Складання бюджетного календарю

1. На протязі 30 хвилин командам проаналізувати основні процедури складання, розгляду і затвердження проекту бюджету на наступний рік та розробити календарний документ, який містить помісячний виклад діяльності по формуванню бюджету (завдання, строки, учасники процесу).

2. На аркуші паперу оформити календар бюджетного процесу у такому вигляді:

Бюджетний календар

Місяць	Етап складання проекту бюджету та його зміст	Учасники процесу
Січень
Лютий
Березень
Квітень
Травень
Червень
Липень
Серпень
Вересень
Жовтень
Листопад
Грудень

3. Підготуватися до презентації результатів роботи команд.

Питання для самоконтролю знань

1. Опишіть стадії бюджетного процесу.

2. Визначте коло учасників за стадіями бюджетного процесу.

3. Які макроекономічні показники застосовуються при розробці проекту бюджету?

4. Охарактеризуйте заходи Міністерства фінансів України щодо забезпечення складання проекту бюджету на плановий рік.

5. Опишіть процедури розгляду проекту бюджету в органах виконавчої влади.

6. Опишіть процедури розгляду проекту бюджету у Верховній Раді України.

7. В який термін затверджуються місцеві бюджети?

8. Яким чином здійснюються видатки бюджету у разі неприйняття закону про Державний бюджет до початку бюджетного року?

9. У чому полягають проблемні аспекти організації бюджетного процесу в Україні?

Список рекомендованих джерел (1, 4, 8, 9, 12, 13, 14, 15).

 

 

Практичне заняття № 3

Бюджетне планування в Україні

(2 години)

Мета заняття: поглибити та систематизувати знання щодо завдань, сутності і методів бюджетного планування, набути практичних навичок складання бюджетних запитів та бюджетного планування з використанням програмно-цільового методу.

План

1. Зміст і завдання бюджетного планування і прогнозування.

2. Методи бюджетного планування.

3. Програмно-цільове планування.

4. Виконання практичних завдань.

Методичні вказівки

Бюджетне плану­вання охоплює всі етапи складання, розгляду і затвер­дження бюджету. Завдання бюджетного планування:

- забезпечення збалансованості фінансових ресурсів держа­ви;

- визначення реальних джерел доходів бюджету;

- визначення пріоритетів у видатковій політиці бюджету, з урахуванням цілей, встановлених державними програма­ми розвитку галузей економіки, регіонів тощо;

- здійснення ефективного управління державним боргом, що полягає у своєчасному виконанні державою своїх боргових зобо­в'язань та залученні на фінансування бюджету запозичень з опти­мальними умовами їх подальшого обслуговування і погашення;

- установлення середньострокових фіскальних і бюджетних цілей з метою досягнення ефективності бюджетної політики та передбачуваності соціально-економічних наслідків її проведення;

- забезпечення реалізації єдиної фінансової політики на всіх рівнях державної влади, єдиних форм і методів усієї бюджетної роботи.

Головним питанням у розробці нової методології бюджетно­го планування є визначення його методів, або способів розробки бюджетних планів.

У процесі розробки бюджетних показників на плановий рік широко використовуються методи економічного аналізу. Основне завдання всієї аналітичної роботи спрямоване на ви­явлення резервів додаткового збільшення доходів бюджету і визначення шляхів найраціональнішого використання бюджет­них коштів.

Метод прямого рахунку полягає у здійсненні детальних пла­нових розрахунків кожного елементу доходів чи витрат бюджету. Планування ведеться за алгоритмом, який відбиває формування цього показника. Наприклад, планування акцизного збору перед­бачає здійснення розрахунків по кожному виду підакцизних то­варів. Другий приклад застосування методу – прогнозування видатків, використовуючи фактичні вхідні дані у видатковій частині бюджету. Наприклад, якщо в наступному році передбачається збільшення перших класів загальноосвітніх шкіл чи кількості одержувачів субсидій населенню, то відповідно необхідно планувати збільшення відповідних витрат.

Метод прямого рахунку є досить трудомістким, потребує значного інформацій­ного забезпечення, але саме він є найнадійнішим та найдостовір­нішим.

