Стрільба і управління вогнем артилерії 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Стрільба і управління вогнем артилерії



Стрільба і управління вогнем артилерії

Міра кутів.

Завчасна підготовка стрільби та ведення самої стрільби пов'язані з необхідністю виміряти кути.

Загальноприйняті одиниці виміру кутів – градуси, хвилини, секунди – під час проведення розрахунків у польових умовах є незручними.

Тому в артилерії за одиницю кутових одиниць прийнята поділка кутоміра [3,4].

Якщо коло радіуса R поділити на 6000 однакових центральних кутів і точки поділу з`єднати з центром кола, то отримаємо 6000 однакових центральних кутів Центральний кут, довжина дуги якого дорівнює 1/6000 частини довжини кола, назива-

ється поділкою кутоміра:

Під час практичних розрахунків зручно приймати, що довжина дуги, яка відповідає куту в одну поділку кутоміра, дорівнює 1/1000 радіуса, яким проведене коло. Тому поділку кутоміра називають ще „тисячною”. В коло входить 6000 поділок кутоміра, або 6000 „тисячних”.

Таким чином, центральний кут, який опирається на дугу, що дорівнює R1000

1, тобто поділка кутоміра, називається тисячною: 0-01 = 1 п.к. = 1 тис.

Для зручного усного передавання кута в поділках кутоміра сотні поділок вимовляють

окремо від десятків та одиниць. Цей спосіб, тобто відокремлення, використовують і для запису, для чого сотні поділок кутоміра відділяють від десятків і одиниць рискою.

Значення поділки кутоміра до риски називають великими поділками кутоміра (ВПК), а після риски – малими поділками кутоміра (МПК). Малою поділкою кутоміра називають одну поділку кутоміра (одну тисячну). Великою поділкою кутоміра називають кут в 100 малих

поділок кутоміра:

1 ВПК = 100 МПК = 1-00.

Суть розсіювання

Під час стрільби на ураження спостереженої цілі із однієї і тієї самої гармати (міномета) у можливо однакових умовах (одинакові заряди і снаряди (міни), одна і та сама установка прицільних пристроїв і т.д.) можна помітити, що розриви снарядів (мін) відбуваються не водній точці, а розкидаються на деякій площині. Це явище розкидування точок падіння снарядів під час стрільби з однієї і тієї самої гармати в можливо однакових умовах називають розсіювання снарядів [3].

Розсіювання снарядів відбувається на деякій площині, яка називається площиною розсіювання. Ця площина обмежена еліпсом.

Розсіювання снарядів залежить від багатьох причин, які можна розділити на три групи[9].

Різноманітність початкових швидкостей

Під час виробництва порохів неминучі допущення в технології виготовлення порохів,які призводять до різниці хімічних властивостей зерен пороху. Неможливо виключити і ви-

падкові помилки у вазі зарядів. Крім того, на вогневій позиції не вдається забезпечити абсолютно однакові умови зберігання зарядів. Різниця умов зберігання призводить до різниці

температури кожного заряду. Крім того, від пострілу до пострілу нагрівається ствол. Різний

час перебування заряду в нагрітому стволі від моменту заряджання до моменту пострілу та-

кож приводить до зміни температури заряду. Кожна із зазначених причин приводить до змі-

ни початкової швидкості під час кожного пострілу.

Різноманітність досилання снаряда під час заряджання і різноманітність розмірів та

розташування ведучого пояска на снаряді приводить до різноманітності об’єму зарядної ка-

мори, що, у свою чергу, приводить до різниці в щільності заряджання різних пострілів і, від-

повідно, до різниці початкової швидкості снаряда.

За технічних умов виготовлення снарядів неможливо досягти однакової ваги снарядів.

Для врахування поправок на відхилення ваги від табличної на снаряд наносять фарбою так

звані вагові знаки. Відхилення ваги снаряда Dq від табличного його значення характеризу-

ється числом вагових знаків, які наносять на корпус снаряда. Кожен знак означає відхилення

ваги снаряда на 2/3% від табличної ваги. Так, „Н” (снаряди нормальної ваги) ставляться на

снарядах, у яких відхилення ваги не перевищує ±1/3%q (q – таблична вага). Під час визна-

чення установок для стрільби ніяких поправок на відхилення ваги снарядів з клеймом „Н”

вводитися не буде. Але це припущення у вазі (±1/3%q) обов’язково приведе до різниці поча-

ткових швидкостей під час кожного пострілу снарядів з клеймом „Н”.

