Одиниці виміру ек. інформації.(ЕКІ)

Одиниці виміру ек. інформації.(ЕКІ)

Інформація — це подані певним способом повідомлення, які виникають під час здійснення певного виду людської діяльності. Можна розглядати наукову, технічну, економічну, соціальну, політичну, військову та інші види інформації. Проте найбільший обсяг припадає на технічну та економічну (техніко-економічну) інформацію. Економічна інформація (ЕКІ) відбиває, очевидно, явища еконо­мічного життя суспільства. Отже, ЕКІ — це сукупність повідомлень економічного характе­ру, які можуть бути зафіксовані, передані, перетворені, збережені й використані для управління економічним об'єктом (ЕКО) та еконо­мікою в цілому. Виникають такі повідомлення під час підготовки до виробництва чи надання послуг, а також безпосередньо в кожному із цих процесів. Ці повідомлення супроводжують виробничо-госпо­дарську діяльність ЕКО та управління ним.

ЕКІ розглядається як сукупність економічних даних, які можуть бути оброблені з допомогою ЕОМ чи інших технічних засобів (ТЗ).

Особливості ЕКІ враховуються при організації машинної обробки і при цьому використовують одиниці виміру:

1)натуральні (число повідомлень, документів, символів, рядів, показників)

2)телеграфні (біти, байти)

 

Фінансово- кредитна інформація її властивості

Якщо інформація так чи інакше стосується фінансів або кре­дитів як економічних категорій, то вона вважається фінансово-кредитною інф-єю (ФКІ). А оскільки фінанси та кредити-це елементи економіки, то й ФКІ являє собою частину економічної інф-ції. У фінансово- кредитних установах ЕКІ має свій специфічний зміст, тому що вона пов¢язана з роботою установ по обслуговуванню клієнтів і фактично відображає стан клієнта (більше) ніж ФКУ. У ФКУ поряд з ЕКІ використовується технічна, інженерна та директивна інф-ія. В той час ФКУ не може функціонувати без власної інформації, яка використовується для управління своєю діяльністю. Необхідно розрізняти:

1) Власну ЕКІ, пов¢язану з діяльністю самої установи

2) Інформацію, яка відноситься до обслуговування клієнтури.

При створенні автоматизованої системи обробки виділяють підсистеми обробки безпосередньо інф-ії клієнтів і комплекси п¢овязані з діяльністю самої установи.

Важливою особливістю ЕКІ (а також ФКІ) є те, що вона відбиває діяльність ЕКО через систему числових показників, має дискретну форму подання, може бути вміщена на матер-их носіях і зображується здебільшого в алфавітно-цифровому вигляді в десятковій системі числення.

 

Складні структурні одиниці ЕІ.

Між структурними одиницями існують і інші структурні елементи.

1) повідомлення -складна структурна одиницю ЕКІ, утворювана з кількох реквізитів, котрі дають кількісну і якісну або саму лише якісну характеристику об'єкта чи процесу.

2)Складна структурна одиниця ЕКІ, утворена з одного реквізита основи одного і одного або декілької якісних атрибутів, пов'язаних логічно-являє собою показник. Показник завжди є повідомлення але не кожне повідомлення є показником.

3)Однорідні інф-ні сукупності реквізитів, об'єднані спільним змістомом, утворюють інформаційний масив (ІМА). Основними елементами масиву є записи. Запис хар-ся переліком і послідовнісю

 

Запис, характеристики запису.

 

Поняття АРМ, типи АРМ.

АРМ – це сук-ість ПК і спеціального програмного забезпечення, що зорієнтоване ина певну сферу використання і забезпечує безпосереднє інф-не обслугов-ня користувача-фахівця в потрібному і дост-му для його д-сті обсяці та режимі.

Програмний комплекс ОДБ в переважній більшості випадків складається з таких АРМів: АРМ операціоніста, АРМ технолога (адміністратора системи), АРМ контролера.

Також виділяють такі типи АРМ: АРМ кредитного відділу, АРМ депозитного відділу, АРМ із міжбанківських розрахунків, АРМ з роботи з філіями, АРМ фондового відділу, АРМ з управління ліквідністю, АРМ з управління активами і пасивами, АРМ маркетингу.

