі.

На КСП:

- проводять заходи маскування КСП:

- готують прилади спостережень і засоби їх освітлення;

- виставляють 2 – 3 світлових орієнтири не ближче 50 м від СП;

- знімають за світловими орієнтирами відліки орієнтування у заданому напрямку спо-

стереження;

- перевіряють світломаскування КСП та посилюють охорони;

- готують чергових розвідників.

Установки для стрільби на ураження визначаються за загальними правилами.

Стрільбу на ураження вночі та в інших умовах обмеженої видимості ведуть за прави-

лами ураження неспостережуваних цілей.

 

Пряма наводка

Стрільба прямою наводкою забезпечує найбільш швидке виконання вогневих завдань з

найменшою витратою боєприпасів [1,3].

Завданням стрільби прямою наводкою залежно від характеру цілі, її важливості та умов

обстановки є знищення, руйнування або подавлення.

Під час стрільби прямою наводкою броньовані цілі та відкрито розташовану живу силу

і вогневі засоби, як правило, знищують, а довгочасні фортифікаційні споруди – руйнують.

Наведення гармат у горизонтальній та вертикальних площинах, яке здійснюється без-

посереднім наведенням на ціль, називають прямою наводкою. Пряма наводка виконується

гарматами (БМ РА) під час стрільби з відкритих вогневих позицій.

Перед артилерійськими гарматами, які виконують стрільбу прямою наводкою, ставить-

ся завдання на:

- знищення атакуючих танків, БМП, БТР;

- знищення ПУ ПТРК та інших вогневих засобів;

- руйнування довгочасних споруд, польових, оборонних споруд, мостів та інше;

- знищення надводних цілей;

- ураження живої сили та вогневих засобів, розташованої відкрито та укритих у різ-

них спорудах.

Дальність прямого пострілу (ДПП) – найбільша дальність стрільби, під час якої траєк-

торія снаряду на всій протяжності не піднімається вище цілі (рис.12.1). ДПП залежить від

висоти цілі крутизни траєкторії, яка, у свою чергу, залежить від початкової швидкості снаря-

да.

Наприклад. 100-мм протитанкова гармата Т-12 (МТ-12). Стрільба кумулятивним

снарядом. Початкова швидкість V0 = 1075 м / с. Дальність прямого пострілу:

- 1170 м, якщо висота цілі 2,0 м;

- 1280 м, якщо висота цілі 2,5 м;

- 1400 м, якщо висота цілі 3,0 м.

ДПП указують у ТС для кожного заряду залежно від висоти цілі.

З рисунка 13.1 видно, що дальність прямого пострілу не залежить від нахилу місцево-

сті. Вона визначається тільки перевищенням траєкторії над лінією цілі.

Для ураження броньованих цілей призначають кумулятивний, підкаліберний або бро-

небійний снаряд, а за їх відсутності – осколково-фугасний снаряд з ударним підривником з

установкою на фугасну дію, або бетонобійний снаряд з ударним підривником з установкою

на сповільнену дію.

Для зруйнування довгочасних фортифікаційних споруд застосовують бетонобійний

снаряд з установкою підривника на сповільнену дію або застосовують осколково - фугасний

снаряд з установкою підривника на фугасну дію. Для перших пострілів до влучення в ціль

або до отримання розриву безпосередньо біля цілі призначають установку підривника на

осколкову або фугасну дію.

Для ураження відкрито розташованої живої сили і вогневих засобів застосовують

осколково – фугасний (з ударним підривником) снаряд з установкою підривника на сповіль-

нену дію для отримання рикошетів, а коли рикошетна стрільба неможлива – на осколкову

дію або снаряд з дистанційним підривником (трубкою); якщо жива сила та вогневі засоби

розташовані у кам’яних та цегляних спорудах, застосовують осколково-фугасний (з ударним__

підривником) снаряд з установкою підривника на фугасну або сповільнену дію.

В усіх випадках стрільбу ведуть на найбільшому або ближчому до нього заряді.