Різноманітність кутів кидання і напрямків стрільби

До випадкових помилок в установках прицілу, рівня, кутоміра і в наведенні гармати

призводить недосконалість органів чуття навідника. До цих помилок додаються помилки

внаслідок неоднакового вибору ходів механізмів гармати. В результаті кути кидання і на-

прямок стрільби під час кожного пострілу різняться між собою. Це викликає незбігання (роз-

сіювання) траєкторій.

Різноманітність умов польоту снаряда після вильоту його із гармати

Пориви вітру в різних напрямках (та зміна інших метеорологічних умов), які відбува-

ються під час польоту кожного снаряда, не можуть бути врахованими. Це приводить до того,

що кожен снаряд летить по своїй траєкторії. Різниця у формі снарядів, їх вазі і положенні

центра ваги призводить до зміни сили опору повітря під час польоту кожного снаряда. Зміна

сили опору повітря призводить до розсіювання траєкторій.

Усі ці групи причин можна показати у вигляді таблиці (табл. 3.1).

У дійсних умовах стрільби під час кожного пострілу діють усі три групи причин, які

викликають розсіювання снарядів, унаслідок чого одні снаряди летять далі, інші ближче, од-

ні правіше, інші лівіше. Іншими словами, політ кожного снаряда відбувається по своїй трає-

кторії, яка відрізняється від траєкторії інших снарядів.

Висновок: розсіювання снарядів – явище неминуче.

Під час розгляду причин, які викликають розсіювання снарядів, видно, що багато із них

пов’язані з випадковими помилками різного роду вимірювань. Частина із них зв’язку з вимі-

рюваннями не має, однак вплив їх також випадковий. Відхилення кожної точки падіння сна-

ряда від центра розсіювання снарядів випадкове і може бути подане як результат дії великої

кількості помилок, кожна із яких викликана дією окремої причини, не залежної від решти

причин. Кожна елементарна помилка дуже мала в порівнянні з сумарною величиною відхи-

лення даної точки падіння снаряда. Виходячи з цього, закон розсіювання снарядів – норма-

льний закон.

 

3. Характеристики розсіювання (Вд, Вб, Вв)

Відомо, що розсіювання снарядів підлягає нормальному закону. Цей закон виражає за-

лежність між величиною відхилення снаряда від центра розсіювання і ймовірністю цього

відхилення і характеризується трьома властивостями [9]:

– розподіл точок падіння снарядів проходить на площині обмеженою замкнутою кри-

вою, форма якої нагадує еліпс;

– розподіл нерівномірний: найбільша щільність точок падіння спостерігається в центрі

еліпса і найменша – на його межах;

– розподіл симетричний щодо головних осей еліпса, який обмежений площиною розсі-

ювання.

Виходячи із властивостей розсіювання можна сформулювати закон розсіювання:

1 Чим менше відхилення точки падіння снаряда від центра розсіювання, тим більша

ймовірність його отримання.

2 Зі збільшенням величини відхилення імовірність появи такої величини зменшується.

Відхилення точок падіння снарядів від центра розсіювання однакові за своєю абсолют-

ною величиною, але протилежні за знаком, рівноймовірні.

3 Відхилення точок падіння снарядів від центра розсіювання має свою практичну межу.

Відхилення, які перевищують за своєю величиною цю межу малоімовірні.

Коротко закон розсіювання снарядів можна сформулювати так: розсіювання снарядів

нерівномірне, симетричне, небезмежне.

На практиці розсіювання снарядів розглядається в горизонтальній і вертикальній пло-

щинах: горизонтальна площина проходить через гармату, а вертикальна – перпендикулярно

до напрямку стрільби (рис.3.2).

Якщо провести велику кількість пострілів і врахувати, що розсіювання снарядів підля-

гає нормальному закону, можна переконатися в тому, що всі точки падіння, як у вертикаль-

ній, так і в горизонтальній площинах, розміщуються на площі у формі еліпса. Цей еліпс на-

зивається повним еліпсом розсіювання. Характеристикою повного еліпса розсіювання є оди-

ночний еліпс. Головні напівосі одиночного еліпса дорівнюють відповідно одній серединній

помилці (1Вд, 1Вб, 1Вв).

У межах одиночного еліпса розсіювання вважається рівномірним.

У вертикальній площині розсіювання точок падіння щодо ЦРС (точка С) складається з

розсіювання цих точок по висоті вздовж лінії ВВ і бокового розсіювання вздовж лінії ББ

(рис.3.2).

