Суть та структура бюджету держави як об'єкта управління

Зміст

 

 

Вступ…………………………………………………………………………..4

Тематичний план дисципліни………………………………………………..5

Практичне заняття № 1.Суть та структура бюджету держави як об'єкта управління……………………………………………………………………..6

Практичне заняття № 2. Бюджетний процес та його регламентування….10

Практичне заняття № 3. Бюджетне планування в Україні………………..14

Практичне заняття № 4. Регулювання міжбюджетних потоків…………...23

Практичне заняття № 5. Організація виконання видаткової частини бюджету……………………………………………………………………….26

Практичне заняття № 6. Облік і звітність про виконання бюджету………31

Критерії оцінювання знань курсантів……………………..…………….…..36

Література……………………………………………………………………..37

 

 

Вступ

 

У сучасних умовах бюджет виступає одним із найважливіших засобів участі держави у розподільчих відносинах. У зв’язку з тим особливого значення набуває вивчення дисципліни “Бюджетний менеджмент”, яка є норматив­ною для підготовки фахівців з економіки за спеціальністю “Фі­нанси”.

Чітка організація бю­джетного процесу надає можливість забезпечити ефективне управління бюджетними коштами. Саме це визначає мету навчаль­ної дисципліни - вивчення функцій орга­нів законодавчої та виконавчої влади щодо управління бюджетними ресурсами і відносинами, що виникають у процесі руху бюджетних потоків.

Предметом бюджетного менеджменту як навчальної дисцип­ліни є бюджетний процес, прийоми і методи управління ним.

Вивчення дисципліни ґрунтується на засвоєнні блоку економічних дисциплін та профілюючих дисциплін базової фінансової освіти: “Фінанси”, “Бюджетна система”, “Податкова система”. Дисцип­ліна має теоретично-прикладний характер: у теоретичному плані вона покликана поглибити знання щодо організації бюджетного процесу в державі та управління ним; у прикладному - сфор­мувати навички здійснення процедур планування та операцій виконання бюджету.

Після вивчення дисципліни “Бюджетний менеджмент” курсанти повинні знати:

• завдання, функції та структуру органів оперативного управ­ління бюджетом;

• теоретичні основи організації бюджетного процесу в державі;

• теоретичні та практичні аспекти організації виконання доходної та видаткової частин бюджету.

В результаті вивчення дисципліни “Бюджетний менеджмент” курсанти повинні уміти і володіти:

• навичками здійснення процедур планування доходів бюджету;

• навичками визначення обсягу міжбюджетних трансфертів, обліку і аналізу виконання бюджету та складання бюджетної звітності;

• методами аналізу і контролю виконання бюджету.

 

Загальна кількість годин –108

Аудиторні заняття разом – 36,

з них: лекції – 24

практичні заняття – 12

Самостійна робота – 72

 

Тематичний план дисципліни

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
Лекції	Практичні заняття	Самостійна робота
1.	Сутність та складові бюджетного менеджменту. Предмет та завдання курсу		–
2.	Суть та структура бюджету держави як об'єкта управління
3.	Органи оперативного управління бюджетним процесом		–
4.	Бюджетний процес та його регламентування
5.	Бюджетне планування в Україні
6.	Регулювання міжбюджетних потоків
7.	Організація виконання доходної частини бюджету		–
8.	Організація виконання видаткової частини бюджету
9.	Облік виконання бюджету
10.	Звітність про виконання бюджету
11.	Контроль за виконанням бюджету		–
12.	Світовий досвід бюджетного менеджменту		–
Всього годин

 

Практичне заняття № 1

Суть та структура бюджету держави як об'єкта управління

(2 години)

Мета заняття: поглибити та систематизувати знання щодо структури та динаміки доходів, видатків і дефіциту бюджету, набути практичних навичок аналізу показників Зведеного (Державного) бюджету України та темпів їх змін.

План

1.Система доходів бюджету.

2. Класифікація видатків бюджету.

3. Бюджетний дефіцит та його межі.

4. Виконання практичного завдання.

