Тема 1. Теоретичні основи бухгалтерського обліку в бюджетних установах

Тема 2. Організація бухгалтерського обліку в бюджетних установах

План самостійної роботи

1. Державні органи, які здійснюють методологічне й
організаційне керівництво бухгалтерським обліком у бюджет­
них установах, їх функції.

2. Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності бюджетних установ.

Питання 1. Державні органи, які здійснюють методо­логічне й організаційне керівництво бухгалтерським обліком у бюджетних установах, їх функції

Згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (ст. 6) порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ установлюється Державним казначейством України, у складі якого є Управління методології з виконання бюджету, бухгалтерського обліку та звітності. Управління здійснює по­всякденне, поточне методологічне керівництво бухгалтерським обліком у бюджетних установах. При цьому воно розробляє:

• план рахунків бухгалтерського обліку та порядок його
застосування;

• типову кореспонденцію рахунків (субрахунків);

• форми регістрів синтетичного й аналітичного обліку;

• інструкції з обліку наявності та використання бюджет­
них коштів, валютних операцій, необоротних активів, запасів,
інвентаризації та списання матеріальних цінностей;

• форми звітності.

Слід зауважити, що така сувора регламентація методо­логії обліку забезпечує його єдність, порівнюваність показників різних галузей невиробничої сфери, можливість отримання зве­дених показників для контролю за виконанням кошторисів і бюджетів.

Потрібно зазначити, що важливу організаційну роль в обліку відіграє Державний комітет статистики України, який розробляє та узгоджує з Міністерством фінансів України, Дер­жавним казначейством України форми первинних документів та звітності.

Також міністерства та відомства України за погодженням з Державним казначейством у разі потреби можуть видавати вказівки про порядок застосування загальних положень бухгал­терського обліку в установах своєї системи з урахуванням специфіки їхньої діяльності (облік бібліотечних фондів, музей­них цінностей, військового майна тощо). Зазначені міністерства та відомства вживають заходів для посилення контрольних функцій бухгалтерського обліку, підвищення професійного рів­ня кадрів і ролі бухгалтерських служб у забезпеченні ефек­тивності фінансово-господарської діяльності бюджетних уста­нов. Отже, на галузевому рівні міністерства та відомства здійс­нюють як методологічне, так і організаційне керівництво бух­галтерським обліком.

Питання 2. Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності бюджетних установ

Слід зазначити, що основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності наведено в Законі про бухгал­терський облік. До даних принципів належать такі:

• повного висвітлення;

• обачності;

• автономності;

• послідовності;

• безперервності;

• нарахування та відповідності доходів і витрат;

• превалювання сутності над формою;

• історичної (фактичної) собівартості;

 

• єдиного грошового вимірника;

• періодичності.

Потрібно знати сутність кожного принципу.

 

 

Тема 3. Облік доходів

План самостійної роботи

1. Класифікація і склад доходів бюджетних установ.

2. Фінансування бюджетних установ через органи Дер­жавного казначейства України: відкриття реєстраційних ра­хунків, порядок укладання договору між казначейством та
бюджетними установами.

Питання 1. Класифікація і склад доходів бюджетних установ

Згідно з Бюджетним кодексом України доходи бюджет­них установ поділяються на доходи загального фонду та доходи спеціального фонду. До доходів загального фонду належать кошти, які надходять із загального фонду бюджету для вико­нання бюджетними установами своїх основних функцій.

Спеціальний фонд бюджетної установи - це кошти, які надходять із конкретною метою і використовуються на відповід­ні видатки за рахунок даних надходжень. Доходи спеціального фонду бюджетної установи складаються із власних надходжень бюджетних установ і доходів за іншими надходженнями спеці­ального фонду.

Власні надходження бюджетних установ - це кошти, одержані бюджетними установами від надання послуг, вико­нання робіт, реалізації продукції чи здійснення іншої діяльності, з виконання окремих доручень, а також як гранти та дарунки (благодійні внески).