У горизонтальній площині розсіювання точок падіння щодо ЦРС (точка С) складається

з розсіювання по дальності вздовж лінії ДД і бокового розсіювання вздовж лінії Б1Б1.

За міру розсіювання в артилерійській практиці беруть величину, яка називається сере-

динним відхиленням.

Серединним відхиленням називається така величина, відносно якої ймовірність отри-

мання відхилення по абсолютному значенню як менше, так і більше цієї величини, дорівнює

половині.

Розсіювання снарядів характеризується:

– серединним відхиленням за дальністю (Вд);

– серединним відхиленням за висотою (Вв);

– серединним боковим відхиленням (Вб).

 

Шкала розсіювання

Якщо всю площину еліпса розсіювання поділити в кожний бік від ЦРС на смуги за-

вширшки в одне серединне відхилення, тоді в кожній смузі буде певний відсоток влучень від

загальної кількості пострілів.

Так, наприклад, у найближчу до центра розсіювання смугу влучить 25% від загальної

кількості випущених снарядів, в наступну за нею таку саму смугу – по 16%, в наступну –

7%, в наступну – 2%. Це процентне співвідношення визначене теоретично – дослідним шля-

хом.

Шкала, побудована за даним напрямком через одне серединне відхилення, називається

шкалою розсіювання.

Смуга, яка вміщує в собі два прилеглих до центра розсіювання серединних відхилення

по даному напрямку, називається смугою кращої половини влучень.

Серединним відхиленням називається половина довжини ділянки, симетричної

щодо ЦРС, імовірність влучення в яку випадкової величини дорівнює половині (50%).

Шкала розсіювання на підставі результатів обробки великої кількості стрільб установ-

лює чисельну залежність між величиною відхилення точки падіння снаряда від ЦРС і відсот-

ком влучень у кожну смугу.

ЦРС

Метеопідготовка

Метеорологія – наука про атмосферні явища та атмосферу.

Метеорологія військова – це галузь метеорології, яка вивчає вплив метеорологічних

умов на дії військ (сил) і використання зброї та бойової техніки, метеорологічні та кліматич-

ні особливості регіонів ведення бойових дій і районів базування військ та сил флоту.

Завданням метеорологічної підготовки є визначення відхилень метеорологічних умов,

які враховуються під час стрільби [1].

Метеорологічна підготовка передбачає:

– наземні метеорологічні вимірювання і зондування атмосфери, яке проводиться з ме-

тою виявлення розподілу метеоелементів по висоті;

– розрахунок середніх відхилень метеоелементів від нормальних значень на метеоста-

нціях (постах) і складання бюлетенів „Метеосередній”;

– передачу метеобюлетенів у артилерійські частини і підрозділи у вигляді спеціальних

цифрових телеграм;

– визначення в артилерійських дивізіонах і батареях балістичних відхилень метеоеле-

ментів для розрахунку поправок під час визначення установок для стрільби.

Визначення метеоумов здійснюють, або, іншими словами, вищеперелічені завдання ме-

теорологічної підготовки розв’язують:

1 Артилерійські метеорологічні станції.

2 Метеопости, які оснащені станцією вітрового зондування, – МП з СВЗ.

3 Метеопости артилерійських дивізіонів.

4У реактивній артилерії – метеопости реактивних батарей.

Метеорологічна станція – це військовий підрозділ, який оснащений радіотехнічним

комплексом зондування атмосфери і комплектом метеоприладів, призначених для визначен-

ня відхилень метеоумов стрільби і передачі їх в артилерійські підрозділи у вигляді метеобю-

летенів.

АМС (МС) виконує наземні метеорологічні вимірювання та комплексне температурно-

вітрове зондування атмосфери, складає і передає бюлетені „Метеосередній”. (Згідно зі шта-

том метеостанція стоїть на озброєнні в кожному механізованому корпусі).

Метеопост із СВЗ проводить наземні метеорологічні вимірювання та вітрове зондуван-

ня атмосфери, складає і передає наближені бюлетені „Метеосередній”.

Метеорологічний пост дивізіону здійснює метеорологічні вимірювання і складає на-

ближені бюлетені „Метеосередній”.

Метеорологічний пост – це військовий підрозділ, оснащений залежно від його призна-

чення і штату метеоприладами.

