Зміст і основні принципи кошторисного фінансування

Фінансування бюджетних закладів і централізованих заходів, які здійснюються за рахунок коштів бюджету, проводиться по затверджених для них кошторисах доходів і видатків.

Розрізняють такі принципи кошторисного фінансування:

органічний зв’язок кошторисів з планом економічного і соціального розвитку регіону. Видатки бюджетних установ підтверджені економічним планом тієї адміністративно-територіальної одиниці, на території якої розташований заклад;

строго цільове призначення бюджетних коштів. Всі видатки бюджетних установ згруповані у категорії економічної класифікації видатків, які відображають цільове направлення коштів. Кошти виділяються із бюджету при умові строгого дотримання бюджетними установами виробничих і фінансових планів, з урахуванням використання раніше виділених коштів;обумовленість планування видатків і ефективність використання коштів на певні цілі. Повинні бути проведені розрахунки кожної категорії видатків економічної класифікації, приведені основні виробничі показники, повинна бути здійснена перевірка основних виробничих показників;

дотримання режиму економії у використанні коштів. Цей принцип передбачає таке використання коштів, при якому досягається максимальна ефективність діяльності закладу при мінімальних грошових затратах;

проведення вищестоящими організаціями і фінансовими органами систематичного контролю за фінансовою діяльністю бюджетних закладів.

53. Кошторис доходів і видатків бюджетної установи. Види кошторисів Кошторис доходів і видатків бюджетної установи є основним плановим документом, який підтверджує повноваження щодо отримання коштів для виконання нею своїх функцій.

Кошторис має дві складові:

а) загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій;

б) спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення спеціальних видатків.

Кошторис складається з двох частин - доходи і видатки.

Формування кошторису здійснюється на підставі лімітної довідки, яку доводить до установи вищестоящий орган.

Зміни до кошторису і плану асигнувань вносять у разі:

– необхідності перерозподілу видатків за економічною класифікацією;

– прийняття рішення щодо скорочення видатків загального фонду бюджету в цілому на рік;

– необхідності збільшення видатків спеціального фонду бюджету внаслідок перевищення надходжень до цього фонду.

Види: Індивідуальні кошториси - це кошториси конкретних бюджетних закладів, як складаються за відповідною формою по видах бюджетних установ (школа, дитяча дошкільна установа, лікарня, поліклініка, будинок культури, бібліотека, і.т.д.).

Кошториси на централізовані заходи складаються міністерствами, відомствами або управліннями виконкомів місцевих рад для фінансування видатків на підготовку кадрів, придбання спеціального, дорогостоячого інвентаря, медичного обладнання, проведення централізованих заходів і міроприємств.

Зведені галузеві кошториси - це об’єднання в один індивідуальних кошторисів і кошторисів на централізовані міроприємства.

54. Необхідність і склад видатків на розвиток економіки Фінансові методи державного регулювання національної економіки передбачають два види її фінансування: пряме і непряме. При прямому фінансуванні держава виділяє кошти з бюджету та інших джерел суб’єктам господарювання у вигляді субсидій, дотацій, трансфертів, позик. При непрямому фінансуванні держава надає фінансову допомогу суб’єктам господарювання у вигляді податкових, кредитних і цінових пільг завдяки створенню сприятливих умов для національного виробника.

За функціональним призначенням видатки на розвиток економіки поділяться на:

- видатки на житлово-комунальне господарство, які включають фінансування житлового і комунального господарства, підприємств і організацій побутового обслуговування комунальної власності;

- видатки на промисловість та енергетику, які включають видатки на паливно-енергетичний комплекс, конверсію та розвиток підприємств оборонного та машинобудівного комплексів, відтворення мінерально-сировинної бази, фінансування золотодобувної промисловості, реконструкцію гірничо-рудних підприємств;

- видатки на будівництво;

- видатки на сільське, лісове господарство, рибальство і мисливство, які включають фінансування земельних ресурсів, водне господарство, заготівлю і зберігання сільськогосподарської продукції, проведення пільгової політики в галузі цін у сільському господарстві;

- видатки на транспорт, дорожнє господарство, зв’язок, які включають фінансування автомобільного, залізничного, повітряного, трубопровідного транспорту, будівництво та утримання доріг загального користування державного значення, експлуатацію дорожньої системи;

- видатки на інші послуги, пов’язані з економічною діяльністю, які включають фінансування Державної космічної програми, Національної програми досліджень використання ресурсів Азово-Чорноморського басейну, Державної програми “Гідрографія”.