Доходи за іншими надходженнями спеціального фонду охоплюють надходження, які надійшли за розподілами головних розпорядників коштів з урахуванням грошових коштів у дорозі, а також коштів, які надходять безпосередньо на спеціальні реєстраційні рахунки бюджетних установ за іншими надходжен­нями спеціального фонду бюджету.

Схему класифікації доходів бюджетної установи нижче наведено.

 

 

Слід з'ясувати зміст кожної підгрупи доходів бюджетних установ.

Питання 2. Фінансування бюджетних установ через органи Державного казначейства України: відкриття реєст­раційних рахунків, порядок укладання договору між казна­чейством та бюджетними установами

Бюджетні установи, що утримуються за рахунок держав­ного бюджету, фінансуються через органи Державного казна­чейства, яким в установах Національного банку та вповнова­жених установах комерційних банків, визначених Кабінетом Мі­ністрів України та Національним банком України, відкри­ваються єдині казначейські рахунки.

Потрібно знати, що єдиний казначейський рахунок - це система бюджетних органів Державного казначейства в устано­вах банків, на які зараховуються податки, збори та інші обо­в'язкові платежі державного бюджету і з яких органами Дер­жавного казначейства здійснюються платежі безпосередньо на користь суб'єктів господарської діяльності, які виконали або на­дали послуги розпорядникам бюджетних коштів, та оплачу­ються інші видатки бюджетних установ як у безготівковому порядку, так і готівкою.

Слід зазначити, що у разі фінансування розпорядників бюджетних коштів через територіальні органи Державного каз­начейства всі поточні рахунки бюджетних установ в уповноважених банках закриваються і їм, у свою чергу, в органах Дер­жавного казначейства відкриваються реєстраційні рахунки, кількість яких у конкретного розпорядника коштів залежить від ступеня деталізації контролю за використанням бюджетних коштів відповідно до бюджетної класифікації.

Для відкриття реєстраційних рахунків розпорядники коштів подають у відповідні органи Державного казначейства такі документи:

• заяву на відкриття рахунків встановленого зразка за
підписом керівника установи та головного бухгалтера;

• копію установчого документа (статуту, положення),
завірену нотаріально або вищою організацією;

• довідку про внесення установи до єдиного державного
реєстру підприємств і організацій України (ЄДРПОУ) із зазначенням ідентифікаційного коду;

• доведений до розпорядника коштів поквартальний об­сяг асигнувань із розподілом за підрозділами бюджетної класифікації;

• затверджений кошторис доходів і видатків;

• картку із зразком відбитка печатки установи та підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства України
надано право розпоряджатися рахунком і підпису платіжних та
інших розрахункових документів;

• звіт про виконання кошторису видатків установи на
дату закриття поточного рахунка в уповноваженому банку.

Потрібно зауважити, що з органом Державного казна­чейства розпорядник коштів укладає договір на відкриття та обслуговування реєстраційних рахунків. Договір регламентує організаційні відносини між органом Державного казначейства й розпорядником коштів, а також розподіл прав, обов'язків і відповідальності між ними у процесі виконання державного бюджету за видатками. Слід провести порівняльну характе­ристику поточних і реєстраційних рахунків, які за багатьма ознаками відрізняються один від одного. Договір складається за встановленою формою і містить предмет договору, права та обов'язки сторін, порядок закриття рахунків, строки дії договору, порядок його зміни та припинення,, порядок розгляду спорів, місцезнаходження сторін.

Порядок відкриття і ведення реєстраційного рахунка можна представити так:

 

Тема 4. Облік видатків

План самостійної роботи

1. Класифікація видатків бюджетних установ: залежно від джерел покриття, від етапу руху бюджетних коштів, згідно з бюджетною класифікацією.

2. Контроль за формуванням і здійсненням видатків бюджетних установ, його організація.

Питання 1. Класифікація видатків бюджетних уста­нов: залежно від джерел покриття, від етапу руху бюджет­них коштів, згідно з бюджетною класифікацією

Слід зауважити, що видатки бюджетних установ, які вони здійснюють у процесі надання нематеріальних послуг, за своїм економічним змістом відрізняються від витрат госпрозрахун­кових підприємств та організацій. Видатки бюджетних установ — це державні платежі, які не підлягають поверненню. Видатки - один із найважливіших показників фінансово-госпо­дарської діяльності бюджетних установ. Вони є основою для визначення результатів виконання кошторису доходів і видатків, його аналізу з метою виявлення внутрішніх резервів.

