Інструменти кредитування комерційних банків НБУ

НБУ застосовує механізми рефінансування комерційних банків через операції репо та ломбардне кредитування, а також через надання кредитів під заставу конверсійних облігацій внутрішньої державної позики (КОВДП) та стабілізаційних кредитів.

Основною формою рефінансування комерційних банків є ломбардне кредитування та операції репо. Їх частка в загальних кредитах НБУ комерційним банкам становитиме понад 76%, у тому числі на операції репо припадає понад 54%, а на ломбардне кредитування – понад 21%. На інші механізми рефінансування (кредити під заставу КОВДП та стабілізаційні) припадає близько 24%.

Комерційні банки можуть позичити кошти в Національному банку України шляхом одержання кредитів через закриті кредитні аукціони. Загальне керівництво і відповідальність за проведення кредитних аукціонів покладені на Аукціонний комітет, персональний склад якого визначається і затверджується правлінням НБУ. Єдиним продавцем кредитів на кредитному аукціоні є НБУ.

Кредитні аукціони можуть проводитися періодично. Рішення про дату аукціону, обсяг кредитів, строк та цілі, на які вони продаються, а також початкова процентна ставка приймаються правлінням Національного банку України.

До участі в кредитних аукціонах допускаються комерційні банки, що виконують установлені НБУ економічні нормативи, своєчасно подають НБУ встановлену звітність і повертають раніше отримані кредити. Філії комерційних банків до участі в кредитних аукціонах не допускаються. Це обмеження поширюється і на комерційні банки, діяльність котрих менше одного року від дати їхньої реєстрації. Для участі в кредитному аукціоні банки подають в Аукціонний комітет заявку встановленої форми.

Умовою допуску до кредитного аукціону є дотримання комерційним банком таких вимог:

ü один банк не може одержати понад 50% запропонованого обсягу кредитів на кредитному аукціоні;

ü сума заборгованості за кредитами НБУ з урахуванням поданої заявки на купівлю кредитів на даному кредитному аукціоні не повинна перевищувати п’ятикратного розміру власного капіталу банку, розрахованого на основі останнього балансу.

Повідомлення про проведення кредитного аукціону надсилаються комерційним банкам не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня його проведення. У повідомленні вказуються день, умови проведення аукціону, цільовий напрям кредитів або його відсутність, термін і початкова процентна ставка, а також мінімальна сума кредиту для одного банку.

На кредитному аукціоні заявки задовольняються в міру зниження запропонованої в них процентної ставки, починаючи з найвищої. У разі, якщо два або кілька учасників кредитного аукціону пропонують однакову процентну ставку, а обсяг кредитів, що залишилися на продаж, недостатній для задоволення всіх заявок з однаковою процентною ставкою, рішення про задоволення тієї або іншої заявки приймає Аукціонний комітет.

Комерційним банкам, чиї заявки задоволені, на підставі затверджених Головою НБУ результатів кредитного аукціону, видається офіційне посвідчення про купівлю кредитів.

Це посвідчення й усі необхідні для оформлення кредитного договору документи комерційний банк надає регіональному управлінню НБУ. Після оформлення кредитного договору регіональне управління НБУ переказує гроші на кореспондентський рахунок банку, що отримав кредит НБУ.

Банки-позичальники повинні своєчасно повертати кредити, куплені на закритих кредитних аукціонах. З метою контролю за цим між позичальником і кредитором укладається договір про забезпечення повернення отриманих кредитів.

Придбані на аукціоні кредити не повинні призводити до порушення встановлених для комерційних банків економічних нормативів. Вони не підлягають пролонгації.

Національний банк здійснює регулювання міжбанківського ринку кредитних ресурсів. З упровадженням в Україні ринку державних цінних паперів (ОВДП) значна частина операцій з купівлі-продажу міжбанківських ресурсів відбувається під забезпечення ОВДП (поширена назва – ломбардний кредит) і операції РЕПО.

Ломбардний кредит надається на строк до 30 днів у межах лімітів, установлених на квартал НБУ для своїх регіональних управлінь.

Право на отримання ломбардного кредиту мають комерційні банки, котрі:

ü отримали ліцензію на здійснення банківської діяльності, включені до Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ, що працюють не менше одного року;

ü дотримуються встановлених НБУ економічних нормативів, правил ведення бухгалтерського обліку, своєчасно і в повному обсязі звітують регіональному управлінню НБУ;

ü не мають простроченої заборгованості за кредитами НБУ та за процентами за ними.

Як забезпечення ломбардного кредиту використовуються державні цінні папери, що відповідають таким вимогам:

ü вони занесені НБУ до ломбардного списку як такі, що перебувають на балансі комерційного банку і що до них немає претензій;

ü строк їх погашення не припадає на термін користування ломбардним кредитом (строк погашення настає не раніш як через 35 днів з моменту переказування їх відповідної кількості на рахунок ДЕПО в НБУ).

