Строк дії охорони прав на комерційну таємницю.

Приблизний розрахунок часу

Вступ – 5 хвилин

Перше питання – 20 хвилин;

Друге питання – 10 хвилин;

Третє питання – 15 хвилин;

Четверте питання – 25 хвилин;

Висновок – 5 хвилин.

Література:

1. Конституція України 1996р.

2. Закон України “Про власність” // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. - № 20. Ст. 249.

3. Цивільний кодекс України – К.: Атіка, 2003.

4. Господарський кодекс – К.: Атіка, 2003.

5. Закон України про авторське право і суміжні права” 1993р. в редакції 2001 р.

6. Закон України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” 1993р.

7. Закон України “Про охорону прав на промислові зразки” 1993р.

8. Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” 1993р.

9. Закон України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” 1993р.

10. Андрощук Г.А. Ряботягова Л.І. Патентне право. Навч. посібник. К.: 2001.

11. Дахно І.І. Право інтелектуальної власності. Навч. посібник.: К., 2002.

12. Підопригора О.О. Інтелектуальна власність: Законодавство України про інтелектуальну власність. Х “Консул”, 1997.

13. Підопригора О.А. Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності. К.: “Юринком Інтер”, 1998.

14. Цивільне право України у 2 кн. \ Авт. колект. під керівн. Дзери О.В. – К.: Юринком Інтер, 2002.

15. Цивільне право України: Підручник \ Є.О. Харитонов, Н.О. Саніахметова. – К.: Істина, 2003.

16. Цивільне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах \ За заг. ред. Я.С. Шевченко. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003 р.

Вступ.

Шановні студенти!

Специфічність інституту нерозкритої інформації полягає в тому, що вона не піддається офіційній реєстрації. Опис, який складає її сутність, має конфіденційний характер і надається із серйозними застереженнями. У ліцензійних договорах які ми розглянули на попередніх лекціях, як правило, зазначається порядок і умови передачі цієї інфор­мації.

Цими та іншими чинниками зумовлюється потреба у окре­мому правовому інституті захисту такої нерозкритої інфор­мації, оскільки вона в сучасних умовах набуває все більшої ціни як товар. Цей товар користується значним попитом. Можна було б сказати, що нерозкрита інформація, в тому числі ноу-хау, є додатковим елементом, який істотно підсилює ефективність патентного захисту винаходів та інших науково-технічних досягнень. У поєднанні з патентом нерозкрита інформація створює більш надійний захист винаходів та інших технічних рішень від неправомірного використання третіми особами.

Однак проблема полягає в тому, як забезпечити правову охорону нерозкритої інформації, не розкриваючи її змісту, її сутності. Адже немає що захищати — офіційної реєстрації цієї інформації не існує, правоохоронних документів на неї ніхто не видає, її сутність має винятково конфіденційний характер. Ця проблема ускладнюється ще й тим, що виявити непра­вомірне використання цієї інформації майже неможливо, вста­новити порушення і порушника також непросто. Неправомір­ного користувача нерозкритої інформації за руку не схопиш, як звичайного злодія. Нерозкритою інформацією у більшості випадків можна заволодіти тільки очима, розумом, свідомістю. Фахівцю достатньо одного погляду на креслення, механізм, улаштування тощо, щоб одразу збагнути принцип їх роботи. Це зовсім не означає, що така нерозкрита інформація вза­галі не підлягає опису чи будь-якій іншій фіксації на мате­ріальному носії. Але там, де це можливо, будь-якої фіксації уникають саме з метою запобігти розголошенню а сутності.

Тож темою нашої лекції є правова охорона комерційної таємниці.

Питання Поняття та ознаки комерційної таємниці

Поняття комерційної таємниці. Основи цивільно-правового регулювання комерційної таєм­ниці закладені в ЦК, інших законодавчих актах.

Відповідно до ст. 505 ЦК ” комерційною таємницею є інфор­мація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є лег­кодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інфор­мації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам за­ходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка закон­но контролює цю інформацію ”.

Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характе­ру, за винятком тих, що відповідно до чинного законодавства не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Комерційна таємниця - це певна сукупність відомостей, знань, тобто вид інформаційного ресурсу.Якщо інформацію створено внаслідок певних інтелектуальних зусиль людини, її можна роз­глядати як об'єкт прав інтелектуальної власності.

Види інформації, що не можуть становити комерційну таємницю.

До видів інформації, що не можуть становити комерційну тає­мницю, зокрема, належать:

• установчі документи;

• документи, що дають право здійснювати підприємницьку діяльність;

• відомості за встановленими формами звітності про фінансо­во-господарську діяльність та інші відомості, необхідні для перевірки правильності обчислення, сплати податків та інших обов'яз­кових платежів;

• документи про платоспроможність;

• відомості про чисельність, склад працівників, їхню заробіт­ну плату та умови праці;

• документи про сплату податків та інших обов'язкових плате­жів, а також відомості про забруднення довкілля, порушення антимонопольного законодавства, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що заподіює шкоду здоров'ю населення.

Законодавство, що безпосередньо регулює режим комерційної таємниці та її захисту, складається з:

А. ст. 52 Закону України від 20.03.91 “Про банки і банківську діяльність”;

Б. ст. 28, 30, 38 Закону України від 2.10.92 “Про інформацію” (банківська таємниця);

В. ст. 16-19 Закону України від 7.06.96. “ Про захист від недобросовісної конкуренції”;

Г. ст. 231, 232 Кримінального кодексу України;

Д. ст. 164-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

Е. Постанова КМУ України від 9.08.93 р. “Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці”.

Питання 2. Суб'єкти права на комерційну таємницю

Комерційною таємницею вважають лише ту інформацію, що стосується підприємницької діяльності. Тому суб'єкти підприє­мницької діяльності є суб'єктами прав на комерційну таємницю.

Підприємницькі товариства - це “ товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та по­дальшого його розподілу між учасниками ” (ст. 84 ЦК). Видами підприємницьких товариств є: господарські товариства (акціонер­не товариство, товариство з обмеженою або додатковою відпові­дальністю), повне та командитне товариства або виробничі ко­оперативи.

Відповідно до ст. 506 ЦК суб'єктами прав на комерційну таємницю можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, які пра­вомірно визначили інформацію як комерційну таємницю.

Комерційна таємниця виникає під час діяльності комерційної організації. Але володільцем комерційної таємниці може бути і юридична особа - некомерційна організація. У процесі своєї діяль­ності вона може набути знання, що становлять інтерес для інших осіб, надати відповідну інформацію цим особам, тим більше що комерційна діяльність не є забороненою для некомерційних орга­нізацій.

Фізична особа, яка не є індивідуальним підприємцем, не може володіти комерційною таємницею. У той же час немає перешкод для придбання такою фізичною особою права на використання відповідної комерційної таємниці.

Чинне законодавство не встановлює будь-яких спеціальних обмежень володіння правами на комерційну таємницю для іно­земних громадян або іноземних юридичних осіб. Вони можуть во­лодіти цими правами на тих самих підставах, що й українські юри­дичні та фізичні особи.

Правомочності суб’єктів господарювання щодо комерційної таємниці. Суб’єкт господарювання, що є володільцем технічної, організаційної або іншої комерційної інформації, має право на захист від незаконного використання цієї інформації третіми особами, за умов, що ця інформація має комерційну цінність у зв’язку з тим, що вона невідома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, а володілець інформації вживає належних заходів до охорони її конфіденційності.

Висновок по другому питанню:

Відповідно до ст. 506 ЦК суб'єктами прав на комерційну таємницю можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, які пра­вомірно визначили інформацію як комерційну таємницю.