Метеорологічнапідготовкавдивізіоні організовується відповідно до вказівок стар-

шого командира (штабу) [1]. Вона містить:

– організацію прямого прийому метеорологічних бюлетенів від метеорологічної станції

і метеорологічного поста СВЗ, а якщо прийом неможливий отримання бюлетенів вищого

штабу;

– контроль метеорологічної підготовки в батареях;

– передачу бюлетенів у батареї;

– складання наближених бюлетенів Метеосередній” за допомогою даних метеопоста

дивізіону та передачу їх у батареї.

Шагрупа(4 цифри)

– Метео, 11 – умовне позначення артилерійського бюлетеня „Метеосередній”,

– 08 – бюлетень складений метеорологічною станцією № 8.

Гагрупа(5 цифр)

08103 – зондування атмосфери закінчено 8-го о 10 годині 30 хвилин.

3-тягрупа(4 цифри) __

0080 – висота розташування метеостанції над рівнем моря 80 м.

Тагрупа(5 цифр)

013 – відхилення наземного тиску атмосфери на рівні АМС + 13 мм рт.ст.,

76 – відхилення наземної віртуальної температури на рівні АМС -260С.

Тагрупа(4 цифри)

02 – стандартна висота в сотнях метрів 02=200м,

11 – середнє відхилення густини повітря в шарі атмосфери від поверхні землі до стан-

дартної висоти в процентах, 11%.

Тагрупа(6 цифр)

74 – середнє відхилення температури повітря в градусах в шарі атмосфери від поверхні

землі до стандартної висоти, зазначеної в 5-й групі (74)= - 240С,

17 – дирекційний кут напрямку (звідки дме) середнього вітру в великих поділках куто-

міра для цієї самої висоти (17) = 17-00,

06 – швидкість середнього вітру в шарі атмосфери від поверхні землі до стандартної

висоти в м/с. (06) = 6 м/с.

Усі наступні чотиризначні групи цифр до 31 групи вказують на стандартну висоту і се-

реднє відхилення щільності повітря як в 5-й групі. 31-ша група – 12 і далі 14, 18, 22, 26, 30 –

стандартні висоти в км, а шестизначні групи аналогічні 6-й групі цифр.

Бюлетень

У випадках, коли немає можливості прийняти бюлетень, складений метеорологічною

станцією, або коли давність одержаного бюлетеня перевищує 3 години, метеорологічним по-

стом артилерійського дивізіону складається наближений бюлетень „Метеосередній”. Він ви-

користовується тільки в підрозділах дивізіону, до складу якого входить метеорологічний по-

ст. Бюлетень складається до висоти 4 км [12].

Наближений бюлетень використовують під час визначення установок для стрільби в

обмеженнях:

– термін придатності наближеного бюлетеня до 1 години – за умови, що висота входу

в бюлетень до 1600 м;

– способом повної підготовки, якщо висота входу в бюлетень не перевищує 800 м;

– способом скороченої підготовки, якщо висота входу в бюлетень до 1600 м.

У цих умовах помилки метеорологічної підготовки під час використання наближеного

бюлетеня не перевищуватимуть похибок метеорологічної підготовки під час використання

бюлетеня „Метеосередній”, переданого метеорологічною станцією з давністю до 3 годин.

 

Порядок розрахунку поправок

Кв і Кк

Коректури дальності й напрямку під час пристрілювання цілі визначають за допомогою

приладів або розрахунком.

Визначаючи коректури розрахунком, застосовують коефіцієнт віддалення Кв та крок

кутоміра Кк [1,8].

Коректури вводять з точністю, яку дозволяють прицільні пристрої.

Під час пристрілювання цілі в умовах малого зміщення (поправка на зміщення менше

5-00) розриви, які відхилилися від цілі, виводять на лінію спостереження за допомогою коефіцієнта віддалення (рис. 6.1).

 

Скорочена підготовка

Скорочена підготовка установок для стрільби – це такий спосіб визначення установок,

під час застосування якого відхилення умов стрільби від табличних враховуються неповніс-

тю або наближено [1,3].

Установки для стрільби вважаються визначеними способом скороченої підготовки, як-

що є хоча б одне відхилення від вимог для повної підготовки. Вона використовується тоді,

коли за умовами обставин неможливо виконати всі заходи з підготовки стрільби або коли де-

які елементи підготовки виконуються з недостатньою точністю.

Під час проведення скороченої підготовки необхідне, як правило, проведення пристрі-

лювання цілі.

