Система страхування (гарантування) вкладів населення 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Система страхування (гарантування) вкладів населення



У сучасних умовах у більшості ринкових економік (більше ніж у 70 країнах) функціонують спеціальні системи (колективні фонди, корпорації) гарантування (страхування) вкладів (депозитів). Вони гарантують вкладникам банку у разі його банкрутства відшкодування (повернення) їхніх вкладів у певних межах. Основні цілі, які держава в особі законодавчих органів та регулятивно-наглядових банківських органів, зокрема центрального банку, намагається досягти при створенні системи гарантування вкладів:

ü сприяння створенню і мобілізації заощаджень, що має важ­ливе значення для забезпечення реальних інвестицій в економіку;

ü підвищення ступеня довіри до банківської системи;

ü забезпечення стійкості банківської системи і грошового обороту;

ü захист дрібних вкладників від ризиків, які вони не спроможні оцінити і врахувати у своїх економічних рішеннях.

Гарантування вкладів певною мірою гарантує їх ліквідність, а також сприяє запобіганню масового вилучення вкладів із банків. Проте накопичений досвід функціонування систем захисту банківських вкладів у різних країнах виявив і певні проблеми. Зокрема, наявність системи гарантування вкладів, з одного боку, спонукає банки до надмірно ризикованої діяльності, а з іншого – зменшує стимули суб’єктів економіки щодо зваженого вибору банку для розміщення вкладів, аналізу діяльності банку, в якому розміщені вклади, провокує розміщення вкладів у банках, що займаються надмірно ризикованою діяльністю.

Найбільше значення, як елемент світового досвіду, має система страхування депозитів, створена у 1934 р. у США. Для страхування депозитів у комерційних банках була заснована Федеральна корпорація страхування депозитів (ФКСД). Створення Корпорації призвело до різкого зменшення кількості банкрутств банків. Під час «Великої депресії» з 1930 до 1933 р. кількість банкрутств банків становила в середньому понад 2000 на рік. З 1934 до 1981 р. число банкрутств банків становило в серед­ньому десять на рік. З 1981 р. кількість банкрутств банків значно зросла. Як федеральне незалежне агентство, підзвітне законодавчому органу країни, ФКСД у випадку банкрутства банку застосовує різні методи захисту інтересів вкладників:

ü дає змогу банку збанкрутувати і відшкодовує кошти вкладникам банку;

ü проводить реорганізацію банку шляхом його злиття з іншим банком;

ü з метою збереження банку надає йому допомогу у вигляді позичок або шляхом купівлі менш надійних активів банку, тобто здійснює оздоровлення банку.

ФКСД застосовує перший метод захисту інтересів вкладників лише у крайньому випадку і відшкодовує при цьому кошти за вкладами до 100 тис. дол. на одного вкладника. Після ліквідації банку і реалізації його активів вкладники, які тримали в банку вклади понад 100 тис. дол., одержують, як правило, понад 90 центів на кожен долар вкладу. Щоправда, процес повернення цих сум може тривати кілька років.

Застосування другого та третього методів захисту інтересів вкладників пов’язане із витрачанням значних коштів страхового фонду, проте це коштує ФКСД дешевше, ніж виплата відшкодувань вкладів у випадку банкрутства банку. Крім того, застосовуючи ці методи, ФКСД гарантує усі вклади, а не лише в межах 100 тис. дол.

Багато країн у тій чи іншій формі запозичили досвід США щодо гарантування (страхування) вкладів. Європейський Союз (ЄС) 30 травня 1994 р. ухвалив спеціальну директиву щодо впровадження систем гарантування вкладів країнами-членами ЄС, а також країнами, які мають намір приєднатися в майбутньому до ЄС. Директивою встановлені такі основні вимоги до членів Союзу:

ü банківська система країни повинна мати одну або кілька систем гарантування вкладів;

ü участь банків у системі гарантування вкладів є обов’яз­ковою;

ü система гарантування вкладів повинна гарантувати безпеку вкладів не лише в установах банків на території своєї країни, а й в установах банків, що відкриті в інших країнах – членах ЄС;

ü відшкодування коштів за вкладами здійснюється із розрахунку суми вкладів на одного вкладника банку, що збанкрутував;

ü відшкодування коштів за вкладами виплачується протягом трьох місяців з того дня, коли вони стали недоступними для вкладників банку;

ü мінімальна сума максимального відшкодування коштів за вкладами на одного вкладника не повинна бути меншою за 20 000 євро.

23 лютого 2012 року Верховна Рада України в другому читанні та в цілому прийняла Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (реєстраційний номер 9342), за який проголосувало 239 депутатів.

Законом:

ü встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб;

ü розширюються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі, шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків;

ü скорочується термін початку виплат відшкодування за вкладами неплатоспроможних банків;

ü передбачається встановлення механізмів відчуження всіх або частини активів зобов’язань неплатоспроможного банку на користь приймаючого банку, створення та продаж інвестору перехідного банку (bridge bank), продаж неплатоспроможного банку інвестору.

Дані заходи підвищать ефективність роботи Фонду щодо зменшення витрат в процесі роботи із неплатоспроможними банками та сприятиме підвищенню загального рівня довіри вкладників до банківської системи України.

Закон набирає чинності через 6 місяців з дня його опублікування.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-24; просмотров: 249; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.82.232.31 (0.006 с.)