Питання 3. Права на комерційну таємницю

Питання 4. Охорона прав на комерційну таємницю

ВИСНОВОК

Комерційна таємниця як об’єкт інтелектуальної власності є предметом регулювання глави 46 ЦКУ. Кримінально-правові аспекти її охорони включені до ст. 231, 232 Кримінального кодексу України (КК). Це дає підстави для висновку, що правовий режим комерційної таємниці став комплексним інститутом права, тобто регулюється нормами різних галузей права (господарського, цивільного, кримінального тощо).

Ознаки комерційної таємниці, за наявності яких (у сукупності мають бути наявними всі ознаки) вона користується захистом від незаконного використання третіми особами:

· Є інформацією комерційного характеру (“Технічна, організа­ційна, комерційна, економічна та інша інформація, здатна сприяти підвищенню ефективності виробництва та іншої сус­пільне корисної діяльності або давати інший позитивний ефект, не відома третім особам, внаслідок чого має комерційну вартість, визнається нерозкритою інформацією”).

· Має комерційну цінність у зв’язку з тим, що вона невідома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах. Інформація тому й називається нерозкритою, що має конфіденційний характер. Вона може бути товаром лише за умови, що не відома третім особам, і довідатися про її сутність не можна з інших джерел. Водночас зазначена інформація має бути здатною до відчуження її володільцем. Неможе вва­жатися нерозкритою інформацією і підпадати під правову охо­рону фізична, психологічна чи будь-яка інша здатність люди­ни до певного впливу на інших людей або вміння здійснювати певні дії, недоступні іншим. Ця здатність не може бути това­ром, оскільки вона невід'ємна від її суб'єкта — лише інформація, яку можна відділити від її носія, тобто передати іншим особам, є такою, що охороняється.

· Володілець інформації вживає належних заходів до охорони її конфіденційності.

Отже, комерційною таємницеює інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Приблизний розрахунок часу

Вступ – 5 хвилин

Перше питання – 20 хвилин;

Друге питання – 10 хвилин;

Третє питання – 15 хвилин;

Четверте питання – 25 хвилин;

Висновок – 5 хвилин.

Література:

1. Конституція України 1996р.

2. Закон України “Про власність” // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. - № 20. Ст. 249.

3. Цивільний кодекс України – К.: Атіка, 2003.

4. Господарський кодекс – К.: Атіка, 2003.

5. Закон України про авторське право і суміжні права” 1993р. в редакції 2001 р.

6. Закон України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” 1993р.

7. Закон України “Про охорону прав на промислові зразки” 1993р.

8. Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” 1993р.

9. Закон України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” 1993р.

10. Андрощук Г.А. Ряботягова Л.І. Патентне право. Навч. посібник. К.: 2001.

11. Дахно І.І. Право інтелектуальної власності. Навч. посібник.: К., 2002.

12. Підопригора О.О. Інтелектуальна власність: Законодавство України про інтелектуальну власність. Х “Консул”, 1997.

13. Підопригора О.А. Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності. К.: “Юринком Інтер”, 1998.

14. Цивільне право України у 2 кн. \ Авт. колект. під керівн. Дзери О.В. – К.: Юринком Інтер, 2002.

15. Цивільне право України: Підручник \ Є.О. Харитонов, Н.О. Саніахметова. – К.: Істина, 2003.

16. Цивільне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах \ За заг. ред. Я.С. Шевченко. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003 р.

Вступ.

Шановні студенти!

Специфічність інституту нерозкритої інформації полягає в тому, що вона не піддається офіційній реєстрації. Опис, який складає її сутність, має конфіденційний характер і надається із серйозними застереженнями. У ліцензійних договорах які ми розглянули на попередніх лекціях, як правило, зазначається порядок і умови передачі цієї інфор­мації.