Потрібно зазначити, що бухгалтерський облік потребує такої його побудови, яка забезпечувала б отримання різнобічної інформації про видатки залежно від місця й часу їх виникнення. Побудова бухгалтерського обліку видатків здійснюється залежно від чинної їх класифікації. Класифікацію видатків

Слід знати характеристику кожної групи видатків.

Питання 2. Контроль за формуванням і здійсненням видатків бюджетних установ, його організація

Потрібно зауважити, що бюджетні установи, вищі роз­порядники коштів, контрольно-ревізійна служба, Рахункова палата здійснюють систематичний контроль за формуванням ви­датків і цільовим використанням коштів загального і спеціаль­ного фондів. Контроль починається вже під час складання кошторису й закінчується аналізом його виконання.

Органи Державного казначейства в частині формування видатків здійснюють:

1) попередній контроль - на етапі реєстрації зобов'язань
розпорядників бюджетних коштів;

2) поточний контроль - у процесі оплати рахунків розпо­рядників бюджетних коштів.

Слід зазначити, що оплата видатків розпорядників бюд­жетних коштів здійснюється органами Державного казначейства з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків розпоряд­ників лише за двох умов:

• за наявності в обліку органів Державного казначейства
їхніх зобов'язань (фінансових зобов'язань);

• залишків коштів на рахунках розпорядників.

Під час вивчення даного питання необхідно звернути увагу на підстави для оплати видатків розпорядників бюджетних коштів у безготівковій і готівковій формах, а також на випадки відмови оплати рахунків розпорядників коштів органами Державного казначейства.

Питання 1. Форми оплати праці в бюджетних організаціях. Характеристика погодинної та відрядної форм оплати праці й особливості їх застосування в діяльності бюджетних установ. Структура фонду оплати праці

Слід знати, що заробітна плата - це винагорода, обчис­лена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим дого­вором власник або уповноважений ним орган виплачує пра­цівникові за виконану роботу.

Держава регулює оплату праці працівників бюджетних установ:

• установленням розміру мінімальної заробітної плати
та інших державних норм і гарантій;

• установленням умов і розмірів оплати праці праців­ників на підставі законодавчих, нормативних актів, угод, ко­лективних договорів у межах асигнувань за рахунок загального
та спеціального фондів;

• оподаткуванням доходів працівників.

Потрібно засвоїти, що основою організації оплати праці є штрафна система, яка містить тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характерис­тики.

За тарифної системи діють дві форми оплати праці пра­цівників - погодинна й відрядна, які передбачають низку систем для різних організаційно-технічних умов праці.

Погодинна форма оплати праці - це оплата за кількість відпрацьованого часу з урахуванням кваліфікації працівника.

Відрядна форма оплати праці - це оплата за кількість і якість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг за встановленими розцінками.

Основною формою оплати праці в бюджетних організа­ціях є почасова, яка має два різновиди - штатно-окладну й пого­динну системи оплати.

Штатно-окладна система оплати праці передбачає вста­новлення кожному працівникові місячного окладу (ставки) від­повідно до посади, яку він обіймає, та інших факторів.

Погодинна система оплати праці передбачає наявність погодинних ставок. Погодинна оплата праці може бути простою погодинною та погодинно-преміальною. Ступінь поширення останньої в бюджетних організаціях визначається іншими фінансовими можливостями і характером бюджетної установи.

Слід зазначити, що відрядна форма оплати праці (проста відрядна, відрядно-преміальна) в бюджетних організаціях засто­совується досить рідко й на таких видах робіт, де є:

• кількісні показники виробітку продукції чи виконаних робіт, які правильно відображають затрати праці;

• можливості встановлення норм виробітку й обліку їх виконання;

• умови для точного обліку вироблених виробів або виконаних робіт;

• виробничі умови для збільшення працівником виро­бітку продукції порівняно з установленими нормами і завданнями.