 

Стадії створення ІС.

1. Стадія формування вимог до АІС. Обстеження об'єкта і обгрунтування необхідності побу­дови системи; формування вимог користувача до неї; оформлення звіту і заявки на її розробку

2. Стадія розробки концепції АІС. Вивчення об'єкта; виконання необхідних науково-дослід­них робіт (НДР); розробка варіантів концепції АІС і вибір того з них, який задовольняє вимоги користувача; оформлення звіту про виконану роботу.

3. Стадія розробки технічного завдання. Розробка тех-го завд-ня та його затвердження.

4. Стадія ескізного проектування. Розробка попередніх проектних вирішень стосовно сис­теми та окремих її частин.

5. Стадія технічного проектування. Розробка проектних вирішень стосовно системи та її час­тин; розробка документації АІС та її частин; розробка й оформлення документації на поставляння або розробку виробів для комплекту­вання системи; розробка завдань на проектування в суміжних час­тинах проекту автоматизації.

6. Стадія робочого проектування. Розробка робочої документації на систему та її частини; створення або адаптація програм.

7. Стадія впровадження системи в дію. Підготовка об'єкта автоматизації до впровадження АІС;підготовка персоналу; комплектування АІС (програмними і техніч­ними засобами, інформаційними виробами); будівельно-монтажні ро­боти; пусконалагоджувальні роботи; попередні випробування; дос­лідна експлуатація; приймальні випробування.

8. Стадія супроводження. Виконання робіт згідно з гарантійними зобов'язаннями та післягарантійне обслуговування.

 

Режими роботи банку в СЕП

1. СЕП функціонує за схемою типу «брутто», оскільки кожна на­ступна оплата виконується окремо з урахуванням підсумкового са­льдо, отриманого на попередній операції.

2. Транзакції (ТА), тобто банківські операції з переказування грошових коштів, зокрема й за кордон, відображаються в режимі реального часу на технічних рахунках банків у РРП.

Наприкінці дня результати розрахунків відображаються на коре­спондентських рахунках банків у відповідних РУ НБУ. Завдяки цьому учасники розрахунків мають необхідну інформацію для про­гнозування стану ліквідності та своїх дій.

3. Транзакції, які потенційно приводять до стану овердрафту, тобто до стану, коли на рахунку банку виникає дебетове сальдо, блокуються. Отже, початкові платежі від банків приймаються лише в межах, які визначаються розміром поточного залишку на корес­пондентському рахунку.

4. Ініційована банківською установою транзакція не підлягає відміні.

5. Ініціатива транзакції належить банкові, який дебетує власний рахунок. Можливість дебетування рахунку іншого учасника СЕП надано лише відповідним підрозділам НБУ для обмеженого перелі­ку типів транзакцій. Банк, якому потрібно дебетувати рахунок іншо­го банку, може передати йому через СБП ініційований запит про необхідність проведення даної транзакції за ініціативи останнього. Тобто в СЕП існують і електронні документи у вигляді запитів.

6. Головним режимом роботи системи є передавання елект­ронних платіжних документів та підтвердження їх отримання (квитування). СЕП виключає необхідність використання паперової тех­нології.

7. У кожному РУ НБУ, точніше в його підрозділі РРП, ведуться транзитні рахунки для відстежування транзакцій, ініційованих, але не закінчених протягом одного банківського дня. Це дає змогу орга­нізувати роботу учасників СЕП з урахуванням специфіки кожного з них, скажімо нестійкої роботи каналів зв'язку і т. ін.

8. Граничні суми транзакцій у системі не обумовлені. Неявними межами можуть бути собівартість транзакції (мінімальна) та поточ­не значення кореспондентського рахунку банку — ініціатора (мак­симальна).

 

Основні елементи ПНСП

Зараз в Україні триває створення на основі існуючої СЕП платіжної системи нового покоління (ПНСП), яка має враховувати перспективні потреби банківської сфери України та світовий досвід.

У ПНСП можна буде здійснювати грошові перекази в режимі реального часу (on-line) та працювати в пакетному режимі (off-line).