Методичні вказівки

Формування бюджету може здійснюватись на різних засадах, залежно від чого розрізняють доходи бюджету та джерела його фінансування. Доходами бюджету є ті кошти, що надходять дер­жаві у постійне користування на безповоротній основі. Вони за­безпечують стабільність бюджету і фінансування його видатків. Джерелами фінансуваннябюджету, а точніше бюджетного дефіциту, є кошти, що надходять лише у тимчасове використання на поворотній основі - державні запозичення.

Згідно зі ст. 9 Бюджетного кодексу, доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

- податкові надходження;

- неподаткові надходження;

- доходи від операцій з капіталом;

- трансферти.

Мобілізація доходівбюджету здійснюється на податко­вій і неподатковій основі.

Основою формування доходів бюджету є податки. Податковий метод характеризує пере­розподіл доходів юридичних і фізичних осіб на користь держави, який регламентується податковим законодавством

Неподаткові доходи формуються від підприємницької діяльності держави (державний сектор економіки) та від реалізації її прав. Вони включають:

- доходи від власності та підприємницької діяльності;

- адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;

- надходження від штрафів та фінансових санкцій;

- інші неподаткові надходження.

Доходи від операцій з капіталом – ценадходження від продажу безхазяйного майна, державних запасів товарів, від продажу землі тощо.

Трансферти – кошти, які безоплатно та безповоротно надаються з одного бюджету до іншого. Згідно з Бюджетним кодексом до міжбюджетних трансфертів відносяться:

- дотація вирівнювання;

- субвенція;

- кошти, що передаються з місцевих бюджетів (вилучення коштів);

- інші дотації.

Видатки бюджету класифікуються за:1) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (функціональна класифікація видатків);2) економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків);3) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків);4) за бюджетними програмами (програмна класифікація видатків). Функціональна класифікація видатків має такі рівні деталізації:- розділи, в яких визначаються видатки на здійснення загальних функцій держави, АРК чи місцевого самоврядування;- підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями спрямування бюджетних коштів на здійснення функцій держави, АРК чи місцевого самоврядування.За економічною класифікацією видатки бюджету поділяються на поточні видатки, капітальні видатки та кредитування за вирахуванням погашення. Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів. Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом.

Стан бюджету як фінансового плану держави може визнача­тися трьома показниками:

- рівновагою доходів і видатків бюджету;

- бюджетним профіцитом - перевищенням доходів над ви­датками бюджету;

- бюджетним дефіцитом - перевищенням видатків над доходами.

Рівновага доходів і видатків бюджетує його найбільш доці­льним і обґрунтованим станом. Вона означає, що всі видатки бю­джету мають відповідні джерела фінансування. Досягнення врівноваженості бюджету є головним завданням бюджетного планування.

Бюджетний профіцит єспецифічним явищем. Це досить відносний показник, адже завжди мо­жна знайти певні напрями використання коштів.

Бюджетний дефіцитє найбільш складним і водночас до­сить поширеним явищем. Бюджетний дефіцит не означає незбалансованості бюджету, оскільки при його складанні і затвердженні вста­новлюються відповідні джерела фінансування. Отже, необхідно чітко розрізняти бюджетний дефіцит і незбалансованість бю­джету у зв'язку з невизначеністю у джерелах покриття дефіци­ту.

Завдання

Питання для самоконтролю знань

1. Охарактеризуйте бюджет як фінансовий план.

2. Чи тотожні поняття “доходи бюджету” і “надходження до бюджету”?

3. Назвіть склад доходів бюджету – податкових і неподаткових.

4. За якими ознаками класифікуються видатки бюджету?

5. Які види видатків є переважними в структурі бюджетних видатків?

Практичне заняття № 2

План

1. Принципи бюджетного процесу.

2. Стадії бюджетного процесу.

3. Учасники бюджетного процесу.

4. Виконання практичного завдання “Складання бюджетного календарю” (робота в командах).

Методичні вказівки

Бюджетний кодекс України - головний законодавчий акт, що регулює відносини у бюджетному процесі. Він визначає чотири стадії бюджетного процесу:

- складання проектів бюджету;

- розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети;

- виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності - внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети;

- підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету.