Установки, розраховані способом скороченої підготовки, дозволяється використовува-

ти для стрільби на подавлення без пристрілювання тільки під час ведення вогню дивізіоном

по групових цілях у тих випадках, якщо координати цілі визначені згідно з вимогами ПС і

УВ, але має відступ від вимог, передбачених для повної підготовки, одночасно не більш ніж

з двох умов. Ці відступи не повинні виходити за такі межі:

– координати ВП визначені покарті масштабу не менше 1:50000 (1:100000) за допомо-

гою приладів або навігаційної апаратури;

– абсолютні висоти ВП визначені за допомогою карти 1:100 000 (за допомогою кутови-

мірювального приладу);

– дирекційні кути орієнтовних напрямків визначені за допомогою гірокурсопокажчика

автономної навігаційної апаратури або за допомогою магнітної стрілки бусолі;

– метеорологічні умови визначені за бюлетенем „Метеосередній” давністю до 8 годин,

або за наближеним бюлетенем „Метеосередній” за давністю не більше 1 години, з висотою

входу до 1600 м;

– відхилення початкової швидкості снарядів ураховано тільки за зношенням каналу

ствола основної гармати батареї, в такому випадку враховуються поправки на відхилення

всіх балістичних характеристик боєприпасів, передбачених Таблицями стрільби (на ковпачок

підривника, на вогнегасник, на непофарбованість снарядів (мін), інше).

Таким чином, скорочена підготовка відрізняється від повної підготовки головним чи-

ном точністю визначення установок для стрільби. Що стосується порядку і правил визначен-

ня установок для стрільби способом скороченої підготовки, то вони, в основному, такі самі,

як і під час проведення повної підготовки.__

 

Пристрілювання цілей

Пристрілювання цілі – це визначення стрільбою установок прицільних пристроїв гар-

мат (мінометів) і підривника (трубки) для ураження цілі. Це визначення стрільбою установок

прицілу, рівня, кутоміра, які є найвигідніші для ураження цілі.

Пристрілювання ведуть за виміряними відхиленнями або за спостереженням знаків роз-

ривів [1,3,8].

Пристрілювання за виміряними відхиленнями ведуть за допомогою далекоміра, спря-

женого спостереження, секундоміра, радіолокаційної станції, підрозділу звукової розвідки і

вертольота.

Пристрілювання за СЗР застосовують, коли пристрілювання за виміряними відхилен-

нями за допомогою далекоміра або спряженого спостереження ускладнене, а за допомогою

інших технічних засобів неможливе.

Для пристрілювання призначають ті самі вид траєкторії, снаряд, тип підривника, номер

та партію зарядів, що і для стрільби на ураження.

Пристрілювання забезпечують надійним та безперервним спостереженням розривів,

для чого:

визначають (оцінюють) відхилення розривів від цілі за дальністю в метрах (знаки роз-

ривів), а за напрямком – у поділках кутоміра;

оцінюють категорії розривів (повітряний, наземний) під час рекошетної стрільби;

оцінюють категорії розривів (повітряний, наземний, „клювок”) і вимірюють кут місця

розривів у повітрі від горизонту спостережного пункту (вертикальний кут між повітряним

розривом і ціллю) під час стрільби снарядами з дистанційним підривником (трубкою).

Місце розриву визначають у момент його появи за спалахом та хмаринкою розриву, за

місцем падіння осколків або вирвою. Дослідити хмаринку розриву й дати оцінку його знаку

можна лише під час бокового відносно лінії спостереження вітру.

Перший розрив спостерігають неозброєним оком або за допомогою приладу з найбіль-

шим полем зору; для чого спочатку помічають місце, де відбувся розрив, а потім виміряють

його відхилення від цілі.

Якщо перший розрив не помічено, здійснюють наступний постріл на цих самих або на

змінених установах з метою отримати розрив на спостережній ділянці місцевості.

СЗР

Пристрілюванням відшукують найвигідніші установки для стрільби на ураження, і суть

його полягає в тому, що ЦРС наближають до цілі (центра цілі), вводячи коректури за дальні-

стю, які визначені за результатами оцінки знаків розривів щодо цілі, шляхом послідовного

половинення вилки дальності.Коректури напрямку визначають за загальними правилами.

Порядок пристрілювання за СЗР [1].

1 Пристрілювання починають поодинокими пострілами на вирахуваних установках.

2 Якщо після першого пострілу виміряне тільки бокове відхилення розриву, виводять

розрив на лінію спостереження, беручи відхилення за дальністю таким, що дорівнює нулю

(використовуючи коефіцієнт віддалення, Кв) і призначають ще один постріл:

3 Отримавши знак по розриву, приймають його перелітним (недолітним) по лінії спо-

стереження на величину першої вилки, яка дорівнює 200 м, вводять коректури з урахуванням

виміряного відхилення розриву в напрямку і призначають наступний постріл.