55. Форми фінансової підтримки підприємств Так, фінансова підтримка державних та інших підприємств, у майні яких частка державної власності перевищує 50%, здійснюється з бюджетних асигнувань, як правило, на поворотній основі під затверджені проекти використання коштів, що надаватимуться як державна підтримка, під бізнес-плани й проекти санації цих підприємств.Джерелами фінансової підтримки можуть бути кредити Національного банку України й кредитні ресурси, самостійно залучені комерційними банками.

Фінансова підтримка за строками її надання може мати коротко- і довгостроковий характер.Короткострокову фінансову підтримку надають підприємствам протягом одного року і з урахуванням можливостей її ефективного використання розподіляють на визначені розрахунками частини. Для цього складають план-графік надання коштів.

Довгострокову фінансову підтримку надають протягом 2-5 років окремим підприємствам, які забезпечують ефективне функціонування економіки.Фінансова підтримка на безповоротній основі надається:

- якщо збитки, завдані підприємству стихійним лихом, перевищують суми відшкодувань, передбачених чинним законодавством про обов’язкове страхування;

- для відшкодування збитків конкретним підприємствам у випадках, коли чинним законодавством встановлено умови господарювання, при яких не забезпечується відшкодування витрат на виробництво товарів (робіт, послуг), що може призвести до їхнього банкрутства;

- для фінансування витрат на відновлення платоспроможності окремих підприємств, діяльність яких пов’язана з надзвичайними суспільними інтересами.

У всіх інших випадках фінансова підтримка надається виключно на поворотній основі.

Фінансова підтримка у вигляді пільгового оподаткування здійснюється за такими напрямами:

- надання відстрочки зі сплати податків і обов¢язкових платежів;

- реструктуризація та списання податкової заборгованості;

- звільнення від оподаткування галузей економіки або окремих підприємств, використання спеціальних режимів оподаткування.

Особливе значення має надання пільг за окремими видами податків, зборів, обов’язкових платежів.

Пільгове оподаткування має низку негативних наслідків:

- порушуються принципи нейтральності та справедливості оподаткування;

- нерівномірний податковий тиск призводить до необгрунтованого перерозподілу фінансових ресурсів між суб’єктами господарювання;

- зростає тіньовий сектор економіки через намагання економічних суб’єктів зменшити податковий тиск та необгрунтований перерозподіл фінансових ресурсів тощо.

 

56. Фінансова підтримка малого підприємництва Мале підприємництво є важливим фактором розвитку та ефективного функціонування економіки.

Тому стає зрозумілим, що необхідна активна державна фінансова підтримка малого підприємництва. Її можна здійснювати у таких напрямках:

- пряме державне фінансування та кредитування суб’єктів малого підприємництва, яке передбачає надання малим підприємствам коштів із бюджетів різних рівнів і державних цільових фондів у формі: субсидій; кредитування; пайового фінансування лише певної частини від потреби в коштах малого підприємництва за рахунок бюджетних ресурсів чи державних цільових фондів;

- надання пільг в оподаткуванні передбачає: зменшення податку на прибуток малих підприємств за рахунок оподаткування за меншими ставками прибутку; введення прогресивного оподаткування прибутку підприємств, організацій; розширення для малих підприємств можливості використовувати метод прискореної амортизації, особливо в інноваційній діяльності; відстрочення сплати податків; введення спрощеної системи оподаткування;

- державне гарантування кредитів для суб’єктів малого підприємництва.

- стимулювання підтримки сектору малих підприємств із боку підприємницьких організацій: банків, страхових компаній, корпорацій.