Далі слід розглянути основні процедури складання, розгляду та прийняття проекту бюджету на плановий рік.

Базовим документом складання проекту бюджету є постанова Верховної Ради про основні напрями та загальні пріоритети бюджетної політики на наступний рік (бюджетна резолюція). Вона, як правило, містить граничний розмір дефіциту (профіциту) у відсотках до прогнозного річного обсягу ВВП, граничного обсягу державного боргу, питомої ваги обсягу міжбюджетних трансфертів для місцевих бюджетів, капітальних вкладень, перелік захищених статей бюджету, а також змін до законодавства, необхідних для реалізації бюджетної політики держави.

Організаційну і мето­дичну роботу зі складання проекту бюджету здійснює Міністерство фінансів України. Після прийняття бюджетної резолюції Міністерство фінансів доводить до Ради міні­стрів АРК Крим, обласних, Київської і Сева­стопольської міських держадміністрацій необхідні інструктивні матеріали щодо складання бюджетних запитів на наступний рік та методи­чні рекомендації і розрахунки прогнозу обсягів доходів, обсягів міжбюджетних трансфертів. З урахуванням за­уважень і пропозицій головних розпорядників бюджетних кош­тів, департаменти і управління готують пропо­зиції до проекту Закону України «Про Державний бюджет України на наступний рік», пояснювальну записку з необхідними обґрунтуваннями для розгляду на засіданні колегії Міністер­ства фінансів. Після цього, до 15 серпня поточного року, даний документ подається на розгляд Кабінету Міністрів України.

За наслідками розгляду і доопрацювання проекту бюджету Кабінет Міністрів України приймає постанову що­до схвалення проекту Закону та подає його Верховній Раді України не пізніше 15 вересня.

Стадія розгляду проекту бюджету продовжується у Верховній Раді України. Не пізніше ніж через п'ять днів після подання Кабінетом Мі­ністрів України проекту Закону про Державний бюджет України до Верховної Ради України міністр фінансів України представляє його на пленарному засіданні Верховної Ради України. До 1 жовтня комітети і фракції Верховної Ради України готують свої пропозиції до проекту Закону про Державний бюджет України і передають їх до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.

Перше читання проекту Закону про Державний бюджет Украї­ни починається з доповіді Голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету щодо висновків та пропозицій до проекту За­кону. Висновки та пропозиції до проекту закону про Державний бюджет України голосуються в цілому. Якщо позитивне рішення не прийнято, відбувається постатейне голосування. Верховна Рада України приймає проект Закону про Держав­ний бюджет України у першому читанні не пізніше 20 жовтня.

Друге читання проекту Закону передбачає насамперед затвер­дження загального обсягу дефіциту (профіциту), доходів і видат­ків Державного бюджету України і завершується не пізніше 20 листопада. При цьому загальний обсяг дефіциту (профі­циту) доходів і видатків Державного бюджету України на насту­пний бюджетний період, обсяг міжбюджетних трансфертів та інші положення, необхідні для формування місцевих бюджетів, мають бути прийняті у другому читанні в обов'язковому порядку і не підлягають розгляду у третьому читанні.

У тижневий термін після ухвалення Закону про Державний бюджет України у другому читанні Кабінет Міністрів України доводить Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад положення та показники міжбюджетних трансфертів для відповідних бюджетів і текстові статті, що визначають особливості міжбюджетних відносин на наступний бюджетний рік. На підставі інформації, отриманої у наведеному порядку, міс­цеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних Рад готують проекти рішень про відповідні бюджети.

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету доопра­цьовує проект Закону про Державний бюджет України та вносить його на розгляд Верховної Ради України у третьому читанні не пізніше 25 листопада.

Закон про Державний бюджет України приймається Верхов­ною Радою України до 1 грудня, після чого його підписується Президентом України і оприлюднює­ться в пресі та інших засобах масової інформації.

Місцеві бюджети затверджуються рішенням відповідних рад не пізніше ніж у двотижневий термін після опублікування Закону про Державний бюджет України.