У разі обліку індивідуального виробітку кожного працю­ючого застосовується індивідуально-відрядна оплата праці, а в разі обліку роботи, виконаної колективом, - бригадно-відрядна оплата праці.

Потрібно зауважити, що керівники бюджетних установ за згодою з профспілковим комітетом можуть упроваджувати відрядну оплату праці, щоб посилити зацікавленість працівників у зростанні продуктивності праці, підвищити рівень її норму­вання і якість робіт на ремонтних, машинописних, стеногра­фічних, копіювальних та інших роботах.

Відповідно до Закону України "Про оплату праці" за­робітна плата поділяється на основну, додаткову, інші заохо­чувальні та компенсаційні виплати. Конкретний перелік усіх виплат, які належать до основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, установлено Інструкцією зі статистики заробітної плати. Слід знати перелік цих виплат.

Основна й додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати утворюють фонд оплати праці, який має використовуватись у суворій відповідності з його цільовим призначенням у межах сум, передбачених кошторисом доходів і видатків. Контроль за правильним витрачанням фонду заробіт­ної плати здійснюють розпорядники коштів вищого рівня, Рахункова палата, органи Державного казначейства, фінансові органи й самі бюджетні установи.

Питання 2. Економічна характеристика категорії "стипендія"

Слід знати, що стипендія - це грошове забезпечення, яке призначається із державного бюджету:

1) особам, які навчаються в межах обсягів підготовки кадрів за державним замовленням, а саме:

• учням денних відділень професійно-технічних нав­чальних закладів;

• студентам денних відділень вищих навчальних закла­дів І - II рівнів акредитації;

• студентам денних відділень вищих навчальних зак­ладів III - IV рівнів акредитації;

• курсантам денних відділень факультетів вищих нав­чальних закладів цивільної авіації, морського та річкового транспорту, а також Севастопольського інституту ядерної енер­гії та промисловості;

• клінічним ординаторам, аспірантам і докторантам ви­щих навчальних закладів, наукових установ, що фінансуються із загального фонду бюджету;

2) учням середніх спеціальних музичних шкіл-інтернатів і середніх художніх шкіл, які навчаються у 8 - 12 класах, учням І і II курсів училищ фізичної культури;

3) слухачам підготовчих відділень консерваторій та сту­дій підготовки акторських кадрів.

Потрібно зауважити, що стипендія забезпечує умови реа­лізації гарантій держави стосовно отримання освіти й мате­ріальне стимулювання якісного навчання, тобто виконує дві функції - соціальну і стимулюючу. Державні стипендії в нав­чальних закладах і науково-дослідних інститутах виплачуються в межах установлення лімітів стипендіального фонду відповідно до Порядку призначення і виплати стипендій, який затверджує постановою Кабінет Міністрів України.

Підставою для призначення стипендії є успішність сту­дента (учня), зарахованого (переведеного) до навчального закла­ду на загальних підставах (у межах обсягів підготовки кадрів, що здійснюється з державного бюджету), залежно від типу навчального закладу, результатів навчання, державних пільг і гарантій для громадян даної категорії.

Кожний навчальний заклад розробляє та затверджує По­ложення про порядок, призначення і виплати стипендій та вико­ристання коштів на виплату стипендій та створює стипендіальну комісію для вирішення даних питань. До складу комісії включа­ють керівника навчального закладу, деканів, представників профспілкових організацій та студентської ради. Стипендія призначається за результатами сесії з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому закінчилась сесія згідно з навчальним планом.

Питання щодо призначення стипендій розглядаються на засіданні комісії з прийняттям відповідного рішення, яке ви­значається протоколом засідання комісії. За поданням стипен­діальної комісії керівник навчального закладу видає наказ та затверджує реєстр осіб, яким призначається стипендія.

Для студентів, які виявили надзвичайні успіхи у нав­чанні, можуть надаватись стипендії Президента України, Вер­ховної Ради України, Кабінету Міністрів України, муніципальні тощо.