4 Таким чином діють до отримання розриву протилежного знаку, після чого половинять

вилку і, якщо потрібно,продовжують пристрілювання.

Залежно від відхилення розриву від цілі в дальності величина першої вилки може бути

зменшена або збільшена.

ВИЛКА – це різниця двох кутів підвищення (двох установок прицілу, за умови однієї і

тієї самої установки рівня), на одному із яких під час пристрілювання отриманий переліт, а

на другому – недоліт.

Пристрілювання дальності й напрямку здійснюють одночасно. Відхилення розривів за

напрямком визначають за допомогою приладів: бінокля, бусолі. Завданням пристрілювання

напрямку є відшукання стрільбою такої установки кутоміра, за якого ціль буде накриватись

еліпсом розсіювання за напрямком, а також виведення розривів на лінію спостереження й

утримання їх на ній для полегшення оцінки відхилень розривів від цілі за дальністю: пере-

льотів(„+”) або недольотів („-”).

Коректури дальності і напрямку визначають за допомогою ПРК, ПУВ або МК, а за їх

відсутністю – розрахунком.

Якщо ПЗ менше 5-00, тоді основний спосіб визначення коректур – розрахунком.

Менше 100 м

Групові цілі залежно від їх характеру, важливості та обставин подавляють або знищу-

ють вогнем дивізіону або батареї. Спосіб обстрілу призначають виходячи з її реальних роз-

мірів, які не повинні перевищувати максимальних. Віяло розривів призначають за шириною

цілі. Стрільбу ведуть одним або кількома вогневими нальотами до виконання вогневого за-вдання.

Ураження групових цілей глибиною менше 100 метрів здійснюють за правилами ура-

ження окремих цілей. Залежно від значення фронту та від характеру цілі стрільбу ведуть на

одній або двох установках кутоміра.

Ураження групових цілей глибиною менше 100 метрів ведуть серіями швидкого вогню

по 2-4 снаряди на гармату.

Відхилення розривів за дальністю визначають як різницю дальностей до розривів і цілі,

виміряних далекоміром.

Відхилення розривів за напрямком розраховують як різницю дирекційних кутів між

розривом і ціллю або вимірюють за допомогою іншого оптичного приладу (бусолі, бінокля

та ін.).

Більше 100 м.

Під час стрільби на одній установці прицілу по цілі глибиною 100 метрів і більше ура-

ження цілі по глибині буде нерівномірним: частина цілі, яка накривається краями еліпса роз-

сіювання розривів буде уражатися менше, ніж та частина цілі, яка накривається центральною

частиною еліпса, розсіювання розривів, або зовсім не буде уражатися, або буде уражатися

випадковими осколками. Для накриття цілі областю розривів і рівномірного ураження всієї

цілі по глибині необхідно ввести спеціальне розсіювання, тобто вести стрільбу на декількох

установках прицілу. Розрахунки та досліди проведення бойових стрільб показують, що в

цьому випадку, як і під час ведення вогню по неспостереженій цілі, стрільбу необхідно вести

на трьох установках прицілу зі стрибком, що дорівнює 1/3 глибині цілі, що і записано в Пра-

вилах стрільби і управління вогнем артилерії.

Стрільбу на ураження спостережених групових цілей вигідніше вести за віялом, побу-

дованим по ширині цілі. В цьому випадку одночасно буде уражатися вся ціль. Але коли роз-

мір цілі малий, не завжди можливо побудувати віяло по ширині цілі; наприклад, під час стрі-

льби шестигарматною батареєю на дальність 8 км по цілі з розмірами по фронту 25 метрів

інтервал віяла буде менше 1-ї поділки кутоміра. Тому стрільбу в цих умовах, необхідно вести

зі скупченим віялом. Крім того, необхідно мати на увазі, що під час скупченого віяла розриви

снарядів відбудуться не в одній точці, оскільки наявне розсіювання снарядів та помилки по-

будови віяла батареї. Тому снаряди будуть розподілятися на деякому фронті.

Розрахунки показують, що під час стрільби взводом (батареєю) нарізних гармат, коли

скупчене віяло, фронт ураження дорівнюватиме в середньому, приблизно 50 метрів. Тому під

час стрільби по цілях розмірами по фронту до 50 метрів можна призначати скупчене віяло, а

інших випадках – віяло по ширині цілі.