Рішенням про місцевий бюджет визначаються:

- загальна сума доходів і видатків (з розподілом на загальний і спеціальний фонди), а також з розподілом видатків на поточні і капітальні;

- граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) місцевого бюджету в наступному бюджетному періоді й боргу Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування на кінець наступ­ного бюджетного періоду;

- бюджетні призначення головним розпорядникам коштів за бюджетною класифікацією;

- доходи бюджету за бюджетною класифікацією;

- бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів;

- перелік захищених статей.

У разі несвоєчасного прийняття Закону про Державний бю­джет видатки бюджету здійснюються з такими обмеженнями:

1) витрати бюджету можуть здійснюва­тися лише на цілі, які визначені у Законі про Державний бюджет України на попередній бюджетний період й одночасно передба­чені у проекті Закону про Державний бюджет України на наступ­ний бюджетний період;

2) щомісячні видатки бюджету не мо­жуть перевищувати 1/12 обсягу видатків, визначених Законом про Державний бюджет України на попередній бюджетний період;

3) до прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період провадити капітальні видатки забо­роняється, крім випадків, пов'язаних з уведенням надзвичайного стану.

Завдання

Питання для самоконтролю знань

1. Опишіть стадії бюджетного процесу.

2. Визначте коло учасників за стадіями бюджетного процесу.

3. Які макроекономічні показники застосовуються при розробці проекту бюджету?

4. Охарактеризуйте заходи Міністерства фінансів України щодо забезпечення складання проекту бюджету на плановий рік.

5. Опишіть процедури розгляду проекту бюджету в органах виконавчої влади.

6. Опишіть процедури розгляду проекту бюджету у Верховній Раді України.

7. В який термін затверджуються місцеві бюджети?

8. Яким чином здійснюються видатки бюджету у разі неприйняття закону про Державний бюджет до початку бюджетного року?

9. У чому полягають проблемні аспекти організації бюджетного процесу в Україні?

Практичне заняття № 3

Бюджетне планування в Україні

(2 години)

Мета заняття: поглибити та систематизувати знання щодо завдань, сутності і методів бюджетного планування, набути практичних навичок складання бюджетних запитів та бюджетного планування з використанням програмно-цільового методу.

План

1. Зміст і завдання бюджетного планування і прогнозування.

2. Методи бюджетного планування.

3. Програмно-цільове планування.

4. Виконання практичних завдань.

Методичні вказівки

Бюджетне плану­вання охоплює всі етапи складання, розгляду і затвер­дження бюджету. Завдання бюджетного планування:

- забезпечення збалансованості фінансових ресурсів держа­ви;

- визначення реальних джерел доходів бюджету;

- визначення пріоритетів у видатковій політиці бюджету, з урахуванням цілей, встановлених державними програма­ми розвитку галузей економіки, регіонів тощо;

- здійснення ефективного управління державним боргом, що полягає у своєчасному виконанні державою своїх боргових зобо­в'язань та залученні на фінансування бюджету запозичень з опти­мальними умовами їх подальшого обслуговування і погашення;

- установлення середньострокових фіскальних і бюджетних цілей з метою досягнення ефективності бюджетної політики та передбачуваності соціально-економічних наслідків її проведення;

- забезпечення реалізації єдиної фінансової політики на всіх рівнях державної влади, єдиних форм і методів усієї бюджетної роботи.

Головним питанням у розробці нової методології бюджетно­го планування є визначення його методів, або способів розробки бюджетних планів.

У процесі розробки бюджетних показників на плановий рік широко використовуються методи економічного аналізу. Основне завдання всієї аналітичної роботи спрямоване на ви­явлення резервів додаткового збільшення доходів бюджету і визначення шляхів найраціональнішого використання бюджет­них коштів.

Метод прямого рахунку полягає у здійсненні детальних пла­нових розрахунків кожного елементу доходів чи витрат бюджету. Планування ведеться за алгоритмом, який відбиває формування цього показника. Наприклад, планування акцизного збору перед­бачає здійснення розрахунків по кожному виду підакцизних то­варів. Другий приклад застосування методу – прогнозування видатків, використовуючи фактичні вхідні дані у видатковій частині бюджету. Наприклад, якщо в наступному році передбачається збільшення перших класів загальноосвітніх шкіл чи кількості одержувачів субсидій населенню, то відповідно необхідно планувати збільшення відповідних витрат.