 

 

Питання 1. Облік інших необоротних матеріальних активів

Інші необоротні матеріальні активи становлять другу од­нойменну підгрупу матеріальних необоротних активів. Для їх обліку в Плані рахунків призначено активний рахунок 11 "Інші необоротні матеріальні активи". Цей рахунок поділяється на такі субрахунки:

• 111 "Музейні цінності, експонати зоопарків, виставок";

• 112 "Бібліотечні фонди";

• 113 "Малоцінні необоротні матеріальні активи";

• 114 "Білизна, постільні речі, одяг та взуття";

• 115 "Тимчасові нетитульні споруди";

• 116 "Природні ресурси";

• 117 "Інвентарна тара";

• 118 "Матеріали довгострокового використання для
наукових цілей";

• 119 "Необоротні активи спеціального призначення".
Слід знати, що обліковується на кожному субрахунку.
На субрахунку 111 обліковуються:

· музейні цінності (незалежно від вартості), крім пред­метів мистецтва та природознавства, стартовими й народного
побуту та експонатів наукового, історичного та технічного зна­чення, які обліковуються в порядку, встановленому для обліку
даних цінностей у державних музеях;

· експонати тваринного світу в зоопарках та інших аналогічних установах незалежно від їхньої вартості.

На субрахунку 112 обліковується наукова, художня, нав­чальна література, спеціальні види літератури та інші видання. На субрахунку 113 обліковуються:

· знаряддя риболовлі (трали, неводи, сіті тощо);

· бензомоторні пилки, сучкорізи, троси для сплаву;

· спеціальні інструменти та спеціальні пристосування

(для серійного й масового виробництва певних виробів або для виконання індивідуальних замовлень);

· предмети виробничого значення вартістю до 1000грн. за одиницю (комплект): робочі столи, верстаки, кафедри, парти тощо; обладнання, що сприяє охороні праці; предмети техніч­ного значення, які можуть бути віднесені до робочих машин (світлокопіювальні рами тощо);

· предмети, призначені для видачі напрокат;

· господарський інвентар вартістю до 1000 грн. за одини­цю (комплект); конторське обладнання, вішалки, гардероби, шафи різні, дивани, столи, крісла, ручні розмножувальні й нумерувальні апарати, ліжка (крім зі спеціальним обладнанням),
килими, портьєри, столовий, кухонний та інший господарський інвентар, а також предмети протипожежного значення;

· інші малоцінні необоротні активи, строк експлуатації яких більше одного року, а вартість за одиницю не перевищує 1000 грн.: телефони, обчислювальна техніка, холодильники тощо.

Субрахунок 114 призначений для обліку:

· білизни (сорочки, халати);

· постільних речей та постільної білизни (матраци, подушки, ковдри, простирадла, наволочки, покривала, мішки спальні тощо);

· одягу та обмундирування, включаючи спецодяг (кос­тюми, пальта, плащі, кожухи, кофти, спідниці, куртки, штани тощо);

· взуття, включаючи спеціальне (черевики, чоботи, сан­далі, валянки тощо);

· спортивного одягу та взуття (костюми, черевики тощо).

На субрахунку 115 обліковуються:

· тимчасові нетитульні споруди, пристосування та при­строї, витрати на зведення яких включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт;

· сезонні дороги, тимчасові відгалуження лісовозних доріг і тимчасові будівлі в лісі (пересувні будиночки, бензозаправки тощо).

Субрахунок 116 призначений для обліку природних ре­сурсів: мінеральних копалин, нафтових свердловин, родовищ корисних копалин внутрішніх вод, смуг будівельного лісу, що згідно з чинним законодавством України належать бюджетній установі.

На субрахунку 117 обліковуються:

· інвентарна тара тривалого використання для зберігання товарно-матеріальних цінностей на складах чи для здійс­нення технологічних процесів;

· сховища для зберігання рідких і сипучих речовин (баки, скрині, чани, засіки тощо);

· шафи торговельні та стелажі;

· інша інвентарна тара.