У загальний пакет документів, які необхідно подати комерційному банку до регіонального управління НБУ для одержання ломбард­ного кредиту, входять: кредитна угода, заявка на кредит, доручення на право реалізації НБУ цінних паперів, прийнятих як забезпечення ломбардного кредиту.

Після того, як регіональне управління НБУ ухвалило рішення про надання ломбардного кредиту, комерційний банк переказує портфель цінних паперів, які є забезпеченням кредиту, зі свого ДЕПО-рахунку на ДЕПО-рахунок у депозитарії НБУ. Одночасно регіональне управління НБУ зараховує кошти ломбардного кредиту на кореспондентський рахунок банку-позичальнику.

Заборгованість комерційного банку за ломбардним кредитом не може перевищувати 75% вартості портфеля цінних паперів, наданих як забезпечення ломбардного кредиту. Після закінчення терміну погашення ломбардного кредиту регіональне управління НБУ списує його суму з кореспондентського рахунку комерційного банку. Одночасно погашаються проценти за користування цим кредитом.

Після погашення ломбардного кредиту і процентів відбувається розблокування рахунків ДЕПО комерційного банку, і цінні папери знову переходять у власність комерційного банку.

У разі відсутності або недостатності коштів на кореспондентському рахунку комерційного банку залишок заборгованості за ломбардним кредитом і процентами за ним погашаються за рахунок коштів від реалізації НБУ цінних паперів, наданих банку як забезпечення кредиту.

У зв’язку з фінансовою кризою, яка мала місце в Україні у вересні 1998 р., уряд змушений був здійснити конверсію ОВДП, тобто перенести строки погашення своїх зобов’язань за раніше випущеними ОВДП на пізніший термін. У зв’язку з цим були випущені конверсійні облігації внутрішньої державної позики (КОВДП).

Комерційні банки, які беруть участь у процесі конверсії ОВДП в КОВДП, можуть звертатися до НБУ для підкріплення своєї поточної ліквідності за рефінансуванням під забезпечення КОВДП. Це рефінансування здійснюється в розмірі до 50% обсягу замінених ОВДП. Строк кредитування – до 60 днів, процентна ставка – на рівні дохідності КОВДП.

Операції РЕПО – це операції із цінними паперами, які складаються з двох частин. Для їх здійснення укладається єдина генеральна угода між учасниками ринку (НБУ і комерційними банками) про продаж-купівлю державних цінних паперів на певний строк із зобов’язанням зворотного продажу-купівлі у визначений термін або на вимогу однієї зі сторін за заздалегідь обумовленою ціною.

Використання НБУ державних цінних паперів для операцій РЕПО здійснюється через «пряме РЕПО» – купівлю у комерційного банку державних цінних паперів та «зворотне РЕПО» – обов’я­зковий продаж державних цінних паперів. У ситуації, коли в межах визначених основних монетарних параметрів існує потреба підвищення ліквідності комерційних банків, НБУ здійснює операції «пря­мого РЕПО» і на підставі генеральної угоди купує у комерційного банку державні цінні папери на відповідний період з обов’язковою умовою зворотного їх викупу цим комерційним банком у встановлений строк. У разі накопичення надлишкової ліквідності банківської системи, зростання грошової маси значно вищими темпами, ніж передбачалося, НБУ може продати комерційним банкам через механізм «зворотного РЕПО» державні цінні папери, які є в його портфелі, на певний період, за умови викупу їх у комерційного банку в установлений строк.

Національний банк може здійснювати операції РЕПО купівлі-продажу державних цінних паперів як шляхом безпосередньої домовленості з комерційними банками, так і проведенням тендера заявок комерційних банків на участь в операціях РЕПО. У разі проведення тендера на участь в операціях РЕПО Національний банк через свої регіональні управління не пізніш як за тиждень надсилає повідомлення про такий тендер із зазначенням терміну операцій РЕПО та умов його проведення.

Комерційні банки як учасники тендера у своїх заявках на участь у ньому пропонують свої умови щодо ціни купівлі-продажу та зворотної ціни продажу-купівлі державних цінних паперів. Після закінчення тендера операцій РЕПО Національний банк наступного робочого дня надсилає комерційному банку, який виграв тендер, повідомлення-підтвердження про намір укласти угоди на здійснення операцій РЕПО.

Залежно від терміну дії операції РЕПО на позабіржовому ринку використовуються такі види операцій:

ü нічне РЕПО (термін дії один день, процентна ставка фіксується на весь термін проведення операції);

ü відкрите РЕПО (термін операції в угоді не визначається, кожна зі сторін угоди може вимагати виконання операції РЕПО в будь-який час, але з обов’язковим повідомленням про завершення цієї угоди. Процентна ставка не є фіксованою і визначається кожного разу);

ü строкове РЕПО (термін операції чітко визначений, процентна ставка є постійною протягом усієї операції РЕПО).