У новій системі буде також забезпечено можливість виходу у міжбанківські платіжні системи SWIFT, платіжні системи країн СНД. ПНСП матиме інтерфейс з усіма загальнодержавними електронними системами розрахунків, які застосовуватимуться на території України в майбутньому (система фондового ринку, національна система масових електронних платежів із використанням розрахункових карток тощо).

Основні елементи ПНСП:

1. Головна книга (ГК) НБУ, яка вестиметься централізовано під управлінням інтегрованої банківської системи (ІБС). Кореспондентські рахунки банків при цьому являтимуть собою складову частину ГК.

2. система моніторингу (управління) рахунків (СМР), яка разом з ІБС проводить моніторинг кредитними, технологічними й транзитними рахунками, що пов’язані з міжбанківськими платежами.

3. система термінових платежів (СТП). За її допомогою банки проводять платежі великими сумами та термінові платежі.

4. традиційна система міжбанківських електронних платежів (СЕП) як система клірингових розрахунків (СКР).

Система передбачає для НБУ широкі можливості керування кореспондентськими рахунками банків і управління банківською діяльністю.

 

Перша модель.

1. ГБ і всі Ф містяться в одному регіоні.

2. Для ГБ виконуються умови: ГБ має відкритий КР у РУ НБУ і код МФО; для ГБ існує ТКР у РРП; у ГБ функціонує АРМ-3.

3. Для всіх філій ГБ які є в регіоні викрнуються умови: кожна філія має МФО; філії не мають відкритих КР у НБУ; кожна Ф має свій ПТК у АРМ-3 і ТКР в РРП РУ НБУ.

Під час роботи за цією моделлю ТКР кожної Ф на початок банк дня набуває значення ”0”, а протягом банк дня = різниці між відповіними і початковими оборотами філій.

 

106. Моделі роботи банку в СЕП при наявності АРМ – 3 у голов банка.

Друга модель належить до регіональних моделей з єдиним коррах, але філії банку мають лише номер МФО. Формально логічний опис моделі.

1. ГБ і всі Ф містяться в одному регіоні.

2. Для ГБ виконуються умови: ГБ має відкритий КР у РУ НБУ і код МФО; для ГБ існує ТКР у РРП; у ГБ функціонує АРМ-3.

3. Ф не мают ТКР у РРП у РУ НБУ.

4. Ф не мають АРМ-3.

Платежі між Ф банку не відображаються в СЕП, а взаємодія ГБ і Ф ГБ відбувається в кілька етапів: Ф доставляють платіж док. до ГБ; ГБ групує док.; док ”інші” у ГБ оформлюються як файл початкових платежів, відправляються до СЕП через АРМ-3 ГБ.

Третя модель.

1. ГБ є в регіоні Р1, Ф є в регіонах Пі, і = 1,2,3…..

2. для гб і всіх Ф існують свої МФО.

3.для ГБ існує: КР у РУ НБУ регіону Р1, ТКР у РРП регіону Р1, ГБ має ПТК АРМ-3.

4.для всіх Ф виконуються умови: Ф не мають КР у РУ НБУ, ТКР у РРП РУ НБУ, АРМ-3.

 

Перша модель.

1. ГБ і всі Ф містяться в одному регіоні.

2. Для ГБ виконуються умови: ГБ має відкритий КР у РУ НБУ і код МФО; для ГБ існує ТКР у РРП; у ГБ функціонує АРМ-3.

3. Для всіх філій ГБ які є в регіоні викрнуються умови: кожна філія має МФО; філії не мають відкритих КР у НБУ; кожна Ф має свій ПТК у АРМ-3 і ТКР в РРП РУ НБУ.

Під час роботи за цією моделлю ТКР кожної Ф на початок банк дня набуває значення ”0”, а протягом банк дня = різниці між відповіними і початковими оборотами філій. ТКР Голв банку = значенню реального КР на початок дня, отриманого від ОДБ РУ НБУ + денні залишки його і Ф за цей день. Під час роботи за цією моделлю відправлення і отримання платежів одночасно відображуються на ТКР головбанку і на ТКР тієї Ф, яка відіслала або отримала платіж. ГБ має змогу керувати роботою своїх Ф у СЕП, задаючи їм ліміти в режимі реального часу. Кількість змін лімітів протягом дня є для Ф технічно обмеженою і не може перевищувати 99.