Стрільба на рикошетах

Явище розриву снаряда у повітрі після відбиття від перешкоди називається рикошетом.

Стрільба на рикошетах була відома ще в ХІV столітті і широко застосовувалась у всіх

війнах та конфліктах і в наш час.

Рикошетна стрільба – це найбільш ефективна стрільба на ураження окремих і групових

спостережених відкритих і розташованих у відкритих окопах неброньованих та відкрито роз-

ташованих легко броньованих цілей [1,3]. Розрив снаряда після рикошету має вигляд (рис.

7.5):

Приведена зона ураження живої сили під час осколкової дії снаряда під час стрільби на

рикошетах в 1,5 – 2 рази більша, ніж приведена зона ураження під час установки підривника

на осколкову дію, тому що під час розриву снаряда у повітрі осколки летять прямовисно

вниз (3 – 5м) від проекції розриву, а не залишаються у вирві та ґрунті, як і під час наземного

розриву. Тому вогневе завдання може бути виконане з меншою витратою снарядів. Отже,

якщо із загального числа розривів більше половини будуть повітряними, тоді стрільба на ри-

кошетах є більш ефективною, ніж з установкою підривника на осколкову дію. Крім того, роз-

рив снаряда у повітрі здійснює великий моральний вплив на противника. Звук розриву чіт-

кий. Очевидно, що для отримання повітряного розриву снаряда, за наявністю підривника

ударної дії, необхідні визначені умови, до яких належать:

- установка підривника на сповільнену дію (час від моменту зустрічі снаряда з пере-

шкодою до моменту розриву становить 0,10 – 0,15 с);

- кут зустрічі має бути таким, щоб можна отримувати рикошети;

- стан і характер поверхні ґрунту (перешкоди) в районі цілі сприятливі для отримання

рикошетів;

- достатня кінцева швидкість снаряда, що забезпечує подолання опору перешкоди і

виходу снаряда на її поверхню за час дії підривника.

Як правило, рикошети, виникають коли маємо невеликі кути зустрічі (μ>) й установку

підривника на сповільнену дію.

На практиці установлено – якщо:

1 0о < μ < 10о – одержується 100% рикошетів.

2 10о < μ < 20о – одержується 75% рикошетів.

3 20о < μ < 30о – одержується 30% рикошетів.

4 30о < μ < 90о – рикошетів не буде. Снаряд проникає у ґрунт і його шлях близький до прямо-

лінійного.

Кут зустрічі (μ) залежить від кута падіння снаряда (Θс) і кута нахилу місцевості (α).

Сутність цього висновку показана на рис. 7.6.

Правила стрільби і управління вогнем рекомендують, що заряд для стрільби необхідно

вибирати найбільший або близький до нього з таким розрахунком, щоб вирахувана дальність

до цілі не перевищувала зазначену у Таблицях стрільби дальність, яка забезпечує отримання

рикошетів (кут падіння для стрільби по наземних цілях до 20о, по надводних – до 10о); уста-

новку підривника призначають на сповільнену дію.

Заряд вибирають за Таблицями стрільби, щоб вирахувана дальність до цілі знаходилася

вище лінії Р_____Р і щоб був запас дальності не менше 1-2 перших вилок (200-400м).

Особливості пристрілювання

Пристрілювання розпочинають і ведуть за тими самими правилами, що і під час стріль-

би з установкою підривника на осколкову або фугасну дії.

Отримавши на початку стрільби 2 – 3 рикошети, які не дали спостереження за дальніс-

тю (за хмарою розриву, за місцем падіння осколків або снаряда), від рикошетної стрільби не

відмовляються, але продовжують пристрілювання з установкою підривника на фугасну дію.

Стрільбу на ураження розпочинають і в подальшому ведуть знову з установкою підрив-

ника на сповільнену дію.

Після закінчення пристрілювання з установкою підривника на сповільнену дію, коли

оцінювалися знаки за спостереженням повітряних розривів або за місцями падіння осколків,

на ураження переходять за тими самими правилами, що і під час ударної стрільби.

Ця рекомендація обґрунтована виходячи з такого:

Ефективність ураження цілі осколками снаряда після рикошету в 1,5-2 рази більша, ніж

під час наземного розриву з установкою підривника на осколкову дію; під час отримання на-

земного розриву з установкою підривника на сповільнену дію враження цілі осколками

практично виключається (вони поглинаються воронкою); отже, якщо кількість повітряних

розривів буде становити половину і більше від загальної кількості розривів, то така стрільба

за ефективністю дорівнює стрільбі, коли установка підривника на осколкову дію.