Метод прямого рахунку є досить трудомістким, потребує значного інформацій­ного забезпечення, але саме він є найнадійнішим та найдостовір­нішим.

Нормативний метод передбачає планування окремих показ­ників на основі встановлених нормативів. Норматив­ний метод може використовуватись як самостійний, так і в сукупності з методом прямого рахунку (наприклад, у кошторисному плануванні). Однак використання лише одного цьо­го методу не є досконалим, оскільки встановлені нормативи (особливо у галузі охорони здоров'я, освіти, соціального захисту та соціального забезпечення) потребують постійного перегляду й уточнення.

Метод тенденцій - це техніка, що цілком покладається на час, як єдину визначальну перемінну. Техніка тенденцій залежить від щорічних змін у перемінній попереднього року (наприклад, джерело доходу чи категорія витрат). Визначаючи зміни по минулих роках деякі доходи і витрати можна спрогнозувати досить точно. Техніка тенденцій припускає, що рівень росту в майбутньому році буде таким же, як і в останні роки. Це припущення може бути більш реалістичним, якщо зміни та їх вплив більш точно виміряні.

Висновки щодо типу змін, які відбулася дають декілька варіантів її використання в прогнозуванні, а саме:

- якщо перемінна в минулому році не змінилася, можна припустити, що вона буде незмінною на прогнозований період;

- якщо перемінна у минулому році постійно зростала, можна припустити, що вона буде продовжувати щорічно зростати приблизно в тих же розмірах;

- якщо перемінна щороку мала приблизно однаковий темп приросту, то його можна застосувати для прогнозу.

Метод тенденцій – надійний інструмент для доходів та видатків не занадто чутливих до економічних умов.

Метод експертної оцінки покладається на багаторічний досвід і знання експертів, їх ознайомленість з питаннями доходів та видатків для підготовки прогнозу.

Переваги експертного методу: здатність складати відносно точні прогнози. Недоліки: відсутність ясної встановленої техніки, що ускладнює визначення того, що було вірно чи невірно при аналізі методики прогнозування.

Економетричні моделі дозволяють розглянути вплив декількох перемінних на доходи чи видатки. Ці моделі можуть використовуватися для прогнозування майбутніх змін джерела доходу чи видатків бюджету (наприклад, податок з доходів громадян).

Регресивний аналіз найбільш підходить для економетричного прогнозування і включає такі етапи прогнозування доходів та видатків:

- визначення функціонального взаємозв’язку між визначеними джерелами доходу (видатків) та незалежними перемінними;

- збір фактичних даних по аналізованій залежній перемінній і по кожній з незалежних перемінних;

- оцінка взаємозв’язку на основі лінійної регресії;

- використання прогнозованих величин незалежних перемінних для прогнозування доходів чи витрат.

Ідея програмно-цільового методу полягає у тому, щоб зосереджувати увагу не тільки на можливостях бюджету (іс­нуючих ресурсах), а й на тому як найефективніше їх використа­ти з метою отримання конкретних результатів.Отже, програ­мно-цільовий метод складання бюджету передбачає дещо інший підхід до формування бюджетних показників. Цей процес почи­нається із зосередження уваги спершу на результатах, яких необ­хідно досягти в державному секторі, а вже потім ставиться пи­тання про те, які ресурси потрібно найефективніше використати для досягнення намічених результатів і в який спосіб.

Результативні показники групуються за такими типами:

1) показники затрат, або вхідних ресурсів, - визначають об­сяги та структуру ресурсів, що вкладаються для виконання бю­джетної програми (наприклад, кількість штатних одиниць, кіль­кість установ, кількість обладнання тощо);

2) показники продукту (обсяг виконаних робіт) - визначають показники, необхідні для оцінювання досягнення поставлених цілей. Таким показником може бути, зокрема, кількість користу­вачів товарами (роботами, послугами), виробленими завдяки реа­лізації бюджетної програми (наприклад, кількість студентів, під­готовлених спеціалістів, відвідувачів бібліотек і музеїв тощо);

3) показники ефективності (рентабельності) - визначають вартість (у грошовому виразі або в робочих годинах) одиниці продукції або результату. Тобто це витрати ресурсів на одиницю показника продукту (наприклад, кількість студентів на одного викладача, вартість підготовки одного студента тощо);

4) показники якості відображають результати і якість надання послуг. Вони показують досягнення чи корисність, отримані від здій­снення заходів бюджетної програми (наприклад, зниження захво­рюваності на туберкульоз на 2 % порівняно з минулим періодом).

