Проставлення кодів в паралельній системі класифікації.

У процесі кодування об¢єктам класифікації та їх групам присвоюють цифрові, буквені або цифрово- буквені позначення- так звані коди. Код- це знак або сукупність знаків, застосовуваних для позначення об¢єктів класифікації та їх класифікаційних угрупувань. Сукупність методів і правил кодування класифікаційних угрупувань і об¢єктів класифікації даної множини становить систему кодування. Існують 4 системи кодування ек інформації. Розглянемо паралельний метод утворення кодів із кодів незалежних групувань отриманих при фасетній класифікації. При застосуванні паралельного методу кодування на противагу послідовному значенню ознаки, записане на будь-якому розряді коду, не залежить від значень ознак, записаних на інших розрядах. Це дає змогу за конкретним кодом легко дізнатись, набором яких ознак описується розглядуваний об¢єкт. Цей метод дає багатоаспектну класифікацію. Блокована побудова коду за фасетами спрощує його стандартизацію. До недоліків цього методу кодування належить менша порівнянно з послідовним методом інформованість і ємність, що пояснюється неповним використанням останньої.

 

19 Контрольне число. Використання для контролю при вводі та передачі даних

Під час автоматизованої обробки екон інф-ї, особливо в системах обробки фін-кред інф-ї, важливо контролювати правильність кодів, коли дані передаються, вводяться з первинних документів та обробляються. Тому в АІС намагаються забезпечити ав­томатизований та автоматичний контроль правил-ті кодів.

Автоматизація контролю правильності кодів базується здебіль­шого на використанні методу контрольних чисел або методу кон­трольних розрядів. Суть цього методу полягає в тому, що до конт­рольованого коду включають додаткове число (розряд), значення якого можна обчислити за певним алгоритмом, знаючи решту роз­рядів цього самого коду. Тобто цей розряд є певною функцією ін­ших розрядів коду Кр = Ф (XI, Х2,... Хn)

Автоматичне обчислення значення контрольного розряду і його порівняння з переданим або введеним значенням і забезпечує конт­роль правильності передачі або вводу інших розрядів коду.

Часто контрольне число К визначають, використовуючи модуль простого числа: K = M - çXi*Bi/M ê

де М - модуль вибраного простого числа;

Хі - і-й розряд коду;

Ві - ваговий коефіцієнт і-го розряду;

Символом ççпозначено ос­тачу від ділення добутку Хі • Ві на М.

Остача завжди менша за М або = 0, а якщо М - неодноцифрове число, наприклад М = 11, 13 і т.д., то остача і контрольне число також мо­жуть мати більш як один розряд.

На практиці контрольне число визначають за складнішими формулами і вміщують не в кінець коду. Крім того, вагу Ві визначають як розряд деякого нескінченного числа.

20 Суть автоматизації контролю правильності введення числових даних документів

Під час автоматизованої обробки екон інф-ї, особливо в системах обробки фін-кред інф-ї, важливо контролювати правильність кодів, коли дані передаються, вводяться з первинних документів та обробляються. Тому в АІС намагаються забезпечити ав­томатизований та автоматичний контроль правил-ті кодів.

Система контролю правильності вводу документів грунтується на використанні контрольних сум. Контрольна сума документа під час його підго­товки до вводу обчислюється простим арифметичним підсумову­ванням усіх числових даних, які вводитимуться в ЕОМ, і вводиться в ЕОМ поряд з іншими даними.

Після вводу всіх даних документа ЕОМ автоматично обчислює контрольну суму введених даних і по­рівнює її із уведеною контрольною сумою. У разі, коли введена та обчислена контрольні суми збігаються, документ вважається введе­ним правильно. У противному разі при вводі даних документа або його контрольної суми припустилися помилки; можливо також, що при підготовці документа до вводу зазначену суму було обчислено неправильно. Аналогія з використанням контрольного розряду тут очевидна.

21 Суть автоматизації контролю правильності передачі електронних повідомлень

Під час автоматизованої обробки екон інф-ї, особливо в системах обробки фін-кред інф-ї, важливо контролювати правильність кодів, коли дані передаються, вводяться з первинних документів та обробляються. Тому в АІС намагаються забезпечити ав­томатизований та автоматичний контроль правил-ті кодів.

Система конт­ролю правильності «електронних повідомлень» у разі їх передаван­ня побудована на використанні «електронно-цифрового підпису» (ЕЦП).

ЕЦП також являє собою певну функцію від даних самого повідомлення (останнє може містити й текстову інформацію) і від додаткового па­раметра - «ключа», який задається при накладанні підпису.

Переданий разом із повідомленням ЕЦП дає змогу в пункті його прийому організувати перевірку цілості повідомлення: «обчислити» новий ЕЦП і порівняти його з отриманим підписом. При цьому вва­жається, що так само, як і в разі з контрольним числом, отримувач повідомлення знає не лише функцію (алгоритм) «обчислення» під­пису, а й значення ключа. (Зрозуміло, що коли алгоритм один і той самий, а ключі різні, різними будуть і ЕЦП).