Наука й релігія про будову Всесвіту

Характерною особливістю релігійного вчення про будову всесвіту є його антропоцентризм. Сутність антропоцентризму (від грець. Аnthrороs – «людина») зводиться до того, що людина – це вінець божого творіння, кінцева мета бога. Тому все, що існує у світі, створено богом заради людини. Релігійний антропоцентризм безпосередньо пов’язаний з геоцентризмом, відповідно до якого місце перебування людей, тобто Земля, є центром всесвіту. (Геоцентрична система світу (від древ. грець. Ge – Земля) – уявлення про світобудову, згідно якого центральне положення у Всесвіті займає нерухома Земля, навколо якої обертаються Сонце, Місяць, планети й зірки).

 

«Подібно тому, як людина створена заради бога, для того, щоб служити йому, - писав один з богословів середніх століть, - так і всесвіт створений заради людини, щоб служити йому; тому людина поміщена в центрі всесвіту». Навколо цього «центра», який нерухомий, обертаються небесні світила.

 

Протягом багатьох століть богослови проповідували й захищали геоцентризм, відстоювали непорушність цього перекрученого уявлення про всесвіт. Геоцентричні погляди народилися в далекі від нас часи й були обумовлені насамперед низьким рівнем знань наших далеких предків. У давній давнині людина знала лише невеличкий світ, який він бачив на власні очі. Всі перші уявлення про всесвіт відбивали в собі думку: Земля є основою світу.

 

А небо? Воно було недоступно для вивчення, і люди вірили релігійним твердженням, що небо – це інший світ, ні в чому не схожий на «грішну землю», світ вічний, незмінний і удосконалений – той світ, у якому живуть боги. Тільки розвиток наукових даних про зоряний всесвіт розкрило людині очі на навколишній світ. Вивчення природи показує нам, що не існує ніякого іншого світу, крім світу нескінченної матерії, що закономірно розвивається в часі й просторі; у світі немає ніяких надприродних, нематеріальних сил, усе, що в ньому існує, породжено матерією, що рухається. Так, вивчаючи склад різних тіл на Землі, учені встановили, що всілякі речі, предмети, організми складаються з деяких простих речовин – хімічних елементів: кисню, азоту, вуглецю, фосфору й ін. З’єднуючись один з одним у різних комбінаціях, вони і дають все різноманіття світу. З одних і тих самих речовин складаються всі мертві тіла природи і всі живі організми. І це зрозуміло. Адже між живими організмами й неживою природою немає неперехідної грані. Умови життя рослинних і тваринних організмів, їхнє харчування визначаються середовищем, у якому вони існують. Живий світ існує, розвивається серед неживої природи в тісному зв’язку з нею. Багато точних, достовірних даних відомо тепер і про природу інших небесних тіл всесвіту. Часом на Землю падають «небесні камені» – шматки космічної речовини – метеорити. Дослідження цих каменів показує, що вони не тільки не містять невідомі хімічні елементи, але й схожі по своєму складу на наші земні породи. Сонячна система, у яку входять Земля й інші планети, є лише невеликою частиною величезної зоряної системи – галактики, у якій, за підрахунками вчених, більше 100 млрд. зірок. Наша галактика – це всього лише «зоряний острів» у безмежному океані всесвіту.

 

Вивчення хімічного складу Сонця, зірок, комет також підтверджує матеріальну єдність всесвіту. Всі небесні тіла складаються з тих же хімічних елементів, з яких складаються й тіла на Землі. Наприклад, на Сонце знайдені водень, гелій, вуглець, натрій, залізо й інші елементи. Із цих речовин складаються й зірки й планети сонячної системи. Невичерпна розмаїтість всесвіту. Світовий простір заповнюють і дрібні частки матерії, і величезні небесні тіла, і гігантські зоряні об’єднання. Немає межі розмаїтості тіл природи. Але що б ми не зустріли у світі, все це лише різноманітні форми єдиної матерії, що змінюється, крім якої нічого у всесвіті не існує. Тому філософи-матеріалісти говорять, що єдність світу складається в його матеріальності.

