Поняття загальних витрат на охорону навколишнього природного середовища

Економічні методи управління процесом природокористування належать до найпоширеніших у світовій практиці. У загальному вигляді їх можна розділити на три групи:

1) заохочувальні — інвестиції на охорону природи; надання пільг в оподаткуванні підприємств; надання на пільгових умовах коротко - та довгострокових позичок для реалізації проектів щодо забезпечення раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища; звільнення від оподаткування фондів охорони довкілля; передача частини коштів позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища на довготривалих договірних умовах підприємствам, установам, організаціям і громадянам для вживання заходів щодо гарантованого зниження викидів і скидів забруднювальних речовин, на розвиток екологічно безпечних технологій та виробництв;

2) регулятивні — платежі за ресурси та податки за забруднення;

3) каральні — штрафні платежі за забруднення та за понаднормове використання сировини, палива, енергії тощо. У цій темі важливим є засвоєння критеріїв нарахування плати за ресурси та платежів за забруднення, а також ознайомлення з методикою нарахування економічних збитків від забруднення окремих компонентів біосфери.

До економічних методів управління процесом природокористування належать платежі за забруднення. Плата за забруднення навколишнього середовища встановлюється за:

- викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення;

- скиди забруднюючих речовин у поверхневі води, територіальні та внутрішні морські води, а також у підземні горизонти, в тому числі скиди, що проводяться підприємствами через систему комунальної каналізації;

- розміщення відходів у навколишньому середовищі.

Розміри вказаних платежів встановлюються на підставі лімітів викидів чи скидів забруднювачів, що визначається для підприємств з урахуванням гранично допустимих викидів і скидів щодо кожного інгредієнта в тоннах на рік. Встановлюють ліміти органи Міністерства охорони навколишнього середовища у формі видачі дозволів на викиди і скиди забруднювачів і розміщення відходів. Ліміти викидів і скидів забруднювачів встановлюють на рік.

За понадлімітні скиди і викиди забруднювачів і розміщення відходів (понад ГДВ, ГДС) установлюються штрафні платежі – підвищений розмір плати порівняно з базовими нормативами плати.

Платежі за забруднення навколишнього природного середовища перераховуються в таких розмірах.

70% - до позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища Рад народних депутатів базового рівня на окремі рахунки.

20% - до позабюджетних фондів н/п/с держави та обласних Рад народних депутатів на окремі рахунки.

10% - на рахунок республіканського позабюджетного фонду охорони н/п/с Міністерства охорони навколишнього середовища України.

Економічні збитки – це грошова оцінка негативних змін у навколишньому середовищі в результаті його забруднення, в якості і кількості природних ресурсів, а також наслідків таких змін.

Фактичні збитки – це втрати або негативні зміни, які виникають від забруднення навколишнього природного середовища.

Можливі збитки, які спостерігатимуться в перспективі через можливе забруднення н/с, тобто мають умовно-теоретичний характер.

Відвернені збитки – це зниження можливих (потенційних) збитків у результаті проектування або проведення заходів із захисту довкілля, що становить різницю між фактичними і можливими збитками.

Ліквідовані збитки – це та частина збитків, на яку їх було зменшено завдяки здійснюю природоохоронних заходів.

Потенційні збитки – це збитки, що можуть бути завдані суспільству в майбутньому через нинішнє забруднення н/п/с.

Економічні збитки – величина комплексна. Найчастіше їх виражають сумою основних локальних збитків:

- від погіршення здоров'я населення;

- комунальному господарству;

- сільському та лісовому господарству;

- промисловості;

- водним ресурсам