Оцінка результативності програм є досконалим аналітичним інструментом управління, який дає змогу визначити ефективність використання коштів на виконання бюджетної програми.

Розробка бюджетного запиту

Розробити бюджетний запит розпорядника бюджетних коштів на плановий рік за вихідних умов:

	ВИКЛАД ОБСЯГУ ЗАПИТУ ГОЛОВНОГО РОЗПОРЯДНИКА КОШТІВ У РОЗРІЗІ ФУНКЦІЙ ТА ЗА ЕКОНОМІЧНОЮ КЛАСИФІКАЦІЄЮ Школа - інтернат
	Найменування видатків за КФК	200_ рік (звіт)	200_ рік (затверджено)	200_ рік (проект, розроблений відповідно до прогнозних обсягів)	200_ рік необхідно додатково
КЕК
	Найменування видатків за КЕК	загальний фонд	спеціальний фонд	Разом	загальний фонд	спеціальний фонд	Разом	загальний фонд	спеціальний фонд	Разом	загальний фонд
	Поточні видатки	543.0	0.0	543.0	682.2	0.0	682.2
1100	Видатки на товари і послуги	543.0	0.0	543.0	682.2	0.0	682.2
	Оплата праці	101.4		101.4	122.0		122.0
	Нарахування на зарплату	38.0		38.0	45.8		45.8
	Придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг та інші видатки	269.3	0.0	269.3	376.4	0.0	376.4
1131	Предмети, матеріали, обладнання та інвентар	18.0		18.0	22.5		22.5
1132	Медикаменти	23.6		23.6	30.0		30.0
1133	Продукти харчування	129.0		129.0	192.0		192.0
1134	М'який інвентар	71.9		71.9	71.9		71.9
1135	Оплата транспортних послуг	7.6		7.6	10.0		10.0
1137	Поточний ремонт, технічне обслуговування			0.0	30.0		30.0
1138	Послуги зв'язку	7.2		7.2	10.0		10.0
1139	Оплата інших послуг та інші видатки	12.0		12.0	10.0		10.0
	Видатки на відрядження	2.2		2.2	8.0		8.0
	Оплата комунальних послуг та енергоносіїв	132.1	0.0	132.1	130.0	0.0	130.0
1161	Оплата теплопостачання	97.0		97.0	91.6		91.6
1162	Оплата водопостачання	12.0		12.0	12.0		12.0
1163	Оплата електроенергії	23.1		23.1	26.4		26.4
1165	Оплата інших комунальних послуг			0.0			0.0
1166	Оплата інших енергоносіїв			0.0			0.0
	Капітальні видатки	252.2	0.0	252.2	90.0	0.0	90.0
2100	Придбання основного капіталу	180.9	0.0	180.9	60.0	0.0	60.0
	Придбання обладнання і предметів довгострокового користування	180.9		180.9	60.0		60.0
2130	Капітальний ремонт, реконструкція та реставрація	71.3	0.0	71.3	30.0	0.0	30.0
	Капітальний ремонт, реконструкція інших об'єктів	71.3		71.3	30.0		30.0
2300				0.0			0.0
Разом		795.2	0.0	795.2	772.2	0.0	772.2

- розпоряднику бюджетних коштів доведено фінансовим органом граничний обсяг асигнувань на плановий рік у сумі 750,0 тис. грн.

- збільшення заробітної плати у плановому році в порівнянні з поточним роком відбудеться на 15%.

- на плановий рік розпорядником коштів узгоджено рішення щодо збільшення штатної чисельності середнього медичного персоналу на 3 одиниці з річним фондом оплати праці 34,6 тис. грн.