 

Затрати підключення в СВІФТ

Система СВІФТ - типовий приклад використання мережі пакетної комунікації. Дані передаються по мережі у вигляді структурованих повідомлень, кожне з яких призначено для виконання певної фінансової операції. Ця система забезпечує лише передавання банківських повідомлень різного типу між банками- учасниками системи, але не виконує жодних розрахункових чи інших операцій з банківської обробки цих повідомлень. Головна мета створення СВІФТ і її основна функція полягають у тому, щоб надавати своїм користувачам цілодобовий доступ до високошвидкісної мережі передавання банківської інформації за умови високого ступеня контролю та захисту від несанкціонованого доступу. Фінансові витрати абонентів з підімкнення та використання системи можуть бути поділені на однаразові, щорічні та поточні на передавання повідомлень. До однаразових витрат можна віднести вступний внесок у 400 тис. бельгійських франків та оплату однієї акції вартістю в 1500 дол. США, а також витрати на придбання програмного та технічного забезпечення. В Україні до однаразових витрат потрібно додати й витрати за підімкнення до мережі УКРПАК як телекомунікації СВІФТ. Щорічні витрати пов`язанні із супроводженням програмного та технічного забезпечення, підготовкою спеціалістів, платою за оренду каналів і т. ін. Поточні витрати залежать від відісланих повідомлень, оскільки за вхідні (отриманні) повідомлення плата не береться. Становлять ці витрити від 0,3 до 0,5 дол. залежно від пріоритету повідомлення. Вважається, що довжина останнього не первищує 325 знаків.

Підімкнутися до СВІФТ може будь-який банк, котрий має валютну ліцензію та відповідні кошти. СВІФТ приносить найбільшу віддачу тим банкам, які мають значні обсяги закордоних переказів (понад 30 платежів у день). У державах СНД, крім Росії, СВІФТ не набув ще значного оширення, і основним видом зв`язку між банками лишається телекс.

Основу інф. заб-ня системи електронних платежів “Клієнт/Офіс-Банк”(СЕПКОБ)становлять довідники, що стосуються банків, одержувачів, призначення платежів, а також база даних платіжних документів (БД ПД). Довідник про банки за своєю структурою та змістом збігається з довідником ОДБ банку. Довідники про одержувачів і призначення платежів створюються системою СЕПКОБ і поповнюються у процесі її роботи.БД ПД крім реквізитів платіжних документів містить і додатковий атрибут(один символ) “статус документа”. До інф.заб-ня с-ми належать також ідентифікаційні коди АРМ Клієнт, директора й головного бухгалтера,паролі та програми накладання підписів і шифрування (якщо останнє не виконується апаратним способом).

 

Основні елементи системи електронних грошей (СЕГ).

У звичайній торгівельній операції є принаймні два учасники: власник товару (продавець) і власник грошей (покупець). У системі з електронними грошима діють уже щонайменше три учасники: власник товару, власник електронних грошей (ЕГ) і банк. Прицьому на останнього покладено головну відповідальність за роботу всієї СЕГ.

Основними елементами СЕГ є:

1. Магнітні пластикові картки (МПК) - носії інформації про вартість - являють собою безпосереднє вираження грошей.

2. Касово-розрахункові термінали (КРТ), що розташовані в торгівельних точках для виконання розрахунку з покупцеп - власником ЕГ.

3. Банківські автомати для завантаження сум на МПК.

4. Картка торгівця (КТ), де зосереджується інформація про всі операції, виконані з ЕГ в даній торгівельній точці (ТТ) протягом певного часу.

5.Система обробки банківської інформації, зокрема розрахункові (процесингові) центри.

На кожний з елементів системи покладаються певні функції.

Так, КРТ у ТТ виконує такі головні операції:

1) забезпечує з'єднання з двома картками-носіями:карткою торгівця і МПК-ЕГ;

2) відображає покупцеві-власнику ЕГ поточну суму грошей;

3) відображає вартість покупки;

4) дає змогу власникові ЕГ:

а) виражати згоду щодо аокупки;

б) вводити свій персональний ідентифікаційний номер.