Коректури під час стрільби на ураження визначаються за загальними правилами.

 

Визначення коректур на ПУВ

Для визначення коректур на ПУВ встановлюють центральний вузол над точкою цілі.

Суміщають робочий зріз лінійки дальностей із КСП. Проти точки КСП на лінійці дальнос-

тей наносять олівцем риску та позначають її літерою„К”. Над рискою ставлять „мінус”, а

під нею „плюс” для нанесення розриву за значенням перельоту або недольоту. На рухомому

кутомірному секторі наносять риску та позначають її літерою„К” для нанесення розриву

(центра групи розривів) за значенням його бокового відхилення від цілі. Після цього сумі-

щають робочий зріз лінійки дальностей з точкою ВП. Під час цього центральний кут зали-

шається над точкою цілі. Проти точки ВП на лінійці дальностей наносять олівцем риску та

позначають її літерою„Б” (риска збігається з топографічною дальністю). Над рискою став-

лять „плюс”, а під нею „мінус” для визначення знака коректури. На рухомому кутомірному

секторі наносять риску та позначають її літерою„Б” для нанесення коректури напрямку.

Визначення коректур здійснюється таким чином:

- за відхиленням розриву від цілі за дальністю і напрямком, визначеним із КСП, на-

носять його положення на ПУВ, після чого лінійку дальностей суміщають з ВП;

- за допомогою кутомірного сектора визначають коректуру напрямку, а коректуру

дальності визначають як різницю дальностей до розриву і цілі (щодо риски Б).

Визначені таким чином коректури вводять у прицільні пристрої.

Види віяла батареї

Кількість гармат, які залучаються для ураження цілей, залежить від їх важливості, ха-

рактеру, розмірів, умов бойової обстановки, а також від наявності часу для виконання вогне-

вих завдань.

Теоретичними дослідженнями доведено та підтверджується досвідом ведення бойових

дій в локальних війнах та конфліктах, що чим більше гармат залучається до стрільби, тим

ефективніша стрільба та менше часу потрібно для ураження цілі.

Пристрілювання цілі здійснюється основною гарматою, в результаті чого визначаються

установки для стрільби на ураження. Для ураження цілі залучають, як правило, взвод або ба-

тарею. Стрільбу на ураження спостережених цілей ведуть серіями швидкого вогню, призна-

чаючи по 2-4 снаряди на гармату.

Перша серія швидкого вогню проводиться на установці прицілу, яка відповідає центру

цілі, та з віялом, яке побудоване на вогневій позиції відповідно до значення фронту цілі.

Ведення вогню батареєю або взводом має деякі особливості, які спричинені необхідніс-

тю побудови потрібного віяла та обліку індивідуальних поправок командирами гармат.

Розрізняють віяло батареї та віяло розривів.

Віяло батареї (взводу) – це взаємне узгодження напрямків стволів гармат (мінометів,

бойових машин) для ведення вогню.Віяло батареї будується на вогневої позиції [3].

Розрізняють такі види віяла батареї:

– паралельне – віяло, під час якого осі каналів стволів наведених гармат паралельні

(рис. 7.2 а). Паралельне віяло є початковим положенням гармат батареї, від якого перехо-

дять до віяла скупченого та віяла за шириною цілі;

– скупчене – продовження осі каналів стволів наведених гармат перехрещується в точ-

ці цілі (рис. 7.2 б);

– зашириноюцілі – віяло, під час якого відстань між продовженням осі каналів ство-

лів сусідніх гармат на дальності цілі дорівнює фронту цілі, поділеному на число гармат бата-

реї (рис. 7.2в).

Віялорозривів – це сукупність розривів снарядів (мін) батарейної (взводної) черги або

залпу, які отримані на одному куті підвищення. Віяло розривів може бути скупченим або за

шириною цілі.

Скупченимвіялом розривів називають віяло, під час якого середні траєкторії усіх га-

рмат батареї направлені в одну точку.

Віялорозривівзашириноюцілі – віяло, ширина якого відповідає фронту цілі.

Шириноювіяларозривів називається відстань по фронту між центрами розсіювання

снарядів крайніх гармат батареї (взводу).

Для побудови віяла за шириною цілі розраховують інтервал віяла.

Інтервалвіяла – це відстань по фронту між точками прицілювання сусідніх гармат.

Розрахований інтервал віяла передають на вогневу позицію командою (наприклад): „Віяло

0-05”.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-26; просмотров: 627; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.64.201 (0.305 с.)