- нарахування на фонд оплати праці складають 36%.

- у плановому році передбачена економія енергоносіїв бюджетними установами на 4 відсотки.

- фінансовим органом визначено збільшення суми видатків на плановий рік проти затвердженого плану поточного року на 10%.

 

Завдання 2

Питання для самоконтролю знань

1. Визначте цілі і завдання бюджетного планування.

2. Назвіть основні методи бюджетного планування, визначте умови їх застосування.

3. У чому полягає основна відмінність програмно-цільового методу? Визначте сфери його застосування.

Бюджетна цільова програма

Назва програми:
Мета програми:
Напрямки діяльності програми:
Завдання програми:
Відповідальний за виконання програми:
Показники результативності:
Показники витрат
Показники продукту
Показники ефективності
Показники результату

4. Які методи планування доцільно використовувати при визначенні бюджетною установою: а) капітальних видатків; б) видатків на відрядження?

5. Як плануються надходження до бюджету: а) з податку на доходи громадян; б) податку на прибуток підприємств; в) ПДВ?

Практичне заняття № 4

План

1. Види міжбюджетних потоків.

2. Роль трансфертів у регулюванні міжбюджетних відносин.

3. Види міжбюджетних трансфертів.

4. Розв’язання завдання.

Методичні вказівки

Обсяг дотації вирівнювання з державного бюджету, що надається місцевим бюджетам, або коштів, що передаються з місцевих бюджетів до державного бюджету (Т), визначається за загальним фондом місцевого бюджету як різниця між розрахунковим показником обсягу видатків (V) та розрахунковим обсягом доходів (першого кошика доходів), закріплених за відповідними місцевими бюджетами (D zak), розрахована із застосуванням коефіцієнта вирівнювання ά (альфа) за такою формулою:

T = ά х (V - D zak).

Для місцевих бюджетів, що передають кошти до державного бюджету, застосовується коефіцієнт вирівнювання ά, який має окреме значення в межах від 0,6 до 1, залежно від темпів зростання обсягу коштів, що передаються з бюджету адміністративно-територіальної одиниці до державного бюджету в плановому році відносно попереднього року.

Прогнозний показник обсягу доходів відповідного місцевого бюджету, що враховуються при визначенні дотації вирівнювання (коштів, що передаються до державного бюджету), формується з надходжень загальнодержавних податків та зборів, закріплених за місцевими бюджетами згідно зі статтями 64 і 66 Бюджетного кодексу України.

Розрахункові показники обсягів видатків місцевих бюджетів визначені окремо для кожної галузі, виходячи із загальних ресурсів зведеного бюджету України і місцевих бюджетів та першочерговості соціальних видатків, на основі фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригувальних коефіцієнтів до них у розрахунку на душу населення (державне управління, охорона здоров'я, культура і мистецтво, фізична культура і спорт, соціальні програми стосовно сім'ї, жінок, молоді та дітей); на дитину або учня - освіта; отримувача соціальних послуг - соціальний захист та соціальне забезпечення (відповідно до норм, визначених у главі 14 та главі 15 Бюджетного кодексу).

Завдання

Питання для самоконтролю знань

1. Наведіть формулу визначення обсягу міжбюджетних трансфертів.

2. Назвіть склад доходів місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

3. Які доходи місцевих бюджетів не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів?

4. Назвіть склад видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

5. Які видатки місцевих бюджетів не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів?

 

Практичне заняття № 5

План

1. Стадії виконання бюджету та їх зміст

2. Касове виконання бюджету

3. Внесення змін до Державного та місцевих бюджетів

4. Виконання практичного завдання.

Методичні вказівки

Видаткова частина бюджету являє собою зведення бюджетних асигнувань конкретним міністерствам і ві­домствам, об'єднанням та установам, управлінням і відділам ви­конавчих органів місцевого самоврядування. Головне завдання щодо виконання видаткової частини бюджету - забезпечення раціонального використання державних коштів на всіх ділянках бюджетного фінансування.

Стадії виконання бюджету за видатками визначені ст. 51 Бюджетного кодексу:

1) встановлення бюджетних асигнув