Між учасниками операції РЕПО укладається угода, в якій перед­бачаються:

ü термін, сума, ціна державних цінних паперів «прямого РЕПО» та «зворотного РЕПО»;

ü перелік цінних паперів, які беруть участь в операції РЕПО;

ü зобов’язання продати державні цінні папери зі зворотним викупом, яке має кореспондуватися із зобов’язанням викупити ці державні цінні папери зі зворотним продажем;

ü порядок установлення маржі або процентного доходу.

Обов’язковою умовою укладення угоди РЕПО з метою мінімізації кредитного ризику є те, що державні цінні папери, куплені з використанням операцій РЕПО, мають переказуватися через депозитарій на рахунок покупця зі зміною права власності.

Після підписання угоди на здійснення операції РЕПО банк-продавець надає на дату купівлі та на дату зворотної купівлі ДЕПО-повідомлення до депозитарію НБУ про зміну права власності на державні цінні папери. Для забезпечення зобов’язань про зворотний викуп державних цінних паперів НБУ – у першій частині операції РЕПО покупець – отримує гарантійний внесок на підставі ринкової оцінки державних цінних паперів, який є об’єктом операції РЕПО. Цей внесок є захистом від потенційних збитків у разі різких коливань цін на державні цінні папери. Сума гарантійного внеску залежить від терміну укладеної угоди за операцією РЕПО, типу державних цінних паперів, що є предметом угоди, та суми очікуваного доходу за цими цінними паперами.

До 1997 р. НБУ проводив цільові кредитні аукціони. До участі в аукціоні допускалися комерційні банки, які обслуговували підприємства, що здійснювали структурну перебудову та санацію виробництва. Перелік цих підприємств визначався Кабінетом Міністрів України за домовленістю з НБУ. Комерційні банки отримували від таких підприємств бізнес-плани, плани структурної перебудови, а також інші документи, що давали можливість оцінити ефективність використання кредиту. За допомогою статистичних звітів підприємств за рік комерційні банки здійснювали аналіз їхньої діяльності, готували експертні оцінки доцільності кредитування та визначали реальність повернення кредиту. Якщо після проведення такої роботи комерційний банк приймав рішення про кредитування підприємства, він надсилав заявку на свою участь в Аукціонний комітет НБУ.

Цільові кредитні аукціони проводилися у такому самому порядку, що й закриті кредитні аукціони.

Нині НБУ не проводить аукціонів із продажу кредитів комерційним банкам для подальшого кредитування ними підприємств згідно з прийнятими урядом програмами. Він здійснює лише рефінансування комерційних банків з метою підтримання їхньої ліквідності та для регулювання кредитно-грошового ринку України. У разі необхідності зменшити обсяг грошової маси в економіці Національний банк України застосовує всілякі заходи. Наприклад, він може підвищити рівень обов’язкових резервів комерційних банків, а може й обмежити обсяг ресурсів, що продаються ним через кредитні аукціони. Останнім часом на кредитних аукціонах НБУ здійснює продаж ресурсів на таких умовах: тільки під забезпечення ОВДП та під фіксовану процентну ставку. Ломбардна ставка за кредит установлюється в розмірі облікової ставки плюс 10%.

Комерційні банки для забезпечення своєї ліквідності можуть рефінансуватися в установах Національного банку або в комерційних банках у формі переврахування і перезастави векселів.

Установи НБУ здійснюють ці операції за дотримання таких умов:

ü усі подані векселі за строком оплати не повинні перевищувати 90 днів і мають бути такими, щоб їх можна було вчасно одержати у місцях їх оплати;

ü подані векселі мусять мати не менше двох підписів, не враховуючи підпису того комерційного банку, який подав ці векселі, а переказні векселі – ще й акцепт платника;

ü оплата векселів має відбуватися у місцях, де є установи комерційного банку, нотаріус або суд;

ü має бути ліміт кредитування.

Зауважимо, що установи НБУ рідко використовують таку форму рефінансування комерційних банків, як переврахування і перезастава векселів, тому що вексельний обіг в Україні робить перші кроки у своєму розвитку.

Центральні банки країн із ринковою економікою виконують роль кредиторів в останній інстанції комерційних банків та інших кредит­них установ, також надають короткострокові кредити для поповнення тимчасової нестачі ліквідних коштів. Як правило, ці кредити мають бути забезпечені торговими векселями, державними цінними паперами або власними борговими зобов’язаннями банків.