 

Немає в природі двох ні в чому не схожих світів – земного й небесного. Є тільки один світ – всесвіт, космос. У ньому живемо ми. Як і всі інші тіла всесвіту, Земля наша перебуває в космосі, у всесвіті. Вивчаючи природу, наука прийшла також до іншого дуже важливого висновку: які б зміни не відбувалися в оточуючому нас світі, в ньому ніколи не відбувається знищення або виникнення з нічого тієї речовини, з якої складаються небесні й інші тіла природи. Матерію не можна не створити, не знищити. Це великий, абсолютний закон природи. Він підтверджується всією нашою практикою, всією наукою. Не в жодному явищі природи, не на жодному фізичному або хімічному досліді ми не спостерігаємо випадку, щоб матерія зовсім зникала або виникала з нічого.

 

Безупинно змінюючись, приймаючи все нові форми, вона ніколи не зникає безвісти. Матерія завжди існувала й буде існувати вічно. Звідси зрозуміло, що всі древні казки про створення світу помилкові. Говорити про «початок» або «кінець» всесвіту – це значить заперечувати всю науку про природу, заперечувати закони природи. Багатовікове вивчення природи незаперечно показує, що її явища закономірні, кожне має свої природні матеріальні причини. Джерелом закономірностей у природі є сама матерія, що перебуває у вічному русі, розвитку. І закони природи не можуть бути порушені, скасовані ким-небудь. Усюди в природі діють закони розвитку матерії, і жодне явище не може відбуватися всупереч цим законам. Весь нескінченний всесвіт – це світ без чудес, у якому немає місця надприродним силам.

 

Єдність навколишнього світу полягає не тільки в тім, що він матеріальний, що в ньому немає нічого, крім вічно змінної у своєму розвитку матерії, але й у тім, що явища природи перебувають у тісному взаємному зв’язку, у тісній взаємодії. Загальний зв’язок явищ, їхня взаємна обумовленість підтверджується всіма відкриттями науки, всім нашим життям, практикою. Якщо розглядати то або інше явище природи поза зв’язком з іншими явищами, його не можна зрозуміти. Ізольоване явище буде здаватися загадковим, незрозумілим, чудесним. Наприклад, людина бачить рідке явище – затьмарення Сонця. Поза зв’язком цього явища з іншими явищами, з рухом небесних тіл затьмарення буде здаватися незрозумілою загадкою. Але якщо розглядати це явище в нерозривному зв’язку з іншими явищами, з тим, що ми знаємо про будову всесвіту й про закони руху небесних тіл, то причина сонячного затьмарення стане ясною, від загадки не залишиться й сліду.

 

Якби в оточуючому нас світі не було закономірного чергування явищ, все наше життя, трудова діяльність представляли б собою повний хаос. Ніхто не міг би знати, до чого може привести та або інша праця, те або інше явище. За весною могло б наступити то літо, то знову зима. Сніг танув би то при 0, то при 20 градусах і т. д. У дійсності цього немає й не може бути, тому що всюди в природі ми зіштовхуємося із закономірностями явищ.

 

Звичайно, далеко не завжди бачимо ми закономірні, причинні зв’язки в природі, не завжди зауважуємо, у якій залежності перебуває від інших те або інше явище. І це цілком зрозуміло. Взаємний зв’язок явищ у природі має дуже складний характер. Одне і те саме явище, його розвиток дуже часто залежить від безлічі інших природних явищ, від безлічі причин. Завдання науки в тім і складається, щоб знаходити ті істотні зв’язки між явищами, предметами, які викликають яке-небудь певне явище природи, вивчати закономірності, за якими одне явище природи неминуче викликає інше. Ну, а якщо немає в природі порушень закономірностей, виходить, немає й самого чуда.