Вимоги до комерційної таємниці.

Комерційна таємниця має відповідати таким вимогам:

• інформація, що становить комерційну таємницю, невідома іншим особам;

• відсутній вільний доступ до інформації на законній підставі;

• вжито заходів для охорони конфіденційності інформації.

Необхідні певні зусилля для збереження секретності.

Приклад: Так, у США один із пивоварних заводів легалізував тури для відвіду­вачів, під час яких їх знайомили із процесом виготовлення пива, а в кінці туру влаштовували дегустацію. Інженери фірми-конкурента взяли участь у такому турі та скопіювали виробничий процес. Виник конфлікт, який розглядали в судовому порядку. Суд виз­нав, що потерпіла компанія не вжила розумних заходів для охо­рони своїх секретів, а це означає відсутність комерційної таєм­ниці в її виробничих процесах.

Основи охорони комерційної таємниці.

Охорона комерційної таємниці має моральну, економічну та політичну основу.

Моральною основою охорони комерційної таємниці є біблійна заповідь: “Не вкради”.

Економічною основою - заохочення нововведень.

Політичною основою - могутнє лобі крупного бізнесу, що є володільцем більшості промислових секретів.

Порівняно просто захистити виробничі секрети як комерцій­ну таємницю, і в цьому разі конкуренти можуть ними скориста­тися тільки якщо відкриють такий самий спосіб виробництва са­мостійно. Одержання патенту - процес тривалий і дорогий. Тому підприємства не можуть собі дозволити патентувати будь-яку раціоналізаторську пропозицію або нововведення. А комерційна таємниця може забезпечувати охорону секретів виробництва і, отже, стимулювати новаторські пропозиції, кожна з яких порівня­но мала, щоб стати об'єктом патентування, проте їхня сукупність вже набуває цінності.

Навіть якби не було законодавства про комерційну таємницю, бізнес все одно засекречував би інформацію. Проте відсутність правової охорони гальмувала б ефективність господарської діяль­ності.

Неефективність охорони комерційної таємниці може мати два на слідки: лобіювання інтересів бізнесу щодо посилення охорони комерційної таємниці та небажання здійснювати інвестиції в ті країни, де слабка правова охорона комерційної таємниці.

Ознаки комерційної таємниці.

Комерційна таємниця має ряд специфічних ознак. Перш за все в її основі лежить фізична монополія певної особи на певну су­купність знань. Від самого правоволодільця, від повноти та ре­зультативності вжитих ним заходів щодо збереження його фак­тичної монополії на знання залежить життєвість його права на комерційну таємницю.

Комерційній таємниці властива найбільша серед інших об'єктів інтелектуальної власності універсальність. Комерційною таємни­цею можуть бути визнані найрізноманітніші відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємця.

Комерційна таємниця як об'єкт інтелектуальної власності не вимагає офіційного визнання її охороноздатності, державної реєстрації або виконання будь-яких інших формальностей, а також сплати державних зборів. Це також має значення при виборі цієї форми охорони досягнутого результату інтелектуальної діяль­ності серед існуючих можливостей.

Висновок по першому питанню:

Комерційною таємницею є інфор­мація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є лег­кодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інфор­мації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам за­ходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка закон­но контролює цю інформацію”.

Питання 2. Суб'єкти права на комерційну таємницю

Комерційною таємницею вважають лише ту інформацію, що стосується підприємницької діяльності. Тому суб'єкти підприє­мницької діяльності є суб'єктами прав на комерційну таємницю.

Підприємницькі товариства - це “ товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та по­дальшого його розподілу між учасниками ” (ст. 84 ЦК). Видами підприємницьких товариств є: господарські товариства (акціонер­не товариство, товариство з обмеженою або додатковою відпові­дальністю), повне та командитне товариства або виробничі ко­оперативи.

Відповідно до ст. 506 ЦК суб'єктами прав на комерційну таємницю можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, які пра­вомірно визначили інформацію як комерційну таємницю.

Комерційна таємниця виникає під час діяльності комерційної організації. Але володільцем комерційної таємниці може бути і юридична особа - некомерційна організація. У процесі своєї діяль­ності вона може набути знання, що становлять інтерес для інших осіб, надати відповідну інформацію цим особам, тим більше що комерційна діяльність не є забороненою для некомерційних орга­нізацій.

Фізична особа, яка не є індивідуальним підприємцем, не може володіти комерційною таємницею. У той же час немає перешкод для придбання такою фізичною особою права на використання відповідної комерційної таємниці.

Чинне законодавство не встановлює будь-яких спеціальних обмежень володіння правами на комерційну таємницю для іно­земних громадян або іноземних юридичних осіб. Вони можуть во­лодіти цими правами на тих самих підставах, що й українські юри­дичні та фізичні особи.

Правомочності суб’єктів господарювання щодо комерційної таємниці. Суб’єкт господарювання, що є володільцем технічної, організаційної або іншої комерційної інформації, має право на захист від незаконного використання цієї інформації третіми особами, за умов, що ця інформація має комерційну цінність у зв’язку з тим, що вона невідома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, а володілець інформації вживає належних заходів до охорони її конфіденційності.

Висновок по другому питанню:

Відповідно до ст. 506 ЦК суб'єктами прав на комерційну таємницю можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, які пра­вомірно визначили інформацію як комерційну таємницю.

Питання 3. Права на комерційну таємницю