Центральні банки європейських країн (Німеччини, Франції, Бельгії та ін.) кредитують комерційні банки переважно через переврахування векселів. У Франції й Німеччині центральний банк установлює квоти на переврахування векселів. У разі підвищення встановленої квоти комерційний банк сплачує підвищений процент за кредит у центральному банку.

У США перевраховані операції центрального банку (Федеральної резервної системи) не є основною формою рефінансування комерційних банків. Найбільш притаманним тут є кредитування комерційних банків під заставу державних цінних паперів (облігацій, казначейських векселів).

Банк Англії кредитує комерційні банки під певні їхні зобов’язан­ня за рахунок банківських депозитів, які зберігаються на відповідних рахунках у центральному банку.

Найширший розвиток мають кредитні відносини центрального банку з комерційними в Німеччині. Крім переврахованих кредитів, Німецький федеральний банк надає комерційним банкам ломбардні кредити на строк не більше від трьох місяців під забезпечення надійними цінними паперами: векселями (включаючи казначейські векселі) й облігаціями федерального уряду і земель. Ліміти кредитування (квоти) встановлюються за кожною категорією забезпечення. Окремо також установлюється квота на кредит на переврахування векселів залежно від розміру власного капіталу комер­ційного банку.

З переоблікових операцій і ломбардних кредитів комерційні банки сплачують проценти: облікова ставка в першому випадку і ломбардна – в другому. Ставка з ломбардних кредитів є найважливішим орієнтиром грошового ринку, вона аналогічна ставці за феде­ральними фондами США.

Важливе значення в операціях Німецького федерального банку мають купівля і продаж державних цінних паперів у формі угод про зворотний викуп. Угодам про продаж державних цінних паперів зі зворотним викупом надається перевага перед іншими оперативними інструментами кредитної політики Німецького федерального банку.

Література:

– основна:

ü Банківські операції [Текст]: підручник / А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна [та ін.]. – 4-те вид., без змін. – К.: КНЕУ, 2009. – 608 с. – С. 89-100

– додаткова:

ü Порядок регулювання діяльності банків в Україні [Електронний ресурс]: Інструкція затверджена Постановою Правління Національного банку України від 13 січня 2003 року № 7 // База даних «Законодавство України» офіційного веб-сайту Верховної Ради України. – Режим доступу до бази: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0841-01

ü Про банки та банківську діяльність [Електронний ресурс]: закон України від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ // База даних «Законодавство України» офіційного веб-сайту Верховної Ради України. – Режим доступу до бази: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2121-14&p=1324830502254568.

ü Про Національний банк України [Електронний ресурс]: закон України від 20 травня 1999 року № 679-ХІV // База даних «Законодавство України» офіційного веб-сайту Верховної Ради України. – Режим доступу до бази: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=679-14&p=1324830502254568

Основні терміни і поняття: банківські облігації, міжбанківський кредит, рефінансування комерційних банків, операції РЕПО, ломбардне кредитування, кредити під заставу конверсійних облігацій внутрішньої державної позики (КОВДП), стабілізаційні кредити, кредитний аукціон, пряме РЕПО, зворотне РЕПО, нічне РЕПО, відкрите РЕПО, строкове РЕПО.

Питання для самоперевірки:

1. Охарактеризуйте порядок емісії та продажу банківських облігацій.

2. Визначте порядок поповнення банківських ресурсів за рахунок міжбанківського кредитування.

3. Охарактеризуйте умови участі комерційних банків у кредитному аукціоні.

4. Охарактеризуйте порядок проведення кредитного аукціону.

5. Охарактеризуйте умови ломбардного кредитування комерційних банків.

6. Охарактеризуйте порядок ломбардного кредитування.

7. Охарактеризуйте сутність та визначте види операцій РЕПО.

8. Визначте умови участі комерційних банків у операціях РЕПО.

9. Охарактеризуйте порядок проведення операцій РЕПО.

10. Охарактеризуйте порядок рефінансування комерційних банків шляхом врахування та переврахування векселів.

11. Проаналізуйте світовий досвід рефінансування комерційних банків.

Теми рефератів:

1. Недепозитні джерела банківських ресурсів, їх види та значення.

2. Міжбанківський ринок кредитних ресурсів.

3. Рефінансування комерційних банків Національним банком України.

4. Ломбардне кредитування комерційних банків та операції РЕПО.

5. Світовий досвід рефінансування комерційних банків.

Форми контролю самостійної роботи студента: фронтальне опитування,модульний контроль № 2, підсумкова контрольна робота з перевірки самостійної роботи, комплексна контрольна робота, іспит.

Тема 4: операції з готівкою

Методичне забезпечення виконання самостійної роботи № 7 –

«Характеристика платіжного обороту та структура платіжної системи України»

Обсяг – 1 година

План:

1. Характеристика платіжного обороту та структура платіжної системи України.