Субрахунок 118 призначений для обліку матеріалів дов­гострокового використання для наукових цілей:

· матеріалів, одержаних зі складу в лабораторію або інші структурні підрозділи науково-дослідних інститутів, вузів для науково-дослідних робіт, які використовуються неоднора­зово або тривалий час;

· матеріалів, що є об'єктами наукових досліджень;

· цінних матеріалів в установах культури, одержаних зі складу для реставрації та ремонту видань мистецтва, музейних цінностей і пам'яток архітектури.

На субрахунку 119 обліковуються необоротні матеріальні активи, що мають специфічне призначення та обмежене засто­сування лише в певних галузях.

За зазначеними субрахунками показується первісна (від­новлювана) вартість інших необоротних матеріальних активів.

Оскільки порядок відображення в обліку надходження, зносу та вибуття інших необоротних матеріальних активів є типовим як для всієї групи необоротних активів, то слід повто­рити бухгалтерські проведення з обліку необоротних активів. Потрібно зауважити, що знос нараховується тільки на інші необоротні матеріальні активи, що обліковуються на субрахунку 117 "Інвентарна тара".

Питання 2. Облік нематеріальних активів

Слід знати, що нематеріальні активи - це немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, але мають певну вар­тість й утримуються бюджетною установою з метою вико­ристання протягом довготривалого часу та можливістю отри­мання економічної вигоди.

Для обліку нематеріальних активів у бюджетних орга­нізаціях призначено активний рахунок 12 "Нематеріальні ак­тиви". Цей рахунок поділяється на такі субрахунки:

· 121 "Авторські та суміжні з ними права";

· 122 "Інші нематеріальні активи".

Потрібно з'ясувати, що обліковується на кожному субра­хунку.

На субрахунку 121 обліковуються:

· права на літературні твори;

· права на музичні твори;

· права на програми для ЕОМ;

· право на бази даних тощо.

На субрахунку 122 обліковуються:

· «права на користування природними ресурсами (над­рами та іншими ресурсами природного середовища), геологіч­ною та іншою інформацією про природне середовище тощо;

· права користування майном (земельною ділянкою, бу­дівлею), право на оренду приміщень тощо;

· права на знаки для товарів і послуг - товарні знаки,
торгові марки, фірмові назви тощо;

· права на об'єкти промислової власності - право на ви­находи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо.

· гудвіл - перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних активів;

· право на провадження діяльності, використання еко­номічних та інших привілеїв тощо.

Під час опрацювання даного питання потрібно звернути увагу на порядок надходження, зносу та вибуття нематеріальних активів і відображення на рахунках бухгалтерського обліку.

 

Тема 8. Облік запасів

План самостійної роботи

1. Завдання обліку запасів. Облік малоцінних та швидко­
зношуваних предметів.

2. Інвентаризація запасів бюджетних установ.

Питання 1. Завдання обліку запасів. Облік малоцінних та швидкозношуваних предметів

Облік запасів виконує низку завдань щодо господарської діяльності бюджетних установ. До головних завдань обліку за­пасів належать:

1) правильне і своєчасне документальне оформлення опе­рацій з надходження, руху та вибуття запасів;

2) контроль за збереженням та рухом запасів на складі;

3) контроль за раціональним використанням запасів і до­
триманням норм їх використання.

До одної з груп, на які поділяються запаси бюджетних установ, належать малоцінні та швидкозношувані предмети - це предмети, які використовуються не більше одного року або протягом нормального операційного циклу, якщо він триває більше одного року. Для них характерна багаторазова участь у використанні та збереження натуральної (речової) форми. До них належать:

■знаряддя лову (трали, неводи, сіті тощо);

■пилки, сучкорізи, троси для сплаву;

■спеціальні інструменти та спеціальні пристосування для серійного й масового виробництва певних виробів або для виготовлення індивідуальних замовлень;

■предмети виробничого призначення, обладнання, що сприяє охороні праці;

■предмети технічного призначення, які не можуть бути віднесені до необоротних активів;

■господарський інвентар - предмети конторського та
господарського облаштування, столовий, кухонний та інший господарський інвентар, предмети протипожежного призначення; сценічно-постановочні засоби;

■інші предмети, термін корисної експлуатації, яких не перевищує одного року (малоцінні та швидкозношувані пред­мети спеціального призначення).