5) друкує та видає паперовий документ про здійснення покупки;

6) веде журнал обліку операцій для торгівця, який його надсилає до банку.

 

Електронний гаманець (гаманець) - це платіжний інструмент, що має баланс, у межах якого виконуються безготівкові розрахунки та готівкові операції, та якому відповідає консолідований картковий рахунок, відкритий в емітента. Електронний гаманець може завантажуватися як готівкою, так і з рахунку завантаження клієнта. Електронні гаманці бувають двох типів: персоніфіковані та анонімні.

Електронний чек (чек) - це платіжний інструмент, що має баланс, у межах якого виконуються безготівкові розрахунки та готівкові операції і якому відповідає окремий чековий картковий рахунок, що відкритий в емітента. Електронний чек може завантажуватися як готівкою, так і з рахунку завантаження клієнта.

Національна система масових електронних платежів (далі - НСМЕП) - це внутрішня багатоемітентна платіжна система, в якій розрахунки за товари та послуги, одержання готівки та інші операції здійснюються за допомогою банківських платіжних смарт-карток за технологією, що розроблена Національним банком України.

Он-лайн (on-line) операція - це операція з використанням платіжної картки, технологічна схема виконання якої передбачає наявність безперервного зв'язку в режимі реального часу між учасниками НСМЕП під час виконання операції.

Офф-лайн (off-line) операція - це операція з використанням платіжної картки, технологічна схема виконання якої не потребує безперервного зв'язку в режимі реального часу з емітентом під час виконання операції. При здійсненні офф-лайн операцій використовується значення балансу відповідного платіжного інструменту платіжної картки.

Особливості створення АСФР.

Процес створення АІС являє собою сукупність упорядкованих в часі, взаємопов’язаних і об’єднаних у стадії та етапи робіт, виконання яких є необхідним і достатнім для створення системи.

При створенні системи виділяють стадії:

1. стадія формування вимог до системи

2. стадія розробки концепцій системи

3. розробка технічного завдання (ТЗ) етапи: розробка ТЗ, затвердження ТЗ

4. стадія ескізного проектування (не обов’язково)

5. стадія технічного проектування

6. стадія робочого проектування

7. стадія впровадження системи в дію

8. стадія супроводження системи.

У системі Міністерства фінансів У найвищою формою організації обробки інформації з допомогою обчислювальної техніки 3-4-го поколінь стала АСФР, пов’язаних із формуванням та виконанням держбюджету, за умови широкого застосування економіко-математичних методів і засобів обчисл-ї техніки.

АСФР створюється як органічна частина фінансової системи і охоплює всі її ланки: від низового-районних фінансових відділів(управлінь), - до Міністерства фінансів У. Організаційна структура АСФР відповідає адм.-тер-му принципу поділу, який діє в Україні.

 

Одиниці виміру ек. інформації.(ЕКІ)

Інформація — це подані певним способом повідомлення, які виникають під час здійснення певного виду людської діяльності. Можна розглядати наукову, технічну, економічну, соціальну, політичну, військову та інші види інформації. Проте найбільший обсяг припадає на технічну та економічну (техніко-економічну) інформацію. Економічна інформація (ЕКІ) відбиває, очевидно, явища еконо­мічного життя суспільства. Отже, ЕКІ — це сукупність повідомлень економічного характе­ру, які можуть бути зафіксовані, передані, перетворені, збережені й використані для управління економічним об'єктом (ЕКО) та еконо­мікою в цілому. Виникають такі повідомлення під час підготовки до виробництва чи надання послуг, а також безпосередньо в кожному із цих процесів. Ці повідомлення супроводжують виробничо-госпо­дарську діяльність ЕКО та управління ним.

ЕКІ розглядається як сукупність економічних даних, які можуть бути оброблені з допомогою ЕОМ чи інших технічних засобів (ТЗ).

Особливості ЕКІ враховуються при організації машинної обробки і при цьому використовують одиниці виміру:

1)натуральні (число повідомлень, документів, символів, рядів, показників)

2)телеграфні (біти, байти)