Нормативний метод передбачає планування окремих показ­ників на основі встановлених нормативів. Норматив­ний метод може використовуватись як самостійний, так і в сукупності з методом прямого рахунку (наприклад, у кошторисному плануванні). Однак використання лише одного цьо­го методу не є досконалим, оскільки встановлені нормативи (особливо у галузі охорони здоров'я, освіти, соціального захисту та соціального забезпечення) потребують постійного перегляду й уточнення.

Метод тенденцій - це техніка, що цілком покладається на час, як єдину визначальну перемінну. Техніка тенденцій залежить від щорічних змін у перемінній попереднього року (наприклад, джерело доходу чи категорія витрат). Визначаючи зміни по минулих роках деякі доходи і витрати можна спрогнозувати досить точно. Техніка тенденцій припускає, що рівень росту в майбутньому році буде таким же, як і в останні роки. Це припущення може бути більш реалістичним, якщо зміни та їх вплив більш точно виміряні.

Висновки щодо типу змін, які відбулася дають декілька варіантів її використання в прогнозуванні, а саме:

- якщо перемінна в минулому році не змінилася, можна припустити, що вона буде незмінною на прогнозований період;

- якщо перемінна у минулому році постійно зростала, можна припустити, що вона буде продовжувати щорічно зростати приблизно в тих же розмірах;

- якщо перемінна щороку мала приблизно однаковий темп приросту, то його можна застосувати для прогнозу.

Метод тенденцій – надійний інструмент для доходів та видатків не занадто чутливих до економічних умов.

Метод експертної оцінки покладається на багаторічний досвід і знання експертів, їх ознайомленість з питаннями доходів та видатків для підготовки прогнозу.

Переваги експертного методу: здатність складати відносно точні прогнози. Недоліки: відсутність ясної встановленої техніки, що ускладнює визначення того, що було вірно чи невірно при аналізі методики прогнозування.

Економетричні моделі дозволяють розглянути вплив декількох перемінних на доходи чи видатки. Ці моделі можуть використовуватися для прогнозування майбутніх змін джерела доходу чи видатків бюджету (наприклад, податок з доходів громадян).

Регресивний аналіз найбільш підходить для економетричного прогнозування і включає такі етапи прогнозування доходів та видатків:

- визначення функціонального взаємозв’язку між визначеними джерелами доходу (видатків) та незалежними перемінними;

- збір фактичних даних по аналізованій залежній перемінній і по кожній з незалежних перемінних;

- оцінка взаємозв’язку на основі лінійної регресії;

- використання прогнозованих величин незалежних перемінних для прогнозування доходів чи витрат.

Ідея програмно-цільового методу полягає у тому, щоб зосереджувати увагу не тільки на можливостях бюджету (іс­нуючих ресурсах), а й на тому як найефективніше їх використа­ти з метою отримання конкретних результатів.Отже, програ­мно-цільовий метод складання бюджету передбачає дещо інший підхід до формування бюджетних показників. Цей процес почи­нається із зосередження уваги спершу на результатах, яких необ­хідно досягти в державному секторі, а вже потім ставиться пи­тання про те, які ресурси потрібно найефективніше використати для досягнення намічених результатів і в який спосіб.

Результативні показники групуються за такими типами:

1) показники затрат, або вхідних ресурсів, - визначають об­сяги та структуру ресурсів, що вкладаються для виконання бю­джетної програми (наприклад, кількість штатних одиниць, кіль­кість установ, кількість обладнання тощо);

2) показники продукту (обсяг виконаних робіт) - визначають показники, необхідні для оцінювання досягнення поставлених цілей. Таким показником може бути, зокрема, кількість користу­вачів товарами (роботами, послугами), виробленими завдяки реа­лізації бюджетної програми (наприклад, кількість студентів, під­готовлених спеціалістів, відвідувачів бібліотек і музеїв тощо);

3) показники ефективності (рентабельності) - визначають вартість (у грошовому виразі або в робочих годинах) одиниці продукції або результату. Тобто це витрати ресурсів на одиницю показника продукту (наприклад, кількість студентів на одного викладача, вартість підготовки одного студента тощо);

4) показники якості відображають результати і якість надання послуг. Вони показують досягнення чи корисність, отримані від здій­снення заходів бюджетної програми (наприклад, зниження захво­рюваності на туберкульоз на 2 % порівняно з минулим періодом).

Оцінка результативності програм є досконалим аналітичним інструментом управління, який дає змогу визначити ефективність використання коштів на виконання бюджетної програми.