Слід зазначити, що малоцінні та швидкозношувані пред­мети (МШП), як і інші види запасів, підлягають предметному обліку. Оприбуткування та вибуття МШП здійснюється в загальних щодо запасів порядку та первинних документах, таких як рахунки, накладні, товарно-транспортні накладні, вимоги, ак­ти тощо. Поряд із визначеними формами також застосовуються типові форми первинного обліку МШП (наприклад, ф. № МШ-1 Відомість на поповнення (вилучення) постійного запасу інстру­ментів (пристроїв)).

МШП, що їх передають в експлуатацію до структурних підрозділів, мають перебувати на зберіганні в осіб, відпові­дальних за правильну експлуатацію та збереження даних пред­метів. Матеріально відповідальні особи на місцях експлуатації здійснюють їх облік у книзі складського обліку запасів за найменуванням і кількістю.

Для обліку МШП призначено активний рахунок 22 "Ма­лоцінні та швидкозношувані предмети", який поділяється на такі субрахунки першого та другого рівнів:

· 221 "Малоцінні та швидкозношувані предмети на складі та в експлуатації";

· 221/1 "Малоцінні та швидкозношувані предмети на складі";

· 221/2 "Малоцінні та швидкозношувані предмети в експлуатації";

· 222 "МШП спеціального призначення".

Для відображення вартості МШП, що належать установі, щодо характеристики джерел утворення активів, у Плані ра­хунків передбачено пасивний рахунок 41 "Фонд у малоцінних та швидкозношуваних предметах" (субрахунок 411 "Фонд у мало­цінних та швидкозношуваних предметах за їх видами").

Аналітичний облік МШП ведеться за найменуванням предметів, їх кількістю, вартістю й матеріально відповідальними за них особами. При цьому потрібно зауважити, що склад реєстрів залежить від місцезнаходження МШП. Облік МШП, які перебувають на складі, здійснюється в картках чи книзі кількісно-сумового обліку запасів. Аналітичний облік МШП в експлуатації ведеться із застосуванням карток ф. № 3-396 або вкладених аркушах ф. № 402 до інвентаризаційного опису й порівняльної відомості. Рух МШП протягом року відобража­ється у відповідних стовпцях вкладних аркушів з виділенням залишків на кінець кожного кварталу.

Синтетичний облік операцій щодо руху малоцінних і швидкозношуваних предметів ведеться в накопичувальній відо­мості про вибуття та переміщення МШП ф. № 439 - меморі­альний ордер № 10. МШП відображаються в обліку та звітності за первісною вартістю.

Насамкінець необхідно ознайомитися з основними бух­галтерськими проведеннями з обліку МШП, що нижче наведено у таблиці.

 

 

 

Питання 2. Інвентаризація запасів бюджетних установ

Бюджетні організації зобов'язані регулярно проводити інвентаризацію запасів з метою забезпечення достовірності об­лікових даних шляхом їх зіставлення з фактичною наявністю запасів. Інвентаризація запасів залежно від їхнього виду прово­диться в такому порядку:

• готових виробів, сировини, матеріалів, пального, кор­мів, фуражу та інших матеріалів - не менш як один раз на рік, але не раніше як 1 жовтня;

• продуктів харчування, спирту — не менш як один раз на квартал;

• медикаментів і перев'язувальних засобів - не менш як один раз на рік;

• МШП - не менш як один раз на два роки в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, їхніх управліннях і не менш як один раз на рік в інших установах.

Процес інвентаризації можна представити так:

1) наказ керівника;

2) створення робочої інвентаризаційної комісії;

3) підготовка до інвентаризації;

4) проведення інвентаризації;

5) оформлення результатів інвентаризації;

6) регулювання інвентаризаційних різниць.

Слід знати зміст кожного етапу інвентаризаційного про­цесу.

