Відповідальність органів влади за порушення бюджетного законодавства.

Заходи, яких вживають щодо розпорядників та одержувачів бюджетних коштів за вчинені ними бюджетні правопорушення: застосування адміністративних стягнень до осіб, винних у бюджетних правопорушеннях відповідно до закону; зупинення операцій з бюджетними коштами. Бюджетний кодекс (ч. 1 ст. 121) передбачає, що особи, винні в порушенні бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України. Одним із головних принципів бюджетної системи є принцип цільового використання бюджетних коштів, який передбачає використання бюджетних коштів лише на цілі, визначені бюджетними призначеннями. Наслідком порушення цього принципу є зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням, і притягнення певних осіб до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності в порядку, визначеному законами України. Адміністративна відповідальність за нецільове використання бюджетних коштів передбачена ст. 164і2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а кримінальна - ст. 210 Кримінального кодексу України. При цьому предметом цього злочину мають бути бюджетні кошти у великих розмірах.

32. Причини виникнення бюджетного дефіциту: — зменшення приросту національного доходу внаслідок економічної кризи і спаду виробництва;

— збільшення державних видатків на фінансування неекономічних сфер діяльності, особливо на державне управління й економічно необґрунтовані соціальні програми;

— падіння доходів в умовах кризового стану економіки та зменшення надходжень до держбюджету;

— циклічні спади в економіці, особливо якщо вони глибокі й тривалі;

— неефективний механізм оподаткування суб'єктів господарювання, коли завищений податковий тиск зумовлює поступове зниження ділової активності та тінізацію економіки;

— не правильно визначені орієнтири та непослідовність фінансово-економічної політики;

— слабкий фінансовий контроль із боку держави за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів;

— збереження ситуації, за якої найприбутковішими є вкладення капіталу у сфери нематеріального виробництва (торговельно-посередницьку та фінансово-кредитну);

— зростання внутрішнього й зовнішнього державного боргу;

— у короткостроковій перспективі — зменшення податків з метою підвищення ділової активності та стимулювання економіки (без відповідного коригування бюджетних витрат).

33. Джерела фінансування дефіциту бюджету. Джерелами фінансування дефіциту бюджетів є державні внутрішні та зовнішні запозичення, внутрішні запозичення органів влади АРК, внутрішні та зовнішні запозичення органів місцевого самоврядування. КМУ може брати позики в межах визначених законом України про Державний бюджет України. Запозичення використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків держави. За винятком випадків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги. Міністр фінансів має право обирати кредитора, вид позики і валюту запозичення з урахуванням вимог БК та з метою економії коштів та ефективності їх використання. Державні позики вимагають чіткої системи погашення державного боргу. Джерелами цього погашення можуть бути: додаткові податкові надходження, які отримує держава завдяки зростанню ВВП на основі інвестування позичених коштів; підвищення рівня оподаткування; зменшення видатків; випуск нових позик.

Грошова емісія може використовуватися тільки в умовах жорсткого контролю за використанням цих грошей. Вона виходить з обмеження відношення бюджетного дефіциту до ВВП на рівні 2-3%.

34. Суть та основи бюджетного устрою. Бюджетний устрій характеризує, яким чином побудована бюджетна система. Основи бюджетного устрою досить стабільні і мають в цілому однакові чинники в різних країнах. Основами бюджетного устрою, які характеризують напрямки та форми вертикальної побудови бюджету, виступають:

встановлення принципів побудови бюджетної системи; виділення видів бюджетів; розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи; організація взаємовідносин між різними бюджетами.

35. Розмежування доходів і видатків між бюджетами. Доходи Державного бюджету України щороку визначаються Верховною Радою України і закріплюються у відповідному законі.: податок на прибуток підприємств; ПДВ (без бюджетного відшкодування); збір за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення; збір за спеціальне водокористування; платежі за користування надрами загальнодержавного значення; акцизний збір із вироблених в Україні товарів; акцизний збір із ввезених на територію України товарів; плата за ліцензії на певні види господарської діяльності; ввізне мито;

вивізне мито.

До основних видатків Державного бюджету України належать видатки на:

1) державне управління: законодавчу владу; виконавчу владу;Президента України;

2) судову владу;

3) міжнародну діяльність;

4) фундаментальні та прикладні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу державного значення, міжнародні наукові та інформаційні зв'язки державного значення;

5) національну оборону;

6) правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави;

7) освіту: загальну середню освіту;професійно-технічну освіту; вищі навчальні заклади державної форми власності; післядипломну освіту тощо;

8) охорону здоров'я: первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну і стаціонарну допомогу;спеціалізовану, високо спеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу;санаторно-реабілітаційну допомогу тощо;

9) соціальний захист і соціальне забезпечення;

10) культуру і мистецтво;

11) державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств;

12) фізичну культуру і спорт;

13) державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки;

14) програми реставрації пам'яток архітектури державного значення;

15) державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв'язку, телекомунікацій та інформатики;

16) державні інвестиційні проекти;

17) державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки, попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха;

18) створення і поповнення державних запасів та резервів;

19) обслуговування державного боргу;

20) проведення виборів та референдумів, державне фінансування політичних партій;

21) інші програми, які мають виключно державне значення.

До загальних принципів розподілу видатків між ланками бюджетної системи України належать: підвідомчість (підпорядкованість) установ та організацій, які фінансуються з відповідного бюджету, і значимість заходів, що фінансуються.