Цими та іншими чинниками зумовлюється потреба у окре­мому правовому інституті захисту такої нерозкритої інфор­мації, оскільки вона в сучасних умовах набуває все більшої ціни як товар. Цей товар користується значним попитом. Можна було б сказати, що нерозкрита інформація, в тому числі ноу-хау, є додатковим елементом, який істотно підсилює ефективність патентного захисту винаходів та інших науково-технічних досягнень. У поєднанні з патентом нерозкрита інформація створює більш надійний захист винаходів та інших технічних рішень від неправомірного використання третіми особами.

Однак проблема полягає в тому, як забезпечити правову охорону нерозкритої інформації, не розкриваючи її змісту, її сутності. Адже немає що захищати — офіційної реєстрації цієї інформації не існує, правоохоронних документів на неї ніхто не видає, її сутність має винятково конфіденційний характер. Ця проблема ускладнюється ще й тим, що виявити непра­вомірне використання цієї інформації майже неможливо, вста­новити порушення і порушника також непросто. Неправомір­ного користувача нерозкритої інформації за руку не схопиш, як звичайного злодія. Нерозкритою інформацією у більшості випадків можна заволодіти тільки очима, розумом, свідомістю. Фахівцю достатньо одного погляду на креслення, механізм, улаштування тощо, щоб одразу збагнути принцип їх роботи. Це зовсім не означає, що така нерозкрита інформація вза­галі не підлягає опису чи будь-якій іншій фіксації на мате­ріальному носії. Але там, де це можливо, будь-якої фіксації уникають саме з метою запобігти розголошенню а сутності.

Тож темою нашої лекції є правова охорона комерційної таємниці.

Питання Поняття та ознаки комерційної таємниці

Поняття комерційної таємниці. Основи цивільно-правового регулювання комерційної таєм­ниці закладені в ЦК, інших законодавчих актах.

Відповідно до ст. 505 ЦК ” комерційною таємницею є інфор­мація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є лег­кодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інфор­мації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам за­ходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка закон­но контролює цю інформацію ”.

Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характе­ру, за винятком тих, що відповідно до чинного законодавства не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Комерційна таємниця - це певна сукупність відомостей, знань, тобто вид інформаційного ресурсу.Якщо інформацію створено внаслідок певних інтелектуальних зусиль людини, її можна роз­глядати як об'єкт прав інтелектуальної власності.

Види інформації, що не можуть становити комерційну таємницю.

До видів інформації, що не можуть становити комерційну тає­мницю, зокрема, належать:

• установчі документи;

• документи, що дають право здійснювати підприємницьку діяльність;

• відомості за встановленими формами звітності про фінансо­во-господарську діяльність та інші відомості, необхідні для перевірки правильності обчислення, сплати податків та інших обов'яз­кових платежів;

• документи про платоспроможність;

• відомості про чисельність, склад працівників, їхню заробіт­ну плату та умови праці;

• документи про сплату податків та інших обов'язкових плате­жів, а також відомості про забруднення довкілля, порушення антимонопольного законодавства, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що заподіює шкоду здоров'ю населення.

Законодавство, що безпосередньо регулює режим комерційної таємниці та її захисту, складається з:

А. ст. 52 Закону України від 20.03.91 “Про банки і банківську діяльність”;

Б. ст. 28, 30, 38 Закону України від 2.10.92 “Про інформацію” (банківська таємниця);

В. ст. 16-19 Закону України від 7.06.96. “ Про захист від недобросовісної конкуренції”;

Г. ст. 231, 232 Кримінального кодексу України;

Д. ст. 164-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

Е. Постанова КМУ України від 9.08.93 р. “Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці”.

Строк дії охорони прав на комерційну таємницю.

Строк дії охорони прав на комерційну таємницю обмежує лише строк існування сукупності ознак комерційної таємниці (ст. 508 ЦК).

Права на комерційну таємницю діють, поки зберігається фак­тична монополія особи на конфіденційну інформацію, що лежить в основі комерційної таємниці.

Комерційна таємниця та дотримання формальностей.

Комерційна таємниця не потребує офіційного визнання її охороноспроможності, державної реєстрації та виконання інших фор­мальностей, а також сплати державних зборів чи мита.