Результатом інвентаризації може бути:

1) надлишки, якщо фактичні залишки перевищують облі­кові дані;

2) нестача, якщо облікові залишки перевищують фактичну наявність запасів;

3) повна відповідність фактичних залишків даним бухгалтерського обліку.

Виявлені під час інвентаризації розбіжності регулюються в такому порядку:

· цінності, що виявлені в лишках, підлягають оприбут­куванню з подальшим з'ясуванням причин їх виникнення та винних осіб;

· нестача матеріальних цінностей у межах установ­лених норм природного убутку списується за розпорядженням
керівника установи за зменшення фінансування; за відсутності затверджених норм природного убутку всі нестачі розгляда­ються як нестачі понад норми;

· взаємне зарахування лишків і нестач у результаті пересортування може бути дозволене тільки як виняток за один і той самий період для однієї і тієї самої особи щодо матеріальних цінностей одного і того самого найменування та в тотожних кількостях;

· нестача матеріальних цінностей понад норми природного убутку, а також втрати від псування відносяться на винних осіб і стягуються з них відповідно до Порядку визна­чення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псу­вання) матеріальних цінностей, затвердженого Наказом Кабі­нету Міністрів України від 22.01.96 № 116;

· нестачі матеріальних цінностей понад норми природного убутку у випадках, коли конкретних винних осіб не встановлено, списуються з балансів на зменшення фінансування після перевірки справжньої відсутності винних осіб і вжиття необхідних заходів до недопущення свідків надалі. Потрібно з'ясувати, що результати інвентаризації мають бути відображені в бухгалтерському обліку за той місяць, в якому її було закінчено. Основні бухгалтерські проведення з обліку результатів інвентаризації запасів нижче наведено у таблиці.

 

 

 

Питання 2. Облік результатів переоцінок

Слід зауважити, що переоцінка - це зміна оцінки вартості майна, товарів, запасів у зв'язку з матеріальним і моральним зносом, інфляцією, зміною цін. У бюджетних організаціях пере­оцінка здійснюється у випадках, передбачених чинним законо­давством України. Для відображення результатів переоцінок матеріальних, нематеріальних і фінансових активів застосову­ють рахунок 44 "Результати переоцінок". Даний рахунок поділя­ється на такі субрахунки:

· 441 "Переоцінка матеріальних активів";

· 442 "Інша переоцінка".

Потрібно з'ясувати, що обліковується на кожному суб­рахунку.

На субрахунку 441 обліковується вартість переоцінених запасів, матеріалів, а також отриманих від ліквідації, демонтажу матеріальних цінностей, оприбуткованих за результатами інвен­таризації.

Щодо субрахунку 442 слід врахувати, що у випадку застосування організацією операцій в іноземній валюті за умов змінного валютного курсу, на ньому відображаються курсові різниці. Для відображення курсових різниць цей субрахунок розподіляють на додаткові субрахунки:

• 442-1 - за коштами загального фонду бюджету;

• 442-2 - за коштами спеціального фонду бюджету.
Крім того, на кожне найменування валюти в обліку відкривають рахунки третього порядку, залежно від виду валюти або рахунків, відкритих в установах банків.

Необхідно знати основні бухгалтерські проведення з об­ліку результатів переоцінок, що нижче наведено в таблиці.

 

Слід зазначити, що порядок проведення переоцінки, як правило, регламентується окремими нормативними докумен­тами Державного казначейства. Переоцінка оформлюється відо­містю, після чого записи відображаються в меморіальних орде­рах і заносяться до книги "Журнал-головна".

 

 

Тема 1. Теоретичні основи бухгалтерського обліку в бюджетних установах

План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ: характеристика, принципи побудови та структура. Порядок застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ

Слід знати, що План рахунків - це систематизований перелік синтетичних розрахунків і субрахунків поточного бух­галтерського обліку, призначених для відображення господар­ських операцій.

Для поточного бухгалтерського обліку операцій у бюд­жетних організаціях нині застосовується План рахунків, затвер­джений Наказом Головного управління Державного казначей­ства України від 10.12.99 № 114.